Поняття про зону хімічного зараження, її параметри
Під час аварії на хімічно небезпечних об’єктах утворюється зона хімічного зараження, що є територією, у межах якої виникає небезпека хімічного ураження. Ця зона включає в себе джерело викиду (виливу) отруйних речовин та територію, на яку поширюється хмара забрудненого повітря з небезпечною концентрацією сильнодіючих отруйних речовин.
Хімічно небезпечними називаються об’єкти, на яких виготовляють, використовують, зберігають або транспортують СДОР, під час аварій на яких або під час їх руйнування можуть відбутися масові хімічні ураження людей, тварин та рослин, а також хімічне ураження навколишнього середовища.
До таких об’єктів належать: підприємства хімічної та нафтопереробної промисловості; підприємства, що використовують холодильні установки (м’ясокомбінати, молокозаводи, пивзаводи і т.ін.); водоочисні споруди; склади та бази, де зберігаються або знищуються СДОР; транспортні засоби, що використовуються для зберігання або перевезення СДОР.
На території України розташовано понад 2000 підприємств, які можна віднести до хімічно небезпечних об’єктів (ХНО), на яких виготовляються, використовуються, транспортуються або утилізуються СДОР. Функціонує понад 1800 об’єктів промисловості, на яких зберігається та використовується у виробничій діяльності близько 300 тис. тонн сильнодіючих отруйних речовин, у тому числі - майже 10 тис. тонн хлору, близько 180 тис. тон аміаку.
Усього в зонах можливого хімічного зараження від цих об’єктів мешкає близько 20 млн. осіб - близько 41 % населення України.
Критерієм, для оцінки хімічної небезпеки об’єкта є кількість населення, що потрапляє в зону можливого хімічного ураження, що являє собою площу кола, або його частини з радіусом, який дорівнює глибині поширення хмари отруйної речовини.
Під час аварії на об’єктах, що зберігають СДОР, хімічно зараженими є повітря, місцевість, а також розміщені на ній будівлі, техніка, майно. Ситуація, що склалася, називається хімічною обстановкою.
Оцінка хімічної обстановки - це визначення масштабів і характеру зараження СДОР, аналіз їх впливу на діяльність об’єктів і населення. Під час оцінки хімічної обстановки визначають глибину зон зараження СДОР, площу зараження місцевості СДОР, час надходження зараженого повітря до певного об’єкта, тривалість уражаючої дії СДОР, можливі втрати виробничого персоналу.
Хімічну обстановку на хімічно небезпечному об’єкті прогнозують за такими вихідними даними: загальна кількість СДОР на об’єкті; метеорологічні умови (швидкість вітру, ступінь вертикальної стійкості повітря (ізотермія, інверсія, конвекція); відстань від ХНО до найближчого населеного пункту; вид сховища (обваловане або необваловане); кількість засобів захисту на об’єкті.
Ізотермія - стабільна рівновага повітря, що сприяє застою пари СДОР на місцевості, у лісі, населених пунктах. Спостерігається у хмарну погоду.
Інверсія - підвищення температури повітря при збільшенні висоти. Перешкоджає розсіянню хмари і сприяє збереженню високих концентрацій СДОР. Спостерігається ввечері при ясній погоді.
Конвекція - вертикальне переміщення повітря, що створює сприятливі умови для поширення повітря, зараженого СДОР. Спостерігається при ясній погоді та слабкому вітрі.
Зона можливого хімічного зараження наноситься на схеми у вигляді кола, півкола, чверть кола, однієї восьмої кола, залежно від швидкості вітру. Радіус кола дорівнює розрахованій глибині зони.
Площа зони можливого хімічного зараження визначається з формули:
де n - показник, який залежить від швидкості вітру: якщо v<1 м/с, то n=1 і зона можливого зараження має вигляд кола; якщо v=1 м/с, то n=2 і зона можливого зараження має вигляд половини кола; якщо 1<v<2 м/с, то n=4 і зона можливого зараження буде мати вигляд чверті кола; якщо v>2 м/с, то n=8 і зона зараження буде мати вигляд однієї восьмої кола.