ОНМУ, І.І. Тихоніна, дисципліна ТМП, Конспект лекцій

представником пожежної інспекції порту, а якщо небезпечний в санітарному відношенні, то із санітарною інспекцією.

Місце розташування вантажу на судні рекомендовано Правилами МПНВ. Існують загальні вимоги при завантаженні небезпечного вантажу:

▪вантаж повинен бути відділений від житлових, службових і машинних приміщень і джерел тепла на відстані, зазначеній у МПНВ для даного небезпечного вантажу;

▪небезпечні вантажі рекомендується розміщати так, щоб до них залишався доступ для контролю їхнього стану під час перевезення й ліквідації аварії. Повинен бути забезпечений вільний прохід шириною не менш одного метра до пожежних ріжків, стовбурам і шлангам, трубкам льял і танків,

палубним механізмам і пристроям, а робоча площа механізмів і пристроїв повинна бути не менш 1 м2;

▪вогненебезпечні вантажі повинні розміщатися на відстані не менш 7,5 м від колективних рятувальних засобів;

▪вантажі в картонному або іншому вологонепроникному впакуванні не повинні розміщатися на відкритій палубі, якщо вони не поміщені в закриті укрупнені одиниці або ліхтери;

▪небезпечні вантажі не повинні займати більше половини площі палуби неспеціалізованих суден на будь-якій ділянці;

▪вантаж повинен бути захищений від впливу морської води й метеорологічних факторів;

▪на палубі вантаж укладають тільки з одного борта. Другий борт залишається вільним для проходу екіпажа;

▪не захаращувати лази в трюми, мати можливість доступу до вантажу й при аварії - витягу усього або частини вантажу із трюму;

▪вантаж укладають щільними штабелями, що виключають його рух, забезпечивши вентиляцію вантажу. Висота штабелювання визначається міцністю тари й упакування. Вона вказується в картці на вантаж.

Під час рейсу, крім безперервної вентиляції, необхідно перевіряти:

▪щодня температуру в кожному вантажному приміщенні. (Підвищення температури - несприятлива ознака). При виявленні несхоронності окремих місць їх видаляють і складають акт.

Планування розміщення вантажу на борті судна

Для того щоб правильно скласти вантажний план, необхідно повністю

використовувати всю наявну інформацію про небезпеки вантажів, способах їхнього транспортування, пакування, сумісності та ін.

При складанні вантажного плану варто дотримуватися деяких загальних правил перевезення небезпечних вантажів:

Якщо МК МПНВ передбачає перевезення вантажу ТІЛЬКИ на відкритих палубах, то його розміщення на відкритій палубі проводиться без

107

ОНМУ, І.І. Тихоніна, дисципліна ТМП, Конспект лекцій

узгодження з відправником, якщо ж ні, то розміщення вантажу на відкритих палубах проводиться ТІЛЬКИ з дозволу відправника.

Якщо вантажі, при виникненні пожежі, вимагають різних засобів пожежогасіння й не мають жодного загального агента, що гасить, які має судно, то їхнє розташування в тому самому приміщенні ЗАБОРОНЕНО.

Завантаження повинно проводитися з урахуванням пакування й ваги вантажних місць (укладання в штабелі піддонів, ящиків і коробок).

Повинен бути забезпечений вільний доступ до небезпечних вантажів, як для забезпечення контролю, так і для ліквідації наслідків у випадку інцидентів з вантажем.

Необхідно забезпечити вільний доступ до засобів пожежогасіння.

Не повинні захаращуватися проходи, що забезпечують евакуацію персоналу із приміщення.

Радіоактивні вантажі повинні бути розміщені на максимальній відстані від житлових, службових і машинних приміщень, але ця відстань не повинна бути менше, чим передбачено правилами.

Вантажі у вологопроникновому пакуванні не повинні розміщатися на відкритих палубах.

Небезпечні вантажі не повинні займати більше половини площі палуби на неспеціалізованих суднах.

Небезпечні вантажі повинні бути розміщені на відстані більше 7,5 м від рятувальних засобів.

Несумісні вантажі повинні бути розділені друг від друга відповідно до вимог МК МПНВ.

Окислювачі й органічні перекиси повинні розташовуватися вдалині від джерел тепла й металевих порошків.

