- •7. Хутряні товари
- •7.1. Споживні властивості хутряних товарів і методи їх визначення
- •7.2. Показники споживних властивостей шкірної тканини хутряних напівфабрикатів
- •Показники споживних властивостей шкури в цілому •
- •7.3. Зимові види хутряних напівфабрикатів
- •7.4. Весняні види хутряних напівфабрикатів
- •7.5. Зимові види шкур свійських тварин
- •7.6. Весняні види шкур свійських тварин
- •7.7. Шкури морського звіра
- •7.8. Якість, сортування хутряних напівфабрикатів. Основні вимоги
- •7.9. Формування властивостей та асортименту хутряних виробів у процесі їх виготовлення
- •Кушнірське виробництво
- •7.10. Хутряний одяг
- •Одяг на хутряній підкладці
- •Хутряні деталі до одягу
- •7.11. Головні убори
- •Жіночі хутряні вироби
- •7.12. Хутряна галантерея
- •7.13. Хутряні пластини, хутро і скрої
- •7.14. Сортування хутряних виробів
- •Маркування, упакування і зберігання хутряних виробів
- •8.1.10. Маркування, пакування й зберігання текстильної галантереї
- •8.2. Металева галантерея
- •8.2.1. Матеріали
- •8.2.2. Виробництво
- •8.2.3. Класифікація, характеристика асортименту
- •Одягова фурнітура
- •8.3. Шкіряна галантерея
- •8.3.1. Характеристика асортименту
- •8.3.2. Знаряддя для зберігання документів, грошей і паперів
- •8.4. Галантерея з пластмас і виробних матеріалів
7. Хутряні товари
7.1. Споживні властивості хутряних товарів і методи їх визначення
З давніх-давен з хутра диких звірів і свійських тварин виготовляли одяг і речі домашнього вжитку. Хутряні товари мають високі естетичні, ергономічні, технологічні властивості та необхідну надійність.
Естетичні властивості характеризують відповідність виробу естетичним смакам і потребам споживачів, що склалися під впливом моди та стильової спрямованості. Вони зумовлені природною красою хутра: неповторним природним кольором, насиченістю відтінків, які надають особливої оригінальності і виразності виробам із хутряних напівфабрикатів.
Оригінальне розташування і поєднання в деталях виробів різноманітних комбінацій хутра, різних за фактурою, довжиною волосяного покриву і кольором, фарбування їх різними способами, облагороджування та імітація під цінні види хутра дозволяють задовольняти будь-які естетичні смаки покупців. Естетичні властивості хутряних виробів тісно пов'язані з мінливим впливом моди, але відрізняються чіткою і виразною формою, що дозволяє виробу тривалий час залишатися модним і красивим.
Ергономічні властивості хутряних виробів визначаються гігієнічними, фізіологічними і психологічними показниками. Хутряні товари мають високі теплозахисні властивості, добру провітро- і паро-проникність, достатньо високу водо- і вітростійкість.
Фізіологічні властивості хутряних товарів характеризуються масою виробу і залежать від товщини шкірної тканини хутряного напівфабрикату, висоти і густини волосяного покриву. Позитивне психологічне сприйняття властивостей хутряних виробів створюється за рахунок шовковистості, м'якості, пухнастості та теплоти хутра.
Технологічні властивості, що визначаються зручністю розкроювання і можливістю складання та набирання шкур на виріб, залежать від площі і конфігурації шкур, колористичної гами волосяного покриву тощо.
405
Надійність хутряних виробів визначається їх моральною і фізичною довговічністю, а також тим, що вони добре зберігаються і мають необхідну ремонтопридатність.
Фізична довговічність хутряних виробів визначається видом напівфабрикату, властивостями його шкірної тканини (міцністю зв'язку волосяних стрижнів із шкірною тканиною, стійкістю до куйовдження тощо), а також сортністю.
