2000 Слів (за н. Аксаріною), 1200-1500 слів (за г. Ляміною). У словнику

дитини третього року життя є вже усі частини мови, проте переважають

іменники, які становлять понад 50 % від усіх слів, що їх вживає

дитина.

Як зауважує В. Гербова, серед іменників 36 % - це слова, що означають

назви предметів побуту, 16,5 % - назви об’єктів живої природи. Автор

вказує на помилки, які допускають у вживанні іменників діти третього

року життя, а саме: а) неадекватна заміна одного іменника іншим; б) застосування

іменників-узагальнень (за формою, кольором); в) використання

слів, які нічого не означають; г) вживання дієслів замість іменників;

д) називання замість предмета його частини. Завдання вихователя

- збагачувати активний словник дитини іменниками-назвами одягу,

посуду, меблів, іграшок, рослин, овочів, фруктів, домашніх тварин,

їхніх дитинчат та ін.

На другому місці за кількістю вживання стоять дієслова (понад

ЗО %), хоч у мовленні дітей цього віку ще багато «ходових», універсальних

дієслів (А. Іваненко). Отже, завдання вихователя - розширювати

словник дієсловами, що означають різні дії. Іноді вживаються

інші частини мови.

Усі слова, які діти засвоюють на третьому році життя, В. Гербова

поділяє умовно на чотири групи:

1) слова, що означають назву предметів, дій з ними, властивості, відносини

в найближчому оточенні;

2) слова, що означають назви збірних іменників;

3) слова, що означають назви предметів, дій, властивостей далекого

оточення, але зрозумілого дітям;

4) слова різних частин мови (займенники, прислівники, частки тощо1).

На третьому році життя виокремлюють три рівні засвоєння слів

дитI. Дитина розуміє слово, але не використовує його в активному словнику.

II. Дитина впізнає та називає слово (дію, якість, ознаку) лише у

звичних для дитини умовах.

III. Впізнає і правильно називає слово (дію, відносини, властивості)

за будь-яких умов.

У дітей цього віку значно активізується мовлення. На пропозицію

дорослого «Скажи, повтори» дитина відповідає через 0,4-0,6 с (за даними

досліджень Г. Ляміної), як і доросла людина. Відповіді після дії

у дітей цього віку майже не трапляються. Після двох років у дітей

спостерігається надзвичайна мовленнєва активність, яка виявляється у

словотворенні, що яскраво описано К. Чуковським у книзі «Від двох

до п’яти». Як різновид словотворення, дітям цього віку властива й

римотворчість (добір слів, що римуються, речень), перші спроби самостійного

складання казок.

Головною формою спілкування у дітей третього року життя залишається

діалогічне мовлення. Особливості діалогу дітей цього періоду

життя досліджувала Т. Сламу-Казаку. На підставі її даних було встановлено,

що після двох років діалог у мовленні дітей займає 80 % і

використовують вони такі форми діалогу: звертання до інших і відповіді

на запитання дорослого; діалог між двома дітьми; груповий діалог (полілог);

діалог між дорослим і дитиною.

На третьому році життя дитина звертається до дорослого у формі

наказу, заборони, дозволу, скарги, заклику, наслідування. Ці форми звертання

афективні й ситуативні. Для діалогу дітей цього віку характерне:

а) прагнення щось повідомити одне одному в наказовій формі; б) пристосування

до співрозмовника, вміння вислухати іншу дитину; в) по-

черговість звернення мовця і слухача. Водночас діалог у них ще нестійкий,

його потрібно підтримувати й розвивати.

Панівною формою мовлення дітей третього року життя, за даними

С. Рубінштейна і Г. Леушиної, є ситуативне мовлення. Г. Леушина

виокремлює такі форми ситуативного мовлення дітей: а) дитина або

зовсім випускає іменник, або замінює його займенником, при цьому не

вказуючи, кому саме належить цей займенник; б) в одному реченні

одним і тим самим займенником називаються різні об’єкти і суб’єкти;

в) у мовленні переважають слова ось, цей, тут, там, потім, такий,

така, які супроводжуються жестами і діями.

