2 Механіка. Кінематика

Механіка – це розділ фізики, який вивчає різні види механічного руху тіл, не виясняючи його причини (кінематика); причину руху тіл (динаміка); умови відносного спокою (статика).

2.1 Основні поняття і задача кінематики

Механічний рух – переміщення тіла у просторі й часі відносно

інших тіл, які вважаються нерухомими.

Система відліку – це сукупність тіл і зв’язана з ними система координат, відносно яких вивчається рух тіл.

Початок відліку – момент часу, з якого вивчається рух тіл.

Матеріальна точка – тіло, розмірами якого можна знехтувати порівняно з відстанню, яке воно проходить при своєму рухові, а всю масу тіла вважати сконцентрованою в його центрі мас.

Траєкторія – сукупність точок простору, які послідовно проходить тіло при своєму русі, або простіше це слід тіла у просторі.

Шлях (S) – відстань між початковим і кінцевим положенням тіла, виміряна по траєкторії, тобто це довжина траєкторії. Шлях – величина скалярна.

Переміщення () – відрізок прямої, який з’єднує початкове і кінцеве положення тіла. Це векторна величина, яка вказує напрямок руху тіла і співпадає із шляхом тільки у випадку прямолінійної траєкторії.

Задача кінематики – визначити положення тіла (його координати) і швидкість руху в будь-який момент часу.

2.2 Класифікація механічного руху

По формі траєкторії механічний рух буває прямолінійний і криволінійний, по швидкості – рівномірний і нерівномірний. Для тіл, які не можна вважати матеріальними точками, рух буває поступальний і обертальний. При поступальному русі будь-яка пряма, проведена через дві точки тіла, залишається паралельною сама собі. При обертальному русі всі точки тіла описують концентричні кола, центри яких лежать на одній прямій, яка називається віссю обертання.

2.3 Способи задавання руху точки у просторі

Є три способи задавання положення і руху точки у просторі: звичайний, векторний і координатний.

При звичайному (траєкторному) способі повинно бути відомо: траєкторія; начало відліку, тобто дугова координата S(0) точки А в початковий момент часу; напрямок руху по траєкторії від початкового положення; дугова координата S(t) точки В, яка вимірюється довжиною траєкторії від початкової точки до положення тіла в будь-який момент часу, тобто повинна бути відома функція S = S(t).

Наприклад, S(t) = 10 + 2t -3t² + 5t³ (м).

При векторному способі положення точки задається кінцем радіус-вектора , проведеним із деякого центра О. Повинно бути відомо: 1) положення полюса О; 2) Векторна функція часу , яка називається векторним законом руху тіла.

Наприклад, , (2.1)

де - одиничні вектори (орти) вздовж координатних осей X, Y, Z відповідно.

При координатному способі повинні бути заданими: система координат X, Y, Z; функції часу: x(t), y(t), z(t). Наприклад,

x(t) = 4t (м); y(t) = -7t² (м); z(t) = 2t³ (м).

Всі способи взаємозв’язані. Найпростішим є зв’язок двох останніх. Якщо помножити координатні функції на відповідні орти і додати, одержимо векторну функцію (2.1) для .