Збудники анаеробної газової інф

Анаеробна ранова інф (газова гангрена) - полімікробне захв., основними збудниками якого є клостридії - С. perfringens, C. novyi, C. septicum. Значно рідше зустрічаються C. histolyticum, C. sordellii, C. fallax, С. difficile та ін. Дуже часто до них приєднуються й аеробні мікроорганізми: стафіло- і стрептококи, протей, кишкова паличка тощо. Отже, це захв. належить до змішаних інфекцій. Морфологія і фізіологія. Усі названі вище основні види клостридій є великими грампозитивними паличками із субтермінальними або центральними спорами. Палички зі спорами за своєю формою нагадують веретено, звідки походить назва роду цих бактерій (closter - веретено). С. perfringens має капсулу, але нерухома. Усі ж інші види мають перитрихіально розташовані джгутики й позбавлені капсул. С. novyi найбільша з усіх клостридій, С. septicum - поліморфні палички, які в культурах можуть утворювати ниткоподібні форми (рис. 87, вкл.). Решта клостридій мають значно менші розміри. Вирощують анаеробні клостридії на середов. Кітта-Тароцці та цукрово-кров’яному агарі. На рідкому середов. вони утворюють каламуть, потім осідають пластівцями на дно пробірки. С. perfringens і С. septicum на середов. Кітта-Тароцці ростуть із бурхливим газоутворенням. Дуже характерний ріст С. perfringes на молоці: ч/з 4-6 годин воно інтенсивно згортається, утворюється дірчастий згусток, просочений газом, який часто підкидає його до ватної пробки. Таку характерну зміну молока використовують у лабораторіях для експрес-діагностики анаеробної інф, спричиненої С. perfringens. На цукрово-кров’яному агарі С. perfringens утворює гладенькі сіруваті колонії з рівними краями й піднятим центром; С. novyi - шорсткі колонії із зоною гемолізу; С. septicum - суцільний наліт у вигляді сплетених ниток на фоні гемолізу. Ферментативна активність різних видів клостридій неоднакова, що використовують для їх ідентифікації. С. perfringens і C. septicum ферментують багато вуглеводів до кислоти й газу, виділяють протеолітичні ензими. Токсиноутворення. Усі клостридії продукують складні екзотоксини. Так, С. perfringens виділяє токсин, який включає понад 10 фракцій. Серед них найбільше значення мають a-гемолізин, q-гемолізин, b-токсин (некротоксин),e -токсин (нейротоксин), ентеротоксин тощо. Цей вид продукує також велику кількість ферментів агресії: лецитиназу С, протеїназу, колагеназу, гіалуронідазу, фібриназу, ДНК-азу, нейрамінідазу. Вони відіграють велику роль у р-тку гангренозного процесу. Ще більш сильний токсин утворює С. novyi. До його складу також входить багато окремих токсичних фракцій і ферментів. Токсична активність С. septicum дещо слабкіша. Токсини інших збудників анаеробної газової інф вивчені ще недостатньо. С. difficilе утворює ентеротоксин і цитотоксин, які викликають геморагічне запалення товстого кишечника при харчових токсиноінфх. Антигенна структура. У практичних бактеріологічних лабораторіях антигени різних видів клостридій для їх диференціації не використовують. Інколи визначають тільки серовари С. perfringens А, В, С, D, E, F, які продукують різні токсини, в окремих випадках - чотири біовари С. novyi. Екологія. Природним біотопом майже всіх видів клостридій є кишечник тварин, особливо травоїдних та свиней. Знаходяться вони і в товстих кишках людини. Виділяючись із випорожненням у зовнішнє середов. й переходячи в спорову форму, можуть зберігатися роками, наприклад, у грунті. Інфікування ран спорами клостридій частіше всього відбувається при забрудненні їх землею. Інколи анаеробна інф виникає після хірургічних операцій, проведення абортів у домашніх умовах, коли збудники заносяться в рану нестерильними інструментами. Резистентність вегетативних форм клостридій така ж, як і інших бактерій. Спорові форми значно стійкіші. Так, спори С. perfringens витримують кип’ятіння до 30 хв; спори С. novyi - 1-2 год, менш стійкі спори С. septicum. Усі збудники анаеробних інфекцій чутливі до дії О2, дезинфікуючих р-нів та АБ. Захв. людини. Анаеробна ранова інф - незмінний і постійний супутник війн. Тільки під час першої та другої світових воєн від неї загинули сотні тисяч чоловік. В умовах мирного часу вона зустрічається порівняно рідко. Захв. може виникнути тоді, коли є травма, рана, інфікована анаеробними клостридіями. На ранову поверхню вони потрапляють при забрудненні її землею, обривками тканин тощо. Особливо небезпечними є тяжкі рвані поранення з розтрощенням кісток, м’язових тканин, які виникають при розривах бомб, снарядів, мін, або при залізничних, авіаційних та автомобільних катастрофах. Захв. характеризуюється швидким омертвінням і розпадом тканин із утворенням газів та явищами тяжкої загальної інтоксикації. Так як анаеробна інф є поліетіологічним захв.