Вироби зі шкур 1 сорту можуть служити в півтора - два рази довше, ніж вироби зі шкур 2 сорту, у три - п'ять разів довше, ніж зі шкур 3 сорту. Тому деякі види хутряних виробів (пальта, головні убори) із напівфабрикатів 3 сорту з низькою зносостійкістю зовсім не виготовляють. Довговічність хутряних виробів визначається формостійкістю та стійкістю напівфабрикатів до старіння, до дії молі, інших комах і мікроорганізмів, а також значною мірою залежить від умов зберігання і транспортування. Вироби із хутряних напівфабрикатів достатньо ремонтопридатні, тому досить легко можна збільшувати термін їх експлуатації, не понижуючи естетичних, а також ергономічних властивостей.
Споживні властивості хутряних товарів зумовлені сукупністю характеристик: споживних властивостей волосяного покриву, шкірної тканини і шкурки в цілому.
Споживні властивості волосяного покриву
Переважаючими показниками споживних властивостей волосяного покриву хутряних напівфабрикатів є його довжина, висота, густина, пишність, міцність, еластичність та м'якість.
Висоту волосяного покриву вимірюють від шкірної тканини до кінчиків волоса у невипрямленому стані, а довжина волосяного покриву - це довжина волоса (переважно остьового) від основи до кінчиків у розпрямленому стані, що залежить головним чином від середовища проживання тварини. Довжина остьового волоса звірів, які живуть під землею, невелика - 8 - 25 мм і рівномірна на різних ділянках шкурки; у звірів, які ведуть наземний спосіб життя, вона сягає 100 мм (у росомахи), 150 мм (у бурого ведмедя).
Крім середовища проживання, на довжину волосяного покриву суттєво впливає вид, стать і вік тварини, кряж (порода), сезон заготівлі, топографічна ділянка його розміщення та інші чинники.
406
Залежно від довжини остьового волоса (у мм) хутряний напівфабрикат поділяють на п'ять груп:
• особливо довговолосий - понад 90 (вовк, росомаха, єнот);
• довговолосий - від 50 до 90 (лисиця, песець, бобер, видра);
• середньодовговолосий - від 25 до 50 (соболь, куниця, нутрія, норка);
• коротковолосий - від 15 до 25 (горностай, байбак, хом'як);
• особливо коротковолосий - до 15 (кріт, ховрах). Довжина волосяного покриву суттєво впливає на теплозахисні
властивості і зносостійкість хутряного напівфабрикату.
Висота волосяного покриву характеризується товщиною волоса від поверхні шкірної тканини до кінчика покривного волоса. За висотою волосяного покриву хутряний напівфабрикат так само, як і за довжиною, поділяють на п'ять груп: особливо високоволосі, високо-волосі, середньовисоковолосі, низьковолосі, особливо низьковолосі, що залежить від довжини напрямного й остьового волоса. Проте повної відповідності між висотою волосяного покриву і довжиною волосяних стрижнів немає. Це пояснюється тим, що висота визначається ступенем звивистості, кутом нахилу і густотою розміщення основних типів волосяних стрижнів. Як правило, висота волосяного покриву одного і того самого виду тварин менша за довжину. Чим більша довжина волоса й вищий шар волосяного покриву, тим вищі теплозахисні властивості напівфабрикатів.
Густина волосяного покриву визначається кількістю волосяних стрижнів різних категорій, що розташовуються на одиниці площі шкури. Кожен вид хутряного напівфабрикату має визначену густину волосяного покриву, що може змінюватися залежно від кряжу, статі, віку, сорту, топографічної ділянки, індивідуальної мінливості та інших чинників.
У звірів, які живуть у північних районах, волосяний покрив більш густий, ніж у тих, які живуть на півдні, а зимових шкур густіший за літні. Найбільш густий волосяний покрив на тих ділянках тіла, що піддаються найбільшому охолодженню: у тих, які переважно живуть у воді, - на животі, у наземних - на хребті й озадку. На 1 см2 площі хребта у білки нараховується 10 тис. волосин, на животі - 6,5 тис, у песця відповідно - 21 і 6,5 тис, у кроля - 1,7 і 1,5 тис, ондатри - 10 і 14 тис, видри - 34 і 50 тис, бобра - 30 і 34 тис. Густину волосяного
407
покриву визначають методом підрахунку кількості волосин на одиниці площі шкури або підрахунком волосяних сумок на мікрозрізах і з допомогою радіометричних густомірів. Чим більша густина волосяного покриву, тим більші теплозахисні властивості хутряного напівфабрикату. Крім того, даний чинник впливає на масу і довговічність шкури, а також формує естетичні властивості напівфабрикату.
