Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

тед1-об'єднано

.pdf
Скачиваний:
47
Добавлен:
09.12.2022
Размер:
1.99 Mб
Скачать

6

 

Дисципліна «Транспортно-експедиторська діяльність»:

 

 

 

 

навчальний посібник для здобувачів вищої освіти

 

 

за спеціальністю 275 «Транспортні технології (на морському та річковому транспорті)»

 

транспортно

-експедиторську діяльність» [Закон України «Про транспортно-експедиторську діяльність». – URL:

 

 

 

 

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1955-15#Text]), перевізник – це юридична або фізична особа, яка взяла на

 

себе зобов'язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до

 

місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу)

 

вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між

 

експедитором та перевізником. Таким чином, як випливає з наведених норм закону [387,

 

Закон України «Про транспортно-експедиторську діяльність». – URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1955-15#Text]], вантаж є тим

 

об'єктом перевезення, на який спрямована діяльність перевізника, тобто предметом його

 

праці. Дії ж перевізника з переміщення вантажу складають предмет відповідного договору

 

перевезення. У свою чергу, вантаж в процесі руху починає розглядатися в якості

 

вантажопотоку (ВП) [Кириллова О.В. Теоретичні основи управління роботою флоту у транспортно-технологічних системах : дис.

 

... д-ра техн. наук : 05.22.01 – транспортні системи / Кириллова Олена Вікторівна ; Одес. нац. мор. ун-т. - Одеса, 2017. - 470 с.].

 

3.2. Контейнерні перевезення

 

Контейнерні перевезення – це найсучасніший і поширеніший спосіб доставки

 

вантажів між країнами у прямому та змішаному сполученнях. За даними Організації

 

об'єднаних націй, 80 % вантажів транспортується саме у контейнерах. Щороку порти в усьому

 

світі обробляють більше 800 мільйонів контейнерів, і ця цифра постійно зростає. Лише за 20

 

років кількість контейнерів в обігу транспортних компаній зросла втричі.

 

 

 

Але сьогодні галузь морських перевезень переживає найгострішу кризу за останні кілька

 

десятиліть. Швидке відновлення попиту після світового локдауна, блокада портів та дефіцит

 

 

 

контейнерів призвели до того, що за останній рік середньосвітова вартість перевезення одного

 

контейнера зросла на 370 %. А на деяких популярних напрямках ціни зросли взагалі на 500 %.

 

 

 

Складно уявити, що колись людство обходилося без контейнерів, але це так. Менше ста

 

років тому ідея щодо створення контейнерів стандартизованого розміру народилася в голові

 

американського підприємця МАЛКОЛЬМА МАКЛІНА у 1936 році.

 

3.3. Ретроспективний огляд процесів зародження та розвитку контейнерних

 

перевезень та відповідних засобів транспортного обладнання

 

Після двох раундів переговорів зі стандартизації у 1968 році для визначення

 

класифікації, розмірів та ідентифікації контейнерів народилися терміни 20-футові та 40-

 

футові контейнери, з яких:

© Кириллова Валерія Юріївна, доцент кафедри «Експлуатація флоту і технологія морських перевезень» Одеського національного морського університету, кандидат технічних наук

7

 

Дисципліна «Транспортно-експедиторська діяльність»:

 

 

 

 

навчальний посібник для здобувачів вищої освіти

 

 

за спеціальністю 275 «Транспортні технології (на морському та річковому транспорті)»

 

- перший отримав назву «Двадцятифутовий еквівалент» (TEU, Twenty-foot equivalent

 

unit);

 

- другий - «Сорокафутовий еквівалент» (FEU, forty-foot equivalent unit).

 

Таким чином, стандартизація допомогла становленню та розвитку інтермодальних

 

перевезень. До кінця 1960-х років Маклін вже володів 36 трейлерними суднами і мав доступ

 

до 30 портових міст. Його ідея розвинулася, розширилася та пустила коріння у всьому світі.

