- •42. Поняття і види процесуальних строків
- •43. Обчислення процесуальних строків.
- •44. Зупинення, поновлення та продовження процесуальних строків
- •45. Поняття та види судових витрат
- •46. Судовий збір: порядок обчислення та сплати
- •47. Витрати, пов’язані з розглядом судової справи
- •48. Розподіл судових витрат між сторонами
42. Поняття і види процесуальних строків
Процесуальний строк - це проміжок часу, протягом якого повинні або мають право бути вчиненні відповідні процесуальні дії чи закінчена певна частина цивільного судочинства.
Значення процесуальних строків полягає у забезпеченні своєчасності розгляду і вирішення цивільних справ; створенні оптимального режиму здійснення правосуддя - при тому, що вони прискорюють процес провадження у справі, строки також надають учасникам цивільного судочинства реальну можливість скористатися своїми процесуальними правами і виконати покладені на них процесуальні обов'язки.
Відповідно до ст. 67 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо не визначені законом,- встановлюються судом. Виходячи із цього, залежно від способу встановлення процесуальних строків, їх можна поділити на строки, встановлені:
1) законом. їх ще називають нормативними.1 Ці строки передбачені у нормах цивільного процесуального законодавства.
-за чіткістю визначення поділяють на:
абсолютно визначені - коли у законі встановлюється конкретний часовий проміжок. Зокрема, попередній розгляд справи судом касаційної інстанції має бути проведений протягом п'яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем (ч. 1 ст. 332 ЦПК України);
відносно визначені - якщо строк конкретно у законі не встановлюється, а прив'язується до певного діяння чи події. Наприклад, ухвала про відмову у відкритті провадження у справі має бути невідкладно надіслана позивачеві разом із заявою та всіма доданими до неї документами (ч. 5 ст. 122 ЦПК України); особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження (ч. 1 ст. 300 ЦПК України).
Залежно від тривалості розрізняють такі види процесуальних строків, встановлених законом:
до одного дня - для повернення до суду розписки про одержання судової повістки (ч. 2 ст. 76 ЦПК України); для розгляду заяв про забезпечення позову (ч. 1 ст. 153 ЦПК України), про госпіталізацію у примусовому порядку особи до психіатричного закладу (ч. 1 ст. 281 ЦПК України) тощо;
два дні, зокрема для розгляду судом заяв про забезпечення позову (ч. 2 ст. 153 ЦПК України
три дні, наприклад, для видачі судового наказу (ч. 1 ст. 102 ЦПК України), п 'ять днів - для розгляду судом заяви боржника про скасування судового наказу (ч. 1 ст. 106 ЦПК України),
сім днів, наприклад, для подання до суду особами, які беруть участь у справі, письмових зауважень щодо неповноти або неправильності технічного запису судового засідання та записів у журналі судового засідання (ч. 1 ст. 199 ЦПК України););
десять днів - для розгляду заяви про роз'яснення рішення суду (ч. З ст. 221 ЦПК України); для подання заяв про перегляд заочного рішення (ч. 2 ст. 228 ЦПК України),
п'ятнадцять днів, зокрема для призначення справи до розгляду в апеляційному суді (ч. 2 ст. 302 ЦПК України), для вирішення питання про допуск скарги до провадження у зв'язку з винятковими обставинами (ч. 1 ст. 356 ЦПК України);
двадцять днів - для подання апеляційної скарги на рішення суду (ч. 1 ст. 294 ЦПК України);
один місяць - для призначення і проведення попереднього судового засідання (ст. 129 ЦПК України), для розгляду справ про поновлення на роботі та про стягнення аліментів (ч. 1 ст. 157 ЦПК України), для подання скарги у зв'язку з винятковими обставинами (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) тощо;
два місяці, наприклад, для розгляду майже всіх (за окремими винятками) цивільних справ (ч. 1 ст. 157 ЦПК України),
три місяці - для повідомлення суду держателем цінного папера на пред'явника або векселя про свої права на них (ч. 1 ст. 263 ЦПК України),
три роки, зокрема для пред'явлення рішення іноземного суду до примусового виконання в Україні (ст. 391 ЦПК України);
2) судом. Цивільне процесуальне законодавство не регламентує строків проведення всіх процесуальних дій, надаючи суду право керувати рухом цивільної справи, зокрема встановлювати певні строки для вчинення окремих процесуальних дій учасниками цивільного процесу, якщо вони не визначені законом
Залежно від суб'єктів, яким вони адресовані, строки бувають встановленими для:
суду (наприклад, ч. 1 ст. 102, ч. З ст. 122, ст. 129, ст. 157, ч. 1 ст. 301, ст. 302 ЦПК України). Особливістю цього виду процесуальних строків є те, що вони встановлюються лише законом;
осіб, які беруть участь у справі (ч. 2 ст. 104, ч. 1 ст. 199, ч. 2 ст. 228, ст. 294 тощо);
інших учасників цивільного процесу (наприклад, ч. 3 ст. 50, частини 6, 7, 9 ст. 53);
суб'єктів, які не беруть участі у справі (ч. 4 ст. 137, ч. 1 ст. 211 та ін.).