Экзамен педиатрия-1

Білет 37

145Лікування функціонального закрепу у дітей раннього віку

 Лікувальне харчування:

Якщо дитина на грудному вигодовуванні, то, в першу чергу, необхідно проаналізувати характер харчування матері-годувальниці. Слід обмежити вживання продуктів, що підвищують газоутворення

Для дітей першого року життя на штучному вигодовуванні, доцільно використовувати спеціальні лікувальні суміші, що містять харчові волокна чи лактулозу, прота пребіотики. Спеціалізовані молочні суміші, які рекомендують при ФЗ, можна розподілити на 4 види: Суміші з клейковиною бобів рожкового дерева, Суміші, що містять лактулозу, Суміші, збагачені олігосахаридами, Суміші, що містять пробіотики.

Дітям першого року життя в раціон варто включити харчові волокна у вигляді висівок, фруктів (фруктове пюре: яблучне, абрикосове, персикове, пюре із чорносливу) й овочів, до складу яких входить целюлоза Адекватну дозу харчових волокон можна визначити за формулою:вік дитини (у роках) + 5 (у грамах).

Дуже важливим є забезпечення достатнього прийому рідини). Для успішної дії харчових волокон необхідний добовий обсяг рідини не менше 1,5 л

У більш старших дітей при закрепах призначається стіл № 3,

Рекомендується часте харчування невеликими порціями, 5-6 разів на день.

Хворим із закрепами показані мінеральні води. За наявності гіпермоторних розладів зі спастичним абдомінальним болем, «овечого», стрічкочи шнуроподібного калу показане призначення слабкомінералізованих, слабколужних мінеральних вод («Єсентуки № 4», «Баталінська», «Слов’янівська», «Джермук» в теплому вигляді за 20-40 хв до їди). При гіпомоторних порушеннях – «Єсентуки № 17» в холодному вигляді з розрахунку 3-5 мл/кг на прийом тричі на добу натще за 1-1,5 год до їди протягом 2-4 тижнів.

Використовують і ректальні способи введення мінеральних вод (субаквальні ванни) через день, 6-8 процедур на курс.

Психотерапія

Фармакотерапія

•препарати, що викликають хімічне подразнення рецепторів слизової оболонки кишечника:

група антрахінонів: корінь ревеню, кора жостеру, листя сени, кафіол, регулакс;

похідні дифенілметану: бісакодил, глікосульфат натрію, пікосульфат натрію, фенолфталеїн;

рицинова олія;

•засоби, що мають осмотичні властивості: натрію сульфат, магнію сульфат, лактулоза, макрогол;

•препарати, що збільшують об’єм вмісту кишечника: агар-агар, морська капуста, насіння льону, целюлоза, агіолакс, нормакол);

•препарати, що сприяють розм’якшенню калових мас (вазелінова, оливкова, рицинова, кукурудзяна олія, рідкий парафін та ін.).

Немедикаментозні засоби При лікуванні ФЗ у дітей широко використовуються різні немедикаментозні

методи: лікувальна фізкультура, масаж, фізіотерапія, рефлексотерапія, електростимуляція товстої кишки.

146 Гемодинаміка вроджених вад серця зі збідненням малого кола кровообігу на прикладі тетради Фалло

ТФ – це вроджена вада серця до складу якої входить:

Стеноз легеневої артерії

Високий дефект міжшлуночкової перегородки

Зміщення устя аорти вправо(декстрапозиція)

Гіпертрофія правого шлуночка Гемодинаміка:

Порушення гемодинаміки визначається ступенем стенозу легеневої артерії і

розміром ДМШП

При вираженому стенозі і великому ДМШП завдяки перешкоді току крові з правого шлуночка у мале коло кровообігу( гіповолемія малого кола кровообігу) значна частина венозної крові правого шл. надходить в аорту де змішуючись з артеріальною кров’ю викликає ціаноз

При помірному стенозі ЛА перешкода на шляху току крові з правого шлуночка у мале коло кровообігу не значна , систолічний тиск у правому шлуночку нижчий ніж у лівому, тому кров з лівого шлуночка буде через ДМШП надходити у правий шлуночок, зростатиме ХОК малого кола кровообігу – аціанотична форма ТФ

Клініка:

Перші с-ми систолічний шум, задишка(спочатку пр. и крику і годуванні, а потім у стані спокою) з перших днів життя

Ціаноз шкіри з 2-3 міс.(спочатку під час крику, неспокою, а далі і у стані спокою)

Задишково-ціанотичні приступи ( обумовлені спазмом висхідного відділу правого шлуночка – венозна кров через ДМШП переходить у лівий шлуночок)

АТ норма, або дещо зниж.

