Складні та великі системи
Важливою класифікаційною ознакою систем є їх складність. Але і досі не існує чіткого формального визначення поняття «складність».
Складність систем, явищ, процесів не може бути висловлена за допомогою одного універсального показника, в різних проблемах виявляються різні складові складності. Доцільно розглядати статичну (внутрішню складність системи) та динамічну складність (складність управління системою).
За масштабністю і складністю системи поділяються на прості, складні та великі. Ознакою простої системи є порівняно невеликий обсяг інформації, необхідний для її описування та успішного управління.
Складні системи - це цілеспрямовані системи, побудовані для розв'язування багатоцільових задач і для їх опису використовують взаємопов'язаний комплекс різних моделей. До таких систем відносяться місто, корпорація з чисельністю співробітників понад 15 тис., економічна система країни, нейрофізіологічна система мозку людини тощо.
Внаслідок недостатньої інформації управління складною системою може давати непередбачені або ж небажані наслідки. Є два основних способи переведення складної системи у просту. Перший полягає у з`ясуванні причин складності, отриманні необхідної інформації та введенні її в модель системи. Другий – зміна мети системи.
Великі системи – це системи, для дослідження яких з метою управління не вистачає матеріальних ресурсів, часу, бази даних, інших засобів. Тобто великими є системи, моделювання яких ускладнено внаслідок їх розмірності. Великі системи обов'язково розглядаються як сукупність підсистем. При цьому, для їх дослідження використовують два шляхи:
а) композицію – це дослідження від елементів, підсистем до системи;
б) декомпозицію – коли нова інформація отримується зі знання системи загалом.
Суспільство як соціальна система
Найбільш складною системою виступає суспільство. Перші підходи до розуміння його як системи, характеризувалися тим, що суспільство розглядали з позицій природи тих систем, які були часто на порядок нижче соціальної системи, наприклад, фізичних, органічних, психічних, комунікативних тощо.
В останні роки спостерігається процес руху від різноманітності систем до різноманітності системного бачення суспільства.
Суспільство як соціальна система являє собою сукупність соціальних явищ і процесів, які знаходяться у відношеннях і зв'язках між собою й утворюють деякий цілісний соціальний об'єкт.
Соціальний склад – це набір елементів, що складають дану структуру.
До основних характеристик соціальних систем можна віднести:
нестаціонарність (мінливість) окремих параметрів системи і стохастичність її поведінки;
здатність і прагнення до цілеутворення, завдяки яким соціальні системи самі формують свої цілі, парямки руху і програми;
поліструктурність, поліфункціональність, поліваріантність у розвитку, тобто соціальні системи багатоальтернативні, характеризуються багаточисельністю станів.
гнучкість, адаптивність, стійкість, спроможнійсть до виживання, збереження своєї самобутності;
самоорганізацію, саморегуляцію, самоуправління та саморозвиток;
унікальність та непередбачуваність поведінки системи в конкретних умовах, але в той же час наявність у неї граничних можливостей, обумовлених наявними ресурсами (елементами, їх властивостями) і характерними для певного типу систем структурними зв'язками;
єдність раціонального й ірраціонального, розуму і дурості, думки і почуття;
наявність у системах штучних елементів, структур, функцій;
органічний характер систем – здатність відтворення елементів, структур, самих себе.
Серед основних різновидів соціальних систем можна виділити індивідів, соціальні групи, інститути, спільноти, організаційні, інформаційні системи, масового обслуговування, учбово-виховні, ігрові та інші.