Наукова картина світу:
Філософія науки - розділ філософії, що вивчає поняття, межі та методологію науки. Також існують більш спеціальні розділи філософії науки, наприклад філософія математики, філософія фізики, філософія хімії, філософія біології, філософія медицини, філософія психології та інше.
Наукова картина світу (Н.К.М.) – це особлива форма теоретичного знання, що репрезентує предмет дослідження науки відповідно певному етапу її історичного розвитку, за допомогою якої інтегруються і систематизуються конкретні знання, отримані в різних областях наукового пошуку.
По–перше, поняття наукової картини світу використовується для позначення горизонту систематизації знань, отриманих в різних наукових дисциплінах. Дана картина світу при цьому виступає як цілісний образ світу, що включає уявлення про природу і суспільство.
По-друге, термін Н.К.М. застосовується для позначення системи уявлень про природу, що складаються в результаті синтезу природничо-наукових знань.
По-третє, за допомогою цього поняття формується бачення предмета конкретної науки, яке складається на відповідному етапі її історії і змінюється при переході від одного етапу до іншого.
Відповідно до зазначених значень, поняття Н.К.М. розщеплюється на ряд взаємопов'язаних понять, кожне з яких позначає особливий тип наукової картини світу як особливий рівень систематизації наукових знань:
загальнонаукову;
природничу;
соціально – наукову;
спеціально (приватну, локальну) наукову.
Особливості Н.К.М.:
Наукова картина світу відрізняться від релігійних уявлень про світ, заснованих на авторитеті пророків, релігійної традиції, священних текстах та інше;
Наукові уявлення більш консервативні на відміну від релігійних, мінливих в результаті виявлення нових фактів. У свою чергу, релігійні концепції світобудови можуть змінюватися, щоб наблизитися до наукових поглядів свого часу. В основі отримання наукової картини світу є експеримент, який дозволяє підтвердити достовірність тих чи інших суджень.
Наукова картина світу відрізняється також від світогляду, властивого, побутового або художнього сприйняття світу, що використовує побутову або художню мову для позначення об'єктів і явищ світу.
Людина мистецтва створює художні образи світу на підставі синтезу свого суб'єктивного (емоційного сприйняття) і об'єктивного (безпристрасного) осягнення, в той час як людина науки зосереджена на виключно об'єктивному і за допомогою критичного мислення усуває суб'єктивність з результатів досліджень.
Основними компонентами наукової картини світу є уявлення про фундаментальні об'єкти, про типологію об'єктів, про їх взаємозв'язки і взаємодії, про простір і час. У реальному процесі розвитку теоретичного знання наукової картини світу виконує ряд функцій, серед яких головними є евристичні (функціонування Н.К.М. як дослідницької програми наукового пошуку), систематизуючі і світоглядні. Ці функції мають системну організацію і характерні як для спеціальних, так і для загальнонаукової картини світу.
В історичній динаміці наукової картини світу можна виділити три великі етапи:
Наукова картина світу дисциплінарної науки – це перший етап функціонування Н.К.М. пов'язаний із становленням в культурі Нового часу механічної картини світу як єдиної, яка виступає і як загальнонаукова, і як природничо-наукова, і як спеціальна картина світу. Її єдність задавалася через систему принципів механіки, які транслювалися в сусідні галузі знання і виступали в них як пояснювання положень;
Наукова картина світу дисциплінарно – організованої науки – пов'язаний зі становленням дисциплінарної організації науки. Виникнення природничо-наукового, технічного, а потім гуманітарного знання сприяло оформленню предметних областей конкретних наук і призводило до їх диференціації. Кожна наука в цей період не прагнула до побудови узагальненої картини світу, а виробляла в собі систему уявлень про власний предмет дослідження;
Сучасна наукова картина світу (відповідну етапу посилення міждисциплінарних взаємодій) – новий етап у розвитку Н.К.М. пов'язаний з формуванням постнекласичної науки, яка характеризується посиленням процесів дисциплінарного синтезу знань. Цей синтез здійснюється на основі принципів глобального еволюціонізму.
Особливістю сучасної Н.К.М. є не прагнення до уніфікації всіх областей знання і їх редукції до онтологічних принципів будь-якої однієї науки, а єдність в різноманітті дисциплінарних онтології. Кожна з них постає частиною більш складного цілого і кожна конкретизує в собі принципи глобального еволюціонізму. Розвиток сучасної Н.К.М. виступає одним з аспектів пошуку нових світоглядних смислів і відповідей на історичний виклик, що стоїть перед сучасною цивілізацією.
Загальнокультурний сенс наукової картини світу визначається її включеністю у рішенні проблеми вибору життєвих стратегій людства, пошуку нових шляхів цивілізаційного розвитку. Зміни, що відбуваються в сучасній науці і фіксуються в Н.К.М., корелюють з пошуками нових світоглядних ідей, які виробляються в різних сферах культури. Сучасна картина світу втілює ідеали відкритої раціональності, і її світоглядні слідства пов'язані з філософсько – світоглядними ідеями та цінностями, що виникають на грунті різних і багато в чому альтернативних культурних традицій.