- •1. Мікроекономіка як складова частина теоретичної економіки.
- •2. Проблема обмеженості ресурсів і необхідність вибору.
- •3. Методологія мікроекономіки
- •4.Поняття корисності,гранична та сукупна корисність
- •5. Рівновага споживача
- •6. Вибір споживача з ординалістських теорій.Криві байдужості
- •7. Бюджетна лінія – лінія можливостей споживача.
- •8. Рівновага споживача: економічна, графічна інтерпретація.
- •9. Реакція споживача на зміну його доходу.
- •10.Реакція споживача на зміну цін товарів. Крива «ціна-споживання» та крива індивідуального попиту.
- •11. Ефект доходу та ефект заміщення.
- •13. Попит і закон попиту. Вплив на попит різних факторів.
- •14. Пропозиція і закон пропозиції. Вплив на пропозицію різних факторів.
- •15. Взаємодія попиту і пропозиції. Ринкова рівновага.
- •16. Еластичність попиту за власною ціною блага. Фактори які впливають на еластичність попиту.
- •17. Еластичність попиту по доходу, перехресна еластичність попиту.
- •18. Еластичність пропозиції за власною ціною. Фактори які впливають на еластичність пропозиції.
- •20. Виробнича функція з одним змінним фактором виробництва.
- •22.Ізокоста і її властивості. Карта ізокост.
- •24.Явні та альтернативні витрати виробництва. Економічний та бухгалтерський підходи до визначення прибутку.
- •26. Середні та граничні витрати виробництва короткостроковому періоді та їх графіки.
- •27.Середні витрати виробництва у довгостроковому періоді.
- •28.Позитивні і негативні ефекти масштабу та їх вплив на криву довгострокових середніх витрат виробництва.
- •29.Ознаки ринку досконалої конкуренції. Крива попиту на продукцію окремої фірми.
- •31.Визначення оптимальних обсягів випуску фірми за досконалої конкуренції. Граничний підхід.
- •32.Тривала рівновага галузі в умовах досконалої конкуренції.
- •33.Ознаки чистої монополії. Різновиди монополії.
- •34.Криві попиту та граничного і валового доходу монополіста. Вплив на поведінку монополіста цінової еластичності попиту.
- •36. Цінова дискримінація, умови її застосування та наслідки.
- •37. Основні ознаки монополії. Загальна взаємозалежність олігополістів.
- •38.Негнучкисть цін в умовах олігополії. «Ламана крива попиту»
- •39. Таємні змови, мовчазні згоди і легальні угоди в умовах олігополії.
- •40. Ознаки ринку монополістичної конкуренції
- •41. Ринкова поведінка монополістичного конкурента
- •43.Монополістична конкуренція та економ. Ефективність
- •44.Оцінка екон. Ефективності ринку олігополії
- •45.Попит на ресурси відповідно до теорії граничної продуктивності
- •46.Ринковий попит на фактори виробництва. Зміна обсягу попиту та попиту загалом.
- •47.Ринкова пропозиція праці. Ринок праці з конкуренцією.
- •48.Ринок праці з недосконалою конкуренцією. Модель монопсонії.
- •49.Контроль профспілок над пропозицією робочої сили, рівнем з/п. Двостороння(двобічна) монополія.
- •50.Капітал як ресурс тривалого користування: форми капіталу
- •51. Ринок капіталу. Види процентних ставок.
- •52. Поняття дисконтової величини. Показники теперішньої та майбутньої вартості у прийнятті інвестиційних рішень.
- •54.Поняття ринкової рівноваги, її аналіз.
- •57.Праові передумови для ринкових суб’єктів.
- •58. Позаринкові (зовнішні) ефекти, їх економічний зміст.
- •59. Громадські блага і громадський вибір
- •60. Економічна роль держави у ринковій економіці.
- •1.5. Ринки досконалої і недосконалої конкуренції.
- •1.6. Ринки факторів виробництва.
- •1.4 Теорія виробництва
1. Мікроекономіка як складова частина теоретичної економіки.
Економічна теорія (економіка) – це суспільна наука, що вивчає прийняття рішень людьми, які намагаються задовольнити свої бажання, використовуючи обмежені ресурси.
Головною метою економічної теорії – є дослідження законів, які керують виробництвом, обміном, споживанням та розподілом матеріальних благ в суспільстві.
Галузь економічної науки, яка вивчає засоби ефективного функціонування ринкового господарства визначаються терміном “економікс” (ринкова економіка). Розрізняють два її рівня: макроекономіка та мікроекономіка.
