- •1.Поняття державного будівництва і місцевого самоврядування.
- •3.Правова основа організації та діяльності органів державної влади
- •4.Співвідношення державного будівництва, місцевого самоврядування і права
- •5.Основи організації та діяльності Верховної Ради України
- •6.Організаційна будова та функції Верховної Ради України
- •7.Форми роботи Верховної Ради України
- •9.8.Порядок підготовки і проведення сесій Верховної Ради України. Особливості підготовки і проведення першої сесії Верховної Ради України нового скликання
- •10.Організація прийняття актів Верховної Ради України
- •11.Організація виборів до верховної ради
- •12.Організація роботи народних депутатів України у Верховній Раді України та у виборчому окрузі
- •13.Запити і звернення народних депутатів України, порядок їх внесення і розгляду
- •14.Гарантії діяльності народних депутатів України
- •15.Організація роботи депутатських фракцій і груп. Погоджувальна рада депутатських фракцій і груп
- •16.Організації роботи Голови Верховної Ради України та його заступників.
- •17.Функції та компетенція комітетів Верховної Ради України
- •18.Організація роботи тимчасових комісій Верховної Ради України
- •19. Структура, функції та організація роботи апарату Верховної Ради України
- •20. Інструмент парламентського контролю реалізації прав людини
- •21.Забезпечення діяльності українського Омбудсмена
- •22.Гарантії діяльності Уповноваженого Верховної ради України з прав людини
- •23. Правовий та організаційний статус Рахункової палати
- •24. Принципи діяльності, функції та повноваження Рахункової палати
- •25. Організаційна структура, порядок діяльності та акти Рахункової палати
18.Організація роботи тимчасових комісій Верховної Ради України
Згідно зі ст. 89 Конституції України, Верховна Рада України в межах своїх повноважень може створювати тимчасові спеціальні комісії для підготовки і попереднього розгляду питань. Для проведення розслідування з питань, що становлять суспільний інтерес, вона створює тимчасові слідчі комісії, якщо за це проголосувала не менше як одна третина від її конституційного складу Верховної Ради. Висновки і пропозиції тимчасових слідчих комісій не є вирішальними для слідства і суду. Організація і порядок діяльності комісій встановлюється законом.
Тимчасові спеціальні комісії утворюються парламентом за необхідністю для розробки, попереднього розгляду, доопрацювання проектів законів та інших актів Верховної Ради, для вивчення чи дослідження питань, віднесених до її компетенції. Тимчасова спеціальна комісія завжди є головною з питання, для підготовки якого її створено.
Питання про створення цієї комісії включається окремим пунктом до порядку денного сесії, якщо інше не встановлено Регламентом. Постанова Верховної Ради України про створення тимчасової спеціальної комісії повинна визначати: назву, завдання, кількісний склад, обраного парламентом голову (співголів) комісії, персональний склад членів комісії, термін діяльності комісії, додаткові права (якщо це необхідно), надані парламентом цій комісії, обсяг коштів, виділених комісії, заходи щодо кадрового, матеріально-технічного, інформаційного, організаційного забезпечення роботи комісії.
Тимчасова спеціальна комісія обирається з-поміж народних депутатів, які дали на це згоду. Мінімальний кількісний склад комісії має забезпечувати представництво не менш як по одному депутату від кожної зареєстрованої депутатської групи (фракції). Голова парламентського комітету не може бути обраний її головою. Пропозиції щодо персонального складу комісії подаються депутатськими об'єднаннями не пізніш як у дводенний строк після прийняття рішення про необхідність її створення.
Тимчасова спеціальна комісія у визначений Верховною Радою термін, але не пізніш як через шість місяців після її створення, подає письмовий звіт про виконану роботу, підготовлені нею проекти актів та інші матеріали, які поширюються серед депутатів. Після обговорення результатів її роботи парламент приймає остаточне рішення щодо них або доручає комісії продовжити роботу і визначає для цього новий строк.
Повноваження тимчасової спеціальної комісії автоматично припиняються з прийняттям парламентом остаточного рішення щодо результатів її роботи, з прийняттям та опублікуванням акта, для підготовки проекту якого вона створювалася, а також у разі припинення повноважень Верховної Ради України, яка її створила.
19. Структура, функції та організація роботи апарату Верховної Ради України
Апарат Верховної Ради України — це сукупність служб щодо організаційного, юридичного, аналітичного, експертного, інформаційного, науково-методичного, фінансового, матеріально-технічного, соціально-побутового та іншого забезпечення діяльності парламенту.
