86. Функції та основні напрямки розвитку менеджменту.

Поняття і значення функцій менеджменту Процес управління - це сукупність безперервних, послідовно виконуваних, взаємозв'язаних дій по формуванню і використанню ресурсів організації для досягнення нею своїх цілей. Ці дії є важливими для успіху організації і називаються функціями менеджменту. Таким чином, процес управління є загальною сумою всіх функцій Функції менеджменту - це відносно відокремлені напрямки управлінської діяльності, які дозволяють здійснювати певний вплив на управлінський об'єкт в цілях досягнення поставленої задачі. Функції менеджменту підприємством, об'єднанням витікають із змісту виробничого процесу, визначаються об'єктом і складом вирішуємих задач. Вони визначають специфіку управлінської праці, тісно зв'язані з іншими категоріями науки управління: структурою, методами, технікою, кадрами управління, інформацією і управлінськими рішеннями. Функції повинні мати чітко визначений зміст, опрацьований механізм здійснення і визначену структуру, в рамках якої завершується її організаційне відокремлення. Під змістом розуміють дії, які повинні здійснюватися в рамках конкретної функції. Зміст дій і функцій, здійснюваних в процесі управління залежить від типу організації (адміністративна, суспільна), розмірів і сфери її діяльності (виробництво, освіта, торгівля, побутові послуги), рівня керівництва в управлінській ієрархії (вищий, середній або нижчий), ролі його в середині організації (виробництво, маркетинг, фінанси, кадри) і цілого ряду інших факторів.

За змінами розміру і типу виробництва функції управління залишаються тими же, змінюється лише обсяг робіт по їх виконанню. Так, незалежно від розміру підприємства на кожному з них виконується функція планування. На великому підприємстві для її виконання може бути створений плановий відділ, на невеликому дану функцію може виконувати один економіст, а у малих організаціях ці обов'язки покладаються на одного із спеціалістів по сумісництву. По мірі просування вверх від одного управлінського рівня до іншого об'єм робіт по функції збільшується, у зв'язку з чим зростає і чисельність працівників, які її виконують. Таким чином створюється єдина система органів по виконанню кожної функції менеджменту. При поглибленні розподілу праці менеджмент як єдина функція диференціюється, відбувається виділення і відокремлення специфічних видів управлінської діяльності. Функцію виконує визначена кількість працівників, кожний з яких в процесі щоденної праці здійснює окремі види робіт. Правильне виділення функцій дозволяє близькі та схожі за характером роботи об'єднувати в одну ланку управління. Це спрощує структуру і полегшує координацію діяльності функціональних підрозділів апарату управління підприємства, об'єднання. На основі складу і об'єму робіт по функціям визначають раціональну побудову апарату управління (відділів, служб, секторів) і чисельність спеціалістів по кожній функції, розробляють документи організаційного регламентування (положення про служби, посадові інструкції та ін.). Функціональний розподіл процесів управління, їх класифікація мають вирішальне значення, поскільки визначають цілі задачі і напрямки діяльності всього апарата управління. Класифікація функцій менеджменту Функції менеджменту в залежності від задач дослідження поділяють за наступними ознаками: змістом процесу управління; приналежності до сфер виробничо-господарської діяльності; змістом виконуваних робіт і операцій всередині функції управління (загальне керівництво, спеціалізована діяльність, технічне обслуговування); приналежності до різних видів управлінської праці (виробничої, економічної, технологічної, організаційної тощо). У суспільному виробництві виділяють функції управління промисловістю, сільським господарством, транспортом; в сфері обігу - управління фінансами, торгівлею, матеріально-технічним обслуговуванням. Функції менеджменту діляться на загальні (універсальні), які придатні для різних процесів управління, тому що виражають сутність управління, а також конкретні (спеціальні) функції, які передають зміст управління. Носіями загальних функцій є вся управляюча система в цілому, а конкретних - частини системи, які мають локальний, специфічний характер Загальні функції менеджменту - планування, організація, мотивація, контроль, координація, облік і аналіз є обов'язковими для всіх підприємств. Кожна з цих функцій для