ОНМУ, І.І. Тихоніна, дисципліна ТМП, Конспект лекцій

5.3. Вимоги до суден, що перевозять небезпечні вантажі

Склад документації

Кожне судно, заявлене до перевезення небезпечних вантажів, повинне мати відповідні сертифікати, що підтверджують його готовність до перевезення таких вантажів.

Свідчення про відповідність конструкції й устаткування судна вимогам правила 54 Глави II-2 СОЛАС 74, видане класифікаційним співтовариством.

Технічний акт перевірки судна – видається на строк 4 роки судновласникам, видається відповідним органом, що контролює перевезення небезпечних вантажів. У технічному акті вказуються приміщення, призначені для перевезення небезпечних вантажів, і засобу пожежогасіння в даних приміщеннях, приводиться перелік вантажів, дозволених до перевезення.

Ісвідчення, і технічний акт втрачають свою силу у випадку:

Закінчення терміну дії.

Після аварії.

У випадку конструктивних змін протипожежних, осушувальних і вентиляційних систем судна, вантажних приміщень і встаткування, ізоляції джерел тепла, кабельних трас, іскрогасних пристроїв,

вогнестійких палуб та ін.

Вантажний план - узгоджується з відповідними органами, що здійснюють нагляд за транспортуванням і зберіганням небезпечних вантажів.

Свідчення про склад і властивості вантажу – надається відправником на вимогу перевізника, якщо вантаж вимагає особливих температурних режимів та режимів вологості у процесі перевезення морем.

Комплект відвантажувальних документів у яких повинне бути зазначене:

Транспортне найменування вантажу.

Номер класу, підкласу, група сумісності (для Класу 1), класифікаційний шифр.

Ідентифікаційний номер ООН.

Чи є даний вантаж забруднювачем моря.

Характеристики основного й додаткового виду небезпеки.

Маса нетто.

Додаткова інформація (температурні межі, вологість та ін.).

Перед початком завантаження коректується оперативний план по

боротьбі з пожежею й діям екіпажа у випадку інцидентів з вантажем.

По закінченні завантаження, оформляються наступні документи:

Коносамент.

Вантажний маніфест.

101

ОНМУ, І.І. Тихоніна, дисципліна ТМП, Конспект лекцій

Сертифікат про походження вантажу.

При проведенні огляду судна сюрвейер повинен знати й звернути увагу на викладені нижче положення.

Вимоги до суден, що перевозять небезпечні вантажі, залежать від властивостей перевезених вантажів і виду й ступеня небезпеки, якими вони володіють стосовно екіпажа, судна, спільно перевезених вантажів і навколишнього середовища.

При інспектуванні суден (судновий сюрвей) перевезення небезпечних вантажів допускається тільки на справних суднах, що мають постачання й устаткування по нормах Регістра, по всіх вимогах Правил технічної експлуатації суден морського флоту, що повинне бути підтверджене відповідними документами на судні.

На суднах, призначених для перевезення пожежнонебезпечних вантажів, всі пристрої повинні бути в такому стані або так захищені, щоб попередити появу джерел запалення – відкритого вогню, іскри, надмірного нагрівання. Тому під час інспектування варто перевірити наявність іскрогасників на димових, вихлопних, камбузних трубах. Переборки, що нагріваються, палуби й трубопроводи варто ізолювати так, щоб температура поверхні ізоляції, зверненої до вантажу, не перевищувала 50 °С. Трубопроводи повинні бути покриті теплоізолятором і укладені в дерев’яні або металеві кожухи.

У трюмах, суміжних з машинним відділенням, можна перевозити небезпечні вантажі всіх класів, якщо переборки обладнані при будівлі судна теплоізоляцією схваленої конструкції - переборки типу А-60. Під час перевезення пожежнонебезпечних вантажів при відсутності таких переборок необхідно встановлювати додаткову теплоізоляцію, еквівалентну А-60.