За густиною волосяного покриву хутряний напівфабрикат поділяють на п'ять груп:
• особливо густоволосий - понад 20 тис. волосин (видра, бобер, песець, заєць-біляк);
• густоволосий - від 12 до 20 тис. (соболь, заєць-русак, кріль, ондатра);
• середньогустоволосий - від 6 до 12 тис. ( лисиця, вовк, куниця, білка)
• рідковолосий - від 2 до 6 тис. (борсук, байбак, каракуль, овчина);
• особливо рідковолосий - до 2 тис. (ховрах, хом'як, ведмідь).
Щільність волосяного покриву характеризується площею поперечного перетину волоса, що припадає на одиницю площі шкури, і прямо пропорційно залежить від густини і діаметра волосини. Від щільності волосяного покриву, його густини і висоти залежать вітро- і водостійкість хутряного напівфабрикату.
Колір волосяного покриву суттєво впливає на естетичні властивості шкурки. Натуральне забарвлення хутряних напівфабрикатів характеризується великою різноманітністю кольорів і відтінків. За характером розміщення пігментованих, забарвлених волосин по площі розрізняють шкурки з однотонним (горностай, видра, колонок) і плямистим (леопард, рись, бурундук) забарвленням. Колір волосяного покриву змінюється залежно від пори року і місця заготівлі шкур звіра (кряжа), топографічної ділянки. Колір хутра на хребті, як правило, відрізняється від кольору хутра на животі. Кольорова гама значно розширюється за рахунок зонарного забарвлення стрижня волосини за довжиною (кріль, шиншила), наявності ості різного кольору (платинова лисиця, кольоровий каракуль). Деякі види звірів (песець голубий, кріль і лисиця сріблясто-чорна) мають біле кільце і чорні кінчики остьового волоса, які утворюють "вуаль". Шкури норки, лисиць, соболя, ондатри, каракулю поділяють за кольорами.
408
При оцінці забарвлення волосяного покриву звертають увагу на його чистоту, тобто на однотонність Чим менше у волосяному покриві волоса з відтінками, тим вища цінність шкурки.
Для фарбованих шкур важливе Значення має стійкість фарбування волосяного покриву до сухого гертя, що нормується стандартами на всі види фарбованого напівфабрикату. Світлостійкість фарбувань шкур характеризується здатністю тривалий час зберігати точ і яскравість під дією світлопогоди.
Блиск характеризує здатність поверхні волоса відбивати промені світла, що на нього падають. Інтенсивність і характер блиску залежать від щільності волоса, гладкості поверхні та ступеня звивистості волосяних стрижнів. Блиск напрямного та остьового волоса звичайно вищий за блиск пухового. Він може бути шовковистим (соболь, норка), слабкошовковистим і склоподібним (каракуль). За інтенсивністю розрізняють волосяний покрив із сильним, середнім, слабким блиском і матовий. Блиск суттєво впливає на цінність шкур (особливо каракулю), тому сортування хутряного напівфабрикату за ступенем і характером блиску повинне відбуватися 3 допомогою шкур-еталонів блиску.
Остистість волосяного покриву визначає красу хутра і залежить від ступеня розвитку остьового і пудового волоса. У різних видів хутряного напівфабрикату на один покривний волосяний стрижень припадає від 4 до 300 пухового волоса.
Хутряні напівфабрикати за ступенем розвитку покривних волосяних стрижнів (за остистістю) поділяюгь на:
• сильноостисті - 4 - 20 пухових волосин припадає на один покривний стрижень;
• середньоостисті - 20 - 60 пудових волосин припадає на один покривний стрижень;
• малоостисті - 60 - 300 пухових волосин припадає на один покривний стрижень.