організації життєво важлива. Разом з тим планування, як функція управління забезпечує основу для інших функцій і вважається головною, а функції організації, регулювання, мотивації, контролю і обліку орієнтовані на виконання тактичних і стратегічних планів. Планування - головна функція менеджменту, яка передбачає прогнозування, визначення цілей, стратегії, політики і завдань того чи іншого формування; означає свідомий вибір рішення що роботи, як, кому і коли. Організація як функція менеджменту направлена на формування управляючих та управляємих систем, а також зв'язків і відносин між ними, забезпечуючи упорядкованість технічної, економічної, соціально-психологічної і правової сторін діяльності кожного суб'єкта господарювання. Мотивація - це процес спонукання працівників до високопродуктивної діяльності для задоволення своїх потреб і досягнення цілей організації. Контроль - це система спостереження і перевірки відповідності функціонування підприємства встановленим стандартам та іншим нормативам, виявлення допущених відхилень від прийнятих рішень і визначення причин їх невиконання. Координація як функція менеджменту являє собою процес, спрямований на забезпечення пропорційного і гармонічного розвитку різних сторін (виробничої, технічної, фінансової та ін.) об'єкта при оптимальних витратах матеріальних, фінансових і трудових ресурсів. Регулювання - це вид управлінської праці, ціллю якої є подолання протиріччя між організацією і дезорганізацією, порядком і факторами, які порушують цей порядок. Функції апарату управління підприємством, які залежать від особливостей управляємого об'єкта, мають назву спеціальних або конкретних. В умовах галузевих підприємств виділяють наступні спеціальні функції управління [7, с.59-63]. 1. Загальне лінійне керівництво підприємством і його виробничими підрозділами включає: вирішення питань розвитку господарства і мобілізація працюючих на їх виконання; контроль прийнятих стратегічних рішень; зовнішні зв'язки; організація роботи колективних органів управління (зборів акціонерів, ради директорів, керівників внутрішньогосподарських кооперативів та ін.). Функції загального керівництва виконують керівники підприємств і установ (їх заступники), виробничих підрозділів (бригадири, майстри, завідуючі фермами), обслуговуючих підрозділів (завідуючі мехмастернями і гаражами, будівельними бригадами), а також частково керівники ряду функціональних ланок. Ці функції розрізняють в першу чергу за рівнем управління і прямо пов'язані з ієрархічністю структури апарату, що складає основу лінійного підпорядкування. 2. Оперативне планування і управління виробництвом передбачає: розробку оперативних планів; складання завдань; збір інформації про виконання робіт; розподіл матеріальних і трудових ресурсів; контроль та регулювання виробництва; проведення нарядів та диспетчерських нарад, розробку оперативних рішень, контроль за виконанням прийнятих рішень. Виконання цієї функції міститься в забезпеченні необхідної узгодженості дій всіх ланок підприємства, виконання оперативного планування роботи підприємства і його підрозділів; здійснення оперативної підготовки виробництва (готовність техніки, необхідних матеріалів, наявність робочої сили); контроль за виконанням виробничої програми. Особливу увагу необхідно приділити узгодженню роботи всіх служб підприємства, швидкому усуненню розбіжностей. Здійснюють цю функцію в основному керівники виробничих підрозділів, працівники диспетчерської служби, а також керівники підприємств і господарств, головні спеціалісти. 3. Управління технологічною підготовкою забезпечує розробку і впровадження прогресивної технології, яка сприяє виробництву конкурентоспроможної продукції. Для досягнення цього: удосконалюється технологічні процеси, складаються технологічні карти, плани, інструкції; здійснюється контроль за додержанням виконання технічних і технологічних вимог виробництва продукції; оформляються заявки на матеріально-технічні ресурси; проводяться природоохоронні і профілактичні заходи; вивчається передовий досвід і навчання кадрів. 4. Управління технічною підготовкою виробництва, енергетичним і транспортним обслуговуванням - здійснюється спеціалістами інженерного профілю. В їх задачу входить забезпечення експлуатаційної готовності відповідних технічних засобів і забезпечення основного виробництва різними видами техніки, енергії, транспортом; своєчасне виконання необхідних ремонтних робіт, розрахунок потреби в технічних засобах, в запасних частинах; підготовка документації на списання з балансу підприємства техніки та обладнання, забезпечення працюючих устаткуванням та інструментом. 