На суднах допускається установка електроустаткування:

▪іскро небезпечного (EXI);

▪з оболонкою під надлишковим тиском (ЕХР); ▪із вибухо непроникливою оболонкою (EXD); ▪підвищеної надійності проти вибуху (ЕХЕ).

Установка електроустаткування й кабелів, що не відповідають вище –

зазначеним вимогам, допускається тільки в тому випадку, якщо при вантажних операціях і під час перевезення небезпечних вантажів вони будуть відключені. Така практика іноді приводить до прямо протилежного результату, тому що для забезпечення нормальної експлуатації суднових пристроїв (лебідок, брашпиля й ін.) доводиться прокладати тимчасову проводку на відкритій палубі, а це пов’язане з появою додаткової небезпеки. Безпечніше рекомендувати капітанові провести відповідні заходи щодо ізоляції внутрішньо трюмної проводки (укласти її в труби, герметизувати і т.д.), чим здійснювати проводку на відкритій палубі.

Протипожежні системи повинні відповідати цілому ряду вимог:

▪ постійно перебувати під тиском, що забезпечує негайну роботу одного зі

102

ОНМУ, І.І. Тихоніна, дисципліна ТМП, Конспект лекцій

стовбурів і обладнуватися насосом, що автоматично включається при падінні тиску;

▪подавати в будь-яку частину порожнього вантажного приміщення таку кількість води, що забезпечується чотирма стовбурами при встановленому Правилами Регістра тиску;

▪забезпечувати ефективне охолодження вантажного приміщення стаціонарно встановленим зрошенням.

При огляді судна варто ретельно перевірити стани й роботу вентилів водо пожежної системи; відсутність іржі на них. Всі частини й деталі системи. повинні бути в робочому стані.

Якщо гасіння пожежі водою заборонено властивостями вантажу, то в стаціонарній системі пожежогасіння повинен бути присутній хоча б один вогнегасний засіб, що рекомендується для даного (их) небезпечного (их) вантажу (ів).

За Правилами Регістра під час перевезення небезпечних вантажів вантажні приміщення на суднах, крім суден з горизонтальним способом завантаження, не повинні бути суміжними з житловими й службовими приміщеннями. Якщо ж вантажні й службові приміщення суміжні, то вони обов’язково розділяються герметичними переборками, а системи вентиляції вантажних і службових (житлових) приміщень повинні бути роздільними.

Всі входи у вантажні приміщення з житлових, службових і машинних приміщень, включаючи вигороди трапів і ліфти, повинні бути обладнані пристроями, що запобігають проникненню небезпечних пар і газів. Якщо ця умова не може бути дотримана, у суміжних приміщеннях повинен бути забезпечений підвищений тиск повітря, що запобігає влученню в ці приміщення пар і газів.

Система вентиляції житлових приміщень, а також вихідні розтруби трюмної вентиляції повинні бути так улаштовані, щоб повітря з їхніх вихідних розтрубів не потрапляв знову в житлові й службові приміщення. При цьому використовують наступний принцип: якщо пари перевезених речовин легше повітря, то вивідні отвори вентиляції розташовують вище надбудов, а для важких пар якнайнижче й ближче до бортів.

У відгороджених вантажних приміщеннях повинна бути передбачена відповідна штучна вентиляція. Пристрій вентиляції повинен бути таким, щоб забезпечувати у вантажному приміщенні щонайменше шестикратний обмін повітря в годину, виходячи з обсягу порожнього вантажного приміщення, і видаляти пари з верхньої або нижньої частини вантажного приміщення залежно від випадку. Вентилятори повинні виключати можливість запалення займистих сумішей газу й повітря. Прийомні й вихідні вентиляційні отвори повинні бути постачені відповідними захисними дротяними сітками.

Якщо у відгороджених вантажних приміщеннях передбачається перевозити займисті або отрутні рідини, конструкція осушувальної системи

103

ОНМУ, І.І. Тихоніна, дисципліна ТМП, Конспект лекцій

повинна виключати випадкове прокачування таких рідин через трубопроводи або насоси машинного приміщення. Якщо такі рідини перевозяться в більших кількостях, повинно бути розглянуте питання про установку додаткових засобів осушення цих вантажних приміщень.