 

Сьогодні TEU (Двадцятифутовий еквівалент) є важливою одиницею виміру місткості

 

вантажних транспортних засобів, що широко використовується в індустрії морських

 

перевезень. Стандарт ґрунтується на об'ємі 20-футового (6,1 м) інтермодального ISO-

 

контейнера — металевого контейнера стандартного розміру, який можна перевозити різними

 

видами транспорту.

 

Стандарт TEU застосовується скрізь: від визначення вантажопідйомності

 

контейнеровозів та вибору типу контейнера до розрахунку активності порту.

 

FEU (Fourty-foot Equivalent Unit) — одиниця виміру, що дорівнює об'єму, який займає

 

стандартний 40-футовий контейнер. Тобто один FEU – це два TEU.

 

FEU ≈ 2 TEU, де ≈ - позначає приблизну рівність (в математиці).

 

Тоді буде справедливо стверджувати, що 20′ ≈ 1 TEU ≈ 1/2 FEU, а 40′ ≈ 2TEU≈ FEU.

 

В загалі TEU відіграє надзвичайно важливу роль у світовій торгівлі та транспортній

 

логістиці. Це не тільки одиниця виміру для найбільш популярних типів транспортних

 

контейнерів, але також цей стандарт використовується для вимірювання розміру та місткості

 

судна та розрахунку активності порту.

Не всі одиниці виміру відображають ефективність і пропускну здатність порту. Порт може обробляти вантажів на 1,2 мільярда доларів на день або мати загальну площу 5000 акрів, але що це означає з погляду обсягів обробки? TEU широко використовується для розрахунку активності порту, включаючи пропускну здатність, щоб отримати більш чітке уявлення про те, скільки вантажів проходить через порт. Від Світового банку до статистичного звіту кожного порту TEU є стандартом для всіх.

Найбільші порти в Китаї, Шанхаї та Шеньчжені обробляють понад 65 мільйонів TEU на рік, або 5,4 мільйонів TEU на місяць. Найбільші порти США, Лос-Анджелес та Лонг-Біч, обробляють понад 16 мільйонів TEU на рік. Це в середньому становить близько 1,4 мільйонів TEU на місяць.

© Кириллова Валерія Юріївна, доцент кафедри «Експлуатація флоту і технологія морських перевезень» Одеського національного морського університету, кандидат технічних наук

8

 

Дисципліна «Транспортно-експедиторська діяльність»:

 

 

 

 

навчальний посібник для здобувачів вищої освіти

 

 

за спеціальністю 275 «Транспортні технології (на морському та річковому транспорті)»

 

Так

стандартизований металевий контейнер, придуманий американським підприємцем,

 

 

 

 

щоб прискорити перевезення вантажів морем, змінив світ. Вважається, що саме Малкольм

 

Маклін зробив революцію в морській індустрії у 20 столітті. Його ідея модернізувати

 

навантаження та розвантаження суден, яке до цього здійснювали майже так само, як це

 

робили ще древні фінікійці 3000 років тому, призвела до набагато безпечніших і дешевших

 

вантажоперевезень, до більш швидкої доставки вантажів, кращого та безпечного

 

обслуговування вантажопотоків і транспортних засобів.

 

3.4. Лінійне судноплавство, як основна форма організації роботи флоту при

 

реалізації контейнерних перевезень у прямому та змішаному сполучені

 

Морські контейнерні перевезення сьогодні, як правило реалізуються у формі лінійного

 

судноплавства. Лінійне судноплавство – це основна та найбільш поширена форма

 

організації роботи флоту при здійснені контейнерних перевезень у прямому та змішаному

 

сполучені за участю морського транспорту.

