- •1. Роль менеджменту у розвитку суспільства.
- •2. Основні принципи менеджменту і напрямки реалізації цілей.
- •3. Вимоги до особи менеджера. Комплекс знань і навичок професійного керівника.
- •4. Суть процесу управління; основні підходи до управління.
- •5. Класифікацію функцій управління.
- •6. Рівні управління.
- •7. Визначення методів управління, їх класифікацію.
- •8. Суть економічного, соціально-психологічного методів управління і методу організаційного впливу.
- •9. Особливості американської, японської і європейської моделей управління.
- •10. Організаційну структуру управління фармацевтичною службою України.
- •11. Ринкові структури управління у фармації.
- •12. Визначення організації в теорії менеджменту і вимоги, які висуваються до неї.
- •13. Загальні характеристики складних організацій на прикладі організацій фармацевтичної системи.
- •14. Внутрішні змінні організації (на прикладі аптечних підприємств).
- •15. Мета як внутрішня змінна організації: різноманітність цілей, вихідні позиції для постановки цілей, можливі стратегії у виборі мети.
- •16. Категорії завдань організації.
- •17. Функції структури організації (спеціалізований розподіл праці і необхідність координування в управлінні на прикладі аптечних закладів).
- •18. Типи організаційних структур: переваги і недоліки бюрократичних структур.
- •19. Роль технології як внутрішньої змінної. Класифікацію технології по Вудворді Томпсону.
- •20. Основні аспекти людської змінної. Роль трудових ресурсів у діяльності організацій.
- •21. Вплив середовища на особу: індивідуальна поведінка людей – визначальний фактор для керівника в управлінні організацією.
- •22. Взаємозвязок цілей і завдань з організаційною структурою і штатом аптечних закладів.
- •23. Характеристики зовнішнього середовища організації, їх взаємозвязок.
- •24. Фактори середовища прямої і непрямої дії.
- •25. Значення зовнішнього середовища для діяльності фармацевтичних підприємств. Постачальники і споживачі лікарських засобів і товарів аптечного асортименту.
- •26. Роль державних органів і вплив законів, які регулюють діяльність організацій фармацевтичного профілю.
- •27. Вплив конкурентів на діяльність організації.
- •28. Роль технології як одного з факторів середовища непрямої дії. Сучасні фармацевтичні технології.
- •29. Вплив стану економіки на діяльність організації.
- •30. Суть і значення соціокультурного фактора.
- •31. Значення політичного фактора в діяльності організації.
- •32. Характеристику факторів міжнародного середовища.
- •33. Міжнародне оточення : особливості менеджменту на міжнародному рівні.
- •34. Різновиди міжнародного бізнесу.
- •35. Сучасні тенденції розвитку аптечної мережі у звязку з впливом факторів зовнішнього середовища.
- •36. Складові успішної діяльності організації.
- •37. Напрямки ефективної організації праці в аптечних закладах.
- •38. Характеристику особистості керівника в процесі управління. Складові його ролі.
- •39. Категорії керівників, їх управлінські ролі.
- •40. Комплекс обовязків керівника. Комплекс обовязків співробітника.
- •41. Функції завідувача аптеки.
- •42. Основні обовязки заступників завідувача аптеки.
- •43. Класифікацію адміністративного апарату.
- •44. Підходи керівника до вибору нових співробітників.
- •45. Мету оцінки професійної діяльності і поставлені до оцінки вимоги.
- •46. Організацію праці управлінського персоналу фармацевтичних підприємств.
- •47. Стилі керівництва. Основні ознаки демократичного, ліберального і авторитарного стилів.
- •48. Принцип адміністративного стилю керівництва.
- •49. Характеристики керівників дистанційного, контактного, цілепокладеного, делегуючого стилів керівництва.
- •50. Вплив психологічного клімату колективу на ефективність праці.
- •51. Суть і функції стратегічного планування: основні види управлінської діяльності в рамках процесу стратегічного планування.
- •52. Планування і успіх організації.
- •53. Етапи стратегічного планування (модель).
- •54. Поняття місії організації, її значення, принцип вибору місії.
- •55. Вимоги до цілей організації.
- •56. Значення множинних цілей для сучасних організацій.
- •57. Параметри оцінки зовнішнього середовища.
- •58. Аналіз зовнішніх небезпек і можливостей організації.
- •59. Мета управлінського дослідження. Методична оцінка функціональних зон організації.
- •60. Чотири стратегічні альтернативи, якими розпоряджаються організації.
- •62. Визначення поняття «організація» як функції управління.
- •63. Послідовність розробки організаційної структури фармацевтичнихпідприємств.
- •64. Етапи процесу організаційного розвитку.
- •65. Організаційні зміни в аптечній службі.
- •66. Види сучасних організаційних структур, їх зміст.
- •67. Визначення поняття функції мотивація.
- •68. Сучасні теорії мотивації, їх роль в управлінні.
- •69. Характеристику змістовних і процесуальних теорій мотивації.
- •70. Характеристику мотивації у сфері медицини і фармації.
- •71. Потреби, які зумовлюють бажання отримати спеціальність провізора.
- •72. Визначення контролю як функції управління і його форми.
- •78. Класифікацію управлінських рішень.
- •79. Загальні вимоги до управлінських рішень.
- •80. Підходи до прийняття рішень.
- •81. Фактори, що впливають на процес прийняття рішень.
- •82. Моделювання у процесі прийняття рішення.
- •83. Основні типи моделей і етапи побудови моделі.
- •84. Етапи раціонального рішення проблеми.
- •85. Процес реалізації управлінського рішення.
- •86. Причини використання менеджерами робочих колективів.
- •87. Принципи роботи групи при прийнятті управлінського рішення.
- •88. Поняття "делегування повноважень". Концепція відповідальності і повноважень.
- •89. Причини небажання керівників делегувати повноваження.
- •90. Причини блокування процесу делегування підлеглими.
- •92. Класифікацію комунікацій.
- •93. Характеристику комунікацій між різними рівнями управління в аптечній системі.
- •94. Суть комунікацій між різними відділами (підрозділами). Приклади комунікацій між відділами аптеки.
- •95. Опис комунікації: керівник-підлеглий; керівник - робоча група.
- •96. Поняття неформальні комунікації.
- •97. Елементи конмунікативного процесу.
- •98. Характеристику етапів процесу комунікацій.
- •99. Зміст зворотного зв’язку.
- •100. Перешкоди, які існують при зворотному зв’язку.
- •101. Характеристику міжособових і організаційних комунікацій.
- •102. Перешкоди, які виникають на шляху міжособових і організаційних комунікацій.
- •103. Основні засоби комунікацій.
- •104. Суть досконалості мистецтва спілкування.
- •105. Визначення поняття документ.
- •106. Класифікацію документів, їх види.
- •107. Характеристику діловодства як функції менеджменту.
- •108. Визначення поняття документообіг.
- •109. Види та етапи документообігу підприємств фармацевтичного профілю.
- •110. Установлення термінів виконання документів.
- •111. Номенклатуру справ, основні вимоги до їх складання.
- •112. Принцип формування справ, вимоги, що до них ставляться.
- •113. Завдання контрольної служби. Експертизу цінності документів, оформлення результатів.
- •114. Відповідальність за зберігання документів.
- •115. Мету і порядок проведення документальних ревізій.
- •116. Підходи до планування, формування і розвитку трудових ресурсів.
- •117. Характеристику системи фармацевтичні кадри.
- •118. Мету ступеневої фармацевтичної освіти.
- •119. Суть управління трудовими ресурсами в аптечних підприємствах.
- •120. Методи боротьби із плинністю кадрів на підприємстві, поняття закріплення кадрів.
- •121. Плинність фармацевтичних кадрів. Причини звільнення працівників.
- •122. Правила формування резерву на керівні посади.
- •123. Визначення поняття ротації кадрів.
- •124. Види ротації кадрів в аптечній мережі.
- •125. Порядок підвищення кваліфікації провізорів.
