Порядок зміни цільового призначення земельних ділянок можна поділити на декілька кроків.

Крок перший: На початку задля зміни цільового призначення земельних ділянок, необхідно виконати розроблення та погодження проєкту відведення земельних ділянок.

Для зміни цільового призначення земельної ділянки комунальної чи державної власності землекористувачам, зацікавленим особам потрібно письмово звернутись до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування за дозволом на розробку відповідного проєкту землеустрою для її відведення. На сьогоднішній день, якщо земельна ділянка перебуває у приватній власності, дозвіл на зміну цільового призначення не потрібен.

У такому випадку потрібна нотаріально засвідчена заява на зміну цільового призначення, яка підписана власником. Така заява стає підставою для розробки проєкту землеустрою щодо зміни цільового призначення. Наприклад, якщо відповідна рада чи орган виконавчої влади такий проєкт не затверджує і зміна цільового призначення земельної ділянки не відбулась, то грошові кошти витрачені на виготовлення проєкту не відшкодовуються, оскільки це не передбачено чинним законодавством України.

Крок другий: У подальшому, коли власник нотаріально засвідчив заяву про зміну цільового призначення земельної ділянки, він звертається до будь-якої землевпорядної організації на свій розсуд.

Варто зазначити, щоб вказана організація мала сертифікованого інженера-землевпорядника. Із землевпорядною організацією власник укладає договір з розробки документації про зміну цільового призначення земельної ділянки.

Крок третій: Коли землевпорядна організація надає власнику  відповідний пакет документів для зміни цільового призначення, власник погоджує його у  місцевому управлінні Держгеокадастру.

Якщо власнику погодили документацію із землеустрою, він передає її до органів місцевого самоврядування, районних державних адміністрацій, які приймають рішення щодо затвердження чи відмови у затверджені документації про зміну цільового призначення земельної ділянки.

Крок четвертий: Після того, як власник отримав всі погодження від державних установ, йому необхідно звернутись до державного кадастрового реєстратора у місцевий ЦНАП для того, щоб змінити інформацію про цільове призначення земельної ділянки та отримати витяг з речових прав на нерухоме майно

Відповідно до ЗУ “Про регулювання містобудівної діяльності” ст 24

4. Зміна цільового призначення земельної ділянки допускається виключно за умови дотримання правил співвідношення між новим видом цільового призначення земельної ділянки та видом функціонального призначення території, визначеного відповідною містобудівною документацією на місцевому рівні, крім випадків, визначених частиною третьою статті 20 Земельного кодексу України.

Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними, а також правила його застосування з визначенням категорій земель та видів цільового призначення земельних ділянок, які можуть встановлюватися в межах відповідної функціональної зони, затверджуються Кабінетом Міністрів України. Зазначені класифікатор та правила використовуються для ведення Державного земельного кадастру і містобудівного кадастру.

Проектування таких будівель ведеться за ДБН В.2.2-11:2002 «Підприємства побутового обслуговування населення», де зазначено, що Підприємства побутового обслуговування, розташовані в житловій забудові, у вбудовано-прибудованих приміщеннях, повинні мати екологічно чисте виробництво.

Відповідно до ст.ст.38, 39 Земельного Кодексу України, до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

У свою чергу, Додатком А до ДБН В 2.2-9:2018 "Громадські будинки і споруди. Основні положення" (далі ДБН В2.2-9:2018), затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 28.09.2018 за №260, визначено детальний перелік основних груп будинків та приміщень громадського призначення, а саме: будинки, споруди та приміщення закладів дошкільної освіти; будинки, споруди та приміщення закладів дошкільної освіти; будинки, споруди та приміщення охорони здоров`я та відпочинку; будинки, споруди та приміщення фізкультурно-оздоровчі та спортивні; будинки, споруди та приміщення культурно-видовищних, дозвіллєвих та культових закладів; будинки, споруди та приміщення підприємств торгівлі; будинки, споруди та приміщення підприємств побутового обслуговування; будинки, споруди та приміщення закладів соціального захисту населення; будинки, споруди та приміщення науково-дослідних установ, проектних і громадських організацій та управління; будинки, споруди та приміщення транспорту, призначені для безпосереднього обслуговування населення; будинки, споруди та приміщення комунального господарства (окрім виробничих, складських та транспортних будинків і споруд), серед яких відсутні житлові будинки та приміщення.

Отже, відповідно до норм закону, швейний цех може бути збудований у житловій забудові, тому рішення селищної ради є неправомірним.