 

Лінійне судноплавство (line shipping) – це специфічна регулярна форма надання

 

транспортних послуг, за якої перевізник організує регулярний рух суден між встановленими

 

портами за заздалегідь оголошеним розкладом, здійснюючи перевезення дрібних партій

 

генеральних вантажів різних власників на основі типового документу (коносаменту (bill of

 

lading)) та з оплатою за певними цінами – тарифними ставками. Міжнародне лінійне

 

судноплавство організовується морськими перевізниками на стійких географічних напрямах

 

міжнародної торгівлі [Кириллова О.В. Форми судноплавства: навчальний посібник / О.В. Кириллова. - Одеса: Вид-во ОНМУ,

 

2010. - 231 с.].

 

При лінійному судноплавстві судновласник забезпечує рух транспортних засобів між

 

фіксованими портами, за розкладом, який іноді уточнюється. Лінійний судновласник діє як

 

громадський перевізник, який приймає до навантаження всі генеральні вантажі, що

 

відправляються з портів лінії.

 

До складу судноплавної лінії входять обов'язкові (базові) порти заходу, а також так звані

 

факультативні порти. Обслуговування факультативних вантажопотоків і відвідання

 

факультативних портів залежить від наявності для цих портів чи в цих портах вантажу для

 

виконання рейсу і зумовлюється комерційної доцільністю.

 

Судна лінійного плавання мають право позачергової обробки в портах заходу, за ними

 

закріплюються причали та склади.

© Кириллова Валерія Юріївна, доцент кафедри «Експлуатація флоту і технологія морських перевезень» Одеського національного морського університету, кандидат технічних наук

9

 

Дисципліна «Транспортно-експедиторська діяльність»:

 

 

 

 

навчальний посібник для здобувачів вищої освіти

 

 

за спеціальністю 275 «Транспортні технології (на морському та річковому транспорті)»

 

За формою організації роботи флоту, крім регулярного лінійного судноплавства,

 

також відокремлюють нерегулярне трампове судноплавство. А деякі фахівці виділяють і

 

проміжну форму судноплавства, яку визначають як роботу суден послідовними рейсами.

 

Даній формі організації роботи тоннажу властиві риси як лінійного, так і трампового

 

судноплавства.

 

У трамповому судноплавстві (tramp shipping) робота вантажних суден не пов'язана з

 

постійними районами плавання, портами навантаження та вивантаження, не обмежена певним

 

видом вантажу, а ціна перевезення встановлюється за згодою сторін.

 

Судна трампового судноплавства працюють без розкладу, у режимі, узгодженому

 

лише між перевізником та вантажовласником.

 

Перевезення в трамповому судноплавстві мають епізодичний характер, а вартість

 

перевезення, у вигляді фрахтової ставки, встановлюється за згодою сторін.

 

Традиційними вантажами, які забезпечують зайнятість трампових суден, є масові

 

вантажі, які перевозяться, зазвичай, цілими судноплавними партіями (зерно, вугілля, руда,

 

цукор, ліс, добрива). Майже повністю перевозяться трамповим флотом нафтоналивні вантажі.

 

Таким чином, у трамповому судноплавстві судновласник забезпечує роботу

 

транспортних засобів між різними портами залежно від того, де буде знайдено відповідний

 

вантаж та запропоновано найбільш вигідні умови.

 

Коли йдеться про комерційні операції у трамповому судноплавстві, то на практиці

 

найчастіше використовують термін «фрахтування».

 

Під фрахтуванням розуміється надання за обумовлену плату (фрахт) всього судна або

 

його частини для перевезення вантажів, пасажирів або виконання інших робіт з метою

 

здійснення одного або декількох рейсів, а також передача судна на певний час у

 

розпорядження фрахтувальника.

 

При лінійних перевезеннях виконання таких операцій отримало назву «бронювання

 

місць на судні».

 

Робота флоту послідовними рейсами – форма організації перевезень, у якій одне чи

 

кілька суден певний період працюють на перевезеннях масових вантажів між постійними

 

потами. Але деякі фахівці розглядають роботу флоту послідовними рейсами, як різновид

 

фрахтування суден.