Правовий статус апарату Верховної Ради України визначається низкою актів, серед яких: Регламент Верховної Ради України; постанови Верховної Ради України «Про структуру апарату Верховної Ради України» від 20 квітня 2000 року; «Про газету Верховної Ради України «Голос України» від 2 червня 1999 року; «Про статус редакції журналу Верховної Ради України «Віче» від 6 березня 1996 року; Положення про апарат Верховної Ради України, затверджене розпорядженням Голови Верховної Ради України від 31 травня 2000 року; Інструкція з діловодства у Верховній Раді України, затверджена Розпорядженням Голови Верховної Ради України від 25 березня 2002 року.
Головні завдання апарату — забезпечити організаційне, правове, документальне, інформаційне і матеріально-технічне обслуговування діяльності Верховної Ради, її комітетів, народних депутатів, депутатських груп (фракцій), науковий і юридичний аналіз актів, обслуговування пленарних засідань. Від досвіду і професіоналізму апарату суттєво залежить дієвість законодавчого органу, якість і ґрунтовність парламентських актів.
Більшість працівників апарату Верховної Ради України працюють на постійній основі.
За змістом своєї роботи апарат є допоміжним і самостійно не вирішує питань державного керівництва. Його головне завдання — обслуговування діяльності законодавчого органу держави, створення необхідних умов для його діяльності.
Апарат Верховної Ради України здійснює такі функції:
1) організаційну — вирішення питань, пов'язаних із забезпеченням організаційної підготовки та проведення пленарних засідань Верховної Ради, її комітетів, тимчасових спеціальних і слідчих комісій; організація контролю за виконанням постанов та доручень парламенту, прийому громадян і розгляду їх звернень; підтримка зв'язків із засобами масової інформації;
2) аналітичну — апарат має аналізувати соціально-економічні й політичні процеси, що відбуваються в державі, розстановку й орієнтацію політичних, партійних сил, об'єднань у парламенті;
3) правового забезпечення — кодифікація і систематизація законодавства; експертиза законопроектів; надання правової допомоги депутатам у роботі над законопроектами;
4) кадрову — попереднє опрацювання документів щодо осіб, які призначаються, обираються і узгоджуються Верховною Радою;
5) комунікаційну — забезпечення здійснення зв'язків парламенту з Кабінетом Міністрів, Секретаріатом Президента України, органами державної влади, місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, зарубіжними парламентами;
6) експертну— експертиза законів, які прийняті Верховною Радою і направляються на підпис Голові Верховної Ради, а потім — Президенту;
7) матеріально-технічну — здійснення фінансового, матеріально-технічного, побутового, іншого забезпечення.
Згідно з Постановою Верховної Ради України «Про структуру апарату Верховної Ради України», граничну чисельність апарату встановлено в кількості 1115 штатних одиниць, а його структура затверджена у складі таких підрозділів:
Керівництво апарату.
Секретаріат — включає секретаріати керівництва і органів парламенту, а саме: а) Голови Верховної Ради України; б) Першого заступника Голови Верховної Ради України; в) заступника Голови Верховної Ради України; г) комітетів; ґ) депутатських груп і фракцій.
Головні управління: а) науково-експертне; б) юридичне; в) документального забезпечення; г) організаційне.
Управління: а) інформаційне; б) комп'ютеризованих систем; в) у зв'язках з місцевими органами влади і органами місцевого самоврядування; г) забезпечення міжпарламентських зв'язків; ґ) кадрів; д) управління справами. 5. Відділи і сектори: а) зв'язків з органами правосуддя; б) контролю; в) з питань звернень громадян; г) перший; ґ) мобілізаційної роботи.
Самостійним підрозділом при Верховній Раді України є Інститут законодавства, основними завданнями якого є участь у проведенні фундаментальних і здійсненні прикладних досліджень у сфері державного управління і законопроектних робіт, координація участі наукових закладів й інших організацій у законотворчій діяльності; розробка пропозицій відносно удосконалення чинного законодавства; порівняльне дослідження систем законодавства інших країн; здійснення науково-правової експертизи законопроектів; участь у підготовці до видання Верховною Радою України законодавчих актів і спеціальної юридичної літератури.
Видавництво Верховної Ради (Парламентське видавництво) друкує тексти прийнятих законів, організовує видання газети «Голос України», «Відомостей Верховної Ради України». Згідно з Постановою Верховної Ради України від 20 квітня 2000 року, воно перетворено на самостійний госпрозрахунковий підрозділ.
Загальне керівництво роботою апарату здійснює Керівник апарату Верховної Ради, який призначається і звільняється з посади Верховною Радою за поданням її Голови. Він має першого заступника і двох заступників, кожен з яких керує певною ділянкою роботи згідно з розподілом обов'язків. Керівники структурних підрозділів апарату призначаються на посади і звільняються з посад Головою Верховної Ради за поданням Керівника апарату.