м, в рані одночасно розмножуються й виділяють токсини декілька видів анаеробів, часто в асоціації з аеробними бактеріями. Отже, в організм проникає одночасно декілька токсинів. При цьому один токсин може значно підсилювати отруйну дію іншого (ефект потенціювання). Можливо, саме цим можна пояснити блискавичні форми анаеробної інф, коли хворий гине ч/з кілька годин при явищах надзвичайно тяжкої інтоксикації організму. Крім анаеробної газової інф, окремі види клостридій, особливо С. perfringens і C. difficile, можуть викликати харчові токсикоінф. Імунітет. Провідна роль у створенні несприйнятливості до анаеробної інф належить антитоксинам, але після перенесеного захв. виробляється нестійкий і недовготривалий імунітет. Лабор. діагностика. Для дослідження необхідно брати шматочки ушкоджених м’язів, особливо на межі із здоровою тканиною, рановий ексудат, кров, перев’язувальні і шовні матеріали, обривки одягу, грунт. Його проводять декількома етапами: мікроскопія - виявлення клостридій і капсул С. perfringens; бактеріологічне дослідження - виділення чистих культур і мікробних асоціацій, визначення їх видового складу й отримання токсинів; встановлення виду токсину в біологічних пробах на мишах за допомогою тесту нейтралізації відповідною антитоксичною сироваткою. Використовують і експрес-методи діагностики: посів матеріалів на молоко й середов. Вільсона-Блера (агар із хлорним Fe і сульфітом Na). Якщо в досліджуваному матеріалі є С. perfringens, уже ч/з 4-6 годин відбувається характерна зміна молока - бурхливе згортання й утворення губчатого згустку, а середов. Вільсона-Блера за цей час почорніє. До прискорених методів діагностики належить і газорідинна хроматографія, за допомогою якої за кілька хвилин можна виявити в рановому вмісті наявність специфічних жирних кислот клостридій, але їх види цим способом не визначають. Профіл. і лік.. Для попередження виникнення анаеробної газової інф важливе значення мають своєчасна й повноцінна первинна хірургічна обробка рани й раннє профілактичне в/м введення антитоксичних сироваток (по 10000 МО сироваток проти С. perfringens, C. novyi, C. septicum - основних збудників захв.). Для лік. анаеробної інф використовують ті ж самі антитоксичні сироватки, але в значно більших дозах (50-100 тис МО). До визначення видів клостридій (токсинів) вводять усі три сироватки, після встановлення збудника вводять гомологічну сироватку. В разі виявлення стафілококів - антистафілококовий гамма-глобулін або гіперімунну протистафілококову плазму. Якщо така терапія виявиться неефективною, проводять хірургічне лік., аж до ампутації кінцівок. Досить ефективним для лік. анаеробної газової інф виявився метод гіпербаричної оксигенації в спеціальних барокамерах, у яких створюють атмосферу з підвищеним парціальним тиском О2. Анаеробні ранові інф викликають не тільки клостридії. Останнім часом описано багато видів анаеробних грамнегативних неспороносних паличок, які входять до роду Bacteroides. Із відомих понад 40 видів бактероїдів найчастішими збудниками запальних процесів є B. fragilis і B. melaninogenicus (рис. 88, вкл.). Бактероїди - дрібні поліморфні палички (0,8-1,5 мкм), які розташовуються поодинці або у вигляді диплобактерій і коротких ланцюжків. Одні види мають джгутики, інші нерухомі, окремі з них утворюють капсули. Вони вибагливі до живильних середовищ. Їх культивують в анаеробних умовах на кров’яних середов. із додаванням геміну, віт. К, глюкози. Посіви інкубують протягом 5-7 днів. Бактероїди ферментують багато вуглеводів, розкладають пептони. Вони населяють кишечник, інші біотопи і входять до складу нормальних мікробіоценозів людини. Захв., які вони викликають, належать до ендогенних інфекцій і виникають в осіб з імунодефіцитним станом. Частіше всього захв. мають гнійно-запальний характер і можуть уражати будь-які тканини й органи людини. Лабор. діагностика проводиться подібно до тієї, яка застосовується при клостридіальних інфх. Лік., в основному, проводять АБ (пеніцилін, карбеніцилін, хлорамфенікол) і метранідазолом. Крім бактероїдів, гнійно-запальні процеси з омертвінням тканин можуть спричинити фузобактерії (веретеноподібні палички). Це Гр(-) анаеробні бактерії із загостреними або округленими кінцями, можуть мати кокоподібну й ниткоподібну форми. Заселяють ротову порожнину й кишки. Деякі види здатні продукувати екзотоксин, для інших властиве утворення ендотоксинів. Вони є представниками нормальної мікрофлори людини, часто можуть посилювати патогенну дію інших мікроорганізмів. Широко відомі асоціації фузобактерій і спірохет при некротичній ангіні Симановського-Плаута-Венсана. Крім того, фузобактерії можуть викликати пневмонії, абсцеси печінки, гнійні запалення сечостатевих органів і навіть сепсис. Лікують їх АБ. Анаеробні пропіонібактерії й еубактерії - Гр(+) безспорові нерухомі палички, подібні за морфологією до коринебактерій, на кінцях мають стовщення. Біохімічно активні, кінцевим продуктом їх метаболізму є пропіонова кислота. У здорових людей пропіоні- й еубактерії зустрічаються на шкірі та в кишечнику. При ослабленні реактивності організму можуть спричинити гнійно-запальні процеси в різних ділянках тіла. Propionibacterium acnes в асоціації із стафілококами викликає появу вугрів. До кулястих анаеробних бактерій належать пептококи й пептострептококи. Це нерухомі безспорові мікроорганізми. Перші за морфологією подібні до стафілококів, другі нагадують стрептококів. Природними їх біотопами є слизова оболонка рота й носа, кишечник і сечостатеві органи. Можуть викликати апендицит, плеврит, абсцес мозку, змішані інф. Лікують їх пеніциліном, карбеніциліном, левоміцетином. Вейлонели - дуже дрібні (0,3-0,6 мкм) анаеробні Гр(-) коки. Спор не утворюють, джгутиків не мають. Паразитують на слизовій оболонці ротової порожнини, дихальних шляхів і ШКТ. При певних умовах можуть спричинити ранові інф, абсцеси, сепсис. Лік. проводять АБ.