- •Поняття про будову клітини
- •Мітотичний поділ клітини (рис.2)
- •Види тканин. Регенеративні властивості різних тканин
- •Череп; скелет тулуба, скелет верхніх кінцівок, скелет
- •Більше 600 кг.
- •Серцево - судинна система
- •А ір , аглютиногенів також два - а і в. У крові одної особи ніколи немає збігу однойменного аглютиніну й аглютиногену ( а з а, (3 з в).
- •Механізм дихання. Газообмін
- •Травна система і травлення. Обмін речовин та енергія
- •Догляд за хворими
- •Типи лікувально-профілактичних закладів
- •Порядок вимірювання температури тіла:
- •Перша допомога при блюванні
- •Промивання шлунка
- •Користування підкладним судном
- •Застосування газовивідної трубки
- •Зовнішній шлях введення лікарських речовин
- •Ентеральне введення лікарських препаратів
- •Парентеральне введення лікарських препаратів
- •Особливості використання засобів впливу на кровообіг у дітей:
- •Носилки і правила їх застосування
- •1. Перенесення здійснюють 2,3,4 носії. Вони що діють узгоджено, за допомогою коротких команд:
- •Долікарська допомога при захворюваннях та отруєннях
- •Основні напрями медикаментозної терапії
- •Захисні механізми дихальних шляхів.
- •Загальні скарги та ознаки при захворюваннях серцево-судинної системи
- •Гостра серцева (серцева астма, набряк легень) і судинна (непритомність, колапс) недостатність
- •Загальні відомості про нейроциркуляторну дистонію
- •Гострий холецистит. Печінкова коліка
- •Загальна характеристика дії токсичних речовин
- •Промивання шлунка (див. «Догляд за хворими» - Промивання шлунка.)
- •Біологічна дія іонізуючого випромінювання
- •Гостра променева хвороба /гпх/
- •Таб. 2. Диференціація гпх за ступенем важкості та залежності від проявів первинної реакції
- •Локальні променеві ураження - опіки
- •Хронічна променева хвороба /хпх/
- •Перша медична і долікарська допомога при променевих ураженнях
- •Поняття про інфекційний та епідемічний процеси, епідемічне вогнище
- •Класифікація інфекційних хвороб
- •2. Інфекції дихальних шляхів
- •3. Кров'яні інфекції
- •4.Інфекції зовнішніх покривів
- •Дезінфекція, дезінсекція, дератизація
Розділ I
ОСНОВИ
АНАТОМІЇ ТА ФІЗІОЛОГІЇ ЛЮДИНИ
ВСТУП
Анатомія - наука про форму, будову і розвиток організму в зв'язку з функцією навколишнього середовища.
Фізіологія вивчає процеси життєдіяльності живого організму, його органів, тканин, клітин і структурних елементів клітин. Фізіологія вивчає індивідуальний розвиток функції, взаємозв'язок їх змін у різних умовах зовнішнього середовища і при різному стані організму.
В нашій країні виникло і знайшло розвиток функціональний напрямок в анатомії. Цей напрямок розглядає кожний орган, як складову частину єдиного цілого живого організму, у зв'язку з його функціями та історичним розвитком.
Сама анатомія вивчає не тільки зовнішню, але і внутрішню форму. Вивчення структури за допомогою мікроскопа складає зміст мікроскопічної анатомії.
Мікроскопічна анатомія тісно зв'язана з наукою про тканини - гістологією, яка вивчає закономірності будови та розвитку тканин, а також з наукою про клітини - цитологією.
На теперішній час будова людського організму вивчається на різних рівнях:
Органів і тканин.
Тканин.
Клітин.
Молекул живої матерії.
Завдяки успіхам анатомії став можливий прогрес сучасної клінічної медицини.
Поняття про будову клітини
Клітини мають певну форму, будову і функцію. Форма клітини різна (кубічна, призматична, циліндрична та ін.), що залежить від її функції та тканинної приналежності. 80% усієї маси речовини клітини припадає на долю води, а 20% складають білки, жири, вуглеводи, солі та ферменти. Хімічний склад клітини змінюється в залежності від її функціонального стану.
У клітині розрізняють ядро, цитоплазму, оболонку, гранули та включення.
Ядро має кулькоподібну або овальну форму, воно вкрите ядерною оболонкою. Кожне ядро має 1-2 ядерця, в яких проходить синтез нуклеїнових кислот. Найважливіший компонент ядра - хромосоми, носії спадкових властивостей людини. Хромосоми складаються з білкової основи та ДНК.
1 - оболонка
2 - ядро
3 - ядерце
4 - рибосоми
5 - мітохондрії
6 - клітковий центр
Рис. 1
Цитоплазма - складна колоїдна система, постійно змінюється в залежності від різних умов середовища та функціонального стану клітини. В цитоплазмі знаходяться органоїди (рибосоми, апарат Гольджі, мітохондрії) та ін. постійно присутні структури та клітинні включення - специфічні утворення, які накопичуються в протоплазмі у вигляді зерняток, глибок і виконують опорну функцію.
Ендоплазматична сітка має складну сітчату будову, представлена мембранами, які утворюють канальці та порожнини, по яких здійснюється пересування речовин у середині клітини.
Рибосоми - розміщуються на мембранах ендоплазматичної сітки і мають форму тілець, у яких проходить синтез білків.
Мітохондрії - мають форму паличок, окремих зерняток, які наповнені наборами окислювальних ферментів. За допомогою них здійснюються процеси біологічного окислення органічних речовин, у ході яких звільнюється енергія, що накопичується в хімічних зв'язках аденозинтрифосфорної кислоти (АТФ).
Лізосоми - містять гідролітичні ферменти, які розщеплюють дуже великі молекули на складові компонентит (подібно до ферментів травного тракту внутрішньоклітинне травлення). За допомогою цих ферментів розсмоктуються і пошкоджені тканини.
Клітина, як елементарна частина цілого організму наділена всіма життєвими функціями: обмін речовин, розмноження, подразливість, рухливість. Явище обміну речовин полягає у надходженні в клітину з навколишнього середовища різних речовин, в засвоєнні та зміні їх та виділенні енергії і продуктів розпаду. Виділяється теплова та механічна енергії. Обмін речовин являє собою єдність двох протилежних процесів асиміляції (засвоєння речовини, ріст клітини) і дисиміляції (зруйнування, розпад складних структур зі звільненням енергії). В молодому організмі переважають процеси асиміляції, а у старшому віці - процеси дисиміляції.
В живому організмі проходить розмноження клітин шляхом поділу. Цей процес є однією з основних життєвих функцій - самовідтворенням.
Розрізняють два способи поділу клітин - мітоз або каріокінез (непрямий поділ), та амітоз (прямий поділ) у високоорганізованих організмах.
Мітоз - найбільш розповсюджений в організмі людини спосіб поділу клітини. Він характеризується глибокими змінами в ядрі.