Видна епігастральна пульсація

У 2-3 міжреб. Визначається систолічне тремтіння

Верхівковий поштовх розлитий , середньої сили

Розширення меж серця у поперечнику

2 тон на ЛА ослаблений, вислуховується систолічний шум у 2-3 міжреб ліворуч

1 тон на верхівці не змінений

В 4-5 міжеб. Систолічний шумДМШП

В результаті вираженої гіпоксії відставання у фізичному і психічному розвитку

Вимушена поза – присядки з приведеними до грудей колінами

При різкій гіпертрофії висхідного відділу правого шлуночку виник повне або майже повне припинення току крові через ЛА : наростають симптоми гіпоксії, збільшується ціаноз, задишка формується «серцевий горб», межі серця значно збільшуються у поперечнику, 1 тон на верхівці гучний, 2 тон на ЛА не розщеплений, може бути значно посилений, систолічний шум менш інтенсивний

Діагностика:

Поява ціанозу з 2-3 міс.

Задишка, задишково-цінотичні приступи

Вимушена поза

Послаблення2 тону на ЛА, систолічний шум

Ознаки гіпертрофії правого шлуночка на ЕКГ

«дерев’яний черевичок» на рентгенографії ОГК в поєднанні з прозорістю легеневих полів

147.Діагностичні ознаки основних синдромів при гострому гломерулонефриті у дітей

ГНце набуте захворювання в основі якого лежить імунне запалення нирок з ініціальним і переважним ураженням клуб очкового апарату нирок і залученням у патологічний процес інших структур нирок. Проявляться реальними і екстраренальними с-ми.

Екстраренальні:

Зниження апетиту

Слабкість

Лихоманка

Нудота

Блідість

Набряковий і гіпепртензивний синдр.

Ренальні :

Зміна кольору сечі («м’ясні помиї»)

Азотемія

Сечовий синдром(олігурія,протеїнурія.гематурія,циліндрурія,лейкоцитурія)

Нефритичний синдр. – помірні набряки, гіпертензія гострого періоду, гематурія з помірною протеїнурією

Нефротичний синдр. – значні набряки(спочатку на обличчі,потім на кінцівках,тулубі), висока протеїнурія ( більше 2,5- 3,0 г/д), гіпопротеїнемія з гіпоальбуміенемією, гіперхолестеринемія, гіпер L 2глобулінемія

Ізольований сечовий синдр. – немає клінічних проявів захворювання, тільки помірні зміни осаду сечі

Нефотичний варіант з гематурією і гіпертензією – на фоні нефротичного синдрому чітка гематурія і стійке підвищення АТ

Ан. Крові : нормохромна анемія, іноді лейкоцитоз, підвищення ШОЕ, збільш. Гаммаглобулінів, підвищення титру анти стрептококових Ат, при порушенні ф-ції нирок – підвищення креатині ну.

148.Невідкладна допомога при спазмофілії

Проведення невідкладних заходів необхідне при загальних клоніко-тонічних судомах, ларингоспазмі та знепритомненні з порушенням дихання. При зупинці дихання проводять штучне дихання методом "з рота до носа", оксигенотерапію для усунення гіпоксії (бажана маскова інгаляція 40 % кисню),збризкують обличчя холодною водою, проводять подразнення кореня язика, задньої стінки глотки. Для зняття судом уводять протисудомні препарати: 0,5 % розчин седуксену внутрішньом'язово дітям у віці 6~-12 міс – по 0,5-0,7 мл, старшим – по 0,8-1 мл; або 20 % розчин гаммаоксимасляної кислоти (ГОМК) з розрахунку 100 мг на 1 кг маси тіла (0,5 мл на 1 кг маси тіла). ГОМК можна вводити внутрішньовенно, внутрішньом'язово, ректально. У тяжких випадках судом обидва препарати можна застосувати одночасно. Після термінового визначення рівня кальцію в крові внутрішньовенно вводять 10 % розчин кальцію хлориду або глюконату дітям у віці в-12 міс – по 0,5- 1 мл, у віці 1-2 років- 1-1,5 мл.

Билет 38

149.Причини, патогенез та клінічні прояви спазмофілії.

мофілія (дитяча тетанія)-захворювання дітей раннього віку, що характеризується підвищеною ово-м’язовою збудливістю і схильністю до тонічних та клонічних судом окремих груп м’язів, ливо гортані і кінцівок

нові розвитку спазмофілії лежить порушення мінерального обміну та кислотно-лужної оваги, а саме зниження рівня іонізованого кальцію в сироватці крові та розвиток алкалозу. логія :

икає завжди на фоні рахіту ентарний фактор (змішане та штучне вигодовування)

натальна патологія (недоношеність, перинатальна гіпоксія) логія нирок (порушення реабсорбції кальцію)

ення функції паращитовидних залоз

ічні прояви латентної спазмофілії практично не відрізняються від здорових, мають клінічні прояви рахіту, надлишок ваги.

