018_endern_standarti_suchasno_osv_ti._Zb_rka_rekomendats_y._Chastina_2_2011_

ПРОГРАМИ ДЛЯ 1–4 СПЕЦІАЛЬНИХ КЛАСІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ І СТУПЕНЯ ДЛЯ ДІТЕЙ СЛІПИХ

ТА ЗІ ЗНИЖЕНИМ ЗОРОМ ЗІ СКЛАДНИМИ ВАДАМИ РОЗВИТКУ. ЧАСТИНА ІІ

Програми курсу «Я і Україна», трудового навчання, музики для 1–4 спеціальних класів ЗНЗ І ступеня для дітей сліпих та зі зниженим зором зі складними вадами розвитку розроблені на підставі Державного стандарту початкової освіти дітей з порушеннями зору та з обмеженими розумовими можливостями, а також відповідних чинних навчальних програм для початкової школи з урахуванням особливостей сприймання та способів засвоєння навчального матеріалу учнями цього віку.

Програми курсу «Я і Україна», трудового навчання, музики для 1–4 спеціальних класів ЗНЗ І ступеня для дітей сліпих та зі зниженим зором зі складними вадами розвитку є ґендерно нейтральними, проте мають деякі ознаки і ґендерної чутливості, і ґендерних стереотипів.

Позитивним є те, що вивчення курсу «Я і Україна», трудового навчання, музики сприяє всебічному розвитку пізнавальних можливостей дітей сліпих та зі зниженим зором зі складними вадами розвитку. Програма курсу «Я і Україна» має на меті «…формування знань про навколишню дійсність, необхідних для усвідомлення своєї приналежності до природи і суспільства; формування уявлень про неживу й живу природу; створення елементарної бази для засвоєння учнями відповідно до їхніх вікових особливостей різних видів соціального досвіду, морально-правових норм, традицій тощо; корекційний розвиток пізнавальної діяльності; вироблення в учнів навички самообслуговування та охайності». Програма з трудового навчання ставить за мету «…розвиток особистості зі складними вадами через залучення до різних видів доступної праці, засвоєння знань про властивості оброблюваних матеріалів, вивчення засобів праці, формування відповідального ставлення до вирішення трудових завдань і навчання безпеки праці». Метою програми з музики є «…виховання музичної культури учнів та активізацію їх творчої діяльності». Усе це відповідає ґендерним підходам у навчально-виховному процесі.

Для тексту програми характерні прояви ґендерної асиметрії мови.

Експертиза виявила, що до складу програми варто долучити матеріал щодо ґендерної рівності та створення для чоловіків і жінок однакових умов для реалізації прав та свобод людини й громадянина.

Характеризуючи зміст програм, державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів, критерії оцінювання навчальних досягнень учнів, автори використо-

вують іменник чоловічого роду учень. На нашу думку, таке формулювання є виявом ґен-

дерної асиметрії мови, тому іменник чоловічого роду учень треба замінити на формулювання учень/учениця, урівноважити тематику змістовних ліній мовною

симетрією, що дасть змогу оцінювати і хлопчика, і дівчинку з однакової позиції.

Щоб забезпечити ґендерну рівність, рівні права і можливості чоловіків та жінок, зміст програм варто не стільки змінювати, скільки розширити щодо ґендерної складової, запровадити ґендерну термінологію, наголошувати на рівних можливостях та

51

здібностях дівчаток і хлопчиків, не протиставляти дітей за статтю в різних сферах діяльності, відмовляючись таким чином від диференційованого, обмежувального підходу у вихованні хлопчиків і дівчаток.

ПРОГРАМИ ДЛЯ 2–4 КЛАСІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ДЛЯ РОЗУМОВО ВІДСТАЛИХ ДІТЕЙ. ЧАСТИНА І

Програми з української мови, читання, математики, програми курсів «Я і Україна» та «Основи здоров’я» для 2–4 класів ЗНЗ для розумово відсталих дітей розроблені на підставі Державного стандарту початкової освіти дітей з порушеннями зору та з обмеженими розумовими можливостями, а також відповідних чинних навчальних програм для початкової школи з урахуванням особливостей сприймання та способів засвоєння навчального матеріалу розумово відсталими учнями цього віку.