Ремонт ушкоджених вантажних місць на борті судна ЗАБОРОНЕНИЙ.

Спеціальні рекомендації

Спеціальні рекомендації, що стосуються Класу 1 (Вибухові речовини): Вибухові речовини (крім боєприпасів) повинні бути покладені в особливі

приміщення, надійно замкнені під час рейсу. Неприпустиме погіршення стану будь-якої деталі пакування (контейнера, транспортного засобу або вагона), незалежно від конструкційного матеріалу, будь то проржавілий метал стінок або зруйнований фиберглас. (Припустимі нормальне зношування, наприклад окислювання (іржа), незначні погнутості, вм’ятини й подряпини, а також інші незначні пошкодження, що не впливають на придатність до використання для перевезення).

Вантажі класу 1 не повинні розміщатися безпосередньо над і під машинними приміщеннями на відстані менш 3 м від переборок або ділянок палуб, що відокремлюють вантажне приміщення від машинних. Вантажі класу

108

ОНМУ, І.І. Тихоніна, дисципліна ТМП, Конспект лекцій

1 не повинні бути суміжними з житловими або службовими приміщеннями. Вантаж повинен бути покладений у прохолодній частині судна, де

можливо підтримувати постійну потрібну температуру під час транспортування.

Місцезнаходження вантажу повинне бути вдалині від джерел тепла, включаючи парові системи, нагрівальні змійовики (батареї), іскри, полум’я й т.д.

Приміщення не повинні мати електроустаткування й кабелі під напругою. Високонебезпечні вибухові речовини зберігаються в магазинах (складах боєзапасу), які, залежно від типу укладання, розподіляються на 3 типи -А, В, С.

Тип А: Цей тип речовин в магазинах вимагає додаткових заходів. Щоб виключити тертя й проникнення вмісту з пакувань, повинні бути закритими борта, підлога й двері. Сталевий набір повинен бути чистим і обладнаний рибінсами. Після укладання зверху повинен бути забезпечений вільний простір в 3 м.

Тип В: Він відповідає типу А, але:

-підлога не має потреби в покритті дошками, однак при завантаженні потрібні дерев’яні палети або дошки на підлогу;

-не потрібно від бортів рибінси або відсіки.

Тип С: Ідентичний типу В, за винятком того, що вантаж у магазинах повинен бути по можливості покладений у діаметральній площині судна на відстані від бортів судна не менш 1,8 або в 2,4 метрах.

Спеціальні рекомендації, що стосуються Класу 2 (Гази - стислі, зріджені або розчинені під тиском).

Газові балони варто зберігати в прохолодному місці й укладати вдалині від джерел тепла й запалення. При укладанні на палубі площа розміщення повинна бути захищена від впливу сонячних променів.

При укладанні під палубою вантажне приміщення повинне бути забезпечене примусовою вентиляцією.

При витоку газу гази не повинні проникати всередину судна. Спеціальні запобіжні заходи повинні бути прийняті, коли перевозяться горючі, отрутні або задушливі гази:

-гази повинні бути розміщені у вентильованих приміщеннях удалині від будь-яких джерел тепла й радіоактивного випромінювання;

-на пасажирських суднах вони повинні бути розміщені вдалині від всіх пасажирських приміщень і палуб;

-спеціальні обережності також потрібні на суднах типу « ро-ро». Спеціальні рекомендації, що стосуються Класу 3 (Запалювальні рідини). При заповненні тари рідинами необхідно залишати вільний простір

(недолив).

Рідини Класу 3 повинні бути розміщені в прохолодних місцях удалині від всіх джерел тепла, включаючи іскри, полум’я, парові труби, нагрівачі, а також

109

ОНМУ, І.І. Тихоніна, дисципліна ТМП, Конспект лекцій

удалині від переборок радіоактивного випромінювання. Місце з вантажем повинне ефективно вентилюватися.

Під час перевезення рідин Класу 3.1 і 3.2 у портативних танках повинні бути вжиті заходи обережності, щоб легкозаймисті пари не проникнули в житлові або службові приміщення.

Якщо усередині тари можливе підвищення тиску за рахунок випару або за рахунок підвищення температури, необхідно встановити випускний пристрій (дихальний клапан).