112. У грудні 2021 р. М. звернувся до суду з позовом до міської ради про визнання права власності. Обґрунтовуючи позовні вимоги, М. посилався на те, що рішенням міської ради від 23.11.2016 р. йому надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва. Скориставшись своїм правом на житло, він побудував житловий будинок, розташований на земельній ділянці, яка належить територіальній громаді в особі міської ради. Проте ввести в експлуатацію та зареєструвати своє право власності на вищевказаний будинок він не мав можливості. Враховуючи наведене, М. звернувся до суду щодо визнання за ним права власності на самочинно збудований житловий будинок. Рішенням районного суду позовні вимоги задоволено. ТОВ «Клондайк», не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій зазначило, що М. не повідомив суд про те, що у разі визнання судом за ним права власності на самочинно збудований житловий будинок будуть порушені права інших осіб, зокрема, право користування земельною ділянкою ТОВ «Клондайк», оскільки спірний житловий будинок побудований на земельній ділянці, виділеній їм у користування як власникам 26/100 частин домоволодіння. Дайте правову оцінку діям сторін. Вирішіть справу.

Громадянам, зацікавленим в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності необхідно звернутися із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, а саме:

• сільської, селищної, міської ради (якщо питання стосуються земель комунальної власності, які розташовані в населених пунктах);

Тобто М. зробив правильно, що отримав дозвіл на розробку проекту землеустрою.

При розгляді таких справ суд відповідно до вимог статей 214, 215 ЦПК України повинен вирішити питання та встановити, чи заявлено позивачем позов саме на цих підставах, з’ясувати правовий статус земельної ділянки та осіб, прав та інтересів яких торкається цей спір, якщо земельна ділянка, на якій здійснено будівництво, знаходиться у власності (користуванні) кількох осіб, чи врахована їхня думка при здійсненні самочинного будівництва та чи не порушуються їхні права цим будівництвом.

При вирішенні справ цієї категорії суд повинен ураховувати, що відповідно до ст. 30-1 Закону України «Про планування і забудову територій» від 20.04.2000 р. № 1699-ІІІ, ст. 18 Закону України «Про основи містобудування» від 16.11.1992 р. № 2780-XII будівництво об’єктів містобудування незалежно від форм власності здійснюється з дозволу відповідних рад, які можуть делегувати це право відповідним виконавчим органам; завершені будівництвом об’єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 1 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 р. № 1243, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об’єктів нового будівництва, зокрема як житлово-громадського, так і виробничого призначення, інженерних мереж та споруд, їх інженерно-технічного оснащення відповідно до проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.

Тобто для вирішення питання про наявність підстав для задоволення позову суд повинен установити факт прийняття спірного майна до експлуатації в установленому законодавством порядку, наявність у позивача належно затвердженого проекту будівництва та підстав звернення позивача до суду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене.

Системний аналіз положень закону дає підстави для висновків про те, що самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці, але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови.

Такий правовий висновок щодо застосування норм матеріального права викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 725/5630/15-ц (провадження № 14-341цс18).

Користуючись судовою практикою з подібних питань:

У постанові Верховного Суду від 01 вересня 2021 року справа № 592/10933/18 сказано “постанову Сумського апеляційного суду від 30 квітня 2020 року залишити без змін”

І цю постанову апеляційного суду, в свою чергу, мотивовано тим, що враховуючи висновок будівельно-технічної експертизи та фактичні обставини справи, апеляційний суд не встановив порушення прав ОСОБА_1 або істотного порушення будівельних норм і правил ОСОБА_2 , які є підставою для задоволення позовних вимог про знесення тамбура та перебудови прибудови до попереднього розміру. Апеляційний суд виходив з необґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1 , а тому відмовив у задоволенні його позову.

Більшість судових рішень стосується того, що позивач просить знести самовільно збудоване майно. На це суди зазвичай відмовляють, враховуючи, що знесення самочинно збудованого обєкта є останнім заходом, який застосовується до забудовника у разі виявлення факту самочинного будівництва обєкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою.

Стосовно позовів, у яких позивач ссилається на порушення його прав та інтересів у випадку визнання права власності на самовільно збудовану річ за відповідачем, суди зазвичай відмовляють у задоволенні позову через ненадання достатніх доказів позивачем, які б містили факти порушення його прав та інтересів. До того ж такі позивачі у більшості випадків не надають доказів, що ними було вжито всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування на початкових етапах будівництва щодо порушення порядку здійснення майнових прав.

Тому, як свідчить судова практика, апеляційна скарга ТОВ не підлягає задоволенню, оскільки за умовою задачі немає достатніх доказів, на які ТОВ може посилатися стосовно порушення його прав та інтересів.