Лейкопластирні пов'язки

• Лейкопластир застосовується для фіксації первинної пов'язки на рані.

• Методика накладання пов'язки:

• - на рану накладають стерильну первинну пов'язку;

• - кількома смужками лейкопластиру, що повинен виходити за краї первинної пов'язки по обидва боки на кілька сантиметрів, щільно фіксують пов'язку;

• - смужки лейкопластиру можна розташовувати паралельно, хрестоподібно, зіркоподібно тощо.

• - перед накладанням лейкопластирної пов'язки волосся на шкірі навколо рани слід поголити.

25. Накласти хусткову пов'язку в разі ушкоджень різної локалізації.

Х усткові пов'язки. Хусткові пов'язки накладають за допомогою хустки – шматочку матерії, вирізаного або складеного у вигляді прямокутного трикутника. У хустці розрізняють верхівку (А), основу (Б) та кінці (В, Г) (рис. 9.4).

Рис. 9.4. Функціональна структура хустки

Промисловість випускає стандартну косинку розміром 135×100×100см. Для санітарних сумок і аптечок першої допомоги випускають їх у спресованому вигляді і тоді вона має вигляд кубика розміром 5×3> 3см.

За допомогою хустки, особливо якщо їх декілька, можна зробити надійні пов'язки на будь-яку частину тіла.

Хусткові пов'язки на верхню кінцівку накладаються для надання першої допомоги при травмах. Руку згинають під кутом 90° в ліктьовому суглобі, підводять косинку під передпліччя верхівкою до ліктя, зав'язують кінці на шиї потерпілого, а верхівку обводять навколо ліктя ззаду наперед і закріплюють шпилькою (рис. 9.5). При накладанні пов'язки на молочну залозу косинку кладуть верхівкою на надпліччя хворого боку, кінці проводять крізь підпахвову ямку хворої і надпліччя здорового боку і всі три кінці зв'язують позаду.

Рис. 9.5. Косинкова пов'язка на верхню кінцівку Рис. 9.6. Схема створення "краватки"

На підпахвову западину зручно накладати пов'язку, згорнувши косинку "краваткою", схема складання показана на рис. 9.6: її проводять до паховової ділянки, кінці перехрещують над надпліччям і зав'язують у здоровій підпахововій ямці.

Пов'язку "краваткою" можна накласти на кисть або долоню, гомілковостопний суглоб (рис. 9.7) для цього перехрещують кінці з протилежного

Рис. 9.7. Пов'язки "краваткою" на кінцівки

При накладанні пов'язки на голову основу косинки кладуть на потилицю, верхівку опускають на лоб, зв'язавши кінці на лобі, піднімають над вузлом верхівку і приколюють шпилькою. Якщо рана на лобі, основу косинки кладуть до лоба і зв'язують кінці на голові.

26. Визначити групу крові за допомогою стандартних сироваток.

1. Поставте на чистій білій пластинці зверху написи груп крові: зліва О(І), по середині А(ІІ) і справа В(ІІІ).

2. Нанесіть під кожним написом окремо по 1 краплі (0,1мл) стандартних сироваток відповідних груп, двох серій.

3.Обробіть м’якоть кінцевої фаланги ІV пальця лівої руки ваткою з спиртом.

4. Проколіть скарифікатором шкіру.

5.Заберіть першу краплю крові ватною кулькою.

6. Нанесіть за допомогою окремої скляної палички краплю (0,01мл) досліджуваної крові на пластину поряд з сироваткою (в співвідношенні 1:10).

7.Змішуйте кожну краплю крові і сироватки між собою окремою скляною паличкою. Пластинку періодично злегка похитувати.

8. Через 3хв. додайте по 1 краплі 0,9 % розчину NaCl в краплі, де наступила аглютинація.

9. Продовжуйте спостереження при погойдуванні пластини до 5хв.

10.При встановленні групи крові АВ(IV) необхідно провести контрольне дослідження цих еритроцитів з сироваткою групи АВ(IV). Підтвердженням належності до цієї групи є відсутність аглютинації.

11. Оцініть результат проведеної проби.

Трактування результатів визначення групи крові: результати визначення групової приналежності крові оцінюють за реакцією аглютинації, яка може бути позитивною або негативною:

• позитивна реакція починає проявлятися з перших 10-30 секунд появою в суміші видимих неозброєним оком дрібних червоних зерняток (аглютинатів), що складаються зі склеєних еритроцитів, які поступово зливаються у більші зерна або пластівці;

• негативна реакція проявляється рівномірним забарвленням краплі в червоний колір, без візуально встановленого утворення протягом 5 хвилин зерняток (аглютинатів).

Результати реакцій у краплях із сироватками однієї і тієї ж групи (двох серій) повинні збігатися: у тих випадках, якщо позитивний результат отримано із сироватками всіх трьох груп для виключення неспецифічної аглютинації виконується контрольне дослідження зі стандартною сироваткою групи АВ (IV), що не містить природних аглютинінів; відсутність аглютинації в цій контрольній пробі дозволяє вважати, що позитивний результат із сироватками груп 0 (І), А (II) і В (III) вірний, тобто, що досліджувана кров належить до групи АB (IV). якщо реакція аглютинації виникає із сироватками 0 (І), А (II), В (III) із сироваткою групи АВ (IV), то таке явище має назву панаглютинації:

• при наявності панаглютинації, відповідно, неможливості визначити групову приналежність за системою АВО з допомогою стандартних сироваток, кров хворого обов’язково скеровується на станцію переливання крові до фахівця-серолога.

Оцінка результатів реакції зі стандартними ізогемаглютинувальними сироватками:

• відсутність аглютинації у всіх трьох краплях вказує на те, що в досліджуваній крові немає аглютиногенів, тобто кров належить до групи 0 (І);

• наявність аглютинації в краплях із сироватками 0 (І) і В (ІІІ) вказує на те, що в крові є аглютиноген А, тобто кров належить до групи А (ІІ);

• наявність аглютинації в краплях із сироватками групи 0 (І) і А (ІІ) вказує на те, що в досліджуваній крові є аглютиноген В, тобто кров групи В (III);

• аглютинація в усіх трьох краплях вказує на наявність у досліджуваній крові аглютиногенів А і В, тобто кров належить до групи АВ (IV) (у цьому випадку необхідно провести дослідження із сироваткою групи АВ (IV), тому що аглютинація з усіма сироватками можлива за рахунок неспецифічної реакції);

• якщо аглютинація із сироваткою групи АВ (IV) відсутня, то досліджувану кров відносять до групи АВ (IV). Якщо ж аглютинація з’являється із сироваткою групи АВ (IV) – реакція неспецифічна. При слабкій аглютинації і в сумнівних випадках повторюють перевірку крові зі стандартними сироватками інших серій.