Усі Лекції і методички із ВНС

3. ДИСПЕТЧЕРСЬКЕ УПРАВЛІННЯ ТРАНСПОРТНИМИ ЗАСОБАМИ

Для раціонального використання транспортних засобів, зайнятих у міжнародних перевезеннях, диспетчерська служба перевізника веде Журнал зведеної інформації про місцезнаходження, автотранспорту.

Такий журнал ведеться в спеціальній книзі або в електронному виді (на комп'ютері). У журналі записують у відповідних графах марки і державні номери автомобілів, прізвища, імена та по-батькові водіїв, час, місцезнаходження автомобіля та іншу інформацію.

Водій транспортного засобу регулярно інформує диспетчерську службу автопідприємства про місце свого знаходження із пунктів, передбачених графіком руху, а також про початок завантаження і закінчення розвантаження транспортного засобу. При необхідності (аварія, хвороба, непорозуміння з митницею, вантажовласником, вантажоодержувачем) виходить на зв'язок частіше. Ця інформація без зволікання заноситься до Журналу і доводиться до відома керівництва.

Якщо водій не зміг зв'язатися з диспетчерською службою і зв'язався з будьякою посадовою особою автопідприємства, вона повинна записати інформацію і терміново передати до диспетчерської служби.

Водій не має права змінювати встановлений маршрут руху, але якщо обставини змушують його це зробити, він повинен спочатку повідомити про це диспетчерську службу свого автопідприємства.

Якщо водій протягом доби не вийшов на зв'язок з диспетчерською службою, остання доповідає про це керівництву, а якщо зв'язок відсутній протягом трьох діб — подасться службова записка для вжиття заходів розшуку.

Даними, що знаходяться Журналі, дозволяється користуватися керівництву автопідприємства і компетентним органам з дозволу керівництва. Журнал зведеної інформації зберігається разом з товарно-транспортною документацією і знищується в ті ж строки і в тому ж порядку, що і остання.

За своїм призначенням AVL можна розділити на диспетчерські системи, системи дистанційного супроводу та системи відновлення маршруту.

Диспетчерські системи - це системи, в яких здійснюється централізований контроль у певній зоні за місцем розташування і переміщенням рухомих об'єктів у реальному масштабі часу одним або декількома диспетчерами, що знаходяться в стаціонарних обладнаних диспетчерських центрах; це можуть бути системи оперативного контролю переміщення патрульних автомашин, контролю рухомих об'єктів, системи пошуку викрадених автомобілів.

Системи дистанційного супроводу - це системи, в яких дистанційно контролюється переміщення рухомого об'єкта за допомогою спеціально

В наш час в усьому світі намічається значне зростання інтересу до систем, що забезпечують автоматизацію контролю за переміщенням автотранспорту. Будучи на початковому етапі прерогативою спецслужб і невеликого числа комерційних організацій, що займаються транспортуванням особливо цінних вантажів, у наш час, завдяки удосконалюванню технології і зниженню цін, ці системи стають доступні й економічно ефективні для використання в різних галузях, включаючи комерційні вантажоперевезення, суспільний транспорт і потреби рядового споживача.

Системи і комплекси технічних засобів визначення місця розташування рухомих об’єктів розрізняються за методами визначення координат об'єктів, способами передачі інформації між рухомими об'єктами і диспетчерськими пунктами, логікою побудови і т.п. Однак у всіх цих системах повинна виконуватися умова - можливість для споживача самостійно визначати її основні параметри:

-зону роботи системи;

-тип транспорту, який потрібно контролювати;

-частоту відновлення інформації про рухомий об'єкт;

-перелік задач, розв'язуваних у системі.

Системи функціонують таким чином. На транспортні засоби установлюється бортовий комплект, до складу якого входить GPS-прилад, за допомогою якого здійснюється визначення поточних координат, швидкості, курсу, збирання

інформації про стан датчиків, засоби передачі інформації, контролер. Інформація обробляється і передається до диспетчерського центру, де здійснюється візуальний контроль за місцезнаходженням та станом підконтрольних транспортних засобів на електронній карті місцевості.

