- •2.Закономірності і сучасні інтеграційні процеси
- •3.Принципи розміщення продуктивних сил
- •4.Визначальна роль економічних і соц. Факторів у розміщенні виробництва.
- •5.Вплив нтп на розміщення продуктивних сил
- •6.Основні напрямки формування та удосконалення територіальної організації виробництва
- •8.Наука про економічне районування
- •9.Економічний район його головні ознаки районоутворюючі фактори
- •10.Принципи економічного районування
- •11. Форми територіальної організації продуктивних сил економічних районів.
- •12. Типи економічних районів
- •13.Економічне районування і його практичне значення
- •15. Територіальна структура виробничо – територіального комплексу економічного району.
- •16. Вдосконалення територіальної організації і структури народного господарства
- •17.Територіальний поділ праці – головна умова спеціалізації еоконмічних районів
- •18. Спеціалізація економічних регіонв та методики її оцінки
- •19. Сутність державної регіональної політики
- •20. Основні цілі державної регіональної економіки
- •22.Наукове обґрунтування регіонального розміщення продуктивних сил.
- •23Поняття і сутність регіонального розміщення продуктивних сил.
- •24Цільова організаційно-правова база реалізації державної регіональної економічної політики.
- •25Механізм реалізації дреп України.
- •26 Спеціальні(вільні) економічні зони.
- •27Міжрегіональне і прикордонне співробітництво.
- •28Основні засади управління державним та комунальним секторами регіональної економіки.
- •29Економіка україни як єдиний народно-господарський комплекс
- •30Структура економіки, її сутність ті види.
- •31. Регіональні особливості галузевої структури економіки.
- •32. Реструктуризація регіональної економіки в умовах ринку.
- •33. Природно-ресурсний потенціал та його структура.
- •34. Кількісна і якісна економічна оцінка природних ресурсів та природних умов.
- •35. Балансові, промислові та прогнозні запаси сировини та палива.
- •36. Характеристика природно-ресурсного потенціалу економічних районів.
- •37. Ресурсозбереження і його значення для розвитку народного господарства країни.
- •39. Роль населення у розвитку народного господарства.
- •38. Населення і трудовий потенціал.
- •40. Чисельність і розміщення населення України.
- •41. Відтвореннялюдськогопотенціалукраїни та йогорегіональніособливості.
- •42.Міграційні процеси та їх види.
- •43.Особливості формування та розселення населення.
- •44.Державна політика зайнятості працездатного населення.
- •47.Динаміка та ефективність структурної трансформації економіки.
- •49. Основні передумови регіонального економічного розвитку.
- •50. Економічна система регіону як ланка єдиного господарського комплексу.
- •51. Територіальна диференціація регіонів за рівнем розвитку продуктивних сил
- •52. Проблемиі напрямки соціально-економічного розвитку регіонів
- •53. Економіка Донецького регіону
- •54. Економіка Придніпровського регіону
- •56. Економіка Центрального регіону
- •57. Економіка Поліського регіону
- •60. Економіка Причорноморського регіону
- •61. Зовнішньоекономічна діяльність
- •62. Зовнішньоекономічні звязки та співробітництво україни з країнами снд
- •63 Форми міжнародної економічної інтеграції
- •64.Економічна інтеграція України
- •65 Експортний потенціал України
- •66 Транзитний потенціал України
- •67 Природно-ресурсні фактори розвитку продукт.Сил
- •68. Паливно-енергетичний фактор
- •69.Водний фактор
- •70. Трудоресурсний фактор сталого розвитку продуктивних сил.
- •71. Споживчий фактор розвитку продуктивних сил.
- •73. Нтп як фактор сталого розвитку продуктивних сил
- •74. Фактор ринкової кон’юнктури розвитку продуктивних сил
- •81. Міжнародні природні ресурси та співробітництво в галузі охорони навколишнього природного середовища
- •81. Міжнародне співробітництво в галузі охорони природи
- •82 Економічний механізм охорони навколишнього середовища
- •83. Ресурсозбереження як чинник підвищення ефективності суспільного виробництва
- •86. Збалансоване використання і відновлення природних ресурсів
- •88. Оцінка сучасної екологічної ситуації в світі
- •89. Міжнародне правоохоронне співробітництво
- •90. Основні напрями міжнародного економічного співробітництва в галузі екології
8.Наука про економічне районування
Економічне районування - об’єктивна онова територіальної організації виробництва. Це науково обґрунтований поділ території країни на економ.райони ,що склалися історично або у процесі розвитку продуктивних сил,на основі суспільного поділу праці.