 

Відповідно до Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» різні

 

види транспортно-експедиторських послуг (зокрема фрахтування національних та

© Кириллова Валерія Юріївна, доцент кафедри «Експлуатація флоту і технологія морських перевезень» Одеського національного морського університету, кандидат технічних наук

10

Дисципліна «Транспортно-експедиторська діяльність»:

 

 

навчальний посібник для здобувачів вищої освіти

 

за спеціальністю 275 «Транспортні технології (на морському та річковому транспорті)»

іноземних суден) експедитори надають за дорученням клієнтів і на підставі відповідних договорів. Проте слід сказати, що на практиці транспортно-експедиторські компанії, як правило, не займаються фрахтуванням суден. Фрахтування – це дуже специфічна сфера морського бізнесу, яким займаються спеціалізовані фрахтові компанії - фрахтові брокери. Особливості цієї сфери професійної діяльності розкриває дисципліна «Фрахтування». У зв’язку з цим при вивчені дисципліни «Транспортно-експедиторська діяльність» основна увага приділяється питанням транспортно-експедиторського обслуговування контейнерізованих вантажів при організації та реалізації відповідних прямих і змішаних перевезень.

3.5. Типи та розміри морських контейнерів

Вантажний контейнер становить невід'ємну частину всієї судноплавної галузі, міжнародної торгівлі та глобальної системи транснаціональних транспортних зв’язків.

Розміри та місткість контейнерів відповідають вантажопідйомності й габаритним розмірам транспортних засобів, а міцність і конструкція контейнерів захищає вантажі в процесі їх транспортування. Експлуатація контейнерів можлива в діапазоні температур від -60 до +70 ° С.

Залежно від вантажів, їх транспортних характеристик, особливостей та умов транспортування, контейнери розрізняються за розміром та за конструкцією. Також всі контейнери стандартизовані за масою брутто, за габаритними розмірами. Це дозволяє здійснювати змішані перевезення контейнерізованих вантажів різними видами транспорту, реалізуючи відомий на транспорті принцип «від дверей до дверей» (door-to-door).

Таким чином, з метою розміщення та перевезення різних видів вантажів в залежності від їх транспортних характеристик, особливостей та умов транспортування існує багато різних типів морських контейнерів (рис. 3.8).

Від правильного підбору контейнера для перевезення залежить цілісність і збереження вантажу.

Розглянемо кожен тип більш детально.

1. Dry or Dry Van (DV) or General Purpose (GP) (рис. 3.9).

© Кириллова Валерія Юріївна, доцент кафедри «Експлуатація флоту і технологія морських перевезень» Одеського національного морського університету, кандидат технічних наук

11

 

Дисципліна «Транспортно-експедиторська діяльність»:

 

 

 

 

навчальний посібник для здобувачів вищої освіти

 

 

за спеціальністю 275 «Транспортні технології (на морському та річковому транспорті)»

 

Контейнери загального призначення мають розміри 20′ і 40′. Ці контейнери є

 

стандартними контейнерами, які не мають ніяких особливостей і використовуються для

 

завантаження звичайних генеральних вантажів різних видів.

 

2. High Cube (HC or HQ) Container (рис. 3.10)

 

Контейнер High Cube — це тип контейнера, висота якого на 1 фут перевищує

 

стандартний 40-футовий контейнер. Контейнери High Cube використовуються клієнтами, які

 

перевозять вантажі, які вимагають більшого об’єму, оскільки High Cube може вмістити

 

приблизно на 10 кубічних метрів більше, ніж стандартний контейнер.

 

3. Open Top (OT) Container (рис. 3.11, 3.12)

 

Контейнер з відкритим верхом — це тип контейнера, який має знімну верхню частину

 

на відміну від фіксованої верхньої частини контейнера GP. Контейнер OT доступний у

 

розмірах 20 футів і 40 футів. Він в основному використовується для вантажів, які важко

 

завантажити через двері, і його потрібно завантажувати зверху, як машини, скло або вантаж,

 

що виходить за межі висоти контейнера.

