- •Формування більшовицького режиму в Україні і його політика.
- •Продовольча диктатура
- •Наступ білогвардійців в Україні
- •Контрнаступ об'єднаних українських армій
- •Контрнаступ радянських військ і поразка денікінців
- •Формальне визнання радянською Росією незалежності усрр
- •Відновлення політики «воєнного комунізму»
- •8. Варшавська угода між унр і Польщею
- •9. Наступ польсько-українських військ. Польський окупаційний режим
- •Розгром більшовиками військ Врангеля і махновського руху
- •10. Розгромом Врангеля була в основному завершена Громадянська війна.
- •26 Листопада загони Червоної армії розгромили Гуляйпільський гарнізон махновців.
Формування більшовицького режиму в Україні і його політика.
6 січня 1919 р. Тимчасовий робітничо-селянський уряд України прибув до Харкова.
Україна була проголошена Українською Соціалістичною Радянською Республікою (УСРР).
Її уряд цілком залежав від Раднаркому Росії.
26 січня він проголосив про об'єднання УСРР із РСФРР на засадах соціалістичної федерації.
Спішно запроваджувалися всі здійснювані Росією перетворення, зокрема, політика «воєнного комунізму», спрямована на централізацію політичного й економічного життя країни.
Хоча Україна була оголошена «радянською республікою» , обрання рад відкладалося (вважалося, і небезпідставно, що керівництво в радах за допомогою грошей захоплять представники міської і сільської буржуазії, які нажилися за роки війни за рахунок розкрадання і спекуляцій).
Замість них створювалися надзвичайні органи влади - ревкоми (революційні комітети), а також комнезами (комітети незаможників).
10 березня 1919 р. ІІІ Всеукраїнський з'їзд рад затвердив першу Конституцію УСРР.
Вищим органом державної влади став Всеукраїнський з'їзд рад, а між з'їздами - Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет (ВУЦВК) на чолі з Г. Петровським.
За російським зразком відділи уряду були названі народними комісаріатами, а уряд - Радою народних комісарів.
На чолі РНК УСРР стояв X. Раковський, який також керував наркоматом закордонних справ.
Наркомат військових справ очолив М. Подвойський,
внутрішніх справ - К. Ворошилов,
освіти - В. Затонський,
землеробства - В. Мещеряков,
продовольства - О. Шліхтер.
Головою Української ради народного господарства став Е. Квірінг,
головою Верховної соціалістичної інспекції і наркомом державного контролю - М. Скрипник,
командуючим Українським фронтом - В. Антонов-Овсієнко.
З'їзд офіційно затвердив радянську форму державності, котра контролювалася з партією, яка в результаті революції і громадянської війни отримала монополію на владу, - РКП(б).
Економічну розруху, викликану Першою світовою і Громадянською війнами, більшовики намагалися ліквідувати заходами, спрямованими на витіснення спекулятивного ринку розподільчими відносинами і на різке посилення впливу державних органів на суспільне виробництво.
Серед заходів, намічених Раднаркомом з цією метою, були:
запровадження загальної трудової повинності,
мілітаризація праці,
заборона приватної торгівлі,
продрозкладка,
карткова система постачання міського населення,
націоналізація всіх підприємств.
Усі ці заходи в Україні радянською владою стали здійснюватися пізніше, ніж у Росії.
1 червня 1919 р. була оформлена угода про об'єднання військової, господарської, державної діяльності РСФРР та інших радянських республік.
Зокрема, народне господарство України перейшло в розпорядження Вищої ради народного господарства (ВРНГ) РСФРР.
Військові сили радянської України були включені до складу Червоної армії РРФСР.
На Україну поширювалася чинність російських декретів. Таким чином, УСРР не була повністю суверенною державою.