На додаток до комплектів пожежного спорядження, повинно бути передбачене чотири повних комплекти захисного одягу, стійкого до хімічного впливу. Захисний одяг повинен закривати всі шкірні покриви, так щоб ніяка частина тіла не залишався незахищеною.

На суднах з вантажними приміщеннями «ро-ро» повинен бути забезпечений поділ між закритим вантажним приміщенням «ро-ро» й пов’язаним з ним відкритим вантажним приміщенням «ро-ро». Цей поділ повинен бути таким, щоб звести до мінімуму проникнення небезпечних пар і рідин між такими приміщеннями.

Таким чином, судна, що перевозять небезпечні вантажі, повинні бути забезпечені водо пожежною системою, системою водо розпилення, піногасіння, вуглекислотного гасіння, гасіння інертними газами, сигналізацією виявлення пожежі, протипожежним постачанням.

Перед завантаженням небезпечних вантажів вантажні приміщення судна повинні бути зачищені, промиті й просушені. Особливу увагу звертають на чистоту трюмів у тому випадку, коли в попередньому рейсі перевозилися несумісні вантажі стосовно даних небезпечних вантажів, або якщо передбачається перевезення вибухових і вогненебезпечних вантажів після вивантаження пилеутворюючих вантажів, наприклад зерна, вугілля, макухи, борошна, цукру й т.д. Перевіряють наявність рибинсів на штатних місцях, наявність обшивання трубопроводів і виступаючих металевих частин у трюмі. Кришки льял розкривають, льяли вичищають, осушувальну систему перевіряють у роботі.

Крім вимог, до технічного встаткування суден пред’являється комплекс вимог до підготовки суднового екіпажа. Адміністрація судна зобов’язана провести інструктаж членів екіпажа про порядок обігу з даною категорією небезпечних вантажів і забезпечити їхніми індивідуальними засобами захисту. Члени аварійної партії повинні пройти спеціальне навчання прийманням і методам аварійних робіт з небезпечними вантажами, застосуванню засобів захисту й використанню приладів контролю.

Члени аварійної партії повинні бути забезпечені засобами індивідуального захисту, дихальними апаратами й мати в наявності газоаналізатори. Індивідуальні засоби захисту повинні включати засоби захисту органів подиху, очей й захисний одяг.

Старший помічник капітана разом із судновим лікарем і фахівцями СЕС, до початку завантаження небезпечних вантажів зобов’язані визначити комплекс заходів щодо санітарної безпеки стосовно до перевезених вантажів, довести до відома членів екіпажа міри першої медичної допомоги при нещасних випадках,

104

ОНМУ, І.І. Тихоніна, дисципліна ТМП, Конспект лекцій

мати в готовності всі необхідні медичні препарати й засоби, стежити за дотриманням санітарних правил у житлових і службових приміщеннях і бути готовим надати негайну медичну допомогу потерпілому.

Старший (головний) механік зобов’язаний забезпечити готовність суднових систем і засобів до боротьби з пожежею або ліквідації наслідків аварійних подій протягом усього рейсу. Він особисто відповідає за їхню готовність до негайних дій. Вантажний помічник капітана відповідає за правильне приймання, розміщення, перевезення й вивантаження небезпечних вантажів.

Процедури відправлення небезпечних вантажів

Можливість перевезення небезпечних вантажів на судні визначає Свідчення про відповідність конструкції й устаткування судна вимогам правила 19 Глави 11-2 МК СОЛАС-74, видане органом нагляду.

Перед початком завантаження небезпечного вантажу повинен бути складений і погоджений з портом каргоплан.

За законом остаточне рішення того, що перевозити на судні, залишається за капітаном. Тому він повинен вимагати інформацією з небезпечних вантажів і бути нею забезпечений відправником вантажу. Вантажі повинні бути ідентифіковані, класифіковані, промартільні й правильно впаковані. Процедура починається з оформлення декларації відправником вантажу, щоб оголосити, що небезпечні вантажі ідентифіковані, класифіковані, промартільні й упаковані відповідно до вимог МК МПНВ.

Вантажі, не пойменовані в списку небезпечних вантажів Кодексу МПНВ, можуть бути допущені до перевезення тільки з дозволу Міністерства транспорту України.

Основна інформація про вантаж повинна бути представлена відправником вантажу в Заявці. Письмова заявка за встановленою формою подається не пізніше, ніж за двоє діб до ввозу вантажу в порт під час перевезення на пасажирських суднах і за сім діб під час перевезення на вантажних судах.

5.4. Розміщення небезпечних вантажів на судні

Перед початком вантажних операцій весь вантаж повинен бути ретельно оглянутий представниками судна разом із представниками термінала.

До перевезення забороняється приймати:

Вантажні місця з наявністю слідів витоку або розсипу.

Вантажні місця з відсутнім або ушкодженим маркуванням.

Контейнери з дефектами структурних елементів, із вм’ятинами зі стрілкою прогину більше 19 мм, із тріщинами й розламами, зі значною корозією стінок або структурних елементів.

105

ОНМУ, І.І. Тихоніна, дисципліна ТМП, Конспект лекцій

Контейнери-цистерни або авто й залізничні цистерни з несправними вантажно-розвантажувальними арматурами, запобіжними клапанами. З ушкодженими горловинами або відсутніми болтами на горловинах, включаючи перекоси горловин, при відсутності зовнішнього скобтрапа й оглядової площадки, а також після закінчення строку чергового огляду та ін.

При невідповідності маркування вмісту.

Транспортні засоби з несправностями й ненадійним кріпленням вантажу.

Вантажні місця, упаковані з невідповідністю вимогою МК МПНВ по

впакуванню.

При виявленні перерахованих вище недоліків, судновий персонал повинен негайно повідомити представників порту, а при необхідності, припинити вантажні операції до усунення несправностей і порушень.

Де це тільки практично можливо, Кодекс рекомендує розміщення небезпечних вантажів у підпалубних приміщеннях судна для забезпечення захисту вантажу від впливу зовнішнього середовища, у той час як розміщення вантажу ТІЛЬКИ НА ПАЛУБІ обумовлює:

Необхідністю постійного спостереження за станом вантажу.

Необхідністю забезпечення постійного доступу до вантажу.

Можливістю того, що пари або газ виділюваний вантажем, можуть привести до виникнення вибухонебезпечних концентрацій усередині приміщення, утворювати високотоксичні концентрації, впливати на

конструкції судна.

Якщо пакування вантажу не дозволяє забезпечити збереження його перевезення на відкритих палубах, вантаж обов’язково повинен бути розміщений у трюмних просторах або ж у приміщеннях на відкритій палубі, що забезпечують його надійний захист від зовнішніх умов.

Заборона на перевезення деяких вантажів на пасажирських суднах викликана тим, що інциденти з такого роду вантажами можуть викликати погрозу всьому судну дуже швидко. При виникненні протікань небезпечних вантажів у трюмні простори, повинне бути передбачене, щоб відкачка льял трюмів НЕ ПРОВОДИЛАСЯ через машинне приміщення.

У процесі розміщення вантажів на борту судна варто враховувати, що ВИСОТА ШТАБЕЛЯ НЕ ПОВИННА ПЕРЕВИЩУВАТИ 3-Х МЕТРІВ. Бочки завжди повинні бути розміщені пробками НАГОРУ. Між штабелями повинні бути забезпечені проходи до пристроїв і механізмів, що забезпечують безпеку судна, таким як пожежні гідранти, міряльні трубки, та ін.

На суднах, що перевозять небезпечні вантажі, повинні складатися докладні вантажні плани із вказівкою місця розташування на судні кожної окремої партії вантажу, класу вантажу, кількості місць, маси, виду тари. Якщо вантаж пожежнонебезпечний, то вантажний план узгоджується із

106