- •2.Класифікаціяекономіко-математичнихмоделей. Етапипобудовиекономіко-математичних моделей.
- •18.Актуальність задач цілочисельноголінійногопрограмування. Математична постановкацілочисельних задач лінійногопрограмування. Геометричнаінтерпретація на площині.
- •23. Побудова циклів перерозрахунку для знаходження нового опорного розв’язку.
- •4. Класифікація задач і методів математичного програмування.
- •7. Цільова функція задачі лп. Система лінійних обмежень та її геометрична інтерпретація.
- •6. Предмет і методи математичного програмування. Приклади економічних задач лінійного програмуванням і побудова їх математичної моделі.
- •8. Допустимий та оптимальний розв'язки задачі лп, властивості розв'язків.
- •19.Алгоритм Гоморі. Розв'язування задач цчлп застосовуючи алгоритм
- •20. Постановка транспортної задачі і її цільова функція. Транспортна задача
- •21. Транспортна задача. Методи північно-західного кута та найменшого елемента для побудови опорного розв'язку транспортної задачі і умова його невиродженості.
- •9.Графічний метод розв*язку задач лп, що містять дві змінні.
- •29.Задачі динамічногопрограмування. Поняття про принцип оптимальності Беллмана та йогозастосування до розвязуваня задач
- •31. Класифікація задач стохастичного програмування. Методи розв’язування задач стохастичного програмування(прямі, непрямі), приклади їх реалізації.
- •28. Економічний зміст, деякі типи задач та моделі динамічного програмування. Алгоритм методу динамічного програмування.
- •10. Побудова математичних моделей економічних задач різного типу.
- •26. Розглянемо метод множників Лагранжа на прикладі такої задачі нелінійного програмування:
26. Розглянемо метод множників Лагранжа на прикладі такої задачі нелінійного програмування:
Z =f (х1, х2... хп) —> mах (min) за умов
q1(x1,x2,…xn)=bi,i=1, де функція f (х1, x2, ..., хп) i q1(x1, x2, …xn) диференційовані.
Ідея методу множників Лагранжа полягає в заміні даної задачі простішою: на знаходження екстремуму складнішої функції, але без обмежень. Ця функція називається функцією Лагранжа і подається у вигляді
де λi— не визначені поки що величини, так звані множники Лагранжа.
Знайшовши частинні похідні функції L за всіма змінними і прирівнявши їх до нуля:
запишемо систему
що є, як правило, нелінійною.
Розв'язавши цю систему, знайдемо X* =(х1, x2, ..., хп) i λ0= (λ1, λ 2, ..., λm) — стаціонарні точки. Оскільки їх визначено з необхідної умови екстремуму, то в них можливий максимум або мінімум.
27. Зада́ча дробо́во-ліні́йного програмува́ння — задача мінімізації (максимізації) дробово-лінійної функції
R(x)= (L_1 (x))/(L_2 (x))= (d_1+(c_1,x))/(d_2+(c_2,x))
при лінійних обмеженнях
Ax=b,x≥ 0
де A — матриця m×n, c1 i c2— n-мірні вектори, b— m-мірний вектор, d1 i d2 — дійсні числа, x≥0 означає додатність всіх компонент вектора x.
При розв'язку задачі мінімізації розглядаються дві допоміжні задачі лінійного програмування:
min {d1z0+(c1,z)} Az=bz_0;
d2z0+(c2, z)=1;
z0≥0; z≥0
min {-d1z0 – (c1, z)} d2z0+(c2, z) = -1
z0≥0; z≥0
Доведено, що для того, щоб задача дробово-лінійного програмування була допустимою, необхідно і достатньо, щоб принаймні у однієї із задач — у 1-й або у 2-й — існував допустимий план з z0≥0; при цьому, якщо допустимий план у задачі 1-й або 2-й існує, то у відповідної задачі існує і допустимий план з z0≥0.
Особливості:
цільова функція завжди є дробом, чисельник і значення якого є лінійним.
В системі обмежень знаходяться тільки лінійні обмеження, які мають вигляд рівнянь або ж нерівностей обох видів.
Шляхом певних математичних перетворень дані задачі можна звести до лінійного виду, а отже розв’язати симплексним метод