У порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;

шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок;

шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом;

за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);

за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території.

3. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

3. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

3. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

3. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.

Тобто громадянка повинна була об’єднати наявні у неї земельні ділянки в одну та зареєструвати їх таким чином у Державному земельному кадастрі, і потім вже звертатися до місцевої ради про приватизацію.

Вступаючи в гаражний кооператив, зазвичай, можна отримати дозвіл на будівництво гаража, сплачуючи щомісячний членський внесок.

Приватизація гаражного боксу при правильному оформленні гаражного кооперативу - процедура не складна. Однак в деяких випадках право власності на сам гараж і землю під ним закріплюється за кооперативом. Це означає, що при ухваленні рішення про закриття кооперативу або знесення гаражів фінансові втрати осіб ніхто не відшкодує.

Уточнювати можливості приватизації гаража слід в органі правління кооперативом в індивідуальному порядку.

У першу чергу треба зазначити, що володіння гаражем у кооперативі не має нічого спільного з правом власності на гараж. Поки Д. – член кооперативу, гараж вважається її, але з припиненням членства, припиняються і всі права на гараж.  Для того, щоб повністю розпоряджатися гаражем і мати право його дарувати, продавати та іншим чином відчужувати, необхідно зареєструвати його в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Необхідною умовою отримання права власності на гараж, розташований у гаражному кооперативі, є реєстрація такого кооперативу як юридичної особи у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

А відповідно до ст. 116 ч. 5 ЗК України Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Отже, Д. має зареєструвати об’єднанні земельні ділянки у визначеному законом порядку, а потім звертатися до місцевї ради щодо приватизації. А стосовно гаража, то скоріш за все, земельна ділянка належить кооперативу і не підлягає приватизації. Також Д. помилково звернулася до господарського суду, такі справи розглядають  окружні адміністративні суди.

97. Громадянин України Б. у 1991 р. отримав на праві постійного користування земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства. Наприкінці 2018 р. він звернувся до селищної ради із заявою про переоформлення земельної ділянки на праві власності. Голова селищної ради повідомив, що відповідно до Земельного кодексу України громадянин Б. повинен був до 01.01.2008 р. переоформити у встановленому порядку право власності на свою земельну ділянку. Отже, рішенням селищної ради йому було відмовлено в перереєстрації земельної ділянки на праві власності і запропоновано укласти договір оренди цієї земельної ділянки. Б. не погодився з таким рішенням селищної ради і звернувся до суду. Вирішіть справу.

Відповідно до Листа від Державного агентства земельних ресурсів України 22.03.2012  № 4259/17/11-12:

Відповідно до частини другої статті 92 Земельного кодексу України визначено, що права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації;

в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності.

Пунктом 6 Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Абзацом одинадцятим пункту 5.3 Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 зазначено, що стаття 92 Земельного кодексу України не обмежує і не скасовує діюче право постійного користування земельними ділянками, набуте в установлених законодавством порядку станом на 1 січня 2002 року до його переоформлення.

Вищезгаданим Рішенням Конституційного Суду України положення пункту 6 визнано неконституційним та скасовано в частині зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди.

Це означає, що чинність раніше виданих державних актів на право постійного користування зберігається, а особи, які їх отримали, продовжують правомірно користуватися земельними ділянками.

Постійні користувачі ділянок не мають права розпоряджатися землею, зокрема, продавати її чи передавати у користування, тому фермер може мати власну зацікавленість у легалізації права користування у власність. Найбільш законодавчо визначеним способом для цього є викуп земельної ділянки.

Відповідно до ст.128 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи, які є користувачами ділянок та зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність,  мають можливість подати заяву (клопотання) до відповідної ради. У заяві (клопотанні) зазначають місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площу, а також згоду на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки. Рішення відповідної ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає нотаріальному посвідченню. Документ про оплату або про сплату першого платежу (у разі продажу земельної ділянки з розстроченням платежу) є підставою для видачі державного акта на право власності на земельну ділянку та її державної реєстрації.

Порядок здійснення розрахунків з розстроченням платежу за придбання земельної ділянки державної та комунальної власності затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2009 р. N 381. Згідно з цим документом, розстрочення платежу можливе на термін не більше п’яти років.

Тобто громадянин Б., якщо не хоче укладати договір оренди земельної ділянки, може викупити земельну ділянку і належним чином її приватизувати. 

Також слід зазначити, що у Верховній Раді України зареєстровано проєкт ЗУ “Про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо скасування інституту права постійного користування земельними ділянками”.

Метою цього документу по суті є логічне завершення розпочатої у 1990 році земельної реформи із визначенням необхідних механізмів для реальної зміни права постійного користування без шкоди для інтересів приватних користувачі (фізичних/юридичних осіб).

Порядок переоформлення існуючих прав постійного користування на інші речові права  для фізичних та юридичних особи на приватне право передбачає або право переоформити право постійного користування на право оренди строком на 50 років, або право викупу земельної ділянки із 30-річним розстроченням платежу.

109. Приватний підприємець С. придбав житловий будинок на неприватизованій земельній ділянці. Згодом він оформив своє право власності на земельну ділянку як набувач права на будівлю із цільовим призначенням – присадибна земельна ділянка. Через деякий час С. зніс житловий будинок як непридатний для проживання і відповідно до ст. 20 ЗК України звернувся до селищної ради про зміну цільового призначення присадибної земельної ділянки. Він надав проєкт відведення земельної ділянки з розташуванням на ній двоповерхового швейного цеху. Проєктна документація була погоджена з відповідними, передбаченими земельним законодавством, органами. Однак селищна рада відмовила у заяві, мотивуючи це необхідністю збереження архітектурного вигляду кварталу індивідуальної житлової забудови, несумісністю існування такого об’єкта поряд із житловими будинками. Отже, С. було запропоновано здійснити будівництво нового житлового будинку згідно з цільовим призначенням ділянки або провести її відчуження. Як вирішити справу?