Облік витрат
із 1 січня 2017 року усі бюджетні установи як суб’єкти державного обліку формуватимуть в бухгалтерському обліку інформацію про витрати за Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку в державному секторі 135 «Витрати», затвердженим наказом Мінфіну від 18.05.2012 № 568 (далі — НП(с)БОДС 135). НП(с)БОДС 135 поділяє усі витрати бюджетних установ на: витрати за обмінними операціями; витрати за необмінними операціями. Витрати за обмінними операціями Складові витрат за обмінними операціями визначає пункт 2 розділу ІІ НП(с)БОДС 135. Тож до витрат за обмінними операціями бюджетні установи зараховують: а) оплату праці: заробітну плату; грошове забезпечення військовослужбовців; б) відрахування на соціальні заходи; в) матеріальні витрати (використання предметів, матеріалів, обладнання, інвентарю, медикаментів та перев’язувальних матеріалів, продуктів харчування тощо); г) амортизацію; д) фінансові витрати, якими є : відсотки за користування кредитами; премія; дисконт за цінними паперами; витрати на обслуговування боргу тощо; е) інші витрати за обмінними операціями: курсові різниці; витрати, пов’язані з реалізацією активів; уцінку активів (цією складовою інші витрати за обмінними операціями будуть доповнені після набрання чинності змін, оприлюднених на сайті Мінфіну 21.11.2016, оскільки наразі їх вже обліковують на субрахунку 831 «Інші витрати»); втрати від зменшення корисності активів тощо. Витрати за необмінними операціями До витрат за необмінними операціями за пунктом 3 розділу ІІ НП(с)БОДС 135 належать: а) трансферти: субсидії; гранти; соціальні виплати тощо; б) інші витрати за необмінними операціями: витрати, пов’язані з передачею активів, що передають суб’єкти державного сектору суб’єктам господарювання, фізичним особам та іншим суб’єктам державного сектору для виконання цільових заходів; списана дебіторська заборгованість; неповернення депозитів тощо. Визнання та оцінка витрат НП(с)БОДС 135 визначає порядок визнання та оцінки витрат бюджетними установами. Бюджетна установа маже визнати витрати, якщо: оцінка витрат може бути достовірно визначена; відбулося зменшення економічних вигід та/або потенціалу корисності, зокрема у вигляді вибуття активу або збільшення зобов’язання, які приводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власником). Витрати визнають витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. У разі коли певні витрати неможна прямо пов’язати з доходом певного періоду, їх визнають витратами того звітного періоду, в якому вони були проведені одночасно із зменшенням активів або збільшенням зобов’язань. Якщо ж актив забезпечує одержання економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то витрати визнають шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами. Не визнають витратами: платежі за договорами комісії, агентськими договорами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо; попередню (авансову) оплату запасів, робіт, послуг; витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до НП(с)БОДС. Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) НП(с)БОДС 135 визначає, що собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з: виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду; нерозподілених постійних загальновиробничих витрат; наднормативних виробничих витрат. Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюють за погодженням із міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади у межах компетенції відповідно до галузевих особливостей. Відображення витрат у фінансовій звітності Окрім переліченого, НП(с)БОДС 135 визначає порядок розкриття інформації про витрати за обмінними операціями та необмінними операціями у примітках до фінзвітності. Насамкінець зауважимо: Мінфін поки що не затвердив методичних рекомендацій щодо запровадження НП(с)БОДС 135.