- •Тема 2. Порядок формування облікової політики щодо оборотних активів (2 год.)
- •Тема 2. Порядок формування облікової політики щодо оборотних активів (2 год.) 1
- •1. Запаси: елементи облікової політики та облікові оцінки
- •1.1. Запаси
- •1.3. Методи оцінки вибуття
- •1.5. Незавершене виробництво
- •1.6. Готова продукція
- •1.7. Товари
- •2. Елементи облікової політики щодо поточної дебіторської заборгованості та витрат майбутніх періодів
- •2.1. Поточна дебіторська заборгованість
- •2.2. Витрати майбутніх періодів
Тема 2. Порядок формування облікової політики щодо оборотних активів (2 год.)
Тема 2. Порядок формування облікової політики щодо оборотних активів (2 год.) 1
1. Запаси: елементи облікової політики та облікові оцінки 2
1.1. Запаси 3
1.2. ТЗВ 3
1.3. Методи оцінки вибуття 5
1.4. МШП 5
1.5. Незавершене виробництво 6
1.6. Готова продукція 8
1.7. Товари 8
2. Елементи облікової політики щодо поточної дебіторської заборгованості та витрат майбутніх періодів 9
2.1. Поточна дебіторська заборгованість 9
2.2. Витрати майбутніх періодів 9
1. Запаси: елементи облікової політики та облікові оцінки
Формування облікової політики щодо запасів на підприємствах здійснюється на підставі Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів [1], (табл. 9).
Таблиця 9
Елементи облікової політики та облікові оцінки запасів
Елементи облікової політики та облікові оцінки |
Альтернативні варіанти обліку |
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» |
|
Одиниця обліку запасів (п. 7) |
– найменування; – однорідна група (вид) |
Метод обліку транспортно-заготівельних витрат (п. 9) |
– шляхом, прямого списання транспортно-заготівельних витрат до первісної вартості одиниці запасів, що придбаваються (за можливості точного розподілу (віднесення); – за середнім відсотком (при узагальненні суми транспортно-заготівельних витрат на окремому субрахунку з подальшим їх розподілом) |
Методи оцінки вибуття запасів (п. 16) |
– ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів; – середньозваженої собівартості; – собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); – нормативних витрат; – ціни продажу |
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» |
|
Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) (п. 11) |
Самостійно встановлюється підприємством |
Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів |
|
База розподілу ТЗВ, що прямо включаються до первісної вартості запасів |
за кількісним критерієм: – вага; – об’єм; кількість місць; – одиниць; за вартісним критерієм: – ціна одиниці запасів |
Періодичність визначення середньозваженої собівартості одиниці запасів (п. 2.18) |
Самостійно встановлюється підприємством |
Призначення та умови використання запасів |
Самостійно встановлюється підприємством |
Інструкція до Плану рахунків |
|
Спосіб обліку товарів роздрібними торговельними підприємствами |
– за цінами продажу; – за вартістю придбання |
1.1. Запаси
Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають (П(С)БО 9 «Запаси, п. 6):
– сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;
– незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу;
– готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;
– товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;
– малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року;
– поточні біологічні активи, якщо вони оцінюються за П(С)БО 9 «Запаси», а також сільськогосподарська продукція і продукція лісового господарства після її первісного визнання.
При формуванні облікової політики щодо запасів підприємство повинно ззаначити, що буде виступати одиницею їх обліку. П(С)БО 9 «Запаси» пропонує вести облік запасів за їх найменуваннями або однорідними групами (видами).
1.2. ТЗВ
Наступним елементом облікової політики щодо запасів, що обирається підприємством є метод обліку транспортно-заготівельних витрат.
Відповідно до п. 9 П(С)БО 9 «Запаси» до транспортно-заготівельних витрат належать витрати на заготівлю запасів та оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, уключаючи витрати на страхування ризиків транспортування запасів. Склад транспортно-заготівельних витрат для виробничого підприємства наведено у п. 20 Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості [2], а також Листі МФУ від 27.02.03 р. № 053-2920 на запит щодо окремих питань з бухгалтерського обліку [3] (табл. 10).
Таблиця 10
Основні статті транспортно-заготівельних витрат відповідно до чинного законодавства
Нормативно-правовий акт |
Перелік статей транспортно-заготівельних витрат |
П(С)БО 9 «Запаси» (п. 9) |
До транспортно-заготівельних витрат належать: – затрати на заготівлю запасів, – оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів |
Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості (п. 20) |
До транспортно-заготівельних витрат належать: – витрати на утримання спеціальних заготівельних пунктів у місцях заготівлі запасів; – транспортні витратиіз усіма додатковими зборами, якщо ціна на запаси встановлена із оплатою поставки «франоко-вагон» зі станції відправлення; – витрати на протипожежну і сторожову охорону під час транспортування запасів; – витрати на страхування ризиків, що можуть виникнути при транспортуванні запасів; – витрати на оплату тарифів за вантажно-розвантажувальні роботи, повязані із доставкою запасів на склади підприємства (крім оплати праці постійним складським працівникам, що відноситься до витрат на утримання заводських складів та включається до адміністративних витрат підприємства); – витрати на відрядження, повязані безпосередньо із заготівлею запасів і доставкою їх на склади підприємства із місць заготівлі (витрати на відрядження водіїв та вантажників даного підприємства при доставці вантажів віж покупців) |
Лист МФУ від 27.02.03 р. № 053-2920 на запит щодо окремих питань з бухгалтерського обліку [4] |
До транспортно-заготівельних витрат належать «будь-які витрати підприємства, пов’язані з транспортуванням запасів від постачальників (станцій, причалів) до місця їх використання». |
При доставці запасів власним транспортом виникають витрати на перевезення власним транспортом, такі як:
– вартість паливно-мастильних матеріалів, витрачених власним автотранспортом на доставку запасів;
– зарплату водіїв, експедиторів, заготівників;
– єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (ЄВС) із такої зарплати;
– амортизація транспорту, задіяного в перевезенні запасів та ін [5].
Відповідно до Методичних рекомендацій № 373 [6] та Листа Мінфіну від 14.03.05р. № 31-04200-30-10/3778, власні транспортні витрати, понесені при доставці запасів на підприємство, включаються до складу транспортно-заготівельних витрат. У П(С)БО 9 «Запаси» і в міжнародному аналогу МСФЗ 2 «Запаси» порядок відображення транспортно-заготівельних витрат не ставиться у залежність від того, чиїм транспортом перевозяться запаси. Відсутнє розмежування на «власні» та «сторонні» транспортно-заготівельних витрат у пп. 138.6 і 146.5 Податкового кодексу України [7].
Транспортно-заготівенльні витрати можуть або прямо включатися до первісної вартості кожної конкретної одиниці запасів, або обліковуватися на окремому субрахунку і збільшувати собівартість запасів, що вибули, за середнім відсотком.
До конкретної групи запасів може бути застосовано тільки один метод обліку транспортно-заготівельних витрат, інакше пропорції розподілу не буде дотримано. Отже, якщо підприємство має намір визначати транспортно-заготівельні витрати стосовно одних найменувань або видів запасів за середнім відсотком, а інших – прямим підрахунком, то у наказі про облікову політику треба передбачити розмежування зазначених груп запасів.