5. Прогнозування і техніко-економічне планування - виконують в основному спеціалісти планово-економічної служби, а також в деякій мірі керівники підприємств і головні спеціалісти. В їх обов'язки входить: розробка довгострокових прогнозів, основних розділів бізнес-плану; техніко-економічне обґрунтування напрямків капіталовкладень; визначення економічної ефективності технологічних і технічних рішень; розробка норм і нормативів по праці і заробітній платі; організація контролю за виконанням планових показників і завдань; розробка заходів по стимулюванню діяльності працюючих; якісне виконання робіт по цій функції позитивно впливає на результати роботи підприємства. 6. Управління трудовими ресурсами і соціальним розвитком організації - здійснюють керівники і спеціалісти підрозділів, а також працівники відділу кадрів. Ця функція включає: планування потреби в кадрах та їх облік, підготовку, перепідготовку і підвищення їх кваліфікації, контроль за станом трудової дисципліни; складання графіків відпусток; атестацію керівників і спеціалістів; управління просуванням по службі; звітність по кадрах; видача характеристик і довідок за вимогою різних організацій, а також створення сприятливого соціально-психологічного клімату в трудових колективах. 7. Організація праці і заробітної плати - займаються економісти і основними напрямками цієї функції є: вивчення і впровадження ефективних форм організації і систем оплати праці; розробка заходів мотивації праці до високопродуктивної роботи; розрахунок премій на інших винагород; контроль за правильністю оформлення договорів і калькуляцій до них; нормування усіх видів праці; розробка розцінок; аналіз витрат робочого часу; контроль за використанням фонду заробітної плати, присвоєння класів і розрядів працюючим; проектування управлінського апарату, витрат на його утримання; розробка положень про структурні підрозділи і посадові інструкції. 8. Управління матеріально-технічним забезпеченням. Цю функцію в основному виконують завідуючі складами, експедитори, а також головні спеціалісти і керівники. Основними напрямками їх управлінської діяльності є: складання заявок і замовлень на матеріали і вироби; контроль за виконанням заявок; складання лімітно-забірних карт; організація складського господарства, розробка графіків реалізації продукції; здійснення взаємозв'язків з постачальниками, заготівельними і торгівельними організаціями. 9. Управління маркетингом є новою функцією в управлінському процесі, яка обумовлена формуванням адекватного ринку механізму управління виробничо-збутовою діяльністю підприємства. Управління маркетинговою діяльністю забезпечується висококваліфікованими маркетологами та економістами. Основні напрямки роботи: всебічне вивчення ринку і вимог споживачів; дослідження динаміки діючого і потенціального попиту; аналіз кон'юнктури ринку; реклама продукції та послуг; дослідження взаємозв'язку між ціною на продукцію і попитом; аналіз собівартості продукції та каналів її реалізації; прогнозування цінової політики; вивчення найбільш ефективних місць торгівлі, планування асортименту продукції, розробка плану маркетингу на підприємстві. На великих підприємствах, особливо об'єднаннях промислових і агрохолдінгах, рекомендується створювати самостійну службу маркетингу, а в невеликих організаціях - об'єднувати її з економічною або матеріально-збутовою службою. 10. Управління капітальним будівництвом і реконструкцією - ця функція включає: розробку планів будівельно-монтажних і ремонтних робіт; укладання договорів на роботи з підрядниками; контроль за будівельно-монтажними роботами, введення в експлуатацію виробничих та інших об'єктів; підготовка проектної документації. Виконують цю функцію інженери-будівельники, прораби, майстри, нормувальники по будівництву. 11. Управління фінансовими ресурсами і обліком - здійснюють керівники підприємства, бухгалтери, обліковці, табельники, касири. Основними видами їх діяльності є: своєчасний облік матеріальних цінностей, виходу продукції і виробничих витрат; здійснення режиму економії; складання фінансового плану і розрахунок потреби в коштах; ведення статистичної звітності; управління основними фондами і оборотним капіталом; аналіз фінансового стану підприємства, його платоспроможності і ліквідності; контроль за правильним витрачанням фінансових коштів і виробничих ресурсів, дебіторською і кредиторською заборгованістю; проведення оптимальної дивідендної політики; підготовка пропозицій по підвищенню фінансової стійкості підприємства. 