- •126. Види атестації провізорів.
- •128. Поняття конфлікту і причини його виникнення.
- •131. Характеристику організаційних змін.
- •133. Поняття етики і фармацевтичної деонтології.
- •134. Принципи фармацевтичної етики і деонтології в діяльності аптечних колективів.
- •135. Характеристику формальних і неформальних груп, причини їх виникнення.
- •136. Підходи до управління неформальною організацією.
- •137. Основні форми влади і впливу.
- •138. Суть балансу влади керівника і підлеглих.
- •141. Поняття лідерства. Риси, притаманні лідеру.
- •142. Відмінності трудового договору від колективного.
- •143. Термін укладання колективного договору 5 контракту.
- •144. Підстави для припинення трудового договору.
- •145. Випадки виплати вихідної допомоги.
- •146. Правила розрахунку з працівником при його звільненні.
- •147. Тривалість робочого дня на передодні святкових, неробочих днів і роботиу нічний час.
- •148. Поняття понаднормової роботи і в яких випадках вона допускається.
- •149. Порядок надання щорічних відпусток.
- •152. Стягнення за порушення трудової дисципліни і порядок їх застосування.
- •153. Правила охорони праці, обов’язкові для власника.
- •154. Обов’язки працівників у галузі охорони праці.
- •155. Обмеження у застосуванні праці жінок на нічних, понаднормових роботах, у вихідні дні і при направленні їх у відрядження.
- •156. Тривалість відпусток у зв’язку з вагітністю та пологами.
- •157. Особливості, передбачені кзт по відношенню до робітників, молодших 18 років, при влаштуванні на роботу, при наданні відпусток та встановленні режиму роботи.
- •158. Пільги робітникам, які поєднують роботу з навчанням.
- •159. Правила розгляду трудових суперечок.
- •160. Порядок оформлення трудової книжки.
135. Характеристику формальних і неформальних груп, причини їх виникнення.
136. Підходи до управління неформальною організацією.
Процес утворення неформальних груп спеціалісти поділяють на п'ять етапів в результаті яких виникають п'ять різних видів неформальних груп, які відрізняються один від одного ступенем зрілості взаємостосунків:
/ етап - стихійне поєднання людей, які несвідомо реагують на будь-які події;
II етап - поява більш свідомих емоцій у випадку успішних попередніх дій;
III етап - організоване об'єднання для спільної боротьби із зовнішньою загрозою, поява лідера;
IV етап - при наявності позитивних факторів - поява бажання ствердитись в боротьбі і продовжувати спільну діяльність, поява ієрархій;
V етап - об'єднання для вирішення довготривалих цілей, поява норм.
Неформальні групи є в кожній організації і серйозним аспектом в діяльності керівника є необхідність розуміння важливості існування цих груп і управління ними.
137. Основні форми влади і впливу.
Влада інструмент соціального управління, що здійснює цілеспрямований вплив на поведінку людей. Влада – право карати, вимагати виконання, приймати рішення; розподіляти ресурси, діяти як організатор, керівник і контролер одночасно.
Вплив – це така поведінка однієї людини або групи людей, що активно діє на поведінку, почуття, відносини інших людей.
Інструментом впливу на діяльність підлеглих виступає можливість керівника впливати на рівень задоволення їхніх потреб.
Здатність лідера здійснювати вплив визначається рівнем управлінського потенціалу, реалізувати який керівник зобов'язаний у певних ситуаціях. Джерела керівної чинності лідера полягають в тім, що обіймаючи посаду, він дістає певні права й повноваження, а також у придбаному досвіді, авторитеті й професійних досягненнях.
Влада може виступати в різних формах. Американські дослідники розробили класифікацію основних форм влади.
-
1. Влада, заснована на примусі, штрафних санкціях і погрозі покарань. У її основі лежать страх підлеглих, різний за походженням (страх втратити роботу, потрапити до чорного списку і т.д.). Керівник прагне "придушувати" тих працівників, які від нього залежать.
