16.Образи Сходу та Заходу у «Баладі про Схід і Захід» р. Кіплінга

Переповідаючи цю реальну подію. Р. Кіплінг насичив її філософським змістом. У баладі йдеться не тільки про зіткнення двох чоловіків, двох ворожих сил, а й про конфлікт двох світів — Сходу і Заходу. Це не лише сторони світу, а й утілення різних вірувань, позицій, світоглядів і урешті-решт народів.

текст доводить думку про те, що хоча Захід і Схід ніколи не рушать з місця, людина з людиною, незважаючи на різницю в поглядах, національну й релігійну належність, завжди можуть порозумітися Й зблизитися духовно. Це шлях до духовного єднання людства, від чого залежить доля Землі.

Основна думка — немає Заходу без Сходу, а Сходу — без Заходу, всі частини поєднуються в одному цілому, світ різнобарвний і багатоликий, тому завдання справжньої .людини — увібрати, зрозуміти, поважати й полюбити це розмаїття: завжди є шанс подолати протистояння різних сил та ідей, якщо люди будуть поважати один одного, дотримуватися законів честі й розв’язувати всі конфлікти мирно.

В основу своєї концепції Кіплінг покладає моральний критерій, тому не випадково на початку і в кінці твору згадується Бог і Страшний Суд. Біблійні асоціації підкреслюють авторську думку про моральну відповідальність усіх і кожною та те, що відбувається на Землі. Зло, насильство, війна приводять лише до руйнування людства і людської цивілізації. А мир, взаєморозуміння, злагода можуть запобігти найжорстокішому конфліктові. Автор закликає людей, незважаючи на різницю їхніх релігій і світоглядів, звернутися до вічних цінностей, адже Бог як моральний ідеал є одним для всіх.

У міфології Схід і Захід символ життя-смерті, світла-пітьми, добра-зла, початку-кінця, Бога-диявола. Захід сонця пов’язувався, за древніми віруваннями, із місцем перебування мерців. Саме на Заході, за стародавніми міфами багатьох народів, знаходився вхід у потойбічний світ. А Схід — сторона світу, де сонце сходить, тобто де починається життя.

Схід і Захід у баладі Кіплінга стають символом вічної непримиренної боротьби різних начал у світі. Однак автор знаходить місце на Землі, де з’єднуються Захід і Схід, це не стільки місце географічне, скільки духовне — це людська душа, де стає можливим подолання протиріч, смерті, ненависті, темряви.

17.Східні образи та мотиви у творчості Дж. Г. Байрона

Уявлення про світ, з якого складався тепер його внутрішній пейзаж, були

простими. Земна куля створена з невідомої нам метою Богом, якому,

очевидно, немає справи до наших страждань. Люди, що захоплюються своїми

пристрастями чи долею, женуться за приємними відчуттями чи за славою.

Царства, імперії піднімаються і падають, як хвилі. Все суєта, крім

насолоди.

Одна з найчудовіших рис «східних поем» — втілення у них духу дії,

боротьби, відваги, презирства до всякої апатії, спрага битви, яка

пробудила від сплячки зневірених людей, піднімала втомлених, запалювала

серця на подвиг.

Пристрасті з’являються в поемах Байрона як невід’ємна частина внутрішнього світу героїв — сама природа Сходу, його повітря, увесь його екзотичний простір ніби напоєні, насичені пристрастями. Схід у байронівських «повістях» — це особливий умовний географічний і історичний простір. Для нього характерні насамперед яскраві й різкі контрасти — у природі (дикі гори — прекрасні долини), у суспільстві (тиранія — волелюбність, сонний спокій — боротьба), у житті людини (любов — ненависть).

У художньому світі байронівських «східних повістей» людина і природа живуть у єдності, їх єднання обумовлене тим, що у свідомості Байрона ареною споконвічної боротьби добра й зла є і природа, і суспільство, і душа самої людини.

Гяур, певно, зрікся своєї віри і став Магометом.