Системи диспетчерського управління і контролю розрізняються за методами визначення координат об'єктів, способами обміну інформацією між диспетчерським центром (ДЦ) і об'єктом контролю, логікою побудови самого ДЦ та іншими параметрами. Найзручніше класифікувати такі системи за зоною передбачуваної роботи та оперативністю одержуваної інформації. Розрізняють:

•глобальну, котра охоплює земну кулю, материки або території декількох держав;

•регіональну, обмежену, як правило, границями населеного пункту, області, регіону;

•локальну (зональну) - розраховану на малий радіус дії (територія міста, області), що характерно в основному для систем дистанційного супроводу і пошуку викрадених автомобілів.

•системи з одержанням інформації в режимі "пост-обробки" ("чорний

ящик").

Системи глобального покриття використовують для контролю міжнародних і міжміських перевезень, коли відстані між ДЦ і об'єктами складають десятки тисяч кілометрів. Для зв'язку використовують супутникові канали та стільникову телефонію, однак застосування стільникового каналу зв'язку ускладнюється через обмежену зону покриття.

Комплект для транспортного засобу складається із супутникової станції (розміром як автомагнітола), суміщеної супутникової та навігаційної антени, бортового комп'ютера і набора різних датчиків. Бортовий комп'ютер забезпечує передачу інформації про місцезнаходження через заданий проміжок часу або за запитом з ДЦ. На ДЦ передається також інформація про стан датчиків, які відображають швидкість автомобіля, витрати палива, кількість обертів двигуна, стан вантажу. Водій та диспетчер можуть обмінюватися текстовими повідомленнями довільної форми, що практично повністю заміняє голосовий зв'язок, який є досить дорогою послугою. Інформація на ДЦ відображається на електронній карті місцевості, де пролягає маршрут транспортного засобу. Крім того, вся інформація, що надходить до ДЦ і передається з нього, архівується і може бути представлена в будь-який момент у графічному чи табличному виді для аналізу.

З погляду реалізації функцій місцезнаходження системи AVL характеризуються такими технічними параметрами, як точність визначення місцезнаходження і періодичність уточнення даних. Очевидно, що ці параметри

багато в чому залежать від зони дії AVL-системи. Чим менше розмір зони дії, тим вище повинна бути точність. Так, для локальних систем, що діють на території міста, вважається достатньою точність визначення місцезнаходження від 50 до 100 м. Деякі спеціальні системи потребують точності до одиниць метрів, для глобальних систем буває досить точності до одиниць кілометрів. Періодичність уточнення даних може коливатися від декількох хвилин до годин.

Глобальна зона покриття звичайно потрібна для контролю міжнародних перевезень, коли відстані між рухомим об'єктом і диспетчерським пунктом можуть бути в кілька тисяч кілометрів. Тому найбільш прийнятне рішення для реалізації системи подібного масштабу - використання супутникових каналів зв'язку. Системи супутникового рухомого зв'язку можуть бути побудовані на базі геостаціонарних супутників або на базі низько- і середньоорбітальних супутників.

Основна маса систем контролю дальніх перевезень основана на використанні геостаціонарних супутників. Це системи Inmarsat, OmniTracs, EutelTracs, Prodat та інші.

Системи на базі низькоорбітальних супутників, такі, наприклад, як Indium, Orbcomm, Navstar, Глонасс призначені для автоматизованого збору інформації про стан об'єктів, надання послуг електронної пошти, рішення навігаційних задач. Основна їхня відмінність від геостаціонарних систем полягає в тому, що вони складаються з низькоорбітальних супутників з невеликою висотою орбіти (менше 1000 км). Для споживача це означає, що їхні супутникові термінали мають менші розміри і невисокі ціни.

До систем, що забезпечують регіональну зону покриття, відносяться системи контролю рухомих об'єктів, в яких об'єкти не віддаляються від диспетчерського пункту далі фіксованої відстані (звичайно не більш 1000 км). У цих системах потрібно підтримувати голосовий зв'язок між об'єктом і диспетчером, оперативно доставляти інформацію про місце розташування і стан транспортних засобів. Досить умовно в цей розряд можна віднести системи на базі транкового, стільникового та короткохвильового зв'язку.

Системи локальної зони покриття працюють, як правило, у радіусі до 100 км і найчастіше використовуються для забезпечення внутрішньоміських перевезень і пошуку викрадених автомобілів. У таких системах можуть використовуватися системи космічного, стільникового, транкового та короткохвильового зв'язку окремо одна від одної або в різних поєднаннях.