12. Охорона праці і техніка безпеки здійснюється інженерами по охороні праці, в посадові обов'язки яких входять: вхідний інструктаж по техніці безпеки при прийомі на роботу; переатестація та прийняття заліків з техніки безпеки; контроль за додержанням законодавчих норм; правил техніки безпеки і виробничої санітарії; розслідування нещасних випадків на виробництві; складання заявок на спецодяг і захисні засоби; організація медичних оглядів, підготовка квартальних і річних звітів. 13. Контроль за якістю праці і продукції здійснюють кваліфіковані спеціалісти, які ведуть розробку і вдосконалення комплексної системи управління якістю на підприємстві, слідкують за додержанням стандартів на вироблену і перероблену продукцію; організують контроль і дають оцінку якості праці; вносять пропозиції по її стимулюванню. 14. Управління господарським обслуговуванням і діловодством займаються завідуючі господарством і культурно-побутовими закладами, діловоди, секретарі, які забезпечують нормальні умови для виконання основних функцій. Діловодство забезпечує реєстрацію і виконання документів, контроль за їх проходженням і зберіганням, надходження в архів. Функцію у великих підприємствах виконує канцелярія, в невеликих -секретар. 15. Управління зовнішньоекономічною діяльністю здійснюють спеціально підготовлені висококваліфіковані спеціалісти, які займаються налагодженням зовнішньоекономічних зв'язків, пошуком зарубіжних інвесторів і партнерів; проведенням переговорів, створенням спільних підприємств, розвитком лізингових операцій; розширенням експортних поставок та імпортних операцій, ліцензуванням зовнішньоекономічної діяльності; інформаційним забезпеченням керівників щодо зовнішньоекономічної діяльності. Необхідно розуміти, що інноваційні шляхи розвитку менеджменту здатні не тільки обумовлювати ефективність функціонування, але і безпосередньо визначати вироблення і застосування нових форм побудови організації. Так, згадувана в цьому підручнику проектування процедур взаємодії зробило істотний вплив на розробку і застосування принципово нового регулюючого механізму менеджменту. Власне, такий напрямок, як проектування процедур менеджменту, засноване на забезпеченні кожної програми не лише супроводом, встановлює її реалізацію в організації, але і оптимізуючих весь комплекс функціонального взаємодії в її здійсненні. При цьому склад та зміст відповідних програм функціонування підрозділів на порядок перевищують пропоновані традиційним супроводом рекомендації. Такі програми, спочатку затребувані функціональними підрозділами банків, фінансових, страхових, комерційних організацій, абсолютно несподівано знаходять своє застосування в сфері виробництва. Власне вироблення, формулювання, обговорення та прийняття пропозицій здійснюються за вже розглянутою раніше традиційною процедурою, але інформування, зацікавлення та можливість участі конструктивно супроводжуються такою інновацією. Розробка і застосування програми супроводу процедур менеджменту в процесі їх цілеспрямованої адаптації до використання в управлінні виробничими та іншими процесами в організації є інновацією. Альтернативність її прикладного використання є наочним прикладом ініціації менеджментом нових процедурних рішень у виробничій, економічній, соціальній та інших підсистемах організації. Така тенденція означає принципово новий напрям розвитку не тільки менеджменту супроводу функціонування організації зокрема, але і власне сутності та змісту корпоративного менеджменту в цілому. Дане напрям розвитку можна визначити певною метафорою: "Порядок б'є клас!", в якій умовно позначаються можливості організації виключно на основі менеджменту вищого порядку. І хоча на практиці такий феномен проявляється і тим більше використовується все ще досить рідко, його зміст показово визначає виділення самостійних інноваційних тенденцій розвитку форм і методів участі менеджменту у супроводі забезпеченні ефективного функціонування організації. Так, наприклад, досвід розробки і застосування сучасних програм супроводу організації та проведення випробувальних пусків ракет-носіїв "Протон" на космодромі "Байконур" з усією очевидністю показав, як багато залежить від розробки оптимальної процедури і пунктуальності її виконання. Але адже саме менеджмент забезпечує підхід до розробки, прийняття і реалізації такої процедури. На практиці досягнутий після певної кількості невдалих пусків успіх забезпечується передусім досягненням відповідного рівня чіткості дотримання і виконання всіх пунктів прийнятої менеджментом процедури. Даний приклад не виключає дієвості значно частіше реалізується і застосовуваного принципу: "Клас б'є порядок!". Його змістовною основою є формування і застосування якісного потенціалу організації, що проявляється в новітніх ресурсних розробках, ефективних коопераційних технології, високої спеціалізації та кваліфікації персоналу. Тут розвиток менеджменту проявляється в мобілізації абсолютно нових і досить різноманітних ресурсів оптимізації координації функціонування організації. Так, наприклад, виключно високий професійний рівень і творчий потенціал всесвітньо відомого офтальмолога Станіслава Федорова дозволив здійснити в умовах дезорганізації роботи значної частини вітчизняних медичних центрів дійсно інноваційні перетворення. У технологічно відсталою галузі за історично найкоротший період була не тільки розроблена, апробована, адаптована і впроваджена новітня організація робіт, але і здійснено унікальне тиражування медичних комплексів. Причому впроваджувалися і удосконалювалися ноу-хау не тільки в технології, але й перш за все в менеджменті. Аналіз наведених прикладів показує, що нові тенденції в розвитку менеджменту розкривають виключно широкий спектр інноваційних рішень оптимізації функціонування організації. Різноманітність їх настільки велике, що цілеспрямоване та ефективне використання об'єктивно потребує системи впорядкованого подання. Зовсім особливе розвиток отримує менеджмент в реорганізації і реформування всього комплексу процесів функціонування сучасної організації. Саме їх виділення, подання, позиціонування, не кажучи вже про кореспонденцію і кооперації, в принципі неможливі без фундаментально поставленого і повсюдно застосовується механізму супроводу. Тільки такий механізм здатний детерміновано, поетапно й послідовно супроводжувати постановку і вирішення цієї складною, багатофакторною і розвивається завдання. У визначенні, поданні та розробці не тільки інноваційних, але і більшості складних завдань функціонування сучасної організації використовуються особливості побудови та застосування процедур супроводу. Це з усією очевидністю показують розробки та приклади процедур, наведених у попередніх розділах цього підручника. Природно, що для ефективного застосування процедур супроводу необхідно сформувати досить повне уявлення про склад, зміст і можливості використання цих ресурсів. Більшість менеджмент-процесів цілеспрямовано формується і здійснюється за аналогією з побудовою формалізованих, наприклад технологічних, процедур. Але основним суб'єктом соціально-економічної організації та головним у розробці, прийнятті та реалізації рішень є людина. Організація його діяльності, крім фізичних, підпорядковується і іншим, у тому числі соціальним, законів, що відображають імовірнісні, латентні та інші особливості організаційної поведінки. Їх представлення і моделювання використовує набагато більш широкий спектр елементів, залежностей, зв'язків і відповідну палітру асоціацій. Наприклад, при виділенні соціальних акцентів подання супроводу процедур часто використовується такий ключовий елемент, як каталізатор. Запозичений з мови хімічних термінів, він досить повно визначає непроста і тим більше неочевидне участь того чи іншого суб'єкта у забезпеченні проведення конкретної процедури. Разом з тим за аналогією з обов'язковою умовою проведення хімічної реакції забезпечення такої участі в процедурах супроводу соціальних процесів дозволяє вибудувати ієрархію подання, виділити особливе значення, встановити можливість контролю виконання необхідного змісту та отримання результату. На жаль, ці ресурси ще недостатньо використовуються в розробці процедур менеджменту. Конкретне, практичне втілення мобілізація ресурсів організації отримує в спеціально розроблених науково-виробничих продуктах, найбільш повно відображають комплексне використання ресурсів розвитку менеджменту. Приклади найбільш ефективних практичних розробок у рамках здійснення перспективних напрямів розвитку менеджменту наведені в табл.