-
2. Влада, заснована на винагородах – проявляється тим чіткіше, чим чіткіше спостерігається зв'язок між стараннями, наполегливістю й досягненням результатів з одного боку, і позитивною реакцією лідера (визнання, преміювання, службова кар'єра) – з іншої сторони.
-
3. Експертна влада (влада фахівця) – передбачає унікальний досвід, високу кваліфікацію, спеціальні глибокі знання й практичні навички. Дії такого керівника сприймаються як "істина в останній інстанції". Його слово не піддається сумніву, він вирішує суперечки, вказує правильний шлях.
-
4. Еталонна влада – базується на особистих якостях лідера, які прагнуть копіювати підлеглі. Керівник, що володіє харизматичним впливом, сприймається підлеглими як зразок. Кожний з них прагне завоювати його симпатію, звернути на себе увага, виконувати свою роботу максимально якісно.
-
5. Законна або традиційна влада – виходить зі статусу керівника в організації. Керівна посада передбачає здійснення більшості управлінських функцій, а підлеглий вважає цілком природним підкорятися наказам і вказівкам. Законна влада – це невід'ємний атрибут формального лідера.
-
6. Влада, заснована на участі – вимагає таланта перекласти частину своїх функцій на підлеглих, помічників. Скласти перелік обов'язків, які вимагають особистого виконання, і таких, які можуть виконуватися іншими, досить складно. Зате це дозволить зосередитися на основному, почати дійсно управляти.
-
7. Інформаційна влада • виходить зі знання керівником всіх найдокладніших аспектів діяльності підрозділу або організації. Така цілісна картина дає можливість управляти колективом. Ті співробітники, яким потрібна конкретна додаткова інформація, змушені звертатися за нею до лідера як до першоджерела, виконувати його доручення в обмін на одержання знань про предмет, що їх цікавить [6, 13].
Зміни в середовищі функціонування організації (зокрема, у рівні освіти керівника й підлеглих, їхньому фінансовому стані й т.д.) зменшують можливості впливу на підлеглих за допомогою традиційних форм влади. Виникає потреба шукати шляхи співробітництва з підлеглими, щоб мати можливість впливати на них. Основними засобами такого впливу є переконання й вплив через участь.
Переконання – ефективна передача своєї точки зору. Базується на владі приклада або влади експерта, але відрізняється від них тим, шо виконавець повністю усвідомлює, що він робить і чому. При цьому керівник розуміє, що виконавець має певну частку влади, що здатна зменшити можливості керівника діяти. Однак, діставши згоду, керівник впливає на потреби виконавця в повазі. Переконання впливає тим, що виконавець усвідомлює, що зробивши так, як цього вимагає керівник, він задовольняє свої власні потреби. Слабкими сторонами переконання є повільність впливу; невизначеність результатів; одноразова дія.
Вплив через участь – керівник залучає підлеглого до прийняття рішень і сприяє вільному обміну інформацією. Керівник у цьому випадку не додає зусиль, щоб нав'язати підлеглому свою думка або волю. Керівник лише направляє зусилля підлеглого й сприяє вільному обміну інформацією. Процес впливу в цьому випадку здійснюється краще завдяки тому, що люди, як правило, більш ретельно працюють для досягнення мети, що була сформульована з Їхньою участю. Участь у прийнятті рішень забезпечує апеляцію до потреб вищого рівня (влади, компетентності, самоповаги).
Повноваження, вплив і влада є інструментами управління. Як такі їх можна застосовувати по-різному. Звичайно різними будуть і результати. Отже, результативність управління залежить від способу реалізації менеджером наданих йому повноважень для досягнення цілей організації [12, 21, 28].
Існують різні способи реалізації права впливати: від твердого автократичного до найменшого (ліберального) втручання в діяльність підлеглих. Кожний із цих способів має право на існування й широко використовується на практиці. Вибрати в кожному конкретному випадку кращий з них, щоб забезпечити здатність впливати на окремих особистостей і групи в процесі напрямку їхньої діяльності на ефективне досягнення цілей організації, є одним з найважливіших завдань менеджера.