- •Види та характерні особливості сучасних мев
- •2. Суть, фактори та тенденції міжнародного поділу праці
- •2. Основні тенденції міжнародного поділу праці.
- •3. Форми та напрямки розвитку міжнародної спеціалізації та кооперування виробництва.
- •4. Сучасне світове господарство
- •5. Сучасна міжнародна торгівля в системі мев
- •6. Суть, структура та показники світової торгівлі
- •7. Класичні теорії міжнародної торгівлі
- •8. Альтернативні теорії міжнародної торгівлі
- •1.Теорія меркантилізму
- •2.1. Теорія абсолютних переваг (а. Сміт)
- •2.2. Теорія порівняльних переваг (д. Рікардо)
- •3. Неокласичні теорії
- •3.1. Теорія Хекшера-Оліна
- •3.3. Парадокс Леонтьєва
- •5. Теорія ефекту масштабу
- •9.Торгівля послугами та її місце в сучасних міжнародних економічних відносинах
- •10. Міжнародний лізінг
- •11.Міжнародний факторинг і форфейтинг
- •Міжнародний франчайзинг
- •13.Причини та динаміка міжнародного руху капіталу
- •15.Сутність та форми міжнародного руху капіталу
- •14.Особливості сучасного міжнародного руху капіталу
- •16. Роль і характер прямих іноземних інвестицій
- •17. Міжнародні портфельні інвестиції
- •19. Міжнародний кредит та його роль в міжнародних економічних відносинах
- •20.Міжнародна заборгованість
- •21. Суть і сучасні риси міжнародної трудової міграції
- •22.Наслідки міжнародної трудової міграції
- •23.Міграційна політика країн імпортерів та експортерів трудових ресурсів
- •24.Україна в світових міграційних процесах
- •25. Суть і головні передумови міжнародної економічної інтеграції
- •26. Етапи розвитку інтеграційних процесів та їх особливості.
- •27. Особливості європейських інтеграційних процесів
- •28. Північноамериканська міжнародна економічна інтеграція
- •29.Економічна інтеграція країн Латинської Америки
- •30. Інтеграційні процеси в Азії й Африці
- •31. Україна в сучасних інтеграційних процесах
- •32. Поняття світової валютної системи та її основні елементи
- •Етапи становлення світової валютної системи
- •Проблеми і перспективи розвитку світової валютної системи в умовах глобальної економічної кризи
- •Вільні економічні зони: сутність та цілі створення
- •36.Основні види вільних економічних зон: досвід функціонування.
- •Сутність і особливості процесу глобалізації на сучасному етапі.
- •37.Сутність і особливості процесу глобалізації на сучасному етапі.
- •43.Світова торгівля ліцензіями
- •44. Міжнародний інжиніринг.
- •46.Регулювання міжнародного інвестування
- •47.Регулювання міжнародного технологічного обміну
- •48. Регулювання міжнародної міграції робочої сили
- •49. Регулювання валютно-кредитної політики країн
- •50. Регулювання зовнішньої заборгованості країн
- •15.1. Діяльність Паризького клубу
50. Регулювання зовнішньої заборгованості країн
Ключові поняття Клуби кредиторів; Паризький та Лондонський клуби; країна-боржник; країна-кредитор; зовнішня заборгованість; реструктуризація боргу; Торонтські, Х'юстонські, Лондонські, Неапольські умови; Банківський консультативний комітет
15.1. Діяльність Паризького клубу
Паризький клуб - неформальне об'єднання урядів країн-кредиторів, якими є Австралія, Австрія, Бельгія, Норвегія, Велика Британія, Німеччина, Данія, Іспанія, Італія, Канада, Нідерланди, Норвегія, Португалія, США, Швейцарія, Швеція, Франція, Фінляндія та Японія. Це об'єднання було створено в 1956 р. з метою реструктуризації заборгованості країн, що розвиваються. Паризький клуб - це неформальне об'єднання, яке не має штаб-квартири, секретаріату, а головне - статуту, іншими словами, цей клуб не має юридичного статусу. Участь у Паризькому клубі означає постійний обмін інформацією між кредиторами про заборгованість та хід її погашення. Усі угоди країн-боржників з Паризьким клубом мають статтю, що регламентує їхній обов'язок не надавати третім країнам більш вигідних умов погашення боргу перед ними, ніж умови, що були надані членам клубу. Найбіднішим країнам йдуть на поступки та можуть списати до 80 % їхнього зовнішнього боргу офіційним кредиторам. Практика, що прийнята Клубом, обмежує також суму поступки країною-кредитором активів на вторинному ринку боргових зобов'язань до 20 млн дол., або 10 % загальної суми вимог до даної країни-кредитора. У своїй роботі Паризький клуб дотримується трьох основних принципів:
o наявність неопосередкованої загрози неотримання платежів;
o обумовленість реструктуризації боргу зобов'язанням боржника проводити певну економічну політику;
o рівномірне розподілення невиплачених боргів серед кредиторів.
Х'юстонські умови прийняті в 1990 р. по відношенню до бідних країн, у яких річний доход на душу населення перевищує максимальний рівень, установлений Всесвітнім банком, що на сьогодні становить майже 785 дол. на рік. Згідно з цими умовами:
? строк погашення комерційних кредитів збільшується до 15 років з пільговим періодом у 8 років;
? з програм офіційної допомоги строк погашення й пільговий період становлять 20 та 10 років відповідно.
Лондонські умови означають:
? анулювання 25 % боргу з подальшою реструктуризацією суми, що залишилась, на 23 роки з шестирічним пільговим періодом;
? реструктуризація боргу за ринковими відсотковими ставками на 25 років з 16-річним пільговим періодом;
? реструктуризація зобов'язань щодо обслуговування кредиту, який був наданий як офіційне сприяння розвитку країни на 30 років із 20-річним пільговим періодом
До країн, реструктуризація боргу яким проводилася на основі Лондонських умов, належать Гвінея, Гондурас, Мозамбік, Сьєрра-Леоне.
Згідно з Неапольськими умовами, реструктуризація боргу проводиться протягом 40 років, а пільговий період може тривати 16 або 20 років. У цьому випадку відсоткова ставка не переглядається.
З 1997 р. Паризький клуб почав застосовувати Ліонські умови, за якими боргові зобов'язання можна знижувати до 80 %.
Найбільш поширені Стандартні умови Паризького клубу, які дозволяють реструктуризацію 10 % боргу на 10 років з 5-річним пільговим періодом