- •Предмет економічної теорії. Цілі та функції економічної теорії.
- •Які товари і послуги необхідно виготовляти і в якій кількості; 2) як ці товари і послуги треба виробляти; 3) для кого виробляти.
- •Економічні закони, їх об’єктивний характер. Використання економічних законів.
- •Основні етапи становлення та розвитку економічної теорії як науки.
- •Методи вивчення соціально-економічних процесів. Критерії істинності економічних знань.
- •Продуктивність та інтенсивність праці. Роль фКіС у підвищенні продуктивності праці.
- •Суспільне виробництва та його структура.
- •Валовий національний продукт.
- •Чистий продукт. Національний дохід.
- •Національне багатство та його економічна структура.
- •Необхідний і додатковий продукт. Норма додаткового продукту.
- •Ефективність суспільного виробництва та її визначення.
- •Фази руху суспільного продукту : виробництво. Розподіл, обмін та споживання.
- •Поняття та економічний зміст власності. Суб’єкти та об’єкти власності.
- •Форми власності. Різноманітність форм власності , їх вільне змагання.
- •Сучасні форми власності в Україні. Закон України «Про власність».
- •Форми приватизації:
- •Способами приватизації є:
- •Суть та функції розподілу.
- •Поняття доходів, їх форми та структура.
- •Номінальна та реальна заробітна плата.
- •Суспільні фонди споживання : формування та структура їх використання.
- •Сімейні доходи : джерела формування та структура використання. Мінімальний споживчий бюджет.
- •Проблеми соціальної захищеності населення.
- •Товарне виробництво, його характерні риси та роль в економічному розвитку суспільства.
- •Поняття та властивості товару. Товарні риси спортивних послуг.
- •Двоїстий характер праці, яка створює товар.
- •Індивідуальні та суспільно-необхідні витрати праці. Величина вартості товару.
- •Походження,суть і функції грошей.
- •Закони грошового обігу.
- •Інфляція, її суть, причини і види. Соціально-економічні наслідки інфляції. Антиінфляційна політика держави.
- •Закон вартості та його функції.
- •Поняття ринку, причини його виникнення та умови функціонування.
- •Функції та структура ринку.
- •Види ринків. Їх особливості та характерні риси.
- •Ринкова інфраструктура, її формування та значення.
- •Ринкова ціна. Механізм та фактори ринкового ціноутворення.
- •Державний бюджет : особливості його формування та використання.
- •Бюджетний дефіцит, причини його виникнення та шляхи подолання.
- •Форми та методи державного регулювання ринкової економіки.
- •Основні принципи підприємницької діяльності
- •Форми підприємницької діяльності.
- •Малі підприємства : суть, шляхи створення та принципи діяльності
- •Система розподілу доходів кооперативних підприємств.
- •Акціонерні підприємства : сутність, форми становлення та функціонування.
- •Державні підприємства в ринковій системі : структура, функції та принципи господарської діяльності.
- •Суть та принципи організації комерційного розрахунку.
- •Фонди підприємства та їх структура.
- •Кругообіг та обіг виробничих фондів підприємства.
- •Основні та оборотні фонди підприємства. Амортизація. Фізичний та моральний знос основних фондів.
- •Собівартість продукції, фактори її формування та зниження.
- •Валовий та чистий дохід підприємства.
- •Прибуток, як показник ефективності господарської діяльності підприємства. Розподіл та використання прибутку.
- •Рентабельність підприємства. Норма рентабельності. Шляхи підвищення рентабельності.
- •Ціна, її сутність та об’єктивні основи. Функції та види цін в ринковій економіці.
- •Сутність та основні принципи маркетингу.
- •Основні функції та види маркетингу.
- •Цінні папери, їх види та роль в ринковій економіці : задачі, функції фондових бірж.
- •Акції, їх види. Курс акцій. Контрольний пакет акцій.
- •Монополія і конкуренція в ринковій економіці. Антимонопольне законодавство.
- •Сутність підприємства.
- •Види підприємств та умови їх функціонування в ринковій економіці.
- •Сутність менеджменту та його необхідність. Сучасні вимоги до менеджменту.