Розміщення під палубою завжди переважніше щоб уникнути забруднення морського середовища. При розміщенні «тільки на палубі» вантажі ретельно вкриваються брезентом в укритому місці переважно на головній палубі.

Є обмеження по максимальній кількості при навантаженні в трюми й на палубу.

Спеціальні рекомендації, що стосуються Класу 4 (Легкозаймисті тверді речовини).

Клас 4.1. Легкозаймисті тверді речовини Клас 4.2. Речовини, здатні до самозаймання. Клас 4.3. Речовини, що виділяють займисті гази при взаємодії з водою.

Займисті вантажі в ящиках повинні бути завантажені (розміщені) під палубою й не підпадати під атмосферний вплив або морську воду.

Укладання повинно бути вдалині від всіх джерел тепла в добре вентильованих приміщеннях.

Вантаж повинен укладатися так, щоб у випадку наближення небезпеки загоряння його можна було б викинути за борт, а на пасажирських суднах - удалині від всіх місць, придатних для житла.

Спеціальні рекомендації, що стосуються до Класу 5.1 (Речовини, що окислюються).

Перед завантаженням вантажні приміщення готовлять ретельним образом. Особлива увага повинна бути приділена видаленню всіх горючих матеріалів.

При кріпленні вантажу повинен використовуватися негорючий і безпечний матеріал. Варто уникати проникнення речовин, що окисляють, в інші вантажні приміщення, які можуть містити горючі матеріали.

Після навантаження необхідно ґрунтовно вичистити й видалити сліди розливу (розсипу) речовини, що окисляє. Упакування, що має течу або пошкодження, не допускається до завантаження на судно. Завантажені вантажі повинні бути вкриті для того, щоб уникнути атмосферного впливу та морської води.

Спеціальні рекомендації, що стосуються Класу 5.2 (Органічні пероксиди). Основні запобіжні заходи при укладанні:

- під час перевезення органічних перекисів на суднах « ро-ро» потрібні спеціальні обережності;

110

ОНМУ, І.І. Тихоніна, дисципліна ТМП, Конспект лекцій

-розміщення повинно проводитися в добре вентильованих приміщеннях, удалині від сонячних променів або джерел тепла;

-при укладанні повинна враховуватися можливість, якщо буде потреба, викиду вантажу за борт;

-всі ушкоджені або пакування, що має текти не повинні допускатися до завантаження на судно.

Спеціальні рекомендації, що стосуються Класу 6.1 (Токсичні речовини). Основні запобіжні заходи при укладанні:

-займисті вантажі в ящиках ніколи не слід піддавати атмосферному впливу або морській воді;

-після вивантаження вантажні приміщення повинні бути ретельно зачищені й потім перевірені на зараженість. До завантаження всі забруднення повинні бути прибрані й трюм провітрений;

-укладання повинно проводитися в добре провітрювані вантажні приміщення, удалині від будь-яких джерел тепла;

-воліється укладання під палубою, що є гарним захистом. Якщо потрібне укладання на палубі, то місце розміщення варто захистити.

Спеціальні рекомендації, що стосуються Класу 6.2 (Інфекційні речовини). Цей вантаж повинен бути завантажений «окремо через одне приміщення

або трюм» удалині від всіх провізійних і житлових приміщень. Дії, що вживаються, при пошкодженнях або витоках:

-припинення вантажних операцій і зіткнення із умістом пакування;

-огляд сусідніх пакувань на предмет зараженості й відділення заражених пакувань;

-інформування санітарної влади, ветеринарної влади, а також відправника вантажу / вантажоодержувача.

Спеціальні рекомендації, що стосуються Класу 7 (Радіоактивні речовини). Вимоги по укладанню:

-рівень радіації відповідно до сформованої практики при транспортуванні не повинен перевищувати 2 mSv/h і не більш ніж 0,1 mSv/h в 2

мвід контейнера;

-кількість допущеного до перевезення вантажу обмежується;

-під час перевезення змішаних вантажів, що складаються з радіоактивних і нерадіоактивних речовин, накладається обмеження на кількість радіоактивних речовин;

-програма захисту від радіації повинна бути підготовлена й затверджена компетентним персоналом;

-завантаження й контроль вантажу повинні здійснюватися компетентним персоналом;

-закінчення завантаження і його оформлення повинні здійснюватися також компетентним персоналом.