Економічне районування є об’єктом територіального планування яке передбачає розробку схем розробку схем розвитку і розміщення галузей господарства продуктивних сил областей та економ районів.Світовий досвід стверджує що сучасний розвиток економіки неможливий без економічного районування та без відповідних досліджень його стану і рівня розвитку та потреб населення і всього суспільства як в товарах так і в соц. потребах. У витоках науки про економічне територіальне районування стояли укр..вчені:П.Чубинський(1839-1884),С.Рудницький(1877-1937),В.Куйбович(1900-1985).На їх думку ,виникнення і розвиток економ.регіонів пов'язаний зі способом виробництва,рівнем розвитку і особливостями розміщення продуктивних сил. Сьогодні відомі імена післявоєнних науковців України: М.Паламарчук, Заставний, Піскун, Долішній, Данилишин,Жупанський,Ігнатенко,Шаблій та інш.Їх головний внесок у науку –вивчення територіальної організації продуктивних сил України на комплексній основі розвитку виробництва і використання природно-ресурсного потенціалу.Всі вони є сподвижниками науки про економічне районування.
Неабиякого розвитку набула теорія і методологія економічного районування у постсоціалістичних країнах,зокрема у працях колишнього СРСР,що було зумовлено розвитком планової господарської системи.Радянські вчені:Гоарянський,Колосовський,Алампієв,Фейгін,Зіман.
У розробленні проблеми економічного районування колишнього СРСР особлива увага приділялась визначенню сутності поняття економічного району.
У післявоєнні роки вагомий внесок зробив у вирішення цієї проблеми Колосовський,який поглибив наукові засади економічного районування розкриттям сутності територіально- виробничих комплексів як основи економічного району,через пізнання енерговиробничих циклів.
Сьогодні у результаті поглиблених наукових розробок і дискусії,визначились загальноприйняті наукові засади економічного районування.Регіональна економіка стає вагомим інструментом просторового регулювання соціально-економічного розвитку,і особливо в тих сферах,де дія ринкових важелів є обмеженою.
9.Економічний район його головні ознаки районоутворюючі фактори
Економічний район-це форма територіальної організації народного господарства що утворюється на основі суспільного територіального поділу праці виникнення і формування районних територіальних виробничих комплексів.Це не просто теоретична або й паперова конструкція.В сучасних умовах економічне районування розглядають як засіб управління господарством у територіальному розрізі як основу розробки і реалізації державної регіональної політики.
Головним районоутворювальним фактором у кожній країні є суспільний територіальний поділ упраці,який є результатом просторового прояву дії загального економічного закону суспільного поділу праці.
Другим районоутворювальним фактором є територіально виробничі комплекси.Територіальнийподіл праці зумовлює формування галузей спеціалізації окремих територій які в свою чергу зумовлюють склад галузей що їх обслуговують і доповнюють.Це приводить до виникнення ТВК.
Факторами, що найбільш впливають на формування ЕР є:
Суспільний територіальний поділ праці як результат просторового прояву дії економічного закону суспільного поділу праці;
Територіальні виробничі комплекси (ТВК) – похідний фактор від ТПП. ТПП зумовлює формування галузей спеціалізації окремих територій, які зумовлюють склад галузей, що їх обслуговують і доповнюють. Це приводить до виникнення ТВК.
До складової частини ТВК входять елементарні техніко-економічні комплекси. Основою цих комплексів є стійкі сполучення взаємопов’язаних підприємств різних галузей.
Їх зв’язки визначені технологією і економікою виробництв, наприклад, молокозаводи в сільській місцевості з їх сировинними і тваринними зонами і взаємопов’язаними з виробництвом, яке використовує відходи цього виробництва. Це сприяє утворенню територіально-виробничого комплексу. У межах одного економічного району може бути декілька тісно пов’язаних ТВК.
До основних районоутворювальних чинників належать найбільші міста країни – великі регіональні та індустріальні центри із зонами економічного тягнення до них периферійних територій. В Україні такими центрами є Київ, Харків, Донецьк, Дніпропетровськ, Одеса.
Не менш важливе значення мають особливості економіко-географічного положення території району, які значною мірою впливають на формування спеціалізації його господарства.
На утворення економічного району важливий вплив мають природні умови і ресурси.
Важливе значення мають промислові центри, промислові вузли, багатогалузеві промислові райони, локальні, районні і обласні АПК як районоутворюючі фактори, які разом з транспортним комплексом та інфраструктурою об’єднуються в господарський комплекс економічного району.
Великий вплив на формування економічних районів має національно-політичний устрій та адміністративно-територіальний поділ країни. В умовах ринкової економіки ще значна частина промислових підприємств залишається власністю держави, а в с/г зберігаються кооперативні с/г підприємства, тому адміністративні області залишаються ще як господарське поле зі своїми органами управління господарством. В їх межах функціонують територіальні виробничі комплекси, основні складові частини або окремі ланки н/г комплексу.