55. Чинники рецепції римського права

У континентальній Європі підставою для рецепції (в економічній сфері) стали розвиток торгівлі, ремесел, зростання міст. «Вільні міста» потребували системи нормативно-правового регулювання, заснованої на ідеях формальної рівності і незалежності учасників ринкових відносин. Такою системою, найбільш відповідною названим ідеям, виявилося римське право.

Зі зміною сільського укладу, земельних відносин на селі, правова система, що зародилася в містах, стала загальнонаціональною, континентально-європейською.

Крім економічних причин існували і соціально-культурні передумови запозичення Європою римського права. Розвиток тут освіти, мистецтва, культури підготувало ґрунт для сприйняття римських юридичних концепцій, поглядів, понять, конструкцій. Важливу роль у цьому процесі зіграли університети. Університетські професори активно займалися вдосконаленням юридичної доктрини, категоріального апарату, а пізніше — розробкою моделей, проектів найважливіших законів, кодексів.

Важливою передумовою рецепції римського права стало також благословення християнської церкви. Протягом багатьох століть церква негативно ставилася до римського права, і знадобився авторитет Фоми Аквінського, щоб подолати таке упередження[5].

Сприяння рецепції виявляла й феодальна держава, оскільки римська правова концепція була міцно поєднана з ідеєю сильної державної влади, яка стоїть над індивідами та соціальними групами. Крім етнічних і політичних причин і джерел, на їх основі діяли ідеологічні та юридичні передумови рецепції. Відомо, що вже в період раннього середньовіччя формальну основу рецепції деякі монархи вбачали в спадкоємності влади від римських імператорів. Зокрема, німецькі імператори ще в XII ст., прагнучи підвищити авторитет своєї влади, стали розвивати теорію про її спадкоємність від римських монархів, а німецьку державу, яка виникла на території Північної Італії, веліли іменувати «Священна Римська імперія німецької нації»[4].

 

56) Форми рецепції римського права

Тепер можемо перейти до з'ясування форм рецепції римського приватного права. Наприклад, це може бути вивчення, коментування та засвоєння положень римського права або використання його як взірця при створенні кодифікованих актів законодавства. Крім того, рецепція можлива й у формі вивчення та усвідомлення юристами, котрі застосовують право, або потенційними законодавцями головних засад римського права. При цьому спеціальні кодифікаційні акти можуть не прийматись, але дух, ідеї реципованої системи права глибоко проникає у правову систему, яка сприймає.

Підсумовуючи, виокремимо такі форми рецепції римського права:

— вивчення в навчальних закладах як юридичної загальноосвітньої дисципліни з метою формування світогляду майбутніх правників;

— вивчення римського права як надбання культури;

— дослідження, аналіз та коментування юридичних джерел;

— безпосереднє застосування норм та положень раніше чинного права;

— використання норм позитивного права як взірця при створенні нормативних актів (особливо при реалізації коди-фікаційних проектів);

— використання методики створення нормативних актів або їхнього застосування;

— сприйняття та використання головних засад, ідей та категорій, накопичених попередніми системами права.

При цьому слід мати на увазі, що реально рецепція майже ніколи не відбувається в якійсь одній формі. Найчастіше має місце сполучення кількох форм з переважанням якоїсь з них.

57 - Види рецепції римського права.

• прямі (первинні) - безпосереднє сприйняття ідей, правових пам’яток римського приватного права певною цивілізацією

• похідні (вторинні) - запозичення ідей з правничої системи або законодавства окремої країни, де рецепція вже відбулася раніше

*(наприклад, запозичення багатьма країнами положень Кодексу Наполеона або Німецького Цивільного Уложення)

• явна

• прихована (латентна) - запозичення принципів римського приватного права в процесі правотворчості, при офіційному проголошенні відмови від застарілого права

*(наприклад, коли йдеться про правотворення у радянській державі, де панувала чи панує соціалістична концепція цивільного права, що відкидає суть та головні ідеї приватного права взагалі та права римського зокрема)

 

58 – Типи рецепції римського права.

Типи: східноєвропейський (візантійський) та західноєвропейський.

Східноєвропейський (візантійський) тип рецепції має такі риси:

• ґрунтується на одній, чітко встановленій ідеологічній максимі;

• не має, як правило, глибокої науково-теоретичної бази;

• провадиться «за ініціативою зверху», не обов'язково зумовленою потребами суспільства або навіть не відповідаючи його потребам;

• обмежується кількома видами форм рецепції, найчастіше — обранням зразків для наслідування.

Західноєвропейський тип рецепції:

• ґрунтується на плюралізмі політичних та правових думок;

• має надійне методологічне підґрунтя (теоретичну базу);

• є компромісом дії різних політичних, економічних, соціальних сил;

• відбувається внаслідок «ініціативи знизу» (як реалізація соціальних, культурних, економічних та інших потреб).

59 – Рецепція римського права у Східній Європі.

Візантія.

У радянськiй романiстицi широкого поширення набула точка зору, згiдно з якою Юстинiан звернувся до кращих зразкiв Римського права та провiв його систематизащю з таких мотивiв:

- створення сильного и жорсткого законодавства, здатного утримувати підвалини рабовласницької iмперiї,

- утримувати в покорi рабiв

- наведення порядку у судах і надання усій імперії єдиної та стрункої правової основи;

- пристосування до умов Вiзантiї положень Римського права, як найбiльш досконалої системи права, яка ґрунтується на приватній власності.

- Крiм того, підкреслювалось, що за допомогою систематизації Юстинiан мріяв відтворити колишню єдину Римську імперію.

Першим за часом було отворено Кодекс, який являв собою звiд iмператорських конституцiй. Спочатку малось на метi лише впорядкувати конституцiї, якi накопичились за останнi сто рокiв, але потiм Юстиніан змiнив пiдхiд, визначивши завдання бiлып широко: не лише обробка законодавства за останш столiття, але и перегляд вже iснуючих кодифiкованих актiв (кодексiв).

Починаючи систематизаційні роботи, Юстиніан ставив перед собою «надзавдання»: через єдине право як один з феноменів суспільного життя, як елемент культури прокласти шлях до відновлення Римської імперії. Саме цим пояснюється звернення до багатств римського права, принциповий підхід до організації систематизаційних робіт.

60 – Рецепція римського права в Західній Європі.

Історія римського права у Західній Європі, починаючи з епохи Середньовіччя, є прикладом його запозичення в інтересах застосування до особистої юридичної культури та практики.

Визначну роль у відродженні і популяризації класичного римського права відіграв Болонський університет, який був заснований наприкінці XI ст. Юридична діяльність Болонської школи виявлялася у викладанні римського права. Викладання полягало у публічному зачитуванні і тлумаченні джерел римського права, а слухачі одночасно під диктовку записували ці тлумачення (глоси). Звідси й сама школа отримала назву "школа глосаторів".

У другій половині XIII ст. на зміну глосаторам прийшли так звані коментатори або постглосатори. Вони більше уваги приділяли тлумаченню глос, ніж безпосередньо джерелам.

З XVIII ст. починається період наукового освоєння римського права в рамках так званої історичної школи права. Відповідно до потреб нової школи справжня система римського права взагалі могла бути побудована тільки на підставі римського права, адже правильне розуміння головних інститутів права дає тільки римська правова культура.