6. Загальна характеристика фауни царства Арктогея: Палеарктика та Неоарктика.

Фауна Арктогеї, не дивлячись на велику територію, порівняно бідна, що пояснюється однорідністю основних ландшафтів і історичною молодістю самої фауни.

Ссавці тут нараховують 7 ендемічних родин.

Ендемічних родин птахів ще менше.

Рептилії вкрай малочисельні на півночі, проте на південь їх кількість і різноманітність зростають. Є серед них і одна ендемічна родина отрутозубів, число ж ендемічних родів досить велике.

Амфібії представлені ендемічними родинами кутозубів, прихованозябрових гігантських саламандр, амбістом, саламандр, амфіум та сиренових.

Прісноводні риби, хоча й поступаються різноманітністю тропічним, включають ендемічні родини осетрових, веслоносів , панцирних щук, мулових риб, лососевих, сигових, харіусів та ін.

Безхребетні Арктогеї не такі різноманітні та яскраві, як в тропіках. Мало тут і ендеміків високого рангу. Із ендемічних комах тут мешкає ряд грілоблатид.

В цілому характерною рисою фауни Арктогеї є відсутність тропічних груп, а якщо вони й представлені, то лише поодинокими видами широко розповсюджених родів.

7. Загальна характеристика Палеарктичного підцарства.

Підцарство охоплює помірні та холодні частини Євразії і Північної Африки, які лежать на північ від Палеогейського царства, а також ряд архіпелагів і островів Атлантичного і Тихого океанів (острови Зеленого Мису, Канарські, Азорські, Ісландію – в Атлантиці, Командорські, Курильські і Японські – в Тихому океані).

Природні умови Палеарктики досить різноманітні. З півночі на південь простягаються зони тундри, тайги, листяних лісів, степів, субтропічних лісових і жорстколистяних формацій, пустель і напівпустель. Значні простори займають гірські хребти з притаманною для них поясною зональністю.

Фауну Палеарктичного підцарства можна вважати древньою тропічною фауною Євразії, яка сильно змінилася в результаті аридизації наприкінці третинного періоду і особливо в період четвертинного зледеніння. Тому вона, по-перше, бідна за складом, по-друге, для неї властива велика кількість філогенетично молодих груп, які відрізняються посухо- та холодостійкістю. Наявність порівняно невеликої кількості реліктів вказує на минулі фауністичні зв’язки цього підцарства з районами Палеогеї.

8. Європейсько-Сибірська фауністична область: характеристика природних умов, ендемічні ряди, родини, роди та види.

До складу області входить північ Євроазіатського материка – від Британських островів і Західної Європи до Чукотки та Камчатки, де панує помірно холодний і арктичний клімат. Дана область більше, ніж будь-яка інша частина Північної півкулі, відчула на собі вплив четвертинного зледеніння. Природні умови такої величезної території надзвичайно різноманітні.

Фауна області надзвичайно бідна на півночі. В ній чітко простежується диференціація по широті (зональна) і дещо слабшо по довготі. В Субарктиці ареали тварин мають навколоарктичний характер.

Прісноводні риби представлені лососевими. Типовими є сьомга або лосось звичайний (Saimo salar), гольці (Salvelinus) – арктичний та інші, декілька видів сигів (Coregonus) і харіусів (Thymallus). Зустрічаються також щука, окунь, карась.

Безхребетні одноманітні, фауна їх бідна. Копитні тут представлені північним оленем, який зустрічається на островах Нової Землі.

Рептилій і амфібій мало. Серед них це живородна ящірку (Lacerta vivipara), гостроморда жаба (Rana terrestris) і тритон звичайний (Triturus vulgaris). Характерними для зони ссавцями є олень благородний, або звичайний (Cervus elaphus), козуля (Capreolus), дикий кабан (Sus scrofa), в історичні часи мешкав зубр (Bison bonasus), а ще раніше тур первісний (Bos primigenius).