5. МОЖЛИВОСТІ СУПУТНИКОВОГО ЗВ'ЯЗКУ ТА РОЗШИРЕННЯ ФУНКЦІЙ ДИСПЕТЧЕРСЬКОГО УПРАВЛІННЯ

Ефективність рішень, що приймаються керівниками транспортних підприємств, багато в чому залежать від знання точного місцезнаходження

транспортних засобів, їх технічного стану. Без систем глобального позиціонування рішення цієї задачі вкрай ускладнено, або ж і практично неможливо. Тому застосування GPS-технологій є незамінним в індустрії транспортних перевезень.

Перевізникам система супутникової навігації надає інформацію про вантаж у будь-який момент часу на вимогу замовника. Крім того, існують системи, які дозволяють замовникам самостійно спостерігати за рухом вантажу через систему Internet. Це сприяє підвищенню довіри до фірми з боку клієнтів.

На сьогодні недостатньо тільки визначати, де знаходиться об'єкт у даний момент часу чи бачити його місцезнаходження на електронній карті. Необхідно також знати, чи має він там перебувати в цей час? Автомобіль може відставати від графіка, випереджати його, відхилятися від маршруту. Такі дані необхідні диспетчеру, щоб мати можливість від коригувати рух автомобіля або заздалегідь попередити замовника про затримку доставки вантажу. Таким чином, потрібна не лише система контролю, але й система обробки інформації.

Для цього існує спеціальне програмне забезпечення: програма із заданим з диспетчерського центру інтервалом автоматично отримує дані від усіх автомобілів, що перебувають у рейсі, вираховує можливі запізнення, перераховує терміни прибуття, виходячи зі швидкості руху.

Якщо на підприємстві маршрути руху жорстко закріплені, то в системі можуть бути встановлені обмеження: при відхиленні автомобіля на певну відстань до диспетчера надходить сигнал, Рух автомобіля можна спостерігати на електронній карті в реальному часі: є лінія маршруту і лінія руху ТЗ. Крім того. існує т.зв. "тривожна кнопка" — на випадок ДТП. нападу чи несанкціонованого проникнення у вантажний відсік. Інформація автоматично передається у диспетчерський центр.

Система контролю має і інші функції, наприклад, можливість обліку витрат палива: перед виходом у рейс визначають, де і коли повинна проводитися заправка. Завдяки цьому можна уникнути злиття палива, оскільки в багатьох країнах Європи існують обмеження на ввіз палива в баках автомобіля.

При розробці маршруту можлива його оптимізація: по часу проходження, по відстані, по кількості перетину кордонів (для проходження яких потрібні не безкоштовні дозволи). Існує можливість блокування проходження деяких ділянок маршруту. Тож рішення системи обробки інформації залежить від завдання: швидше доставити вантаж чи витратити менше коштів. Така система може вирішувати задачу про оптимальне завантаження автомобіля: підказує, які вантажні одиниці та в якому порядку слід завантажувати (наприклад, коли вантаж збірний).

Діапазон функціональних можливостей таких систем досить широкий.

6. СТАН РИНКУ АПАРАТУРИ НАВІГАЦІЙНИХ СИСТЕМ

Зниження вартості навігаційних приладів, підвищення точності супутникової навігації, досягнення в галузі геоінформаційних технологій, наявність цифрових карт крупних міст і регіонів роблять застосування GPS-технологій ефективним і економічно привабливим.

Продаж терміналів GPS для автотранспортних засобів у всьому світі перевищує продаж для всіх інших застосувань цієї супутникової технології, у тому числі для військових потреб, авіації, морських транспортних засобів, геодезії і ГІС (геоінфор-маційних систем) разом узятих. Кожен місяць у світі випускається більше 100 000 екземплярів терміналів GPS різних типів, у тому числі у вигляді плат і модулів OEM (Original Equipment Manufacturer) для вмонтування в апаратуру зв'язку і обробки сигналів. Апаратура GPS таких відомих фірм, як Trimble, Magellan, Ashtech, Garmin та ін. на ринку України знаходить обмежене застосування лише через свою відносно високу ціну.

Щоб уникнути залежності користувачів навігаційних послуг від системи GPS США й апаратури користувача (АК) в основному американських фірм, Європейське космічне агентство ESA почало розробку проекту європейської системи супутникової навігації Galileo з планованим виходом на експлуатацію в 2008 р. Україна задекларувала свій державний Інтерес у цьому проекті, підписавши відповідні угоди.

Варто згадати, що в Україні с вітчизняний виробник апаратури СРНС — ВО "Орізон-Навігація" (м. Сміла Черкаської обл.), яке виробляє більше 10 найменувань апаратури і комплексів у двох форматах: GPS (США) і ГЛОНАСС (Росія). Для транспортних задач випускаються 8—12-канальні модулі GPS.

