89. Біологічний та біогеохімічний кругообіги елементів у біосфері

У природі відбувається постійний рух і пересування хімічних елементів. Переміщення хімічних елементів в навколишньому середовищі називають міграцією. Виділяють типи міграції хімічних елементів: механічну, фізико-хімічну, біогенну і техногенну.

Механічна міграція полягає в перенесенні хімічних елементів у складі мінералів гірських порід, органічних залишків без їх хімічної зміни. Це знос мінералів по схилах гір, перенесення їх текучими водами у вигляді суспензій, сольових потоків і т. д.

Фізико-хімічна міграція полягає в переміщенні, перерозподілі хімічних елементів у земній корі і на її поверхні. Фізико-хімічна міграція складається з водної і повітряної міграції. Водна міграція хімічних елементів відбувається в розчиненому вигляді, але в різних станах – у вигляді дійсних розчинів, колоїдів, іонних розчинів. Повітряна міграція – це перенесення газів, вулканічних попелів, пилу, аерозолів повітряними потоками хімічних елементів з вологою солей вітром з поверхні водойм на сушу.

Біогенна міграція полягає в участі хімічних елементів у малому біологічному кругообігу.

Техногенна міграція – це переміщення хімічних елементів у будь-якому вигляді за результатом діяльності людини (перекачування води, нафти, газів, транспортування вугілля, нафти, руди, деревини та ін.).

Одна з найбільш складних форм міграції, яка обумовлена життєдіяльністю живих організмів – біогенна міграція. Рослинні та тваринні організми утримують у своїх тканинах мільярди тон мінеральних речовин. Чим більше біогенне значення хімічних елементів, тим менша їх міграція. Тому елементи з високою мірою біогенності (P, Ca, K, S, C, N) володіють меншою міграційною здатністю. Ці елементи легко відкидаються живими організмами, тому вони і виносяться далеко за межі ареалу утворення, беруть участь в процесах соленакопичення.

Великий геологічний кругообіг (ВГК) – це процеси руйнування кристалічних решіток мінералів, міграція різних водних розчинів і синтез нових мінеральних сполук. Він зв'язує в єдину систему земну кору, поверхню суші, гідросферу і атмосферу. Вік ВГК 3,5–4 млрд. років.

Малий біологічний кругообіг (МГК) – це сукупність процесів утворення, відмирання і розкладання живої речовини, які забезпечують міграцію хімічного елементу в системі середа–жива речовина–середовище. Тривалість МБК – від годин до сотень років. Головним чинником МБК є живі організми. В результаті МБК відбувся перерозподіл вмісту хімічних елементів в ґрунті, гірських породах і так далі.

Біогеохімічний кругообіг Кальцію

90. Ноосфера як етап розвитку біосфери

Ноосфе́ра — сучасна стадія розвитку біосфери, пов'язана з появою в ній людства. Частина планети й навколопланетного простору зі слідами діяльності людини. Термін ноосфера запропонував французький математик Едуард Леруа.

Можна умовно виокремити такі послідовні етапи еволюції біосфери: синтез простих органіч­них сполук, біогенез, антропогенез, техногенез і ноогенез.

1. Синтез простих органічних сполук(хімічна еволюція) в геосфе­рах Землі здійснювався під дією ультрафіолетової радіації: мета­ну, аміаку, водню, пари води. Початок етапу — 3,5—4,5 млрд ро­ків тому.

2. Біогенез — перетворення відсталої речовини геосфери Землі в живу речовину біосфери (утворення високомолекулярних орга­нічних сполук з простих сполук під дією геофізичних чинників). Початок етапу — 2,5—3,5 млрд років тому (поява живої речови­ни біосфери).

3. Антропогенез— поява людини і перетворення її на соціаль­ну істоту, формування суспільної організації людських співтова­риств у процесі виробничої трудової діяльності. Початок етапу — 1,5—3 млн років тому (поява людини).

4. Техногенез — перетворення природних комплексів біосфе­ри в процесі виробничої діяльності людини і формування техно­генних і природно-технічних комплексів, тобто техносфери, як складової біосфери. Початок етапу — 10—15 тис. років тому (по­ява міських поселень).

5. Ноогенез — процес перетворення біосфери в стан розумово керованої соціально-природної системи (ноосфери). її можна сха­рактеризувати як стан біосфери, за якого здійснюються: а) раціо­нальне використання природи, тобто раціональне природокори­стування; б) стійкий розвиток світової людської спільноти.

Техногенез полягає в перетворенні біосфери, що викликається сукупністю механічних, геохімічних та геофізичних процесів.

Вплив людини на природний розвиток геоморфологічних процесів може бути прямим (зміна залягання гірських порід, їхнє транспортування, відкладання, переробка, утворення насипних і скульптурних форм і т.д.) і непрямим (людина є причиною зміни швидкості геоморфологічних процесів або появи нових процесів). За спрямованістю діяльність людини підрозділяється на сільськогосподарську, експлуатацію родовищ корисних копалин, зведення різних споруд, оборонну та ін.

Прямий техногенний вплив (ПТВ) на природне середовище (ПС) здійснюється господарськими об'єктами і системами при безпосередньому контакті з природою в процесі природокористування або скидання в неї відходів.