Давньокитайське мовознавство

У II ст. до н. є. було укладено перший ієрогліфічний словник. Першим класиком китайського мовознавства вважають Сю Шеня (І ст. н. є.). Він здійснив класифікацію ієрогліфів і виділив їх складові частини. Граматиці в китайській лінгвістиці приділяли незначну увагу.

Досліджували китайські мовознавці й питання діалектології та етимології. Китайська лінгвістична традиція справила істотний вплив на японське мовознавство.

Мовознавство в Давній Греції та Римі

Розрізняють два періоди: філософський і александрійський Філософський період. У цей період

Платонові ж належить і перша спроба виділення частин мови: він розрізняє ім'я і дієслово.

Школою стоїків - стоїки уточнили й розширили класифікацію частин мови (встановили п'ять частин мови:дієслово, сполучник, член, власні імена й загальні назви)

Александрійський період.

Найвідомішими мовознавцями александрійської

школи є Арістарх Самофракійський, Діонісій Фракійський і Аполлоній Діскол.

Заслуговують уваги праця Внесок римських мовознавців у граматичну теорію полягає в тому, що вони вивели з частин мови член (артикль), ввели вигук, відкрили новий відмінок — аблятив і числівники поділили на кількісні та порядкові.

Європейське мовознавство епохи середньовіччя і Відродження

Протягом VI—XII ст. у Західній Європі зусилля

вчених були спрямовані переважно на засвоєння

латинської спадщини.

Лише з XIII ст., у передренесансний період, коли

європейські вчені ширше і глибше ознайомились із працями Арістотеля, граматика стає частиною філософії. На основі логічних ідей у XIII ст. виникає логіко-граматична школа «модистів». Основою її концепції було розмежування в мові трьох компонентів — речі, поняття, слова, яким відповідали три категорії модусів — модуси існування, модуси поняття і модуси позначення.

4. Порівняльно-історичне мовознавство. Мовознавство XIX - поч. XX століття.

Порівняльно-історичне мовознавство — один з основних напрямів лінгвістики, головною метою якого є вивчення споріднених мов з допомогою порівняльно-історичного методу.

Основоположники пор-істор мов-ва є: Франц Бонн - уперше розробив заг теорію пор-істор м-ва,увів термін індо-європ мови; Я.Грімм - написав першу пор-істор граматику герман.мов;

Мовознавство XIX - поч. XX століття.

Основні напрями в мов-ві 19 ст

1) Першим напрямом, який виник у надрах

порівняльно-історичного мовознавства, був натуралізм. Натуралізм — напрям, який поширював принципи і методи природничих наук на вивчення мови і мовленнєвої діяльності

Основоположником натуралізму став німецький мовознавець Август Шлейхер (поняття законів розвтку мови вперше ввів у мов-ві,створ теорію родовідного дерева)

2) Під впливом ідей Гумбольдта й у зв'язку з інтенсивним розвитком психології в середині XIX ст. виник психологічний напрям у мовознавстві.

Психологічний напрям — сукупність течій, шкіл, концепцій, які розглядають мову як феномен психологічного стану і діяльності людини чи народу.

видатним представником психологічного напряму в слов'янському мовознавстві є Олександр Опанасович Потебня.

3) Молодограматизм — напрям у порівняльно-історичному мовознавстві, мета якого — дослідження живих мов, які нібито розвиваються за суворими, що не знають винятків, законами.

Представником молодограматизму був основоположник Московської лінгвістичної школи Пилип Федорович Фортунатов.