- •Походження античної трагедії та комедії.
- •2.Теорія трагедії та комедії за Арістотелем.
- •Внесок Есхіла і Евріпіда у розвиток античної трагедії.
- •1. Від трагедій «Медея», «Іпполіт» та ін. — до патетичної, пафосної трагедії, трагедії великих і сильних, іноді патологічних пристрастей.
- •2. Від трагедій «Іон», «Єлена» та ін., де вперше зустрічаютьсямотиви втраченої та знайденої дитини тощо, — до «побутової» драми, п'єси з побутовим сюжетом, буденними персонажами.
- •5. Потрактування Арістофаном творчості Евріпіда і Есхіла у комедії «Жаби».
- •1)Середньовіччя як історико-культурна доба.
- •2)Шлях від легенди до роману: літературні обробки історії про Трістана та Ізольду (Беруль, Тома, Кретьєн де Труа, ж. Бедьє).
- •Зв’язок «Роману про Трістана та Ізольду» з циклом лицарських романів про короля Артура (Теоретичне джерело №1)
- •4) Поняття куртуазного кохання в контексті середньовічної культури. (Теоретичне джерело №2) «Трістан та Ізольда» – це роман про вірність чи зраду? Аргументуйте свою думку прикладами з тексту.
- •Характеристика національних варіантів мистецтва бароко в різних країнах (маринізм, культизм, консептизм, преціозна література).
- •«Золота доба» іспанської літератури: особливості розвитку бароко в Іспанії.
- •Риси барокового світосприйняття та естетики в драмі «Життя – це сон»
- •«Життя – це сон» як алегорична дидактична драма, її символізм та міфологізм.
- •4. Елементи сюжету.
- •7. Проблематика драми «Життя — це сон».
- •10. Провідні мотиви твору
- •Залікові питання
- •1.Періодизація Античності. Феномен античної цивілізації.
- •2. Антропоморфічність античної міфології: 12 наймогутніших олімпійців
- •3. Охарактеризуйте давньогрецький героїчний епос.
- •4. Тема фатуму в «Іліаді»: втручання богів у життя смертних (доля Єлени та Паріса).
- •5. «Одіссея» – поема про повернення чоловіка додому та історія відновлення сімейного благополуччя
- •6. Генеза та художні особливості давньогрецької трагедії
- •7. В чому полягає, на вашу думку, трагедія головного героя в творі Софокла «Цар Едіп»?
- •8. Театр і драматургія Давнього Риму: комедії Плавта та Теренція
- •9. Специфіка творчості Анакреонта, Алкея, Сапфо
- •10 Середньовічна релігійна література. Творчість Святого Августина
- •11. Наведіть типологічні риси класичного епосу середньовіччя.
- •12. Особливості лицарського роману на прикладі «Роману про Трістана та Ізольду» ж. Бедьє.
- •13. Жанри передновелістики: exemplum, ле, фабліо, шванк.
- •14. Часо-просторові параметри західноєвропейського Відродження. Термінологія, пов’язана з цим періодом
- •15. Історія створення, структура та змістове наповнення збірки ф. Петрарки «Канцоньєре».
- •16. Типологічні риси літератури європейського Відродження
- •17. Культурно-історичні умови становлення Відродження у Франції
- •18. Специфіка розвитку ренесансних тенденцій у літературі Іспанії (суспільно-історичні та культурно-психологічні чинники).
- •19. Типологія іспанського роману доби Відродження.
- •20. Соціально-психологічні передумови виникнення жанру пікарескного роману. Композиційно-стильові особливості жанру.
- •21. Жанр сонету в літературі європейського Відродження: витоки, еволюція, формально-змістовна характеристика, національні варіанти.
- •22. Зіставлення поетичного спадку п. Де Ронсара та ж. Дю Белле: тематика, стиль, атмосфера.
- •24. Ідейно-естетичні особливості сонету у поетів-метафізиків (Дж. Донн). Метафізична поезія як самостійне явище літератури Бароко.
- •25. «Шекспірівське питання» та ставлення до нього сучасних фахівців-шекспірознавців
- •26. Традиційна періодизація творчості в. Шекспіра. Коротка характеристика кожного етапу.
- •27. Філософсько-естетичні підвалини класицизму. Зв’язок цього напряму з суспільно-політичним життям Франції XVII ст. Формулювання норм класицистичного мистецтва у праці н. Буало.
