Віртуальне картографування

Подальший розвиток ГІТ привів до створення зображень, які поєднують, властивості карти, перспективного знімка, блок-діаграми і комп’ютерної анімації. Такі зображення отримали назву віртуальних. Цей термін має декілька змістових відтінків: можливий, потенційний, неіснуючий, проте спроможний виникнути за певних умов, часовий або недовго існуючий, тобто – нереальний, але аналогічний реальному, який важно відрізнити від реального.

В машинній графіці візуалізація віртуальної реальності передбачає, передусім, застосування ефектів тривимірності й анімації. Саме вони створюють ілюзію присутності в реальному просторі та можливості інтерактивної взаємодії з ним.

У картографії під віртуальними моделями розуміють зображення реальних або уявних об’єктів, що формуються й існують у програмнокерованому середовищі. Як і будь-яке картографічне зображення, вони мають проекцію, масштаб і генералізованість. Сама ж віртуальна реальність – це інтерактивна технологія, яка дозволяє відтворювати реальні і (або) уявні об’єкти, їх зв’язки та відношення в програмнокерованому середовищі.

Вважається, що відмова від умовних знаків, намагання надати віртуальним зображенням "натуральності", об’ємності, природного забарвлення та освітлення створює ілюзію реального існування об’єкта, прискорюючи тим самим процес комунікації і підвищуючи ефективність передачі просторової інформації.

Технологій створення віртуальних зображень може бути дуже багато.

Зазвичай спочатку за топографічною картою, аеро- або космічним знімком створюється цифрова модель, потім – тривимірне зображення місцевості. Його фарбують у кольори гіпсометричної шкали або суміщають з фотозображенням ландшафту і далі використовують як реальну модель.

За допомогою клавіатури і джойстика (маніпулятора в формі рукоятки з кнопками) можна здійснювати політ на заданій висоті, з встановленою швидкістю, над точками із заздалегідь обраними координатами. Крім того, передбачені можливості вибору стану неба (хмарності), туману, умов освітленості місцевості, висоти Сонця, часу дня, ефектів дощу або снігопаду тощо. Модулі редагування дозволяють додатково наносити новий тематичний зміст, змінювати текстуру місцевості, використовувати колірні сітки і підкладки, розміщувати написи, обираючи розмір і колір шрифтів, додавати тексти і навіть звуки.

Електронні атласи

Вдалою альтернативою паперовим атласам є електронні атласи. Вони дозволяють значно скоротити терміни складання, використовувати як носії компакт-диски, застосовувати анімації та мультимедійні засоби. Такі атласи зазвичай містять карти високої якості, мають дружній інтерфейс і, як правило, забезпечуються ефективними довідково-пошуковими системами.

Для досягнення цих цілей слід забезпечити:

•організацію геоданих у вигляді просторових об’єктів, розміщених у середовищі СКБД;

•наявність технології оперативного створення картографічних продуктів різних масштабів з бази геоданих і їх використання для складання та підготовки до публікації тематичних карт;

•організація спеціалізованого геопорталу, який надає споживачам і, в першу чергу, органам державної влади оперативний доступ до бази геоданих і створеної на її основі різноманітної тематичної інформації;

•наявність сучасної комп’ютерної та поліграфічної техніки, яка дозволяє ефективно працювати з великими базами даних, швидко складати і, за потреби роздруковувати картографічні продукти.

Існує декілька типів електронних атласів:

•атласи тільки для візуального перегляду ("перегортання"), так звані в’юверні атласи;

•"інтерактивні атласи", які передбачають можливість зміни оформлення, способів зображення і навіть класифікації картографованих явищ, збільшення і зменшення (масштабування) зображення, отримання паперових копій карт;

•"аналітичні атласи", що дозволяють комбінувати і зіставляти карти, здійснювати їх кількісний аналіз та оцінку, виконувати оверлей, просторові кореляції – власне, це і є геоінформаційні атласи;

•атласи, розміщені в комп’ютерних телекомунікаційних мережах, наприклад, інтернет-атласи (веб-атласи). В їх структурі, крім карт і інтерактивних засобів, обов’язково присутні ще й засоби пошуку додаткової інформації та карт у мережі інтернет.

Застосування веб-технологій дозволяє істотно підвищити рівень інтелектуальності створюваних тематичних карт

Карти комплексних електронних атласів містять різні види інформаційних шарів:

• багатофункціональні базові шари, що використовуються для багатьох карт;

•аналітичні і синтетичні шари з конкретної тематики;

•оперативно оновлювані тематичні шари.

Усі вони можуть входити до складу різних карт атласу, наприклад, базовий шар "геологічна будова" можна використовувати не тільки для власне геологічної карти, але з тією або іншою генералізацією – для карт корисних копалин, гідрогеологічної, інженерно-геологічної, геоекологічної тощо.

Комбінування шарів істотно спрощує трудомісткі процеси складання і взаємного узгодження карт.

Вище наведено алгоритм створення геотуристичного порталу, в межах якого реалізовано пошук геоінформаційних ресурсів, публікація інформації про геологічні пам’ятки та мультимедійний контент, прості запити (ідентифікація об’єктів, фільтрація атрибутів тощо), підтримка декількох мов, підтримка користувацьких профілів тощо.

За основу взято СКБД PostgreSQL та веб-ГІС ArcGIS Online. СКБД дозволяє вносити інформацію та створювати запити про різні класи, вік, тектонічну структуру пам’яток природи, працювати з просторовими даними за допомогою розширення PostGIS, а також створювати картографічне подання. Передбачено актуалізацію інформації про геологічні пам’ятки та поповнення новими даними. Загалом, веб-картування дозволяє візуалізувати просторову інформацію в наочній та доступній кожному формі.