3. Кінцева мета інноваційного менеджменту складається в забезпеченні

довгострокового функціонування інноваційного підприємства на основі ефективної організації інноваційних процесів і високої конкурентноздатності інноваційної продукції. Менеджмент покликаний забезпечить ефективне і погоджене функціонування всіх зовнішніх і внутрішніх елементів інноваційних підприємств.

Такий стан інноваційної системи називається гармонією. Гармонізація в розвитку інноваційних підприємств складає основну цільову задачу інноваційного менеджменту . Задача гармонізації має ендогенний і екзогенний аспекти.

Ендогенна гармонізація означає узгодження усіх внутрішніх структурних

елементів інноваційного підприємства, його субсистем. Для забезпечення якої, вирішуються наступні задачі:

- вироблення стратегічної інноваційної концепції;

- визначення тематичних напрямків діяльності і формування інноваційних

проектів і програм;

- побудова організаційної структури і структури керування інноваціями;

- планування виробничих процесів і реалізації інноваційної продукції;

- підбор і розміщення кадрів;

- календарний розподіл робіт і контроль за їхнім виконанням;

- створення творчої атмосфери і високої мотивації інтелектуальної праці

Екзогенна гармонізація (Эг) припускає створення інноваційним

підприємством із суперсистемами зовнішнього середовища. Эг (екзогенний)передбачає рішення наступних задач:

- формування довго- і короткострокових цілей інноваційної діяльності;

- організація і проведення маркетингових досліджень;

- облік екологічної ситуації і планування природоохоронних заходів;

- оцінка і використання прогресивного досвіду і передових досягнень

конкурентів;

- організація кооперації в інноваційних програмах;

- облік споживчого попиту й об'єктивних тенденцій НТП.

Систематизації функцій інноваційного менеджменту. Виділимо дві групи

функцій інноваційного менеджменту:

- основні (предметні) – є найбільш загальними для усіх видів і будь-яких умов здійснення інновацій: формування цілей, планування, організація і контроль.

- що забезпечують – включають управлінські процеси й інструменти, що

сприяють ефективному здійсненню предметних функцій управління: соціально-психологічні і технологічні, чи процесуальні функції менеджменту.

Соціально-психологічні функції зв'язані в основному з характером виробничих відносин у колективі. Вони містять два різновиди: делегування (комплекс управлінських рішень, спрямованих на раціональний розподіл робіт з керування інноваційними процесами і відповідальності за їхнє здійснення); мотивація передбачає створення системи моральних і матеріальних стимулів.

Соціально-психологічний клімат на інноваційному підприємстві залежить від

стилю керівництва. Під стилем керівництва прийнято розуміти види і способи виконання менеджером управлінських функцій, що знаходять вираження у відносинах з підлеглими.

З процесуальних функцій виділяється два види діяльності: рішення і комунікації.

4. По ознаці цільової орієнтації можна виділити дві категорій стилів

керівництва: керівництво, орієнтована на задачі, і керівництво, орієнтоване на співробітників. Перша категорія набудована на забезпечення досягнення

встановлених цілей ІД шляхом строгого дотримання процедур планування,

організації і контролю на інноваційному підприємстві. Керівництво орієнтоване на співробітників, припускає створення найбільш сприятливих умов для творчої праці і використовує переважно методи делегування, мотивації і комунікацій для регулювання людських відносин у колективі.

Предметні функції М визначають зміст процесу керування і включають:

- формування цілей;

- планування – полягає в обґрунтованому формуванні основних напрямків і

пропорцій інноваційної діяльності відповідно до установлених цілями розвитку,

можливостями ресурсного забезпечення і наявним попитом на ринку (деталізація цілей і доведення їх до окремих структурних ланок і виконавців; розподіл завдань по учасникам інноваційних проектів; визначення складу необхідних ресурсів;

узгодження черговості і термінів окремих робіт);

- організацію робіт і контроль за здійсненням інновацій (забезпечується

виконання планових завдань шляхом створення оргструктур – спочатку науково-виробнича, потім як похідна від неї – управління інноваціями).

Форми організації інноваційних процесів можуть носить формальний чи

неформальний характер. Формальна організація базується наформалізованих,

методично обґрунтованих розрахунках і закріплюється в нормативних актах, угодах.

Одна з істотних особливостей інноваційного менеджменту - у ньому важливе місце займає неформальна організація. До неформальної організації відносяться спонтанно виникаючі внаслідок невизначеного характеру інновацій відносини між людьми і структурами в процесі виконання інноваційних проектів. Нові можливості неформальної організації інновацій пов'язані з розвитком сучасних інформаційних технологій і глобальних міжнародних інформаційних систем.

- контроль – завершує управлінський цикл (збір і систематизація інформації

про стан інноваційної діяльності і її результатах; оцінка стану й отриманих

результатів; аналіз причин відхилень і факторів; підготовка і реалізація рішень).