Экзамен педиатрия-1

захворювання), лікарські препарати (нестероїдні протизапальні препарати), нераціональне харчування (значне зростання даної патології у країнах, де у раціоні використовують «fast food»).

5. Порушення імунної відповіді: порушення регуляції місцевої імунної відповіді лежить в основі розвитку запальної реакції у стінці кишки.

ПАТОГЕНЕЗ. Протягом десятиліть ведуться інтенсивні пошуки механізмів розвитку НВК. В даний час вважають, що в основепатогенеза НВК лежить порушення імунологічної реактивності організму з розвитком реакції аутоагресії проти ентероцитів. Захворювання носить яскраво виражений системний характер з ураженням більшості органів і систем організму. Найбільш важливими ланками патогенезу НВК є зміни кишкової мікрофлори з розвитком дисбактеріозу, аутоімунні процеси, реакції гіперчутливості уповільненої типу, порушення мікроциркуляції в слизовій оболонці кишечника, розлади в психоемоційної сфері.

В результаті пригнічення захисної функції фагоцитарної системи в кишечнику різко збільшується кількість патогенних і умовно-патогенних бактерій, що сприяє потужному надходженню в кров

мікробних метаболітів з розвитком алергізації організму і важких токсичних реакцій. При контакті зі специфічним антигеном (мікроорганізми, паразити, харчові інгредієнти, аутоантигени різних типів) утворюються сенсибілізовані Т-лімфоцити, що призводить до підвищеної чутливості сповільненого типу. Проти антигенів слизової оболонки товстого кишечника в організмі утворюються антитіла, що призводять до виникнення запальної реакції і процесів, близьких до кризам відторгнення. Відзначається підвищення концентрації імуноглобуліну G і зниження рівня імуноглобуліну А в сироватці крові. Змінюється стан клітинного імунітету: знижено абсолютне число лімфоцитів і порушена їх здатність до бласттрансформации, зменшений вміст супресорних Т-лімфоцитів, а також Т-і В-лімфоцитів в реакції розеткоутворення, пригнічена фагоцитарная функція нейтрофілів. Вважають, що у виникненні рецидивів НВК істотну роль грають різні стресові ситуації.

В результаті пошкодження стінки товстої кишки розвивається хронічний запальний процес з ураженням слизової, підслизової, м'язової оболонок і лімфоїдної тканини, причому запалення набуває некротичний і виразковий характер, часто ускладнюється кровотечею, а також перфорацією з наступним перитонітом. Зазвичай уражається весь товстий кишечник - від прямої кишки аж до баугиниевой заслінки сліпої кишки.

Билет40

157_Загальна та місцева терапія при атапічному дерматиті у дітей

Поетапне лікування

І етап – елімінація причинних алергенів: індивідуальні гіпоалергенні дієти і бережні режими.

ІІ етап – ліквідація загострення (у випадку вираженого загострення шкірного процесу з явищами еритродермії, екзематизації, лімфаденопатії,

гіпертермії) проводиться протягом 3-7 днів, в окремих випадках – протягом 14 днів. Застосовуються системні антигістамінні препарати на термін 4-6 тижнів. При вираженому свербінні, особливо вночі, перевага надається антигістамінним препаратам, що мають седативну дію, комбінуючи їх пероральний і внутрішньом’язевий прийом. При неефективності антигістамінних препаратів та вираженій гостроті і поширеності процесу – показані системні глюкокортикостероїди протягом 5-7 діб, в окремих випадках – до 10 діб. При важкому перебігу використовуються імуносупресивні препарати – циклоспорин перорально або такролімус – місцево у формі 0,03% мазі для короткотермінового або переміжного лікування АтД у дітей віком 2-18 років при важкому перебігу АтД або перебігу середньої тяжкості, у яких стандартне лікування (наприклад, кортикостероїдами) було неефективним або протипоказаним. Поліпшення настає через тиждень лікування.

Мазь слід наносити тонким шаром та втирати в уражені ділянки двічі на день з інтервалом у 12 годин. Ще протягом тижня після зникнення симптоматики АтД пошкоджені та оброблені ділянки не можна накривати тканиною.

ІІІ етап – базисна терапія: системні антигістамінні препарати призначаються курсами по 7-10 днів, а також з метою профілактики. Стабілізатори мембран мастоцитів: кетотифен (задітен) у вікових дозах двічі на добу курсами тривалістю не менше 3 міс. – до 6-12-24 міс., динатрієва сіль кромогліцинової кислоти (налкром) по 1 капсулі тричі на добу за 10 -15 хвилин до їжі курсами тривалістю 1-2 міс.

ГКС різноманітного ступеня активності призначають у залежності від ступеня тяжкості АтД (елоком, целестодерм, локоїд, кутівейт, дермовейт та ін.). Під час призначення топічних ГКС необхідно пам’ятати про можливість побічних ефектів від цих препаратів (атрофія шкіри, підшкірно-жирової клітковини, розвиток телеангіоектазій, еритрозів, гіпертрихозу, розвиток вторинної бактеріальної, мікотичної і вірусної інфекції, системна дія ГКС). Тому топічні ГКС бажано призначати у відповідності із певними правилами, які дозволяють зменшити вірогідність виникнення небажаних ефектів.

ІV етап – після досягнення клінічної ремісії – проведення СІТ причиннозначущими алергенами прискореним методом, при необхідності – на фоні прийому антигістамінних препаратів або кетотифену. СІТ необхідно проводити протягом не менше трьох – п’яти років.

158_Диференційна діагностика ревматичного ураження суглобів.

