Усі Лекції і методички із ВНС

бортового комп’ютера з програмним забезпеченням, необхідного для виконання обчислень. Даний комплекс дозволяє вести запис поточних координат агрегату, його висоти та інших параметрів із будь-якими заданими інтервалами часу. При цьому фіксація навігаційних даних проводиться в широко відомих форматах ESRI Shapefile і Mapinfo, що дозволяє імпортувати їх в офісні ГІС для подальшої обробки і виконання потрібних розрахунків.

Розглянемо дослідження високоточних методів отримання супутникових навігаційних даних для задач прецизійного водіння, які виникають в предметній області точкового землеробства, наприклад, забезпечення точного внесення посівного матеріалу, добрив і гербіцидів з метою їх економії, точного сапання різних культур, точного збирання врожаю та ін., при виконанні агротехнологічних операцій з використанням наземної техніки і сільськогосподарської авіації.

Найбільшого поширення в прецизійному землеробстві отримала приймальна апаратура американської системи у зв’язку з добре налагодженим виробництвом і повністю розгорнутим угрупованням космічних апаратів. Як відомо, складові частини навігаційної системи GPS розділяються на три сегменти (рис. 1):

1.Космічний сегмент, який включає систему штучних супутників Землі (ШСЗ).

2.Сегмент управління, в який входить мережа наземних станцій управління та контролю.

3.Користувацький сегмент (споживачі навігаційних даних).

Лекція. Методи реєстрації навігаційної інформації. Методи контролю транспортних засобів на ПАТ.

Види й особливості систем мобільному зв'язку. Системи моніторінгу можуть використовувати різні види (системи) мобільного радіозв'язку: транковий, короткохвильовий, космічний, стільниковий.

Транкові системи - це системи рухомого радіозв'язку, які засновані на тих же принципах, що й звичайні телефонні мережі, тобто в системі є обмежене число радіоканалів (як правило, від двох до двадцяти), які в міру потреби виділяються центральним контролером для ведення переговорів. Якщо у звичайних системах користувач сам вручну налаштовується на вільний радіоканал, то в системах транкового зв'язку цю роботу бере на себе центральний контролер, який сам виділяє двом радіостанціям вільний канал. Транкові системи ефективно використовують смугу виділених їм частот, забезпечують високий рівень конфіденційності (існують навіть засоби, що дозволяють кодувати мову в процесі її передачі), надійні, надають велику кількість сервісних функцій. Головною перевагою є те, що будь-яка організація може сама стати власником системи транкового радіозв'язку, рятуючи себе від абонентської плати й плати за трафік. Устаткування для базових станцій і абонентські пристрої систем транкового радіозв'язку виготовляють велика кількість компаній. Область застосування транкових систем - великі комерційні й державні організації, наприклад, служби автоінспекції, різні ремонтні служби, компанії, що спеціалізуються в області промислового альпінізму (обслуговування висотних будинків) тощо. Систему транкового зв'язку можна розгорнути як у великому місті, так і у віддаленому, малонаселеному пункті, де сьогодні також широко представлений радіозв'язок короткохвильовий (КХ).

КХ радіозв'язок відіграє важливу роль при передачі інформації на далекі й наддалекі відстані відомчими й позавідомчими службами, силовими структурами й іншими організаціями. КХ системи зв'язку мають такі важливі особливості як висока «живучість», простота і мала вартість створення й обслуговування. Ці особливості роблять короткохвильові системи незамінними при резервуванні інших систем зв'язку. Так КХ зв'язок займає важливе місце в системі військового радіозв'язку країн НАТО. Це система High Frequency Global Communications System, яка:

складається з потужних (декілька кіловат) базових станцій (БС); забезпечує керування й контроль над усіма агентствами Міністерства оборони, літаками й кораблями; забезпечує підтримку союзним силам відповідно до угод і міжнародних договорів; підтримує повідомлення про надзвичайні дії (Emergency Action Message). КХ зв'язком користуються не тільки військові, але й геологи, моряки. Її використовують там, де не допомагають ультра-короткі хвилі (УКХ), середні хвилі (СХ) на відстанях від 50 до 1000 км. КХ зв'язок добре розвинений і має популярність у мандрівників на «джипах» - це автомобільний, рухомий ближній КХ радіозв'язок. КХ зв'язок здатний повністю розв'язати питання зв'язку на територіях з малою щільністю населення. Його конкурентом у розв'язанні завдань зв'язку можуть бути

лише супутникові системи зв'язку, які мають більшу пропускну здатність каналу зв'язку, а також більшу надійність передачі інформації.

Зв'язок супутниковий – це розвиток традиційного радіорелейного зв'язку і один з видів радіозв'язку космічного, який заснований на використанні штучних супутників Землі в якості ретрансляторів, які винесені на дуже велику висоту, обумовлену орбітою супутника. Орбіти поділяють на три класи: екваторіальні (орбіта обертання супутника строго уздовж екватора Землі); полярні (орбіта обертання супутника строго між полюсами Землі); похилі (орбіта обертання супутника під кутом до екватора, тобто між екваторіальною й полярною орбітами).

Важливим різновидом екваторіальної орбіти є орбіта геостаціонарна, на якій супутник обертається в напрямку обертання Землі з її кутовою швидкістю, через що будь-який «приймач» цього супутника на Землі «бачить» його постійно. Однак геостаціонарна орбіта лише одна, тому число супутників на ній, природно, обмежене. Вона перебуває на відстані 35786 км, а це обумовлює високу ціну виводу супутника на цю орбіту. Тому для масових «наземних приймачів» використовують більш дешеві «у запуску» супутники, які рухаються за похилими орбітами. Таких супутників повинне бути не менше 3-х од. на одну орбіту, що забезпечує цілодобовий доступ зв'язку до наземних БС, які можуть бути як стаціонарними, так і рухомими.

Рухомі станції одержали саме широке поширення в армії й на морському транспорті. Вони використовують потужні супутники зв'язку на геостаціонарних орбітах, які забезпечують зв'язок там, де розгортання звичайної стільникової мережі неможливо або нерентабельно (на морі, на великих малонаселених територіях тундри, пустель тощо).

Стаціонарні станції використовують малопотужні супутники похилих орбіт. Це розгалужена мережа наземних комутаторів, які сьогодні представляють основні БС стільникового зв'язку.

Стільниковий зв'язок - це мережа рухомого зв'язку і один з видів мобільного радіозв'язку, для якого ключова особливість полягає в тому, що загальна зона покриття ділиться на гнізда (стільники), що визначаються зонами покриття окремих БС. Кожна БС забезпечує на Землі доступ до стільникової мережі на обмеженій території, площа й конфігурація якої залежить від рельєфу місцевості й інших параметрів. Зони покриття, що перекриваються, створюють структуру, схожу на бджолиний стільник, звідки і виник термін «стільниковий зв'язок». При переміщенні абонентського термінала (телефону), тобто «приймача» по поверхні Землі, він обслуговується то однією, то іншою БС, причому перемикання (зміна стільника) відбувається в автоматичному режимі, що зовсім непомітно для абонента й тому ніяк не впливає на якість зв'язку.

Сучасний абонентський термінал («приймач») – це, насамперед, стільниковий (мобільний) телефон, який є спеціалізованим комп'ютером і орієнтований, у першу