11. Загальна характеристика фауни Неарктичного підцарства

Найбільш різноманітна фауна, зокрема хребетних, зосереджена в південних районах, де більш сприятливі умови існування. На північ ця різноманітність поступово, хоча й нерівномірно, зменшується до тих пір, поки не обмежиться дуже бідною північною фауною. На півдні фауна Неарктики формує складний перехід до неотропічної фауни. Ссавці представлені трьома ендемічними та великою кількістю широко розповсюджених родин

Серед гризунів виділяються ендемічні родини гоферових (Geomyidae) і аплодонтових (Aplodontidae).

Хижаки, окрім вовка і лисиці, які мешкають в Євразії, мають своїх представників із родини собачих.

Копитні представлені ендемічною родиною вилорогові (Antilocapridae), яка поширена в преріях західної частини Північної Америки.

Їжаки, пацюки, справжні миші відсутні. Непарнокопитні також відсутні, хоча перші етапи еволюції коней відбувалися в Новому Світі.

Серед водоплавних і напівводяних птахів відсоток голарктів особливо великий

Фауна рептилій відрізняється повною відсутністю справжніх ящірок і гадюкових змій

Прісноводні риби Неарктики включають ендемічний рід ряду мулових риб (Amiiformes) з однією родиною Amiidae і видом амія мулова (Amia calva).

Для Неарктики властиві риби монотипового субендемічного ряду панцирникоподібних (Lepidosteiformes) з однією родиною кайманових риб, або панцирників, які відомі з крейди.

Деякі безхребетні Неарктики вказують на близькість її фауни з палеарктичною, інші ж досить своєрідні або пов’язані з фауною Неотропіків. Для прісноводних молюсків характерною родиною є Unionidae з декількома сотнями видів.

12. Загальна характеристика фауни царства Неогея.

До цього царства відносяться Центральна та Південна Америка, за виключенням південних її окраїн.

Фауна Південної Америки тривалий час розвивалася в ізоляції від інших фауністичних центрів. Це обумовило фауністичну своєрідність Неогеї. В даному регіоні поширені примітивні групи ссавців, у тому числі сумчасті, ендемічні ряди і родини птахів, рептилій, амфібій, прісноводних риб, комах і інших безхребетних.

13. Неотропічна фауністична область: характеристика природних умов, ендемічні ряди, родини, роди та види.

Природні умови Неотропічної області різноманітні. Вздовж західних окраїн материка тягнеться система гігантських хребтів – Кордильєр, або Анд, окремі вершини яких перевищують 7000 м. На північному сході Південної Америки розташовується Гвіанське нагір’я, а на сході – Бразильське нагір’я, де беруть початок праві притоки Амазонки. Інші частини материка являють собою рівнини. Клімат області: вологий тропічний – в Центральній Америці в басейні річки Амазонки; періодично посушливий, жаркий, субтропічний і навіть пустельний – в південній частині материка.

Фауна Неотропічної області відрізняється високим рівнем ендемізму, значною оригінальністю і поряд з цим дефектністю.

Серед ссавців цікавим є ендемічний ряд неповнозубих (Edentata), який включає мурахоїдів (Myrmecophagidae), броненосців (Dasypodidae) і лінивців (Bradypodidae). Примати всі без винятку відносяться до надродини широконосих мавп Ceboidae, яка є ендемічною для Центральної і Південної Америки.

Гризуни різноманітні, причому ядром їхньої фауни є 10 ендемічних родин підряду дикобразових, не рахуючи більш широко розповсюджених білячих і мишей.

Із непарнокопитних в Неотропічній області трапляються лише тапіри, які включають три види. Парнокопитні представлені такими родинами: пекарі (Tayassuidae), які мешкають також в Північній Америці, верблюдові (Camelidae), куди входять своєрідні лами (рід Lama з двома дикими і двома одомашненими видами) і олені (п’ять родів), які відносяться до підродини американськихоленів Odocoileinae.

Ряд хижих представлений декількома родинами, серед яких найбільш багаточисельними є єнотові (Procyonidae) – носач (Nasua), кінкажу (Potos) і ін.

Птахи Неотропіків надзвичайно різноманітні та оригі- нальні. Ендемічних родин серед них не менше 25.

В орнітофауні материка присутні чаплі, ібіси, лелеки, качки, хижі птахи, зозулі, сови, голуби, папуги, дятли, стрижі та деякі інші тропікополітні й більш широко розповсюджені родини. Проте відсутні журавлі, дрохви, рогодзьобові, тобто типові групи для Старого Світу.

Рептилії Неотропічної області менш оригінальні. Із черепах поширені родини кайманових, або мускусних черепах (Chelydridae).

Із ящірок надзвичайного різноманіття досягають ігуани (Iguanidae).

Із змій необхідно відмітити родину валькуватих змій (Anilidae) з рудиментами задніх ніг.

Багато в Неотропічній області жаб і ропух. Тут поширені знамениті піпи (Pipa), які відкладають ікру в ячейки на спині, свистуни (Leptodactylidae), справжні ропухи (Bufonidae), у яких секрет, що виділяється залозами шкіри отруйний.

Прісноводні риби Неотропічної області мають надзвичайну багату фауну, проте тут повністю відсутні коропові риби, які притаманні для тропіків Азії.

В цілому необхідно сказати, що сучасна фауна Неотропічної області – результат змішування древньої ендемічної фауни третинного періоду і нової фауни, яка проникла із Азії через Північну Америку.