Програми з української мови, читання, математики, програми курсів «Я і Україна» та «Основи здоров’я» для 2–4 класів ЗНЗ для розумово відсталих дітей є ґендерно нейтральними, однак мають деякі ознаки і ґендерної чутливості, і ґендерних стереотипів.

Позитивним є те, що вивчення української мови, читання, математики, курсів «Я і Україна» та «Основи здоров’я» у 2–4 класах ЗНЗ для розумово відсталих дітей сприяє всебічному розвитку пізнавальних можливостей розумово відсталих дітей. Програма з української мови має на меті «…забезпечення елементарних знань з мови і правопису та відповідних їм умінь, забезпечення учням такої мовної освіченості і мовленнєвого розвитку, які б допомогли їм успішно опанувати мову і мовлення в наступні роки, засвоювати знання з інших предметів; корекція недоліків психофізичного розвитку та підготовка до соціалізації в суспільстві». Програма з читання ставить за мету «…навчити учнів шляхом ана- літико-синтетичного способу читати, сформувати початкові елементи читацької культури,

доступні учням читацькі й мовленнєві знання, уміння і навички, необхідні для оволодіння

читанням у наступні роки навчання та засвоєння знань з інших предметів, корекція недоліків психофізичного розвитку школярів». «Основними принципами навчання математики в допоміжній школі є такі: органічне поєднання колекційного навчання і виховання, засвоєння знань і розвиток пізнавальних можливостей учнів, відповідність вимог, що ставляться до них, їхнім навчальним можливостям». Метою вивчення курсу «Я і Україна» є «… усвідомлення школярами своєї приналежності до природи і суспільства, створення елементарної бази для засвоєння учнями, відповідно до їх вікових особливостей, різних видів соціального досвіду, морально-правових норм, традицій». Основна мета курсу «Основи здоров’я» – «…виховання в учнів свідомого ставлення до власного здоров’я як найвищої цінності, формування основ здорового способу життя, збереження та зміцнення здоров’я, опанування навичками безпечної для особистого здоров’я та здоров’я оточуючих поведінки». Усе це відповідає ґендерним підходам у навчально-виховному процесі.

Для тексту програми характерні прояви ґендерної асиметрії мови.

Експертиза виявила доцільність долучення до складу програми матеріалу щодо ґендерної рівності та створення для чоловіків і жінок однакових умов для реалізації прав та свобод людини й громадянина.

Характеризуючи зміст програм, державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів, критерії оцінювання навчальних досягнень учнів, автори використовують іменник чоловічого роду учень. На нашу думку, таке формулювання є проявом ґендерної асиметрії мови, тому іменник чоловічого роду учень варто замінити на формулювання учень/учениця, урівноважити тематику змістовних ліній мовною симе-

трією, що дасть змогу оцінювати і хлопчика, і дівчинку з однакової позиції.

Під час вивчення в рамках курсу «Читання» художніх творів, народних і літературних казок, байок, віршів, прислів’їв, загадок тощо треба не тільки формувати в учнів розуміння прочитаного, а й закладати уявлення про ґендерну складову.

У програмі курсу «Основи здоров’я» доцільно було б розширити зміст ґендерного підходу, а саме деталізувати питання «Обов’язки хлопчиків і дівчаток у сім’ї», «Піклування про молодших братиків і сестричок у сім’ї», «Допомога найстаршим членам сім’ї – бабусям і дідусям» тощо.

Щоб забезпечити ґендерну рівність, рівні права і можливості чоловіків та жінок, зміст програм варто не стільки змінювати, скільки розширити щодо ґендерної складової, запровадити ґендерну термінологію, наголошувати на рівних можливостях та здібностях дівчаток і хлопчиків, не протиставляти дітей за статтю в різних сферах діяльності, відмовляючись таким чином від диференційованого, обмежувального підходу у вихованні хлопчиків і дівчаток.