Диференціально-діагностичні ознаки ювенільних артритів

ЮСА (Ювенільний сакроілеїт) ПА (Псоріатична артропатія) РеА (Реактивний артрит)

Диференціальна діагностика артралгій органічної та неорганічної природи

159_Діагностичні критерії функціонально диспепсії у дітей

Римські критерії III діагностики синдрому румінації у підлітків

Діагноз встановлюють за наявності всіх ознак, зазначених нижче:

Повторювана безболісна регургітація їжі в ротову порожнину, пережовування або її вигнання, що:

починається незабаром після прийому їжі; не відбувається під час сну;

не реагує на стандартне лікування, застосовуване при гастроезофагеальному рефлюксі.

Відсутність позивів на блювоту.

Відсутність доказів запального, анатомічного, метаболічного або неопластичного процесу, що зміг би пояснити ознаки захворювання

Зазначені ознаки спостерігаються, принаймні, один раз на тиждень протягом, скажімо, 2 місяців до встановлення діагнозу.

Римські критерії III діагностики аерофагії у дітей

Діагноз встановлюють за наявності, принаймні, двох ознак, зазначених нижче:

1.Заковтування повітря.

2.Здуття живота через скупчення повітря в кишечнику.

3.Повторювана відрижка й/або підвищене виділення газів із кишечника.

Зазначені ознаки спостерігаються, принаймні, один раз на тиждень протягом, принаймні, 2 місяців до встановлення діагнозу.

Діагностичні критерії синдрому циклічної блювоти в дітей

Діагноз установлюють за наявності всіх ознак, зазначених нижче:

Два чи більше періодів інтенсивної нудоти й стійкої блювоти або тривалої блювоти протягом декількох годин чи днів.

Повернення до звичайного стану здоров’я протягом декількох тижнів або місяців

Критерії діагностики дитячих колік

Діагноз встановлюють за наявності всіх нижчеперерахованих ознак у дитини до 4- місячного віку:

2.Тривалість епізодів 3 або більше годин на день і вони з'являються не менше 3 днів на тиждень протягом, хоча б, 1 тижня;

3.Відсутні ознаки прогресування.

Критерії діагностики функціонального закрепу в дітей (Римський консенсус III,

2006)

1)Діагноз встановлюють при наявності у дітей до 4-літнього віку протягом 1 місяця не менше 2 із наступних ознак:

•Два або менше спорожнювання кишечника на тиждень;

•Принаймні 1 епізод у тиждень нетримання після придбання гігієнічних навичок;

•Наявність епізодів затримки дефекації;

•Наявність хворобливого спорожнювання кишечника або твердих випорожнень;

•Присутність великої кількості фекальних мас у прямій кишці;

•Утворення «калових каменів», які можуть утруднювати дефекацію.

2)Наявність вищеперерахованих ознак супроводжується:

•Дратівливістю;

•Зниженням апетиту;

•Почуттям раннього насичення.

3)Зазначені ознаки зникають відразу після дефекації.

160_Невідкладна допомога при набряку легень у дітей

Домедична невідкладна допомога

Видаляють з рота піну і слиз для відновлення дихання, використовуючи чисту марлю або тампон;

Накладають джгути на верхню частину стегна (для дітей не сильно затягуючи) щоб зменшити приплив крові до серця і стабілізувати кровообіг;

Проводять оксигенотерапію (вдихання повітря підвищеної концентрації); Інгаляцію роблять протягом 20-40 хвилин з 15-хвилинними інтервалами;

Обов’язково терміново транспортують у лікувальний заклад.

Перелік компонентів обстеження хворого включає: 1 Огляд хворого.

2. Вимірювання АТ, ЦВТ.

3. Визначення ритмічності пульсу.

4Вимірювання частоти спонтанного дихання

5.Рентгенографію легень.

6.Електрокардіографію, ехокардіографію.

7.Лабораторні клінічні дослідження крові, сечі.

8.Біохімічні дослідження крові (електроліти, глюкоза, загальний білок).

9. Визначення гематокриту.

10.Гази крові, кислотно-лужний стан.

11.Погодинний контроль діурезу.

12.Консультації спеціалістів.

Лікування.

Госпіталізація обов”язково у відділення інтенсивної терапії. Невівдкладна допомога включає:

1.Підвищення верхньої частини тулобу, накладання венозних джгутів на кінцівки на 20-З0 хвилин, напівсидяче положення.

2.Спонтанне дихання або ШВЛ з ПТКВ (позитивний тиск у кінці видиху) і подачею кисню (піногасники - 30% етанол, 10% р-н антифомсилану)

3.При вираженій дихальній недостатності - інтубація трахеї і ШВЛ з ПТКВ.

6. Дегідратація ( фуросемид 1- 2 (5) мг/кг маси тіла = 0,1…0,5 мл 1% р-ну/кг маси тіла); (в 1 мл – 10 мг)

Еуфілін – 1мл/рік життя, 2% р-н – до 5 мл. Глюкокортикоди (вв преднізолон 5…7 мг/ кг) Промедол вм, вв

5. При системному АТ – середнє нижче 70 мм рт.ст. і ЧСС рівної чи вище 120-140 за 1 хв. - призначити добутамін, починаючи в дозі 5-10 мкг/кг/хв., а при ЧСС менш 120 на 1 хв. - допамін починаючи з дози 2-3 мкг/кг/хв.

4. При задовільному системному АТ (гіперкінетичний варіант недостатності) (середнє більше 70 мм рт.ст.) призначити нітрогліцерин або нітропрусід натрію. починаючи з дози 0.1 мкг/кг/хв., гангліоблокатори – обережно, повільно, крапельно, під контролем АТ.

8. Седативна терапія (діазепам 0,2-0,5 мг/кг; морфін в дозі 0,1 – 0,3 мг/кг).