- •28. Конфлікт між обов’язком та почуттям/розумом та пристрастю в трагедії п. Корнеля «Сід».
- •29. Модифікації класицистичної парадигми в драматургії п. Корнеля та ж. Расіна.
- •Філософські ідеї французького Просвітництва
-
Риси барокового світосприйняття та естетики в драмі «Життя – це сон»
Хронологічні межі періоду бароко не збігаються з календарними межами історичних епох і для різних країн Європи коливаються – інколи з досить значною різницею у часі. Вважається, що бароко як загальномистецький і, зокрема, літературний напрям зародився в Італії та Іспанії в середині У XVI століття, звідки упродовж XVI – XVIІІ століть поширився майже у всіх країнах Європи. Розквіт його у більшості європейських країн припадає на XVIІ століття Саме тому XVIІ ст. і прийнято називати епохою бароко.
ОЗАНКИ БАРОКО:
1. Посилення ролі держави і церкви.
2. Поєднання релігійних і світських мотивів, образів.
3. Мінливість, поліфонічність, ускладнена форма.
4. Тяжіння до контрастів,метафоричність, алегоризм.
5. Людина не протиставляється Богові, а вважається найдосконалішим його творінням.
6. Настрої песимізму, скепсису, розчарування.
7. Трагічна напруженість і трагічне світосприйняття.
8. Прагнення вразити читача пишним, барвистим стилем.
П’єса "Життя - це сон" є взірцевою драмою барокового мистецтва; в ній "образи та мотиви цього стилю знаходять яскраве й оригінальне втілення".
Одна з важливих філософських проблем доби бароко - чи здатна людина перемогти в собі зло (звіра) і як це зробити? - прямо пов’язана з вирішенням провідного філософсько-морального конфлікту драми "Життя - це сон" - конфлікту між, з одного боку, пророцтвом про долю Сехізмундо, а з іншого - його справжньою долею.
Саме тут і криється одна з головних причин надзвичайно інтенсивного використання Кальдероном метафори-антитези "людина - звір".
Друга філософська проблема доби бароко - чи здатна людина перемогти долю, фатум? Ця проблема також тісно пов’язана з конфліктом драми Кальдерона: пророцтво про долю Сехізмундо не відповідає його справжній долі. То чи може людина впливати на свою долю, чи вона приречена жити за схемою фаталістів: "Хто долі скорився, той за нею іде, а хто ні - того вона тягне за собою силоміць"?
Кальдерон усе-таки залишає ледь помітні шпаринки в чорній запоні фаталізму, тим самим інтригуючи читача. Час від часу герої (хай побіжно й несміливо), але припускають, що долю можна здолати, принаймні на неї можна вплинути.
Третя провідна проблема бароко, утілена в драмі, - як свобода волі людини співвідноситься з волею Бога (долі)?
Мистецтво бароко буквально пронизане алегоріями, символами та емблемами. Згадаймо ланцюги й в’язницю (символи неволі), які постійно супроводжують Сехізмундо майже до фіналу твору. Він - невільник, це вже спочатку підкреслено Кальдероном. Саме прагненням до свободи просякнутий знаменитий монолог закутого принца з першої хорнади Він ставить риторичні запитання (на які нікому дати відповідь у страшній вежі), порівнюючи свою неволю зі свободою.
Можна помітити ще одну проблему - проблему честі. Тут вона найяскравіше втілена в образі Росаури, яка готова відстоювати свою гідність зі зброєю в руках. Узагалі в Кальдерона була ціла низка "драм честі", та й самому письменнику доводилося захищати свою честь навіть у двобоях. Проте в драмі "Життя - це сон" ця проблема не є центральною.
Бароко - відкрита система, що поєднує в собі різні засоби відтворення й перетворення дійсності. Воно багатозначне за змістом і розмаїте за формами. У ньому поєдналися ілюзія і реальність, прекрасне і жахливе, жага красивого життя і трагізм. Ця складність бароко мала відтворювати суперечливість людської душі, світу й самого буття, що в уявленні митців є суцільним лабіринтом, де особистість стикається з різними силами й постійно випробовується на духовну стійкість. Усе це ми й спостерігаємо у п’єсі Кальдерона "Життя - це сон".