13.Релігійні мотиви у творчості т. Шевченка

Говорячи про релігійні мотиви у творчості Т. Шевченка, неможливо не згадати таких суто "біблійних" жанрів, як переспіви Давидових псалмів чи "Подражанія" старозавітним пророкам — Ієзекіїлю, Ісаї, Осії. Вони засвідчують глибоку релігійність поета та досконалу його обізнаність з біблійними текстами.

іра Шевченка йде від могутнього джерела любові. У вірші "Заповіт" нам постає зовсім інший Шевченко. Яка особливість Шевченкового "Заповіту"? Це висока розмова з народом на горі. Він промовляє перед Богом і заповідає народові: "Вставайте, кайдани порвіте" - і в суворому дусі псалмів "не знає Бога – у країні неволі не відчуває Бога". Але він полине "до самого Бога молитися" тоді, коли неволя впаде і його серце перестане битись. Оце справжнє, правдиве пояснення Шевченкового "Заповіту". Поверхнево у творах можливо лише помітити богохульство, але якщо проникнути вглиб, можемо помітити мотив самопожертви, а він існує і у Біблії (самопожертва Ісуса)

Тема жінки, матері — особлива для Т. Шевченка. Його ставлення до жінки, до матері найтісніше переплітається з релігійністю поета. Богородиця у поета — це завжди проста жінка, земна, стражденна і свята, а жінка, жінка-мати у нього завше трохи Богородиця. Згадаймо його земну, до болю земну Марію з однойменної поеми і Катерину чи Ганну наймичку з таких же однойменних поем. Усі ці Шевченкові героїні — жінки і святі одночасно. І в цьому велич духу поета — у вмінні бачити святе, священне у людині. 14.Протистояння правди та насилля у поемі Т. Шевченка «Неофіти»

Поемою «Неофіти» започатковано новий період творчості Т. Шевченка після заслання. У єднанні з російською революційною домократією поет гідно продовжував і розвивав революційні традиції першого покоління борців за свободу — декабристів і в один голос з Чернишевським — «к топору зовите Русь» закликав «добре вигострити сокиру» — організувати всенародне повстання, яке б змело кріпосницький лад і самодержавство^[7].

Образна система поеми побудована на виразній антитезі: Нерон — “собака! людоїд! Деспот скажений!”, Алкід — святий мученик. З любов’ю, ніжно і зворушливо змальовує Шевченко цілком новий образ матері. Її трагедія полягає в тому, що син обрав шлях боротьби з кесарем, у якого вона спочатку вірила, наче в Бога, і який розпорядився кинути Алкіда в пазурі розлюченого леопарда. Мати втратила сина і віру в імператора, але знайшла в собі сили вижити і продовжити пророчу справу неофітів.

Імператор Нерон і події описані в поемі є алегорією на російського імператора, Російську імперію, засуджених за політичні переконання, засланих до Сибіру та страчених.  15.Образ Яна Гуса у поемі Т. Шевченка «Єретик»

Бунтівник по натурі, Тарас Григорович Шевченко цікавився постатями таких же бунтівників, людей, які, зневаживши власний комфорт і безпеку, виступали проти системи. Саме цим, як мені здається, і приваблювала поета постать Яна Гуса — чеського рефор­матора, який підняв голос проти свавілля католицької церкви.

Як відомо, Ян Гус — це реальна історична особа, що відіграла челику роль в історії Чехії. Він був священиком, одним з тих, про­ти кого повстав, на кого підняв руку. І це ж якими були безчинства церковників, щоб не витримала навіть людина, яка належала до тієї ж соціальної групи!

Саме такі думки не дають спокою чеському богослову. Він, як ніхто інший, знав, якою насправді повинна бути церква, на що за­слуговує народ. Його мучить совість за діяння так званих колег, бо Гус, перш за все, патріот, чех, а вже потім священик.

Ян — кристально чесна і відверта людина, він не має сили тер­пли, замовчувати чужі гріхи. І звучать сміливі промови, метою яких було не тільки викрити жахливі діяння продажної католицької церкви, але й збудити народ, примусити людей замислитися над своїм теперішнім станом:

Щира, всепоглинаюча любов до свого народу керує цією люди­ною, і любов ця настільки велика, що Гус забуває про ... безпеку, про життя, стає жертвою своєї любові та відданості пастві.

Героя не лякає суд. Я вважаю, що вже виголошуючи свої ви­кривальні промови, він знав про неминуче покарання. Гус готовий до розплати, на суді виявляє себе сміливою і стійкою людиною, це підкреслює і його поведінка:

Дійсно велику силу має чисте сумління, впевненість у своїй правоті та непохитна воля — навіть закутий у кайдани герой все­ляв жах у душі своїх мучителів («Затрусились, побіліли, мовчки озирали мученика»).

Ян Гус загинув страшною смертю, поглинув вогонь його тіло, а попіл розвіяв вітер, та іскра, запалена у думках співвітчизників, не згасла: