- •1. Мовознавство як наука. Предмет,розділи.Місце мов-ва в системі наук
- •2. Методи:описовий, порівняльно-історичний, зіставний, структурний.
- •3. Мовознавство давньої Індії, Китаю, античне мовознавство. Мовознавство середніх віків та епохи Відродження.
- •Давньокитайське мовознавство
- •Мовознавство в Давній Греції та Римі
- •Європейське мовознавство епохи середньовіччя і Відродження
- •4. Порівняльно-історичне мовознавство. Мовознавство XIX - поч. XX століття.
- •Мовознавство XIX - поч. XX століття.
- •5. Проблеми мовознавства XX століття. Актуальні напрями лінгвістики.
- •6. Природа і сутність мови. Мова і суспільство. Функції мови. Загальнонародна мова та її диференціація. Природа і сутність мови.
- •7. Структура мови. Основні та проміжні рівні, їх одиниці. Синхронія та діахронія.
- •8. Мова як знакова система. Специфіка мовного знака. Місце мови серед інших знакових систем
- •9. Мова і мислення, їх взаємозв’язок. Типи мислення. Мова і мовлення. Невербальне мислення. Мова і мислення.
- •Мова і мовлення.
- •10. Гіпотези походження мови (донаукові та наукові). Первісні центри виникнення мови.
- •12. Мовні контакти. Субстрат, суперстрат і адстрат
- •13. Основні процеси історичного розвитку мов. Специфіка і розвиток різних рівнів мовної структури.
- •14. Розвиток і функціонування мов у первісно-общинному, рабовласницькому і феодальному суспільстві.
- •15. Розвитокі функціонування мов у капіталістичному суспільстві. Поняття національної та літературної мов. Територіальні та соціальні діалекти.
- •16. Розвиток і функціонування мов у тоталітарному соціалістичному суспільстві. Питання про перспективи розвитку мов у майбутньому.
- •17. Типи класифікації мов світу (типологічна, генеалогічна, ареальна, функціональна, соціолінгвістична, фонологічна, синтаксична).
- •18. Мови світу, їх порівняльне вивчення. Генеалогічна класифікація мов.
- •19. Поняття типологічної класифікації мов.
- •20.Флективні мови синтетичної та аналітичної будови. Мови народів і народностей України.
- •21. Значення письма в історії суспільства. Предметне «письмо», піктографія, ідеографія.
- •22. Основні етапи розвитку фонографічного письма.
- •23. Поняття про графіку та орфографію. Принципи орфографії.
- •24. Фонетика. Поняття про звуки мови. Аспекти вивчення звуків. Акустичні властивості звука.
- •25. Артикуляційна характеристика звуків мови. Мовленнєвий апарат та його будова. Поняття про артикуляцію та артикуляційну базу.
- •26. Класифікація голосних.
- •27. Класифікація приголосних
- •28. Фонетичне членування мовного потоку (фраза, синтагма, такт, склад). Склад, типи складів. Монофтонги та поліфтонги.
- •29. Інтонація та її складові. Наголос і його види. Явище енклізи і проклізи.
- •30. Взаємодія звуків у потоці мовлення. Типи звукових змін. Позиційні зміни звуків.
- •31. .Комбінаторні зміни звуків.
- •32. Живі та історичні фонетичні зміни. Звукові закони.
- •33. Поняття про орфоепію. Фонетична та фонематична транскрипція.
- •34. Фонологія. Учення про фонему. Відмінності між фонемою і звуком. Диференційні та інтегральні ознаки фонем.
- •35. Вчення про позиції фонем. Варіанти і варіації фонем. Опозиції фонем (привативна, градуальна, еквіполентна, корелятивна).
- •36. Поняття фонологічної системи. Фонологічні школи.
- •37. Лексикологія, її розділи та предмет вивчення.
- •38. Слово як одиниця мови. Основні функції слова. Лексема. Словоформа.
- •39. Лексичне значення слова. Слово, поняття, концепт. Полісемія та омонімія.
- •40. Лексико-семантичні категорії: синонімія, антонімія, гіперо-гіпонімія, конверсиви.
- •41. Лексико-семантична система мови. Словниковий склад мови (характеристика різних груп слів).
- •42. Поняття про етимологію. Принципи наукової етимології. «Народна етимологія». Деетимологізація.
- •43. Історичні зміни словникового складу. Архаїзми, історизми, неологізми. Історична лексикологія.
- •44. Запозичена лексика. Різні шляхи і види лексичних запозичень.
- •45. Фразеологія. Види фразеологізмів.
- •46. Лексикографія. Основні типи словників.
- •47. Граматика, її розділи та предмет вивчення. Основні одиниці граматичної будови мови.
- •48. Лексичне і граматичне значення, відмінності між ними.
- •49. Морфема. Види морфем.
- •50. Морфологічна будова слова. Зміни у морфологічній будові слова. Основні способи словотворення.
- •51. Граматична форма слова. Способи вираження граматичних значень: афіксація, фузія, аглютинація.
- •52. Способи вираження граматичних значень: чергування, редуплікація, складення, наголос, суплетивізм
- •54. Поняття граматичної категорії. Класифікація граматичних категорій. 55.Граматичні категорії та лексико-семантичні розряди.
- •56. Частини мови як лексико-граматичні розряди слів. Принципи класифікації частин мови.
- •58. Характеристика основних частин мови. 57.Частини мови в різних мовах.
- •59. Поняття про словосполучення. Класифікація словосполучень.
- •60. Синтаксичні зв'язки слів у словосполученні та реченні.
- •61. Речення як основна комунікативна одиниця. Ознаки речення. Речення і судження.
- •62. Члени речення і частини мови..Актуальне членування речення.
37. Лексикологія, її розділи та предмет вивчення.
Лексикологія— розділ науки про мову, який вивчає лексику (словниковий склад мови). Розрізняють Загальну лексикологія - встановлює загальні закономірності будови, функціонування
й розвитку лексики. Конкретна лексикологія вивчає словниковий склад однієї мови. Історична лексикологія займається історією словникового складу, причинами й закономірностями його зміни. Зіставна лексикологія досліджує словниковий склад двох чи більше мов із метою виявлення структурно-семантичних подібностей і відмінностей між ними або з метою виведення спільних семантичних закономірностей. Прикладна лексикологія вивчає питання укладання словників, перекладу, лінгводидактики й куль-
тури мовлення. До лексикології в широкому значенні слова належать такі науки:1) власне лексикологія — наука про словниковий склад;
2) семасіологія—наука про значення слів. її ще називають лексичною семантикою.3) ономасіологія— наука, яка вивчає процеси найменування. Її називають ще теорією номінації.4) етимологія — наука, яка досліджує походження слів; 5)фразеологія
— наука про стійкі словосполучення;6) ономастика— наука про власні назви, яка складається з антропоніміки— науки про імена людей і топо-
німіки — науки про географічні назви та ін; 7) лексикографія— наука про укладання словників.
38. Слово як одиниця мови. Основні функції слова. Лексема. Словоформа.
Більшість же мовознавців уважають, що слово — найконкретніша мовна одиниця, основна і базисна Слово — найменша смислова одиниця мови, вільно відтворювана в мовленні для побудови висловлювань"(Б.М. Головін);
Характерними ознаками слова є цільність, виокремленість, ідіоматичність і вільна відтворювальність у мовленні. Основною функцією слова є номінативна.Тільки за цією однією функцією (за способом номінації)слова поділяють на чотири типи: 1) повнозначні, 2) вказівні (займенникові), 3) службові, 4) вигукові, які стосуються не думки, а емоцій.
Лексема — слово-тип, абстрактна одиниця мови, інваріант, у якому абстрагуються від його форм.
Словоформа — це окреме слово в певній граматичній формі. Наприклад, корінь, кореня, кореневі, коренем — це одна лексема, але чотири різні словоформи.
39. Лексичне значення слова. Слово, поняття, концепт. Полісемія та омонімія.
Лексичне значення - історично закріплена в свідомості людей співвіднесеність слова з певним явищем дійсності. Ядром лексичного значення є концептуальне значення (мисленнєве відображення певного явища дійсності,поняття).
.конотативне значення, тобто емоційні, експресивні, стилістичні "додатки" до основного значення. Напр, слова морда, пика, фізіономія мають таке ж концептуальне значення, як і обличчя.
ПОНЯТТЯ — результат узагальнення і виділення предметів, явищ якогось класу за пев-ними спільними і в сукупності специфічними для них ознаками. Так, поняття "стіл" означає будь-який за формою та призначенням стіл. Віднесеність слова до поняття називають сигніфікативним значенням.
У мові є слова з одним значенням, але частіше слова мають два і більше значень. Слова з одним значенням називають моносемічними, а слова з двома і більше значеннями —полісемічними.
Полісемія— наявність різних лексичних значень у одного й того ж слова.
Омоніми - слова, які звучать однаково, але мають різні значення.
.Омоформи —слова, в яких збігаються тільки окремі форми.
Так, наприклад, (три олівці, три йому руки). Омофони — слова, які вимовляються однаково, але різняться написанням. роман і Роман.
Омографи - слова, які пишуться однаково, а вимовляються по-різному. Наприклад: мука і мука.