 

4. Refrigerated (RF) Container (рис. 3.13, 3.14).

 

Цей вузькоспеціалізований контейнер, який зазвичай називають рефрижераторним

 

контейнером, має розміри 20′ і 40′. Рефрижераторний контейнер – це транспортний

 

контейнер, який використовується для перевезення вантажів, які потребують підтримки

 

заданої температури. У той час як рефрижератор матиме інтегровану холодильну установку,

 

він покладається на зовнішню енергію, від точок електроживлення на суші, контейнеровоз або

 

під час перебування в порту. Під час транспортування вантажівкою вони можуть живитися від

 

дизельних генераторів («генераторів»), які прикріплюються до контейнера, особливо під час

 

тривалих поїздок.

 

Рефрижераторні контейнери використовуються для перевезення багатьох вантажів, які

 

чутливі до перепадів температури та потребують середовища з контрольованою

 

температурою. Приклади включають м’ясо, свіжі продукти, фрукти, овочі, деякі хімічні

 

речовини, шоколад та багато іншого.

© Кириллова Валерія Юріївна, доцент кафедри «Експлуатація флоту і технологія морських перевезень» Одеського національного морського університету, кандидат технічних наук

12

 

Дисципліна «Транспортно-експедиторська діяльність»:

 

 

 

 

навчальний посібник для здобувачів вищої освіти

 

 

за спеціальністю 275 «Транспортні технології (на морському та річковому транспорті)»

 

5. Flatrack (FR), Platform or Collapsible Flatrack (PL, COFL) (рис. 3.15 - 3.18)

 

Ці спеціалізовані контейнери також випускаються у розмірах 20 футів і 40 футів.

 

Ці типи контейнерів в основному використовуються для перевезення вантажів із

 

завищеною шириною та/або великою висотою. Велике обладнання, транспортні засоби на

 

коліях, сталеві котушки, кабельні котушки тощо можна завантажувати в контейнери такого

 

типу.

 

Ці контейнери також використовуються не лише тоді, коли вантаж має негабарит,

 

навіть якщо вантаж має габарит, але його незручно нормально завантажувати, і може

 

знадобитися використання вилкових навантажувачів або мобільних кранів.

 

Існують також певні типи контейнерів Flatrack, відомі як Collapsible Flat Racks,

 

оскільки кінцеві стійки можна складати, роблячи їх схожими на платформу.

 

Ці типи контейнерів в основному використовуються для вантажів із завищеною

 

шириною, довжиною та/або надмірною висотою. У контейнери такого типу можна

 

завантажувати велику техніку, важке обладнання, великі транспортні засоби на коліях, човни,

 

великі котушки тощо.

 

Ці контейнери також використовуються не лише тоді, коли вантаж має негабарит,

 

навіть якщо вантаж має габарит, але його незручно нормально завантажувати, і може

 

знадобитися використання вилкових навантажувачів або мобільних кранів.

 

6. Tanktainer (TK) (рис. 3.19)

 

Цей тип контейнера, який випускається переважно у розмірі 20 футів, є, можливо,

 

одним із вузькоспеціалізованих типів контейнерів у всьому парку контейнерів ISO.

 

Контейнер-цистерна — це, в основному, ємність під тиском циліндричної форми,

 

розміщена в рамі розміром 20 футів x 8 футів x 8,5 футів для транспортування небезпечних і

 

безпечних рідин наливом.

 

Ці контейнери використовуються для транспортування харчових вантажів,

 

напівнебезпечних продуктів, таких як дизельне паливо, парафін, присадки до бензину, а також

 

небезпечних продуктів, таких як хімікати та нафтопродукти. Існують навіть інші

 

спеціалізовані контейнери-цистерни для перевезення газів.

 

Ці контейнери-цистерни зазвичай мають вантажопідйомність від 21 000 до 26 000 літрів

 

рідкого вантажу залежно від продукту, щільності та питомої ваги.