ПРОГРАМИ ДЛЯ 2–4 КЛАСІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ДЛЯ РОЗУМОВО ВІДСТАЛИХ ДІТЕЙ.

ЧАСТИНА ІІ

Програми з образотворчого мистецтва, музики, трудового навчання, фізичної

культури, російської мови, російської мови (читання) для 2–4 класів ЗНЗ для розумо-

во відсталих дітей розроблені на підставі Державного стандарту початкової освіти дітей з порушеннями зору та з обмеженими розумовими можливостями, а також відповідних чинних навчальних програм для початкової школи з урахуванням особливостей сприймання та способів засвоєння навчального матеріалу розумово відсталими учнями цього віку.

Програми з образотворчого мистецтва, музики, трудового навчання, фізичної культури, російської мови, російської мови (читання) для 2–4 класів ЗНЗ для розумово відсталих дітей є ґендерно нейтральними, проте мають деякі ознаки і ґендерної чутливості, і ґендерних стереотипів.

Позитивним є те, що вивчення образотворчого мистецтва, музики, трудового навчання, фізичної культури, російської мови, російської мови (читання) у 2–4 класах ЗНЗ сприяє всебічному розвитку пізнавальних можливостей розумово відсталих дітей. Головне призначення курсу «Образотворче мистецтво» «…полягає в художньо-естетичному розвитку учнів на основі досягнення освітньої (засвоєння елементарних художньо-естетич- них знань і оволодіння графічно-практичними уміннями і навичками) і корекційно-роз- вивальної (сенсорний, інтелектуальний, емоційний розвиток) цілей». Основна мета

53

програми з музики – «…за допомогою комплексного використання різних видів музичного мистецтва дати змогу учням… ознайомитись із довкіллям (навколишніми звуками живої і неживої природи, шумами; емоційними характеристиками тварин та іншими відомостями) через художньо-емоційними характеристиками музичних творів, які служать додатковим інформаційним каналом і допомагають дітям краще запам’ятовувати навчальну інформацію». «Трудове навчання у допоміжній школі спрямоване на досягнення двох основних цілей: освітньої (засвоєння знань, вмінь, навичок) та корекційно-розвивальної (виправлення порушень розвитку, психофізичний розвиток у цілому». Фізичне виховання у ЗНЗ для розумово відсталих дітей має такі завдання: «…зміцнення здоров’я учнів, підвищення їхньої працездатності, формування правильної постави; формування знань з особистої гігієни, правил техніки безпеки під час заняття фізичними вправами, ознайомлення із впливом фізичного навантаження та природних факторів загартування на організм людини; здійснення корекції недоліків фізичного розвитку та порушень психомоторики; формування й удосконалення в учнів рухових умінь прикладного характеру, розвиток у них навичок використання їх у побутовій діяльності; виховання сталого, зацікавленого інтересу в учнів до уроків фізкультури, звички до систематичних занять фізичними вправами й іграми; сприяння розумовому та фізичному розвиткові учнів, а також вихованню моральних і вольових якостей, відповідального ставлення до свого здоров’я, навичок культурної поведінки в місцях фізкультурно-спортивних заходів». Метою вивчення російської мови в початковій школі є «…сообщение школьникам элементарных знаний и формирование соответствующих им умений по языку и правописанию начального уровня коммуникативных умений, обеспечение такого речевого развития, которое поможет им успешно овладеть языком и речью в последующие годы обучения, а также усваивать знания по другим предметам, …это коррекция нарушений психофизического развития с целью успешной адаптации и социализации в обществе». Мета курсу «Російська мова (читання)» – «научить учеников пути аналитико-синтетичес- кого способа читать, сформировать начальные элементы читательской культуры, доступные ученикам читательские и речевые знания в последующие годы обучения и усвоения знаний по другим предметам, коррекция нарушений психофизического развития школьников, воспитание посредством литературы нравственных норм». Усе зазначене відповідає ґендерним підходам у навчально-виховному процесі.

Для тексту програми характерні прояви ґендерної асиметрії мови.

