- •1. Яка головна мета болонського процесу. Переваги та недоліки реформ в освіті України, зумовлених Болонським процесом
- •2. Кредити ects: структура, призначення і зв’язок з навчальним навантаженням
- •3. Назвати та описати шість ключових позицій, що відображають етичність формування зони європейської вищої освіти
- •4. Опишіть уніфіковану схему-структуру навчального плану підготовки: бакалавра, спеціаліста, магістра
- •5. Назвіть конференції та прийняті на цих конференціях документи, що засвідчують розвиток зоно європейської вищої освіти в рамках Болонського процесу
- •6. Порівняйте шкалу оцінювання європейської кредитно-модульної системи і шкалу оцінювання навчальних досягнень студентів в Україні
- •Шкала оцінювання естs
- •7. Назвіть та охарактеризуйте базові елементи Європейської кредитно-трансферної та системи накопичення
- •8. Назвіть основні документи ects
- •9. Які напрямки структурного реформування та адаптації вищої освіти України до вимог Болонського процесу проведено і планується провести
- •10. Стан і структура вищої освіти в Україні ???
- •11. Проблеми та перешкоди, які гальмують входження України в європейський освітній простір
1. Яка головна мета болонського процесу. Переваги та недоліки реформ в освіті України, зумовлених Болонським процесом
Мета Болонського процесу:
– вивести вищу освіту і науку європейських країн на значно вищий рівень якості і конкурентоспроможності, що забезпечить підвищення інноваційного потенціалу економіки,
– підвищити привабливість Європи як місця здобуття освіти;
– сформувати у молоді Євросоюзу спільну європейську ідентичність.
побудова Європейського простору вищої освіти як передумови розвитку мобільності громадян з можливістю їх працевлаштування;
посилення міжнародної конкурентоспроможності як національних, так і в цілому Європейської систем вищої освіти;
досягнення більшої сумісності та порівнянності систем вищої освіти;
формування та зміцнення інтелектуального, культурного, соціального та науково-технічного потенціалу окремих країн та Європи у цілому;
підвищення визначальної ролі університетів у розвитку національних та Європейських культурних цінностей;
змагання з іншими системами вищої освіти за студентів, вплив, гроші та престиж.
В освіті серцевину Болонського процесу складають три напрями:
– запровадження двох освітніх кваліфікацій (бакалавра та магістра);
– запровадження системи переносу і накопичення кредитів, що визначають обсяги навчальної роботи, виконаної студентом, з метою забезпечення прозорості і зрозумілості кваліфікацій (дипломів) та обсягів підготовки;
– розробка узгоджених механізмів забезпечення якості освіти.
Крім того, йдеться про запровадження єдиного європейського наукового ступеня PhD, формування спільного простору досліджень.
Важливою ознакою Болонського процесу є орієнтація на потреби та інтереси студента. Освіта все більше набуває ринкових ознак: університет – постачальник освітніх послуг, студент – клієнт, замовник – або сам студент, або держава; попит на освіту та працевлаштування випускників – критерій успішності того чи іншого навчального закладу.
Слід підкреслити, що з самого початку Болонського процесу було проголошено, що цей процес добровільний, полісуб’єктний, такий, що ґрунтується на цінностях європейської освіти і культури; такий, що не нівелює національні особливості освітніх систем різних країн Європи: багатоваріантний, гнучкий, відкритий, поступовий.
Видається обґрунтованим такий погляд на участь України в Болонському процесі: університети західноєвропейських країн і українські університети мають єдиний орієнтир, єдину мету руху, але рухаються з протилежних позицій; західні університети – від різноманітності ступенів і кваліфікацій, великої відмінності у планах і програмах, від слабкого контролю держави над змістом і результатами навчання; ми – від тотального державного контролю над усіма боками академічного життя, єдиних стандартів освіти, учених ступенів і освітніх кваліфікацій.
Україна починає робити відповідні кроки. Рішенням колегії Міністерства освіти і науки України від 28 лютого 2003 р. (протокол № 2/3-4) було ухвалено здійснення комплексу заходів щодо виходу національної вищої школи на міжнародний ринок освітніх послуг та здійснити комплекс заходів щодо організаційного забезпечення приєднання України до Болонського процесу.
Ключова позиція реформування: Болонські вимоги – це не уніфікація вищої освіти в Європі, а широкий доступ до багатоманітності освітніх і культурних надбань різних країн.
Метою є і те, щоб Європа зрозуміла, що в Україні – потужна система вищої освіти, потужні школи. Україна відчуває підтримку європейської спільноти. За цей час у нашій країні побувало багато місій Ради Європи, які розглядали стан освіти, проводили експертизу освітянської законодавчої бази і практично зауважень не було. Сьогодні вже майже немає опонентів щодо ступеневості вищої освіти. Вона підвищує мобільність і вертикальну, і горизонтальну.
Напрями розвитку вищої освіти в Україні, з одного боку, стратегічні, з іншого – вони дадуть імпульс для подальшого поліпшення стану освіти і науки вже в недалекому майбутньому.
Перший напрям – це розширення доступу до вищої освіти, другий – якість освіти й ефективність використання фахівців з вищою освітою і третій – це інтеграційні процеси.
Перший напрям – це розширення доступу до вищої освіти
реалізується програма навчання протягом усього життя людини.
структура освіти України за своєю ідеологією та цілями узгоджена із структурами освіти більшості розвинених країн світу.
потрібну якість підготовки випускників можлива лише при хорошому рівні підготовки вступників.
головні сподівання щодо поліпшення ситуації з об'єктивністю процесів вступу в Україні покладаються на незалежне (зовнішнє) тестування.
Другий – якість освіти й ефективність використання фахівців з вищою освітою
первинна відповідальність за якість вищої освіти лежить на кожному окремому навчальному закладі, і таким чином забезпечується можливість перевірки якості системи навчання в національних рамках.
Третій – це інтеграційні процеси
Країни-учасниці відзначають конструктивну участь студентських спілок в Болонському процесі та підкреслюють необхідність залучення студентства до подальших дій.