© Кириллова Валерія Юріївна, доцент кафедри «Експлуатація флоту і технологія морських перевезень» Одеського національного морського університету, кандидат технічних наук

13

 

Дисципліна «Транспортно-експедиторська діяльність»:

 

 

 

 

навчальний посібник для здобувачів вищої освіти

 

 

за спеціальністю 275 «Транспортні технології (на морському та річковому транспорті)»

 

Існує

кілька типів цистерн, включаючи паливні баки, баки з перегородками, цистерни з

 

 

цистерни для харчових продуктів тощо, і не всі судноплавні лінії мають у своєму

 

підігрівом,

 

флоті контейнери такого типу. Зазвичай ними керують спеціалізовані оператори цистерн-

 

контейнерів.

 

Усі вищезазначені контейнери відповідають стандартам, встановленим Міжнародною

 

організацією стандартів для транспортних контейнерів. Згідно з угодою ISO, різні

 

характеристики контейнера, включаючи його довжину, висоту, корисне навантаження та

 

багато інших деталей, визначаються маркуванням на контейнері.

 

Будь ласка, зверніть увагу, що це загальні вказівки, і кожна судноплавна лінія має

 

невеликі варіації розмірів. Крім перерахованих вище стандартних типів контейнерів, в обігу

 

також є незвичайні та різні типи контейнерів.

 

3.6. Коди розміру та типу контейнеру ISO

 

У 1995 році була укладена угода ISO щодо кодів маркування контейнерів для

 

зображення довжини, висоти та типу контейнера в послідовності, яку легко читати. Ця

 

послідовність складається з чотирьох літер або цифр, які зазвичай з’являються безпосередньо

 

під послідовністю ідентифікації контейнера (рис. 3.20, табл. 3.2).

 

Перший символ (рис. 3.20) відповідає довжині контейнера.

 

Другий символ (рис. 3.20) - відносно його висоти.

 

Решта два елементи послідовності (рис. 3.20) ідентифікують тип та характеристики

 

контейнера.

Рисунок 3.20 – Зразок коду маркування контейнерів

Таблиця 3.2 - Різні типи та розміри контейнерів

Length

 

 

 

Height

 

Type

 

 

 

 

 

 

2 – 20 Feet

2

– 8

Feet 6

Inches

G1 – General Purpose Container

 

 

 

 

 

 

 

4 – 40 Feet

5

– 9

Feet 6

Inches “High Cube”

R1

– Refrigerated Container

 

 

 

 

 

 

 

L – 45 Feet

 

 

 

 

U1

– Open Top Container

 

 

 

 

 

 

 

© Кириллова Валерія Юріївна, доцент кафедри «Експлуатація флоту і технологія морських перевезень» Одеського національного морського університету, кандидат технічних наук

14

 

 

Дисципліна «Транспортно-експедиторська діяльність»:

 

 

 

 

 

 

навчальний посібник для здобувачів вищої освіти

 

 

за спеціальністю 275 «Транспортні технології (на морському та річковому транспорті)»

 

 

 

 

 

 

M – 48 Feet

 

 

P1 – Platform Container

 

 

 

 

 

 

 

 

 

T1 – Tank Container

 

 

 

 

 

Буквено-знакове маркування розташовують на даху, дверях та стінках морського контейнера. Цей шифр складається з двох рядків і містить ключові дані про вантажотранспортну ємність. Специфічний код формують з літер (латиною) та арабських цифр. Маркери в першому рядку розшифровуються так:

Три перші літери латиною – це код власника. Кожне поєднання літер є унікальним і присвоюється під час реєстрації в міжнародному органі.

Четверта літера характеризує категорію техніки. Тут використовуються такі позначення:

-U – вантажопідйомна техніка;

-J – обладнання, що знімається;

-Z – трейлери, обладнання з шасі;

-R – рефрижераторні ємності.

Арабські цифри означають серійний номер морського контейнера. Цей код завжди містить шість цифр. Якщо цифр не вистачає, номер доповнюють нулями (зазвичай мають попереду цифр). Серійний номер завжди є унікальним і дозволяє ідентифікувати виробника та партію випуску.