Експертиза виявила доцільність долучення до складу програми матеріалу щодо ґендерної рівності та створення для чоловіків і жінок однакових умов для реалізації прав та свобод людини й громадянина.

Характеризуючи зміст програм, державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів, критерії оцінювання навчальних досягнень учнів, автори використо-

вують іменник чоловічого роду учень. На нашу думку, таке формулювання є проявом

ґендерної асиметрії мови, тому іменник чоловічого роду учень варто замінити на формулювання учень/учениця, урівноважити тематику змістовних ліній мовною

симетрією, що дасть змогу оцінювати і хлопчика, і дівчинку з однакової позиції.

Під час вивчення в рамках курсу «Російська мова. Читання» художніх творів, народних і літературних казок, байок, віршів, прислів’їв, загадок тощо слід не тільки формувати в учнів розуміння прочитаного, а й закладати уявлення про ґендерну складову.

На уроках з фізичної культури треба наполегливіше спрямовувати хлопчиків і дівчаток на партнерство без огляду на стать у спортивних змаганнях та спортивних досягненнях.

Щоб забезпечити ґендерну рівність, рівні права і можливості чоловіків та жінок, зміст програм варто не стільки змінювати, скільки розширити щодо ґендерної складової, запровадити ґендерну термінологію, наголошувати на рівних можливостях та здібностях дівчаток і хлопчиків, не протиставляти дітей за статтю в різних сферах діяльності, відмовляючись таким чином від диференційованого, обмежувального підходу у вихованні хлопчиків і дівчаток.

ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ

Експерти Програми рівних можливостей та прав жінок в Україні проаналізували 36 навчальних програм для спеціальних класів та загальноосвітніх навчальних закладів для дітей з особливими потребами, а саме:

•6 програм для 2–4 класів загальноосвітніх навчальних закладів для глухих дітей,

•13 програм для 2–4 класів загальноосвітніх навчальних закладів інтенсивної педагогічної корекції (для дітей із затримкою психічного розвитку);

•5 програм для 1–4 спеціальних класів загальноосвітніх навчальних закладів для дітей сліпих та зі зниженим зором зі складними вадами розвитку;

•11 програм для 2–4 класів загальноосвітніх навчальних закладів для розумово

відсталих дітей.

Крім того, було зроблено комплексний огляд програм з компенсаторного розвитку сліпих учнів шкіл-інтернатів для дітей з вадами зору.

Експертиза вказаних навчальних програм для спеціальних класів та загальноосвітніх навчальних закладів для дітей з особливими потребами щодо відображення в їхньому змісті ґендерного компонента дає можливість констатувати, що вони є ґендерно нейтральними (частину з них можна зарахувати до ґендерно чутливих). Зміст цих програм потрібно вдосконалити, щоб зробити їх відповідними до вимог ґендерних підходів у навчально-виховному процесі.

Для кожної з програм характерним недоліком є ґендерна асиметрія мови.

1.У програмах з української мови пропонуємо додати питання.

1.1.Під час ознайомлення з обрядами та традиціями українського народу, казками, оповіданнями, віршами додати питання «Ґендерні ролі», щоб указати на однаково вагомі ролі жінок і чоловіків у сім’ї та в вихованні.

1.2.В орієнтовних тематиках словникової та навчально-виховної роботи до тем «Людина», «Частини тіла», «Праця людини», «Професії» додати питання «Розподіл праці», враховуючи вікові особливості дітей.

2.У програмах з української мови (читання) і російської мови (читання) під час читання художніх творів українських і зарубіжних авторів, народних і літературних казок, байок, науково-популярних статей про працю людей, стосунки

55

між людьми, дружбу, взаємодопомогу не тільки формувати в учениць і учнів розуміння прочитаного, а й закладати уявлення про ґендерну рівність.

3.До змісту програм «Я і Україна» треба долучити питання «Особливості органів жінок і чоловіків» (замінивши таким чином питання «Органи людини»). Під час вивчення теми «Як спілкуватися з однолітками і дорослими» варто розглянути питання «Спілкування з хлопчиками та дівчатками». Питання «Риси характеру людей» слід викласти в редакції «Риси характеру чоловіків та жінок».