Спеціальні рекомендації, що стосуються Класу 8 (Корозійні речовини)

111

ОНМУ, І.І. Тихоніна, дисципліна ТМП, Конспект лекцій

Основні запобіжні заходи при укладанні:

-вантаж повинен утримуватися як можна в більше сухому стані, тому що наявність вологи у вантажі сприяє корозії металевих частин з небезпечною реакцією;

-якщо вантаж покладений у пластикові контейнери (звичайна практика), тоді вантаж повинен зберігатися в прохолодному місці, тому що опір багатьох пластмас зменшується з підвищенням температури;

-якщо вантаж укладається на палубу, то він повинен бути захищений від атмосферного впливу та морської води;

-деякі індивідуальні таблиці вимагають, щоб вантаж розміщався поза житловими приміщеннями;

-укладання повинно бути вдалині від пасажирських приміщень;

-якщо можливо загоряння, тоді укладання повинно бути в приміщеннях із примусовою вентиляцією, удалині від джерел тепла;

-якщо можливо забруднення морського середовища, тоді переважніше розмістити вантаж під палубою, а якщо на палубі - укладання повинно бути в захищеному, укритому місці.

Спеціальні рекомендації, що стосуються морських забруднювачів моря. Якщо є можливість розмістити ЗМ як «на палубі», так і «під палубою», то

найкращим є розміщення «на палубі». При цьому вантаж повинен бути добре закріплений і захищений від непогоди.

Вимоги МАРПОЛ-73/78: «У випадку втрати або навмисного викиду ЗМ у море капітан повинен повідомити про особливості такого викиду за борт найближчій прибережній державі при будь-яких умовах по каналах швидкого зв’язку із правом найвищого пріоритету виходу в ефір».

Всі речовини, що мають маркування «ІНФЕКЦІЙНІ» повинні бути відділені від житлових зон цілим приміщенням або трюмом.

Особливі вимоги пред’являються до розміщення на борті харчових вантажів. Для запобігання псування таких вантажів вони повинні бути захищені від впливу токсичних речовин (Клас 6.2 або 2.3), речовин, що інфікують (Клас 6.2) корозійних (Клас 8) або радіоактивних (Клас 7) речовин. Мінімальна відстань, на яку харчові вантажі повинні бути відокремлені від перерахованих речовин, зазначено в 14 розділі Загальних правил Кодексу.

Транспортування відходів

Небезпечні відходи транспортуються морським транспортом відповідно до умов Кодексу МПНВ. Відходи, що містять тільки один компонент, що є небезпечною речовиною, буде розглядатися як така речовина в рамках Кодексу. Якщо концентрація є такою, котра продовжує становити небезпеку, речовина буде класифікуватися відповідно до критеріїв відповідних класів. Відходи, що містять два й більше небезпечних компоненти, будуть класифікуватися відповідно до класу основної (домінуючої) небезпеки. Відходи, шкідливі для

112

ОНМУ, І.І. Тихоніна, дисципліна ТМП, Конспект лекцій

морського середовища будуть перераховуватися тільки по Класі 9 як «речовина небезпечна для навколишнього середовища, рідке, N.O.S. або «речовина небезпечна для навколишнього середовища, тверде, N.O.S. відповідно»

Сегрегація (поділ) небезпечних вантажів на судні

Якщо НВ укладаються на судні поблизу друг від друга, то можливий ризик просочування або протечі, забруднення або змішування, або небезпечних реакцій, які можуть привести до аварійних ситуацій. Тому при розташуванні пакувань з НВ необхідно це ретельно враховувати. Якщо можливо виникнення небезпечної реакції, то НВ повинні бути відділені друг від друга. Ця процедура називається «сегрегація» або «поділ».

Відповідальність по дотриманню процедур, що стосуються розміщення й зберігання вантажу на борті судна, покладається на капітана судна й екіпаж, тому при завантаженні небезпечних вантажів повинні бути прийняті до обліку всі спеціальні вимоги, що стосуються даного вантажу і його розміщення на борту, особливо під час перевезення вантажів у контейнерах і трейлерами.