До представленим у таблиці прикладам розвитку менеджменту організації можна додати систему оперативного регулювання та модернізації виробництва, що функціонує у режимі реального часу. Вона дозволяє побудувати на базі заздалегідь розроблених, детермінованих і алгоритмизированных моделей, конструкцій, програм оперативно діючий інструментарій коригування організації виробничих і управлінських процесів і процедур в режимі on-line. Необхідною основою розробки і застосування таких систем є механізм інструментального регулювання, що забезпечує адекватну реакцію менеджменту на те, що відбувається. У ньому спочатку пер сматриваются два основних режими функціонування (штатний і інноваційний), що забезпечують універсальний підхід до розробки, здійснення та модернізації як запланованих, так і несподіваних організаційних змін. Па даній методичній основі розроблені, адаптовані, впроваджені й успішно застосовуються матриці функціональної взаємодії підрозділів апарату управління цехів, служб і підприємства в цілому. Засновані на закріпленні забезпечення та регулярності здійснення штатних процедур в рамках діючої організаційної системи управління (ОСУ), вони векторно орієнтують і якісно позиціонують постановку і вирішення інноваційних завдань. Це дозволяє програмувати і реалізовувати широкий спектр структурних та процедурних змін, необхідних для виробництва інноваційних рішень. Програми здійснюються на основі тієї ж універсальною матричної моделі функціональної взаємодії підрозділів апарату управління цехів, служб і підприємства в цілому. Сучасний менеджмент активно розвиває теорію регулювання як оперативного інструментарію реагування організації на зміну ситуації. Більш того, інструментарій регулювання і саморегулювання не тільки розвиває новий, але і істотно підвищує ефективність використання вже наявного потенціалу менеджменту. Це ґрунтується на використанні механізму виборчої оптимізації застосування освоєних інструментів і підвищення ефективності їх комбінування та агрегування. Так, сучасними методиками розробки та реалізації скануючих підходів до вдосконалення структур і процедур бізнес-організації забезпечується перманентність розробки і здійснення їх розвитку в процесі досягнення поставленої мети. Це реалізується послідовним делегуванням повноважень керівника проекту головам функціональних підрозділів. Причому програма, методика, параметри передбачуваного делегування декларуються заздалегідь, відкрито для всіх учасників процесу, що надає загальне координуючий вплив на забезпечення їх ефективної взаємодії в ході розвитку моделі менеджменту. На основі скануючого підходу кожен з керівників на своєму, самому відповідальному для нього, в рамках даного процесу, етапі розробки та реалізації організаційного рішення отримує виключні повноваження. В кінцевому рахунку саме це забезпечує універсальність підходу, дозволяє органічно використовувати все різноманіття ресурсів розвитку менеджменту. Весь спектр можливостей модернізації, реорганізації, реформування організації представляє виключно актуальний напрям розвитку теорії менеджменту. Це дозволяє припускати, що місце і роль дисципліни "Менеджмент" в загальній системі професійних знань, застосування її розробок і матеріалів в керівництві і управлінні організацією значною мірою залежать від розвитку даного напрямку. Разом з тим структура теорії менеджменту містить, як видно з цього підручника, широкий і різноманітний спектр та інших актуальних напрямків досліджень, положень і прикладних розробок. Це обумовлює необхідність і надає можливість обговорити парадокси розвитку сучасного менеджменту, насамперед у вітчизняних умовах, та основні підходи та результати прогнозування розвитку теорії менеджменту.