Лікування

В історії лікування хворих на перитоніт виділяють 4 періоди.

Лікування перитоніту – це в першу чергу лікування основного захворювання, що викликало

перитоніт.

Тепер хворих на перитоніт лікують комплексно.

Необхідно поєднати дії різних способів на патогенетичні ланки перитоніту, а саме:

а) раннє видалення джерела перитоніту;

б) забезпечення відтоку гною із черевної порожнини;

в) антибактеріальна терапія; г) протизапальна терапія; д) дезінтоксикаційна терапія;

е) мобілізація захисних сил організму.

Перитоніт – це абдомінальний сепсис чи тотальний абсцес черевної порожнини.

Основні етапи комплексного лікування хворих перитонітом.

І.Адекватна передопераційна підготовка.

Мета – корекція гомеостазу (зменшення

гемодинамічних та електролітних

порушень, згущення крові, інтоксикації).

ІІ.Екстрене хірургічне втручання:

адекватне знеболення;

широка лапаротомія;

усунення джерела перитоніту;

евакуація інфікованого ексудату;

ретельна санація черевної порожнини;

декомпресія ЖКТ;

вибір оптимального методу завершення

операції.

ІІІ. Багатоцільова післяопераційна

терапія: а) корекція гомеостазу;

б) боротьба з септичним шоком і його

наслідками; в) відновлення моторики кишечника;

г) иммунокоррекція;

д) профілактика і боротьба з ускладненнями функції

життєвоважливих органів і систем .

Заходи на догоспітальному етапі.

Транспортування на носилках в

напівсидячому положенні.

При необхідності дають кисень через маску.

Категорично протипоказане введення наркотичних анальгетиків (морфін, промедол) − із-за них утруднена діагностика в хірургічному відділенні.

Якщо у хворого колапс (токсичний шок)

необхідні реанімаційні заходи під час

транспортування хворого (в/в уведення)

Лікування на госпітальному етапі.

Завдання:

боротьба з інфекцією;

боротьба з інтоксикацією;

корекція порушень.

Лікувальна тактика цілком залежить від

поширеності перитоніту:

а) місцевий перитоніт − операцію виконують

негайно (після встановлення діагнозу);

б) загальний перитоніт − обов'язкова передопераційна (підготовка від 1 до 3-4 годин).

Проводять діагностичні і лікувально-коригуючі заходи.

•боротьба з шоком;

•корекція порушень гемодинаміки;

•корекція водно-електоролітного балансу.

Часті два види шоку:

гіповолемічний із-за втрати рідини в кишечник і черевну порожнину (ексикоз) та

ендотоксичний (із-за ендогенної інтоксикації).

До операції проводиться:

боротьба з болем;

декомпресія шлунку і, по можливості, товстої кишки;

корекція КЩ рівноваги (усунення метаболічного ацидозу);

корекція водно-електролітного балансу (ОЦК, осмотичного тиску);

корекція анемії, білкових розладів (онкотичного тиску);

корекція функцій серцево-судинної системи, печінки, нирок;

корекція порушень мікроциркуляції (ізобрин, плазмозамінник з малою в'язкістю).

антибактериальна терапія широкого спектру дії.

антиферментная терапія інгібіторами протеаз (контрікал).

Критерії готовності до операції за

шкалою Watter:

1)АТ не нижче 90 мм рт. ст, якщо нижче

−порушена перфузія тканин;

2)ЦВД не повинно бути негативним;

3)Діурез повинен бути не менше за

3 мл/хв/кг.

Знеболення

Ендотрахеальний наркоз з міорелаксантами.

Доцільна епідуральна анестезія під час операції і в п/о періоді при парезі кишечника.

Операційний доступ

При поширеному перитоніті оптимальна середньосерединна лапаротомія.

Ревізія черевної порожнини

З’ясовують характер і поширеність перитоніту.

Необхідні:

об’єктивна оцінка змін у черевній порожнині;

оптимізація вибору лікувальної тактики.

Доцільно скористатися:

індексом черевної порожнини (ІЧП) [В.С. Савельев и соавт., 2004];

Мангеймським індексом перитоніту (МІП).