4.Під час вивчення курсу «Основи здоров’я» доцільно розширити зміст ґендерного підходу, деталізувавши питання «Обов’язки хлопчиків і дівчаток у сім’ї», «Піклування про молодших братиків і сестричок у сім’ї», «Допомога найстаршим членам сім’ї – бабусям і дідусям» тощо.

5.Програми з предметно-практичного навчання, трудового навчання та фізичної культури пропонуємо вдосконалити шляхом уведення ґендерної складової та ґендерної термінології до змісту програм, що дозволить уникнути протиставлення дітей за статтю в різних сферах діяльності.

6.До програми з фізичної культури внести рекомендації щодо спрямування хлопчиків і дівчаток на партнерство без огляду на стать у спортивних змаганнях та спортивних досягненнях.

7.Під час вивчення образотворчого мистецтва треба звертати особливу увагу на диференціацію зображення чоловіків і жінок.

8.Під час вивчення музики доцільно враховувати ґендерну складову, зокрема співвідносити характеристики жіночих та чоловічих персонажів.

9.Характеризуючи зміст програм, державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів, критерії оцінювання навчальних досягнень учнів, слід уникати проявів ґендерної асиметрії мови, додавши до іменників чоловічого роду учень, учитель тощо відповідні іменники жіночого роду учениця, учителька тощо.

На думку експертів, програми для спеціальних загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів)

для дітей, які потребують корекції фізичного та/або розумового розвитку, треба відкорегувати відповідно до вимог Державної програми з утвердження ґендерної рівності в українському суспільстві на період до 2010 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2006 року № 1834, що дозволить відмовитися від диференційованого, обмежувального підходу у вихованні хлопчиків і дівчаток, а також подолати стереотипні уявлення щодо неможливості рівноправного партнерства обох статей, які, на жаль, до цього часу побутують в українському суспільстві.

ҐЕНДЕРНА ЕКСПЕРТИЗА ШКІЛЬНИХ ПІДРУЧНИКІВ ТА НАВЧАЛЬНИХ ПОСІБНИКІВ ДЛЯ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

ВСТУП

Сучасна освіта переживає період перетворень, мета яких – підвищити якість освіти та стати джерелом демократичних змін в країні, що вимагає нових концептуальних підходів до навчання й виховання молоді. Нині загальноосвітня школа може пишатися набором альтернативних підручників для 5–9 класів, які складено відповідно до нових

програм та стандартів і які відображають реалії сьогодення. Із погляду методології,

вони узагальнюють багатий досвід підручникотворення, містять цінний історичний, теоретичний та практичний матеріал із кожного предмета. Реалії сучасного життя вимагають ураховувати в підручниках зміни в соціальних ролях чоловіків і жінок, що відбуваються непомітно, а проте, впливають на свідомість та підсвідомість учнів. Реформа освіти в Україні має долучати ґендерний компонент, ураховувати те, що нові соціальні, економічні та екологічні ризики по-різному впливають на дівчат. Саме тому спроба ґендерного аналізу підручників для середньої школи є важливою складовою впровадження ґендерного підходу в практику навчально-виховного процесу загальноосвітньої школи.

У2005 році в Україні було ухвалено Закон «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків»1 (далі – Закон). У ньому встановлено механізми «досягнення паритетного становища жінок і чоловіків у всіх сферах життєдіяльності суспільства шляхом правового забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків».

Одним з таких механізмів має стати ґендерно-правова експертиза чинного законодавства України, що визначається як «аналіз, результатом якого є висновок про відповідність/невідповідність нормативно-правового документа принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» (стаття 1 «Визначення термінів»). Але йдеться не тільки про документи чинного законодавства.

Устатті 21 Закону читаємо: «Центральний орган виконавчої влади з питань освіти і науки забезпечує проведення експертизи навчальних програм, підручників та навчальних посібників для навчальних закладів щодо відповідності принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» 2.