Центральним науково-дослідним інститутом навігації і управління ( ЦНДІ НІУ) розроблено так зв. "транспортний термінал" з можливістю згладжування траєкторії руху транспортного засобу, який може випускатися як з каналами зв'язку, так і без них із внутрішньою пам'яттю для запису маршруту руху (так звані логери (logger) — реєстратори типу "чорної скриньки".

Комплексом послуг AVL уже зараз користуються в Україні як великі об'єднання, такі як АсМАП України, що використовує тисячі транспортних засобів

— трейлерів. автотягачів, контейнеровозів, так і сотні малих АТП, що мають в експлуатації до десятка автомобілів.

Мають потребу в подібних послугах митниця, швидка допомога, спецтранспорт, транспортні засоби охорони та супроводу.

В усіх великих містах Європи та США міський транспорт забезпечений системами AVL з центральним диспетчерським управлінням. В Україні подібні системи розробляються для Києва та Одеси.

7. СИСТЕМИ ЗВ'ЯЗКУ В УПРАВЛІННІ МІЖНАРОДНИМИ АВТОМОБІЛЬНИМИ ПЕРЕВЕЗЕННЯМИ

Ефективне управління перевезеннями залежить від наявності систем зв'язку з автомобілями і контролю за їх рухом.

Знаючи місце знаходження і термін прибуття автомобіля, можна більш ефективно планувати перевезення і завантаження автомобіля. Можливе переключення автомобіля на більш вигідні замовлення. Скорочуються простої під завантаженням-розвантаженням, якщо диспетчер повідомить клієнта про точний час прибуття автомобіля. Для водія можна своєчасно замовити паром, технічний сервіс, номер у готелі.

Наявність систем зв'язку з водієм дозволяє контролювати рух вантажу. Це приваблює клієнтів, особливо при перевезенні цінних чи небезпечних вантажів. Крім того, постійний контроль руху транспортних засобів знижує ризик страховика, і можуть бути знижені страхові внески.

Використовуються такі основні типи засобів і систем зв'язку.

• радіозв'язок:

—ближній зв'язок у діапазоні 27 МГц;

—короткохвильовий (КХ);

—ультракороткохвильовий (УКХ);

—транкінговий;

•стільниковий мобільний зв'язок;

•супутниковий мобільний зв'язок.

Радіозв'язок у діапазоні 27 МГц (у т.зв. цивільному діапазоні. Сі-Бі-радіо) широко застосовується водіями. Цей вид зв'язку найбільш дешевий і доступний. Автомобільні радіостанції працюють від 12 В, споживана потужність 4—12 Вт, вартість радіостанції 150—450 $. Фірми, які торгують радіостанціями діапазону 27 МГц, повинні мати ліцензію. Радіостанції повинні бути зареєстровані. Але, наприклад, російські дозволи не визнаються за кордоном. Потрібні спеціальні міждержавні угоди.

Зв'язок у діапазоні 27 МГц зручний для спілкування водіїв між собою в колоні чи групі. Радіостанції мають від 40 до 400 частотних каналів. З їх допомогою можна зв'язуватися з правоохоронними органами. Дальність зв'язку (у містах — 1— 5 км, на відкритій місцевості — до 15 км) не може забезпечити зв'язок з диспетчером.

КХ-радіозв'язок через велику завантаженість мас багато перешкод. Надійність зв'язку залежить від погоди і часу доби. Дальність зв'язку не перевищує 50 км. Потребується установка потужних передавачів. Інтенсивне радіовипромінювання шкодить здоров'ю людей.

Реєстрація КВ-передавачів погребує часу і грошових витрат. Орієнтовна вартість одної рухомої радіостанції 80 тис. €, а центральної станції — 140 тис. €.

УКХ-радіозв'язок потребує установки ретрансляторів через-20—50 км по всій лінії передачі відомостей. Висота вежі ретранслятора 60—80 м. Установка коштує дуже дорого. Наприклад, примірна вартість оснащення траси Москва — Брест складає 0.5 млн. $. Мобільний комплект радіостанції коштує приблизно 5 тис. $. Для установки за кордоном потрібно узгодження на міждержавному рівні. При використанні УКХ-радіостанцій значно ускладнений одночасний зв'язок кількох абонентів. УКХ-радіозв'язок використовує технологію множинного доступу з частотним поділом FDMA (Frequency Division Multiple Access).