алість існування латентної спазмофілії від декількох тижнів до декількох місяців.

вий симптом Хвостека – при постукуванні молоточком по місцю виходу лицевого нерва яється судомне посмикування куточка ока і рота; птом Люста (симптом малогомілкового нерва) – відведення та підошвенне згинання стопи при

укуванні в місці виходу малогомілкового нерва (n.peroneus superficialis) біля головки гомілкової кістки;

птом Труссо – карпальний спазм у вигляді “руки акушера”, виникає при здавлюванні плеча еткою протягом 3-5 хв.

птом Маслова – при уколі шкіри голкою у дитини з латентною спазмофілією виникає зупинка ння на висоті вдиху птом Ерба – при накладанні на ділянку проекції малогомілкового чи серединного нерва катода

ю струму менше 5 мА з’являються скорочення м’язів ічні прояви явної спазмофілії кає на фоні латентної, іноді - раптово.

нгоспазм - виникає при переляку,плачі дитини. Характерний спазм голосової щілини, або е короткочасне її закриття. Проявляється хриплим вдихом і зупинкою дихання на декілька

нд, з’являється блідість шкіри, ціаноз, липкий холодний піт, втрата свідомості, інодіклонічні ми.Закінчується напад глибоким звучним вдихом, після чого дитина плаче, у неї овлюється колір шкіри, вона засинає. Тривалість нападу від декількох секунд до 1-2 хв., може орюватися протягом доби. Може виникати тетанія серця, бронхотетанія.

опедальний спазм – тонічне скорочення м’язів стоп та кисті (“рука акушера” та pes equinus). алість від декількох хвилин до декількох годин, діб. При тривалому збереженні виникає як тилу кистей та стоп. При спазмі мімічних м’язів – маскоподібність обличчя, спазмі bicularis oris – “риб’ячий рот”

мпсія – напад тоніко-клонічних судом з втратою свідомості. Легкий напад характеризується стю дитини, заціпенінням, загальмованістю, посмикуванням м’язів обличчя. Важкий напад нається з посмикуванням м’язів обличчя, далі судоми поширюються на всі групи м’язів, в т.ч. льні. Порушується дихання (нерегулярне, переривчасте), з’являється ціаноз, дитина втрачає мість, відбувається мимовільне сечовипускання та дефекація. Тривалість нападу від ькох секунд до 20-30 хв., може повторюватися протягом доби.

150. Лікування та профілактика гострого та обструктивного бронхіту у дітей раннього віку.

тропна (противірусна терапія):

оцитарний інтерферон по 2 краплі в кожен носовий хід кожні 2 години в перші 2-3 доби орювання; нтадин 1,5-4 мг/кг/добу з 3-річного віку

ірем 4 мг/кг/добу з 1 року; син у дітей старше 7 років після їжі 0,06 1 раз на добу в 1,2,4 день лікування;

вірин (при РС-інфекції) 10-20 мг/кг/добу інгаляційно 3-7 діб; ьтамівір (таміфлю) 2-4 мг/кг/добу з 12 років;

игрипозний Ig (при грипі) 0,1 мл/кг/добу.

зання до призначення антибіотиків при бронхіті: перших 6 міс. життя; рий бронхіоліт;

ність вогнищ хронічної інфекції в організмі дитини;

зра на приєднання бактеріальної інфекції (гарячка вище 39ºС протягом 3 діб, в’ялість, відмова ідини, кашель, задишка більше 50/хв. у дітей до 1 року, 40/хв. У старших дітей).

ристовують напівсинтетичні пеніциліни (в т.ч. “захищені”, цефалоспорини І-ІІ покоління, оліди.

аркуючі, муколітичні засоби:

аркуючі рослинного походження (алтей, іпекакуана, мати-й-мачуха, подорожник, солодка); олітики (бромгексін, амброксол, ацетилцистеїн, карбоцистеїн); улюючі препарати (гвайфеназин, флюдітек).

икашльові препарати (при сухому, нападоподібному, виснажливому кашлі, який порушує харчування дитини, її активність)- лібексин, кодтерпін, кодеїн.