- •Функції та основні напрямки розвитку менеджменту.
- •Основні принципи та функції управління.
- •Сутність, джерела та фактори нагромадження. Норма нагромадження.
- •Структура фонду нагромадження, шляхи оптимізації фондів нагромадження та споживання.
- •Економічне зростання та його типи.
- •Економічна рівновага і циклічність
- •Сутність та причини економічних циклів, фази економічного циклу. Основні причини економічної кризи в Україні.
- •Сутність зайнятості та безробіття. Причини та види безробіття.
- •Державне регулювання зайнятості в умовах ринкової економіки.
- •Соціальний захист населення та його принципи. Основні направлення соціальної політики держави.
- •Сутність світового господарства. Об’єктивні умови його становлення та етапи розвитку.
- •Основні риси та тенденції розвитку сучасного світового господарства.
- •Структура світового господарства.
- •Міжнародний поділ праці та закономірність його розвитку.
- •Міжнародна економічна інтеграція : суть та форми розвитку.
- •Міжнародна торгівля : сучасні види та структура.
- •Міжнародна міграція капіталу та робочої сили.
Державне регулювання зайнятості в умовах ринкової економіки.
Проблема безробіття, як свідчить історичний досвід, у сучасних умовах не може бути вирішеною тільки за рахунок стихійної дії ринкових сил. Теорія представників класичної школи (Д.Рікардо, ДжМілль та ін.), відповідно до якої безробіття є наслідком надто високої заробітної плати, яка веде до надлишкової пропозиції праці, що у свою чергу, зменшує ціну робочої сили, сьогодні явно застаріла. Без втручання держави регулювання безробіття і реальне його зменшення неможливі. При цьому держава повинна підходити у своєму втручанні в економіку на цьому напрямі комплексно, адже безробіття (принаймні природне) є моментом відтворення робочої сили. Отже, розробка і реалізація заходів зі зменшення або ліквідації безробіття повинна включати й усю сукупність дій держави щодо забезпечення всього процесу розширеного відтворення робочої сили. Державне регулювання зайнятості базується на різних теоретичних підходах. Так, деякі країни, наприклад, СІНА стоять на позиції мінімального й за характером пасивного втручання держави в регулювання ринку праці. Регулювання ринку праці у своїй основній частині перекладено на ринок і на його механізм взаємодії попиту та пропозиції робочої сили. При цьому американській моделі державної політики щодо зайнятості притаманний орієнтир на створення нових робочих місць, які не потребують високої кваліфікації, але ці місця створюються за рахунок держави в дуже обмеженій кількості. У таких країнах, як Швеція, Японія, Південна Корея і деяких інших, виходять з концепції необхідності активного втручання держави в регулювання ринку праці. Реальне втілення цього напрямку знайшло свій найбільш чіткий прояв у Швеції. Це так звана скандинавська модель. Вона базується на тому, щоб охопити максимальну кількість трудящих шляхом утворення значної кількості робочих місць з середньою кваліфікацією робітників. Перевага такого підходу полягає в забезпеченні досить масової зайнятості і відносно нескладний спосіб створення робочих місць (за рахунок держави і таких, що не потребують від працівників високого рівня кваліфікації). Недолік полягає в тому, що ця політика веде до формування відносно невеликих доходів трудящих, що певною мірою гальмує розширене відтворення робочої сили і веде до масових звільнень, якщо в державі виникає проблема з коштами (дефіцит бюджету). Існує також європейська модель. Вона побудована на тому, щоб уводити нові робочі місця, які вимагають високої кваліфікації робітників. Позитивними наслідками тут є: зростання доходів зайнятої частини населення, зростання продуктивності праці. Як негативний наслідок відбувається відносне скорочення зайнятості за рахунок найменш кваліфікованої робочої сили. Цей недолік певною мірою пом'якшується тим, що високі доходи зайнятих дозволяють сформувати потужну систему допомоги з безробіття. Наші вітчизняні економісти здебільшого схиляються до того, що активна участь держави в процесах, що відбуваються на ринку праці, є необхідною в умовах нашої перехідної економіки. Державне регулювання ринку праці є завжди специфічним і залежить від тих умов і факторів, які