Макроекономіка - це розділ економіки, який вивчає економічні явища, що відображають функціонування економіки як єдиного цілого, зокрема такі, як національний доход, інфляція, безробіття та економічне зростання.
Мікроекономіка – вивчає прийняття рішень та поведінку окремих економічних одиниць і структур, таких як домашні господарства, окремі споживачі, робітники, вкладники капіталу фірми, ринки окремих благ тощо. Ринковий характер мікроекономіки полягає в тому, що в її межах будь-який вид діяльності виступає як джерело доходу.
Однак, слід усвідомлювати, що поділ на мікро- та макроекономіку дещо умовний. Пізнання кожного розділу економічної теорії передбачає розуміння взаємозв'язку та взаємозалежності мікро- та макроявищ.
Наприклад, і мікро-, і макроекономіка вивчають такі поняття, як ціни, попит, пропозиція, рівновага. Але мікроекономіка робить це для окремої галузі, товару або фірми незалежно від територіального масштабу, тоді як макроекономіка вивчає аналогічні сукупні показники на рівні економіки країни.
Як самостійний розділ економічної теорії Мікроекономіка сформувалася в кінці XIX — на початку XX ст. Однак її становлення пройшло довгий шлях еволюційного розвитку. Засади мікроекономічного аналізу виявляються ще в класичній політичній економії. Основоположниками мікроекономіки вважаються вчені Т.Мальтус і Ж.-Б. Сей. Закон спадної доходності Мальтуса та теорія факторів виробництва Сея досі використовуються в мікроекономічному аналізі.
Мікроекономічний аналіз має такі етапи еволюційного розвитку:
І етап (1845—1890). Закладаються основи мікроекономіки, формуються основні методологічні принципи дослідження. Найвідомішими представниками цього етапу є:
а) Г. Госсен, який вперше використав психологічний фактор аналізу економічної поведінки суб'єктів і сформулював закони насичення потреб людини;
б) австрійська школа (К. Менгер, Ф. Візер, Е. Бем-Баверк), представники якої збагатили економічну науку відкриттям принципу граничної корисності й запропонували кількісний (кардиналістський) підхід до її визначення;
в) Дж. Б. Кларк, представник американської школи, який модифікував теорію граничної корисності у теорію граничної продуктивності факторів виробництва.
ІІ етап (1890—1933). На цьому етапі мікроекономіка виділяється в окрему галузь економічних досліджень на основі систематизації і узагальнення ідей пізньої класики, австрійської та американської шкіл. Після опублікування роботи А. Маршалла "Принципи економіки" Представниками другого етапу є:
а) А. Маршалл, який запропонував компромісний варіант визначення ринкової ціни — граничною корисністю та витратами виробництва; сформулював закони попиту та пропозиції;
б) математична школа (У.-С. Джевонс, Ф. Еджуорт, Л. Вальрас, В. Парето). Ця школа вперше широко використала апарат математики як інструмент економічних досліджень. Вона запропонувала якісний (ординалістський) підхід до визначення граничної корисності і обґрунтувала теорію загальної економічної рівноваги.
III етап (1933 — до сьогодення). Мікроекономіка розвивається на власній основі і поповнюється такими відкриттями: ефект доходу і заміщення (Є. Слуцький, Дж. Хікс, П. Самуельсон); теорія недосконалої конкуренції (Дж. Робінсон); теорія монополістичної конкуренції (Е. Чемберлін); теорія ігор (Дж. Непі, О. Моргенлітерн, Дж. фон Нейман).
Як економічна наука мікроекономіка дає змогу реалізувати, зокрема, такі функції:
1. Пояснення явищ, які спостерігаються.
2. Прогнозування поведінки економічних суб'єктів.
Розрізняють:
Позитивну мікроекономіку, яка втілює факти уже відібрані і перейдені на рівень теорії і дає уявлення економічної поведінки.
Нормативну мікроекономіку, яка вміщує в собі судження відносно того, якою повинна бути економіка або яку конкретну акцію слід рекомендувати, опираючись на економічні відношення.
Простіше кажучи, позитивна мікроекономіка вивчає те що є, а нормативна дає судження що повинно бути.
Позитивний аналіз – це твердження типу, “якщо…, то…”. Прикладом позитивного аналізу може слугувати твердження: “Якщо на генерального директора трастової компанії буде заведена карна справа, то курс акцій компанії знизиться”. Нормативний аналіз спрямований на вироблення рекомендацій, які сприяють досягненню певної мети. Прикладом нормативного аналізу можуть бути таке твердження: “Для пожвавлення ділової активності в країні потрібно здійстнити приватизацію вугільної промисловості”.