Транкінговий зв'язок також використовує технологію FDMA. Термін "транк" (англ. trunk — ствол, телефонна магістраль) передбачає наявність окремих каналів радіозв'язку, кожен з яких забезпечується парою частот — одна для прийому, друга

— для передачі. Вибір каналу виконує автоматика, яка сканує частотні канали і обирає вільний, по якому і здійснюється зв'язок між абонентами. Переваги такого зв'язку: порівняно значна область обслуговування (з радіусом до 50 км), порівняно малі витрати на розгортання системи. Транкінговнй зв'язок дещо дешевший, ніж стільниковий. До недоліків слід віднести недостатню якість зв'язку.

Системи на базі транкового зв'язку можуть покривати значні площі, дозволяючи здійснювати «автороумінг» та «автопатчинг», тобто в них, за рахунок поєднання окремих ретрансляторів у єдину логічну структуру, у споживача відпадає необхідність піклуватися про переключення радіочастотних каналів при переміщенні в рамках усієї системи. У світі розгорнуті й експлуатуються транкові системи різних стандартів: SmartTnwk, MPT 1327, LTR, SmartZone, EDACSnap.

Стільниковий мобільний зв'язок забезпечує якісний та надійний мовний зв'язок. Система рухомого зв'язку працює за допомогою приймальнопередавальних станцій у місті чи вздовж автомагістралі; кожна зі станцій виповідає за певний сектор території. Стільниковий зв'язок може виходити і на супутникові канали, але, незважаючи на це, має територіальні обмеження через необхідність у наземних ретрансляторах.

У західноєвропейських країнах теж немає суцільного покриття території наземними ретрансляторами. Стільниковий зв'язок різних компаній несумісний між собою. У більшості систем стільникового зв'язку міняється номер телефону при переході від одного оператора до іншого; правда, зараз розвиваються системи, що не мають цього недоліку.

Вартість стільникового телефону з підключенням віл 2 до 4 тис. $. Вартість хвилини розмови у місті 0,25—0,8 $, при дзвінках за кордон — від 0,7 до 4 $ за хвилину.

Системи на базі стільникового зв'язку усе більш завойовують ринок України. Багато фірм випускають устаткування і пропонують закінчені системи. Широке застосування цих систем стримують висока ціна бортового комплекту і проблеми перевантаження системи зв'язку.

Супутниковий зв'язок — один із видів радіозв'язку, що ґрунтується на використанні штучних супутників Землі (ШСЗ) в якості ретрансляторів. Супутниковий зв'язок здійснюється між наземними станціями, які можуть бути як стаціонарними, так і рухомими.

Супутниковий зв'язок у найбільшій мірі відповідає потребам міжнародних автоперевізників, так як забезпечує найширшу зону дії. Системи супутникового зв'язку можна поділити на дві групи: системи на основі геостаціонарних супутників та системи на основі низькоорбітальних супутників.

Супутниковий мобільний зв'язок дозволяє визначати координати місцезнаходження об'єкта. Працює система таким чином. На орбітах навколо Землі знаходиться певна кількість супутників з таким розрахунком, щоби в будь-якій точці земної поверхні в будь-який час у зоні прямої видимості знаходилося не менш як три супутники. На кожному з них установлено високоточний атомний годинник. Супутниковий прийомопередавач, яким оснащено транспортний засіб, надсилає сигнал на ці супутники і отримує відбитий від них сигнал разом з координатами кожного з супутників і сигналами точного часу. По різниці переданого і відбитого сигналів обчислюється відстань до кожного із супутників, від яких прийнято відбитий сигнал. За координатами супутників і відстанями до них однозначно визначаються координати об'єкта на земній поверхні. Система дозволяє також визначити висоту над рівнем моря, напрямок та швидкість руху об'єкта.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1.Який змiст поняття "цивiлiзований перевiзник"?

2.Що означає термін АVL? Що включає в себе технолоriчний комплекс" АVL-Логістика-телематика"?

3.Як класифiкують системи диспетчерського управління?

4.Хто є користувачем послyr АVL?

5.Якi можливостi нaдaє перевiзникам система супутникової навiгацiї?

6.Якi системи зв'язку використовуються в органiзацiї мiжнародних автомобiльних перевезень?

7.Як здiйснюється супутниковий мобiльний зв'язок?