ознижуюча терапія: парацетамол 10-15 мг/кг, ібупрофен 5-10 мг/кг, німесулід 1 мг/кг. холітики: сальбутамол, тербуталін, вентолін, при неефективності – інгаляційні икостероїди (фліксотід, будесонід)

яції з фізрозчином, 1-2% содовим розчином, дистильованою водою. ватна регідратація, особливо у дітей 1 року життя

151. Диференційна діагностика циститу та пієлонефриту у дітей.

152. Невідкладна допомога при нападі ядухи у дітей, хворих на БА.

оністи короткої дії (сальбутамол, тербуталін, фенотерол) – по 4 вдихи кожні 6 годин або через лайзер 5 мг сальбутамола кожні 6 годин, або в таблетках – до 6 років ¼ таб., 6-9 років ½ таб., ше 9 років 1 таб. 4 рази на добу.

холінергічні препарати (іпратропіум бромід, окситропіум бромід)- по 4 вдихи кожні 6 годин ерез небулайзер тричі з інтервалом 20 хв., потім кожні 4 години по 250 мкг.

илксантини короткої дії (еуфілін)- стартова доза 5-7 мг/кг вводиться за 5 хв., потім имуюча доза 0,4 мг/кг/год налін (1:1000, 1 мг/мл) 3 рази з інтервалом 20 хв.

Билет39

153_Диф.діагностика атопічного дерматиту у дітей

Атопічний дерматит необхідно диференціювати з такими захворюваннями: обмежений нейродерміт, червоний плоский лишай, пруріго Гебри, грибоподібний мікоз, хронічна екзема.

Для обмеженого нейродерміту характерна відсутність атопії в анамнезі, початок захворювання у більш дорослому періоді життя; відсутність загострень залежно від дії алергенів; локалізоване ураження; наявність трьох зон в осередку ураження: центральної ліхеніфікації, лихеноїдних папульозних висипань і дисхромічної зони; супутні захворювання передують шкірним висипанням; рівень загального IgE в сироватці крові нормальний; шкірні проби негативні.

При червоному плоскому лишаї є типові папули фіолетового кольору з блискучою поверхнею та пупковидним втисненням в центрі; характерна наявність сітки Уікхема у вигляді білувато-сіруватих крапок і смужок; спостерігається ураження слизових оболонок.

У хворих з пруріго Гебри папули розташовуються на розгинальних ділянках кінцівок; елементи ізольовані один від одного; збільшені лімфатичні вузли; немає атопії в анамнезі.

При грибоподібному мікозі вогнища ліхеніфікації менш виражені, відсутні ремісії в літній час року.

Для хронічної екземи характерні поліморфізм висипань, везикули, мокнуття, червоний дермографізм.

154_класифікація БА у дітей

Классификация по степени тяжести используется при первичной диагностике БА и основывается на оценке клинических и функциональных показателей (табл. 1). Легкая БА диагностируется у пациентов, состояние которых контролируется ЛС(лекарств средство) 1-й ступени базисной терапии. При среднетяжелой астме контроль болезни достигается ЛС 3-й ступени. Тяжелая БА требует терапии 4–5-й ступени или остается неконтролируемой несмотря на эту терапию.

*ОФВ-ОБЬЕМ ФОРСОВАНОГО ВЫДОХА *КДБА — КОРОТКО ДЕЙСТВУЮЩИЕ Β2-АГОНИСТЫ

155_Неспецифічний виразковий коліт. Етіологія, патогенез, клініка, діагностика.

Неспецифічний виразковий коліт (НВК) – хронічне захворювання з прогресуючим перебігом, в основі якого лежить загальний процес в товстому кишечнику з вираженими деструктивними змінами слизової і підслизової оболонок.

Частота – 1%.

Етіологія

1. Генетичний фактор – система HLA: виявлені генетичні HLA-маркери НВК у різних популяціях. НВК розвивається у носіїв HLA-антигенів CW4, ДR3, ДR5 і при відсутності антигенів – AW19, ДR4. За допомогою HLA-ДНК-генотипування виявлені маркери схильності та стійкості до НВК: алель DRB1*01 – маркер схильності до розвитку захворювання у молодомувіці, алель DRB1*08 – асоційований із дистальними формами та виникненням хвороби у віці 30-49 років.

2. Мікробний фактор – у хворих НВК наявний високий ступінь імунізації о-антигеном Esherichia Coli 014. E. Coli володіє високою адгезивною здатністю до епітеліальних клітин слизової оболонки та може ініціювати їх пошкодження.

3.Порушення проникності кишкового бар’єру.

4.Фактори навколишнього середовища: нікотин (у злісних курців НВК зустрічається рідше, ніж у некурящих; при хворобі Крона куріння у кілька разів збільшує ризик