- •Види та характерні особливості сучасних мев
- •2. Суть, фактори та тенденції міжнародного поділу праці
- •2. Основні тенденції міжнародного поділу праці.
- •3. Форми та напрямки розвитку міжнародної спеціалізації та кооперування виробництва.
- •4. Сучасне світове господарство
- •5. Сучасна міжнародна торгівля в системі мев
- •6. Суть, структура та показники світової торгівлі
- •7. Класичні теорії міжнародної торгівлі
- •8. Альтернативні теорії міжнародної торгівлі
- •1.Теорія меркантилізму
- •2.1. Теорія абсолютних переваг (а. Сміт)
- •2.2. Теорія порівняльних переваг (д. Рікардо)
- •3. Неокласичні теорії
- •3.1. Теорія Хекшера-Оліна
- •3.3. Парадокс Леонтьєва
- •5. Теорія ефекту масштабу
- •9.Торгівля послугами та її місце в сучасних міжнародних економічних відносинах
- •10. Міжнародний лізінг
- •11.Міжнародний факторинг і форфейтинг
- •Міжнародний франчайзинг
- •13.Причини та динаміка міжнародного руху капіталу
- •15.Сутність та форми міжнародного руху капіталу
- •14.Особливості сучасного міжнародного руху капіталу
- •16. Роль і характер прямих іноземних інвестицій
- •17. Міжнародні портфельні інвестиції
- •19. Міжнародний кредит та його роль в міжнародних економічних відносинах
- •20.Міжнародна заборгованість
- •21. Суть і сучасні риси міжнародної трудової міграції
- •22.Наслідки міжнародної трудової міграції
- •23.Міграційна політика країн імпортерів та експортерів трудових ресурсів
- •24.Україна в світових міграційних процесах
- •25. Суть і головні передумови міжнародної економічної інтеграції
- •26. Етапи розвитку інтеграційних процесів та їх особливості.
- •27. Особливості європейських інтеграційних процесів
- •28. Північноамериканська міжнародна економічна інтеграція
- •29.Економічна інтеграція країн Латинської Америки
- •30. Інтеграційні процеси в Азії й Африці
- •31. Україна в сучасних інтеграційних процесах
- •32. Поняття світової валютної системи та її основні елементи
- •Етапи становлення світової валютної системи
- •Проблеми і перспективи розвитку світової валютної системи в умовах глобальної економічної кризи
- •Вільні економічні зони: сутність та цілі створення
- •36.Основні види вільних економічних зон: досвід функціонування.
- •Сутність і особливості процесу глобалізації на сучасному етапі.
- •37.Сутність і особливості процесу глобалізації на сучасному етапі.
- •43.Світова торгівля ліцензіями
- •44. Міжнародний інжиніринг.
- •46.Регулювання міжнародного інвестування
- •47.Регулювання міжнародного технологічного обміну
- •48. Регулювання міжнародної міграції робочої сили
- •49. Регулювання валютно-кредитної політики країн
- •50. Регулювання зовнішньої заборгованості країн
- •15.1. Діяльність Паризького клубу
4. Сучасне світове господарство
Для сучасного періоду міжнародного економічного розвитку характерне широке залучення країн у міжнародні взаємозв´язки. Це пов´язане з тим, що масштаби сучасного виробництва переросли національні рамки. У міжнародних масштабах переміщуються не лише товари, а й фактори виробництва, насамперед капітал та робоча сила. Охопленою сферою стала не лише сфера обігу, а й сфера виробництва. Для нормального підтримання і розвитку національного виробництва стає необхідною взаємодія з іншими країнами, участь у міжнародному поділі праці та обміні. Посилюється інтернаціоналізація виробництва й усього господарського життя, що стало основою формування світового господарства.
Наведені вище міркування відображені у понятті світове господарство:
світове (всесвітнє) господарство — це сукупність національних господарств, взаємозв´язаних міжнародним поділом праці, міжнародними економічними відносинами;
світове господарство — сукупність національних економік країн світу, поєднаних мобільними факторами виробництва;
сучасне світове господарство — це сукупність національних економік, що перебувають у тісній взаємодії і взаємозалежності, глобальний економічний організм, підпорядкований об´єктивним законам ринкової економіки;
• світове господарство — це сукупність міжнародних економічних відносин у взаємозв´язку з продуктивними силами та відповідним механізмом регулювання й управління.
Ці формулювання дещо відрізняються за змістом, що відображає різні підходи до визначення структурних елементів світового господарства. У перших трьох визначеннях головними елементами є національні економіки (господарства). Згідно з четвертим визначенням міжнародна економічна система розглядається як результат взаємодії усієї сукупності світогосподарських зв´язків та продуктивних сил із задіянням механізму регулювання та управління, як система якісно вищого рівня, ніж проста сукупність національних економік різних держав. Кожне з наведених визначень більшою чи меншою мірою відображає суть світового господарства. Найповнішим можна вважати таке визначення: світове господарство — це сукупність національних господарств, взаємопов´язаних міжнародними економічними відносинами з відповідним механізмом регулювання та управління.
Світове господарство є складною комплексною системою з досить чіткими межами, якісними і кількісними параметрами. Його не треба ототожнювати зі світовою економікою, яка стосується здебільшого продуктивних сил, їхніх національних та регіональних особливостей. Не потрібно його ототожнювати і зі світовим ринком. Відмінність світового господарства від світового ринку полягає в тому, що воно проявляється насамперед через міжнародний рух факторів виробництва та товарів (меншою мірою). Для світового ринку переважно характерне міжнародне переміщення товару, міжнародна торгівля. Світове господарство поєднує усі основні параметри світового ринку і доповнює його новими суттєвими рисами, пов´язаними з міжнародною мобільністю факторів виробництва.
Характерними рисами сучасного світового господарства є:
розвиток міжнародного переміщення факторів виробництва, передовсім у формах ввезення — вивезення капіталу, робочої сили і технології;
зростання на цій основі міжнародних форм виробництва на підприємствах, розташованих у декількох країнах, насамперед у рамках ТНК;
економічна політика держав у підтримці міжнародного руху товарів і факторів виробництва на двосторонній і багатосторонній основах;
виникнення економіки відкритого типу в рамках багатьох держав і міждержавних об´єднань.
Регулюють світове господарство заходами національної та міждержавної економічної політики. У межах світового господарства економіка окремих країн стає все більш відкритою й орієнтованою на міжнародне економічне співробітництво.
Кінець XX і початок XXI ст. є періодом формування нової системи світового господарства з властивою їй ієрархією національних економік у міжнародному поділі праці та на міжнародному ринку факторів виробництва. Основною її рисою все більше стає не суперечність, а тенденція до співробітництва і взаєморозуміння. Нівелюються, зближуються економічні рівні розвитку різних країн.
Інтернаціоналізація виробництва під дією НТР створює таку ситуацію, коли країнам вже невигідно мати виключно все "своє виробництво". Інтегруючись у світове господарство, країни прагнуть знайти і знаходять там свою комірку. Дослідження закономірностей формування міждержавних зв´язків, їх розвитку дає змогу зробити висновок про те, що прагнення до створення єдиного планетарного ринку капіталів, товарів та послуг, економічне зближення й об´єднання окремих країн у єдиний господарський комплекс є генеральною тенденцією розвитку світового господарства.
Провідною тенденцією світогосподарського розвитку останніх десятиліть (особливо останнього) є поступовий перехід багатьох країн до економіки відкритого типу. Він передбачає ліквідацію державної монополії зовнішньої торгівлі, використання різних форм спільного підприємництва, організацію зон вільного підприємництва, інтеграцію господарського комплексу в світове господарство та світовий ринок. Одним з найважливіших критеріїв цього переходу є сприятливий інвестиційний клімат країн, що стимулює приплив капіталовкладень, технологій, товарів. Внутрішній ринок країни доступний для таких надходжень. Проте водночас відкрита економіка не допускає безконтрольності у зовнішньоекономічних зв´язках. Вона вимагає активного державного регулювання структури експорту та імпорту, руху капіталу, митної, валютної, податкової, кредитної та інвестиційної політики тощо, щоб не допустити одностороннього переважання економічно розвиненіших країн.