притаманні конкретній країні. Тож розглянемо державне регулювання ринку праці на прикладі України. Правову основу державного регулювання ринку праці визначає Закон України "Про зайнятість населення" (1991 р.) та інші правові акти. Згідно з цим законом суб'єктом державного регулювання зайнятості є Міністерство праці і соціальної політики. У його безпосередні функції входить розробка нормативних актів, які стосуються трудового законодавства і вирішення тих питань, що пов'язані з проблемою зайнятості. Безпосередню організацію із здійснення розроблених названим міністерством програм зайнятості забезпечує Державна служба зайнятості. Вона складається з національного центру і мережі обласних та міських центрів зайнятості. Основні функціональні обов'язки Державної служби зайнятості можна звести до такого: o працевлаштування не зайнятих громадян на основі аналізу ринку праці і збору інформації про вакантні робочі місця, про професійну, вікову й інші характеристики тих, хто шукає роботу; o підготовка і перепідготовка за державний кошт тих працівників, які звільнені зі своїх робочих місць, але потребують роботи й активно її шукають; o організація методичної, правової й іншої допомоги тим безробітним громадянам, які мають намір розпочати підприємницьку діяльність; o здійснення в межах визначеної законом компетенції соціального захисту безробітних, які зареєстровані в установах Державної служби зайнятості.
Державне регулювання зайнятості включає різноманітні заходи, спрямовані на забезпечення повної зайнятості й підвищення ефективності функціонування ринку праці на основі науково розробленої державної політики зайнятості. Уряд спрямовує свої зусилля на створення додаткових робочих місць, організацію громадських робіт, на допомогу тим громадянам, які прагнуть до самозайнятості. На державі лежить і відповідальність за професійну орієнтацію, підготовку й перепідготовку кадрів. Важливу роль відіграє держава і в підвищенні мобільності робочої сили. Це досягається не тільки за рахунок чітко організованої системи підготовки й перепідготовки кадрів, а й за рахунок формування ринку житла, створення необхідних умов для облаштування тієї робочої сили, яка переміщується з інших регіонів. Проблема державного регулювання зайнятості тісно пов'язана з процесами відтворення робочої сили, що супроводжуються надзвичайно широкою і різноманітною за формою системою виробничих відносин. Вони виникають на всіх фазах виробництва й споживання цього специфічного товару. На фазі формування ("виробництва") робочої сили виникають відносини, пов'язані з дошкільним вихованням дітей, отриманням загальної і професійної освіти. Особливістю цієї фази є те, що більше за 80 % усіх витрат на це бере на себе держава. Лише частково набуття загальних професійних знань здійснюється за рахунок самого виробника. Та частина формування робочої сили, яка відбувається вже в процесі самого виробництва, частіше за все оплачується підприємцем. Державне регулювання процесу відтворення робочої сили на цій фазі полягає в забезпеченні правової бази, яка, конкретизуючи права й свободи людини, зафіксовані в Конституції України, регламентує форми й способи підготовки робочої сили. Це не тільки контроль за забезпеченням рівного і вільного доступу до послуг сфери освіти, науки й культури, але й стандартизація основних параметрів підготовки робочої сили на тих чи інших щаблях її формування. При цьому стандарти підготовки, наприклад, на етапі отримання індивідом вищої освіти, усе більшою мірою адаптуються до загальноприйнятих (частіше до загальноєвропейських) стандартів. Прикладом може бути остаточне запровадження в 2010 р. в Україні Болонської системи. Такий підхід посилює позиції носія робочої сили на ринку праці і розширює межі мобільності робочої сили. Вона вже на фазі формування може без великих зусиль вибирати, скажімо, вищий навчальний заклад не тільки в рамках національної системи освіти, а й за її межами, наприклад, в одній з країн Західної Європи. При цьому доступним стає не тільки навчання за контрактною основою, а й за державні кошти іншої країни. Універсалізація програм навчання, посилення практичної значущості мовної підготовки тощо - усе це сприяє зростанню й територіальній мобільності робочої сили.