Сьомий цифровий знак – контрольна цифра, за допомогою якої перевіряється правдивість інформації, яка відображена на морському модулі. Ця цифра розраховується за спеціальною методикою, описаною в стандарті ISO 6346:1995.

3.7. Види тари для перевезення вантажів.

3.7.1. Біг бег.

Біг-бег (з англійської великий мішок) — м'який контейнер, промислова тара, вироблена з гнучкого матеріалу і призначена для перевезення та зберігання різного роду вантажів і матеріалів, що мають сипучу консистенцію.

3.7.2. Лайнер бег.

Лайнер Бег (від англ. „Liner Bag“) – це вкладиш у морський контейнер, який виготовляється з пропіленової тканини високої щільності, що ламінує. Його використовують

© Кириллова Валерія Юріївна, доцент кафедри «Експлуатація флоту і технологія морських перевезень» Одеського національного морського університету, кандидат технічних наук

15

 

Дисципліна «Транспортно-експедиторська діяльність»:

 

 

 

 

навчальний посібник для здобувачів вищої освіти

 

 

за спеціальністю 275 «Транспортні технології (на морському та річковому транспорті)»

 

як упаковку

для підвищення ефективності транспортування сипких та навантажувальних

 

 

 

 

вантажів різних індустрій.

 

3.7.3. Флексітанк.

 

Флексітанк - це спеціальне обладнання для транспортування наливних безпечних

 

вантажів в стандартних 20-футових контейнерах.

 

Установка флексітанка проводиться на контейнерному терміналі або в місці

 

завантаження протягом 20-30 хв., після чого контейнер готовий до прийняття вантажу. Після

 

установки необхідно підключити до флексітанка з'єднання для наливу і за допомогою насоса

 

закачати вантаж. Завантаження займає від 20 до 40 хв. в залежності від типу вантажу і

 

потужності насоса.

 

Після завантаження контейнер з флексітанком готовий до перевезення. Контейнер

 

може перевозитися автотранспортом, ж/д транспортом, морським транспортом.

 

Після прибуття в кінцевий пункт призначення, вантаж розвантажується швидко і без

 

будь-яких втрат, за допомогою насоса. Флексітанк призначений для одноразового

 

використання, у зв'язку з чим після вивантаження він повинен бути утилізований.

 

Простота конструкції флексітанку, його установки, наливу і зливу вантажу, дозволяє

 

виробляти технологічні операції з флексітанком персоналу, який не має спеціальної

 

підготовки, безпосередньо в пунктах відправлення та призначення вантажу.

 

Виробляється дане обладнання з пластику і в складеному стані займає всього

 

0,25 куб. метра. У його конструкцію, при необхідності, додають окремі опції у вигляді

 

нагрівальних елементів, кисневого або нафталінового бар'єрів, ізоляції контейнера.

 

Критерії відбору контейнера. Контейнери мають бути виготовлені в строгій

 

відповідності з усіма вимогами ISO і відповідати наступними критеріями:

 

- загальний технічний стан (відсутність деформацій, тріщин, надійність вух для

 

підйому);

 

- вантажопідйомність (30 т) повинна бути вказана на контейнері;

 

- контейнер не повинен бути в експлуатації більше 5 років. Перевірка дати виробництва

 

контейнера при його підборі для перевезення флексітанка є обов’язковою;

 

- дверні виїмки (пази) для перегородок повинні бути у хорошому стані;

 

- контейнер із слідами ремонту на зовнішніх панелях не приймається для

 

транспортування флексітанків;

 

- контейнер повинен бути призначений для авто, залізничих і морських перевезень;

 

- на контейнері не повинно бути наклейки, маркування для «небезпечних» вантажів;

© Кириллова Валерія Юріївна, доцент кафедри «Експлуатація флоту і технологія морських перевезень» Одеського національного морського університету, кандидат технічних наук