Властивості систем
Розглянемо найважливіші властивості систем.
Загальність та абстрактність. В якості системи можуть розглядатися всі без винятку предмети, явища, процеси незалежно від їх природи.
Множинність. Одна й та ж сукупність елементів може бути множиною різних систем, кожна з яких визначається конкретними системотворчими властивостями та конкретними відношеннями елементів у сукупності.
Цілісність та подільність. Система є цілісною сукупністю елементів (організм людини, промислові фірми - успіх кожної фази виробничого процесу обумовлений успіхом інших фаз). Але не компоненти утворюють ціле (систему), а навпаки, при поділі цілого виявляють компоненти системи. Первинність цілого – головний постулат теорії систем.
Емерджентність. Властивості системи хоча і залежать від властивостей елементів, але не визначаються ними повністю. Функціонування системи не може бути зведено до функціонування окремих її компонентів. Сукупне функціонування взаємозв'язаних елементів системи породжує якісно нові функціональні властивості системи. Таким чином, розділяючи систему на частини, досліджуючи кожну з них окремо, неможливо пізнати всі властивості системи в цілому. Цю властивість ще називають системною, або інтегративною.
Емерджентність є результатом виникнення між елементами системи так званих синергічних зв'язків.
Приклад. Ілюстрація до властивості емерджентності систем.
1. Властивості автомобіля не зводяться до властивостей двигуна, кузова, ходової частини. У нього з'являється ряд нових якісних ознак, відмінних від ознак складових частин.
2. Ще один приклад, кіно. Звичайна фотографія дає нерухоме зображення предмета. Послідовний показ фотографій з інтервалом не більше 0,05 с приводить до появи нової властивості , а саме рухомого зображення. З'єднання певного числа фотографій викликало появу нової властивості, якої не було в жодній з фотографій.
Синергізм. Ефективність сумісного функціонування елементів системи вища, ніж сумарна ефективність ізольованого функціонування цих же елементів.
Еквіпотенційність. Систему можна розглядати як підсистему системи вищого рівня, і навпаки - підсистему можна розглядати як систему зі своїми елементами і зв'язками.
Цілеспрямованість означає наявність у системи цілі.
Надійність системи (наприклад, організації) характеризується, зокрема: безперебійністю функціонування системи при виході з ладу одного із компонентів; фінансовою стійкістю та платоспроможністю організації; перспективністю запровадженої економічної, технічної, соціальної політики.
Розмірність – кількість елементів системи та зв'язків між ними. Ці показники характеризують також складність системи.
Для складних систем характерним є наявність обмежень на реалізацію свого призначення, в результаті чого проблема пошуку «найкращого» розв'язку перетворюється у проблему знаходження прийнятного розв'язку. Ці обмеження поділяються на зовнішні та внутрішні.
Внутрішні обмеження:
сприйняття потреб, цілей та засобів досягнення людиною;
унікальні проблеми, у яких потреби слабо структуровані і не існує наперед визначеного набору впорядкованих процедур, щоб їх задовольняли. З кожною потребою або набором потреб необхідно діяти по-новому;
конфлікт. Усвідомлені потреби (вимоги) можуть бути протилежними для осіб, що розв'язують проблему. Компроміс часто не забезпечує початкове призначення системи;
інерція. Важливі рішення, що приймаються людиною, інколи приписуються неконтрольованим соціальним силам, а не окремим особам, що приводить до більш потужної бюрократії.
Зовнішні обмеження (обмеження середовища):
динаміка, яка призводить до невизначеності зовнішнього середовища та необхідності прогнозування його поведінки;
турбулентність, яка може виникнути при динаміці складних відношень між елементами і знизити їх активність;
запізнення, які виникають при оцінці відповідності системи її призначенню та реагуванні системи на певні дії;
Окрім цих обмежень, діють й більш очевидні - технічні, фінансові, людські ресурси, які визначаються сучасними чи наявними можливостями технічних засобів, фінансових та людських ресурсів.