Пишність волосяного покриву є Досить важливою характеристикою окремих видів пушнини. Вона визначає естетичні властивості й залежить від висоти, густини, еластичності й міцності волоса. За ступенем пишності хутряний напівфабрикат поділяють на: особливо пишний (песець, лисиця), пишний (куниця, соболь, горностай), середньопишний (норка, білка, ондатра), низькопишний (кріт), особливо
409
низькопишний (ховрах, нерпа). Особливо пишним і пишним видам хутра притаманна рухливість волосяного покриву під дією струменя повітря (пишність), що є важливим при оцінюванні естетичних властивостей хутряних напівфабрикатів.
Муаристість - незначна хвилястість окремих груп волоса на шкурках ненароджених ягнят каракульних і грубошерстих порід овець, опойка, козлика, що утворює гарний рисунок.
Міцність волоса є одним із найважливіших показників властивостей волосяного покриву, що визначає зносостійкість хутра і залежить від товщини волосини та її мікробудови (товщини коркового і серцевинного шарів).
Тонкий пуховий волос видри, який майже повністю складається із коркового шару, міцніший за більш товстий із розвинутою серцевиною волос північного оленя.
Міцність волоса визначають при розтягуванні і багаторазовому згинанні. При розтягуванні вона виражається величиною розривного навантаження, яке характеризує абсолютну міцність, і величиною розривного напруження, що характеризує зусилля при розриві, яке припадає на одиницю площі поперечного перетину. Міцність волоса при багаторазовому згинанні визначається кількістю згинів до повного руйнування волосяного стрижня і ступенем деформації зовнішнього шару волосини. Чим менша деформація зовнішнього шару волосяного стрижня, тим більша міцність. Вона залежить від різних чинників - температури, вологості повітря, ультрафіолетового опромінення та величини механічного впливу і різна на різних топографічних ділянках, значно знижується під час фарбування, вибілювання й облагороджування.
Міцність зв'язку волоса зі шкірною тканиною в різних видів напівфабрикатів різна і визначається глибиною залягання волосяної сумки у шкірній тканині та щільністю дерми. Вона може змінюватися за життя тварини залежно від пори року, а також у процесі первинної обробки, консервування, вичинювання, зберігання. Дублення і фарбування зміцнюють зв'язок волоса зі шкірною тканиною. Міцність зв'язку волоса зі шкірною тканиною визначається зусиллям, необхідним для відриву пасма волоса від шкірної тканини площею 1 мм2. Дуже міцний зв'язок волосяного покриву з шкірною тканиною (волосяний
410
стрижень при його вириванні обривається) у шкур видри, морського котика, норки, росомахи, а найбільш низька у зайця, кроля (волос випадає навіть при легкому погладжуванні).
Пружність волосяного покриву є показником, що характеризує здатність волоса відновлювати початковий вигляд і стан після зняття деформації та навантаження. Ступінь пружності визначають за величиною залишкової деформації волосяного покриву після стискання. Цей показник залежить від мікробудови, товщини, ступеня зрілості та категорії волоса, а також від густини волосяного покриву. Чим вища пружність волосяного покриву, тим вища фізична довговічність і збереженість хутряних напівфабрикатів.
Звалювання - здатність утворювати повстеподібну масу. Така негативна властивість волосяного покриву знижує довговічність хутряних напівфабрикатів і залежить від густини і м'якості волоса, співвідношення остьового і пухового волоса, товщини і довжини волосяних стрижнів, будови лускатого шару тощо.
Підвищення вологості волоса, збільшення нерівномірності лускатого шару, недостатнє змащування стрижнів волоса виділеннями потових залоз призводять до збільшення ступеня звалювання волосяного покриву. Найчастіше звалювання виникає на хутряних напівфабрикатах песця голубого, сріблясто-чорних і червоних лисиць.
М'якість волосяного покриву залежить від мікроструктури волоса, його товщини і довжини, кількісного співвідношення покривного і пухового волоса та змінюється залежно від топографічної ділянки шкури, пори року, географічного району розповсюдження звіра, статі, віку та інших чинників. При органолептичній оцінці ступінь м'якості шкури умовно поділяють на особливо м'ягкі (шовковисті), м'які, напівм'які, грубуваті, грубі.