Виникає питання: як мають проводити таку експертизу, на яких теоретичних засадах вона має бути побудована, якими мають бути постулати, принципи, критерії, методи такого дослідження?

Мета нашого дослідження – розробити рекомендації щодо проведення ґендерного аналізу шкільних підручників. Іншими словами, нам потрібно визначити, хто

може здійснювати ґендерний аналіз шкільних підручників і яким чином.

Наші рекомендації ми презентуємо у вигляді набору світоглядних, наукових та професійних компетенцій, якими повинні володіти експерти, приступаючи до ґендерного аналізу.

Компетенції (лат. competentia) – коло питань, у яких людина добре обізнана, маючи відповідні знання та досвід. Компетенцію розглядають як складну соціально-дидактичну структуру особистості, засновану на знаннях, придбаному життєвому досвіді та цінностях.

1Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків». – Режим доступу: http:// zakon.rada.gov.ua

2Там само.

59

Крім того, у структуру компетенції зараховують внутрішню мотивацію, психологічну та практичну готовність до досягнення якісних результатів у своїй діяльності3.

Набір компетенцій та їх ієрархія визначаються характером дослідження (ґендерний аналіз), його основоположними цільовими установками (відповідність/невідповідність дискурсу підручника принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків), а також реальними можливостями експерта (світогляд, цінності, знання, навички, досвід та ін.). Визначимо ключові компетенції, які формують особистість експерта, здат-

ного до успішного проведення ґендерного аналізу шкільних підручників. На наш погляд,

експерти мають володіти такими компетенціями:

•соціокультурні ґендерні;

•науково-ґендерні;

•професійно-методологічні.

Соціокультурну ґендерну компетенцію розглядають як світоглядну категорію. Вона заснована на ціннісних орієнтаціях людини, її знаннях і соціальному досвіді. Сучасні соціокультурні умови потребують формування особистості, здатної виявляти готовність до порозуміння та співпраці, терпимості до інакомислення, співчуття, критичного осмислення будь-яких суджень, особистості, що уникає категоричності в думках і поглядах та демонструє вміння трансформувати й долати конфліктні ситуації.

Однією з основних складових такої компетенції є ґендерна чутливість, тобто переконання в тому, що «методи дослідження й аналізу мають враховувати існуюче становище жінок і чоловіків та сприяти встановленню ґендерного балансу»4. Об’єктивний та коректний аналіз соціальних проблем суспільства є можливим тільки з позицій ґендерного підходу. У цьому аспекті ґендерний підхід розглядають «як ознаку політичної культури, властиву активній представницькій демократії, що полягає у врахуванні інтересів обох соціально-статевих груп суспільства. Суттю ґендерного підходу є усвідомлення того, що суспільні явища по-різному впливають на чоловіків і жінок, викликають неоднакові їх реакції та мають для них різні наслідки»5.

Отже, світоглядні цінності (установки) такої людини відповідають принципам демократії й толерантності. Частиною її світогляду є культура ґендерної рівності, яку розглядають як одну з загальнолюдських цінностей. Важливим є переконання в тому, що формування громадянського суспільства та досягнення справжньої демократії неможливе без досягнення ґендерної рівності.

Науково-ґендерна компетенція. Проведення кваліфікованого ґендерного аналізу потребує від експертів неабиякої обізнаності у питаннях ґендерної теорії та практики.

Це передбачає володіння:

•теоретичними постулатами та принципами теорії ґендеру;

•ключовими поняттями ґендеру;

•наявними методами та критеріями ґендерного аналізу.

3Мартынюк А.Я. К вопросу о компетентностно ориентированной парадигме в образовании / А.Я.Мартынюк // Ученые записки ТНУ. – Т.23 (62). – 2010. - № 2. – Ч.2: Филология. Социальные коммуникации. – С.48.

4Кікінеджі О.М., Кізь О.Б. Формування ґендерної культури молоді: науково-методичні матеріали до тренінгової програми. Навчальний посібник / О.М.Кікінеджи, О.Б. Кізь. – Тернопіль: ТНПУ ім. В.Гнатюка, 2009. – С.109

5Там само.