У другій половині року спостерігаються перші вияви контекстового

мовлення. Як зауважують 3. Істоміна та Г. Леушина, ці дві форми мовлення

співіснують: у наочній ситуації панує ситуативне мовлення, за її

відсутності - контекстове.

Завданням вихователя у цей період є привчати дітей розповідати словами

не лише про те, що вони бачать, а й про минулі події, стимулювати їх

звертатись із запитаннями до дорослих, однолітків, висловлюватися про

іграшки, картинки, казки; складати оповідки з двох-п’яти фраз, речень.

На третьому році життя продовжує вдосконалюватися звуковимова,

більшість звуків дитина вимовляє правильно: губні, губно-зубні, передньо-

і задньоязикові. До 2 років 6 місяців передні піднебінно-язикові

звуки ще замінюються звуком т. Іноді дитина замінює звуком т усі

приголосні, спостерігається явище «татизму» (татіта - машина).

Свистячі, шиплячі, сонорні звуки (р , л) дитина або зовсім випускає, або

замінює іншими легшими звуками. Згідно з дослідженнями Г. Лямі-

ної, за сприятливих умов виховання 30—50 % дітей наприкінці третього

року життя правильно вимовляють звуки з, с, ц, ч, в, ф, п, а 10-30 % -

шиплячі і звук р. Для звуковимови дітей цього віку властивою є

нечіткість і загальна пом’якшеність вимови. К. Чуковський підкреслює

неабиякий інтерес дітей третього року життя до звукового складу

мовлення, захоплення звуковими (склади, рими) іграми. Письменник

пояснює це явище тим, що дитина вже оволоділа вимовою звуків рідної

мови, проте промовляє їх нечітко, щоб навчитися «управляти вимовою з

власної волі, вона вимовляє їх знову і знову, а з метою економії сил у

кожному новому звукосполученні замінює лише один звук, усі інші

залишаються незмінними... виходить рима»1.

На третьому році життя продовжується засвоєння граматики рідної

мови. За О. Гвоздєвим, - це другий період засвоєння граматичної будови

мови (від 1 року 10 місяців до 3 років): 2 роки 1 місяць - 2 роки

3 місяці - засвоєння відмінкових закінчень; 2 роки 3 місяці - 3 роки -

засвоєння службових слів.

Перші речення зі сполучниками у мовленні дитини з’являються у

2 роки 3 місяці, саме у цей період вона починає вживати і перші складнопідрядні

речення. У 2 роки 4 місяці з ’являється пряма й непряма

мова, причому раніше й частіше пряма мова, яка завжди, стоїть після

вказівки, кому вона належить (Вона сказала: дай мяц).

Третій етап у становленні граматичної будови мови - панування

узгодження і керування. Цей етап пов’язаний з оволодінням дитиною

багатослівними реченнями, сполучниками. Із 39 сполучників і сполучних

слів до 3 років дитина вживає 15. Уже в 2 роки 4 місяці з ’являються

сполучники і, а, то, тому що, тоді, коли; у 2 роки 10 місяців - як,

тільки, щоб, де. Наприкінці третього року життя дитина оволодіває

основними відмінковими формами. Із 47 відмінкових форм, що трапляються

в дитячому мовленні від 2 до 7 років, уже до 3 років дитина

використовує 39 відмінкових форм. До 3 років дитина засвоює суфікси

зменшення, збільшення, пестливості. Відмінність між чоловічою й жіночою

статтю (за С. Цейтлін) дитина засвоює до 2,5-3 років. Щоденникові

записи О. Гвоздєва засвідчують, що його син Євген до 2 років

говорив про батька в жіночому роді, а про себе - до 3 років; з 2 років