Полідисциплінарність релігієзнавства

Філософія релігії

Соціологія релігії

Психологія релігії

Історія релігії

Політологія релігії

Футурологія релігії

Релігійна культурологія

Релігійна антропологія

це розділ академічного релігієзнавства, в якому дається раціональне осмислення природи, сутності й сенсу релігійного феномена. Вона має свої дисциплінарні складники – метафізику, епістемологію та праксеологію релігії.

Філософія релігії

є складовою частиною релігієзнавства і водночас специфічною галуззю соціологічного знання. Її предметне поле, як це визначає М.Бабій, охоплює сукупність .проблем, базовими серед яких є релігія, суспільство, людина в їх взаємозв’язку і взаємозумовленості.

Соціологія релігії

як релігієзнавча дисципліна об’єктом свого дослідження має емоційний вимір релігії. На відміну від філософії релігії, раціоналізованої за змістом форми осягнення феномену релігії та його проявів, сферою зацікавленості психології релігії, предметами її комплексного вивчення постають релігійні почуття, переживання; релігійний досвід, настрої, вольові мотиви, установки тощо.

Психологія релігії

це є специфічна галузь знання, розділ релігієзнавства, що вивчає походження і розвиток релігії у її власних відношеннях і в загальних соціально-історичних та соціально-культурних зв’язках.

Історія релігії

1.2. Поняття релігії. Її структура та функції

Структура релігії

Релігійний культ

Релігійна свідомість

Релігійна організація

• Релігійна свідомість – внутрішній, провідний елемент релігійного комплексу: Віра в існування надприродного. Віровчення – розгорнуте обгрунтування віри (релігійні ідеї, уявлення, концепції, теорії, догмати, зміст священних книг)

• Релігійний культ – зовнішня сторона релігії: реалізація віри у діях соціальних груп та окремих індивідів (обряди, молитви, богослужіння, релігійні свята тощо)

• Релігійна організація - стійка форма упорядкування колективних дій людей. Система взаємодії між священнослужителями та віруючими

СВЯЩЕННІ ТЕКСТИ РЕЛІГІЙ СВІТУ

Релігії	Священні тексти
Іудаїзм	Танах (Старий Заповіт за християнським каноном)
Зороастризм	Авеста
Індуїзм	Веди (складаються з 4-х Вед та коментарів до них, основні з яких — Брахмани)
Даосизм	Дао цзен — зібрання філософських, алхімічних, астрологічнх трактатів (1,5 тис. творів у 5,5 тис. томів)
Синтоїзм	Кодзики
Буддизм	Типітака (Трипітака)
Християнство	Біблія (Старий і Новий Заповіт)
Іслам	Коран

Вона є своєрідною реакцією на різноманітні переживання людини, забезпечуючи процес розв'язання в трансцендентному вимірі життєво важливих суперечностей і проблем людського буття. Релігія психологічно компенсує обмеженість, безсилля, залежність людей від об'єктивних умов існування, наповнює змістом сенс їхнього життя, впливає на ціннісні орієнтації, систему ідеалів, цілеспрямування.

Її особливість полягає у виробленні своєрідної сукупності поглядів, оцінювань, норм, установок, які визначають розуміння людиною світу, орієнтують і регулюють її поведінку.

Ця функція виявляється в регулюванні соціальних відносин, вчинків віруючих через систему заборон, табу, санкції!, стосуючись не лише їх поведінки в суспільстві, а й у сім'ї, інтимній сфері. З цієї точки зору релігія є ціннісно-орієнтаційною і нормативною системою. Водночас кожна релігія має свою систему цінностей, які ґрунтуються на особливостях її віровчення.

Регулятивна функція

Вона спрямована на забезпечення спілкування віруючих з Богом (молитва, інші культові дії) і між собою (під час богослужіння тощо). Релігійна комунікація охоплює різні процеси взаємодії: спілкування, соціалізацію, передавання релігійного досвіду, розвиток зв'язків між окремими віруючими, між віруючими і релігійною громадою, духовенством, між релігійними організаціями різного віросповідання. Вона передбачає передавання, обмін інформацією, її засвоєння, оцінювання, що сприяє інтеграції (об'єднанню) чи дезінтеграції (роз'єднанню) релігійних груп.