Для перевезення всіх небезпечних вантажів (за винятком вантажів 1-го Класу), судна можуть бути умовно розділені на 2 великі групи:

Вантажні або пасажирські судна з кількістю пасажирів на борту не більше 25, або ж один пасажир доводиться на кожні 3 м загальної довжини судна (що більше). Далі «ВАНТАЖНІ СУДНА»

Інші пасажирські судна, на яких число пасажирів більше

встановленої межі. Далі «ПАСАЖИРСЬКІ СУДНА» Залежно від типу судна й класу небезпеки вантажу, визначається категорія

розміщення вантажу на борту судна.

Категорія «А»: Передбачає розміщення такого вантажу як НА ПАЛУБІ так і в ПІДПАЛУБНИХ ПРИМІЩЕННЯХ, на суднах обох груп.

Категорія «В»: Передбачає розміщення такого вантажу НА ПАЛУБІ і в ПІДПАЛУБНИХ ПРИМІЩЕННЯХ на ВАНТАЖНИХ суднах.

ТІЛЬКИ НА ПАЛУБІ на ПАСАЖИРСЬКИХ суднах.

Категорія «С»: Передбачає розміщення такого вантажу ТІЛЬКИ НА ПАЛУБІ для суден обох груп.

Категорія «D»: Передбачає розміщення такого вантажу ТІЛЬКИ НА ПАЛУБІ на ВАНТАЖНИХ суднах.

Перевезення даного вантажу на ПАСАЖИРСЬКИХ СУДНАХ ЗАБОРОНЕНІ.

Категорія «Е»: Передбачає розміщення вантажу НА ПАЛУБІ і в ПІДПАЛУБНИХ ПРИМІЩЕННЯХ на ВАНТАЖНИХ

113

ОНМУ, І.І. Тихоніна, дисципліна ТМП, Конспект лекцій

суднах.

Перевезення даного вантажу на ПАСАЖИРСЬКИХ СУДНАХ ЗАБОРОНЕНІ.

Принципи сегрегації поширюються на всі вантажні приміщення й на всі типи суден і вантажних транспортних одиниць. Несумісні вантажі повинні бути ізольовані друг від друга.

Несумісні вантажі - це такі, які при спільному укладанні становлять небезпеку при їхньому розливі, просочуванні або якій-небудь аварії. Необхідно враховувати, що такі побічні погрози можуть бути більше небезпечними, чим основні.

Ступінь небезпеки, що виникає від можливих взаємодій між несумісними небезпечними вантажами, може змінюватися, і тому необхідні заходи щодо поділу повинні також відповідно змінюватися. Такий поділ досягається шляхом певних відстаней між несумісними небезпечними вантажами або вимоги наявності однієї або декількох сталевих переборок або палуб між ними або комбінацією того й іншого.

У Кодексі МПНВ використовуються наступні терміни по поділу:

◊«Удалині від». Несумісні вантажі повинні бути ретельно сегреговані для виключення небезпечного впливу у випадку аварії, хоча можуть перевозитися в тому самому відсіку, трюмі або палубі, за умови горизонтального поділу й вертикального не менш трьох метрів;

◊«Окремо від». У різних відсіках або трюмах при укладенні «Під палубою». За умови, якщо проміжна палуба є вогнестійкою і водонепроникною, може бути схвалений вертикальний поділ як еквівалент. Для розміщення «на палубі» це означає відстань не менш 6 м;

◊«Через один відсік або трюм від». Вертикальний і горизонтальний поділ. Якщо проміжні палуби не є вогнестійкими і водонепроникними, то тільки поздовжній поділ прийнятно. Для розміщення «на палубі» це означає відстань не менш 12 м. Це відстань так само дотримується для двох пакувань, одна з яких покладена на палубі, а друга у верхньому відсіку;

◊«Подовжньо через один проміжний відсік або трюм від». Під термінами «відсік» або «трюм» розуміють простір, повністю обмежений сталевими переборками, листовою обшивкою і палубами. Ці огородження повинні бути вогнестійкими й водонепроникними. Одного вертикального поділу недостатньо. Між одним пакуванням «під палубою» і іншим «на палубі» мінімальна відстань повинна бути 24 м, а уздовж між ними повинен бути цілий відсік. Для розміщення «на палубі» це означає поздовжню відстань в 24 м мінімум.

Для цілей поділу небезпечні вантажі, що мають схожі властивості, поєднуються.

Але розміщення пакувальних місць на універсальному судні, відрізняється від їхнього розміщення на контейнеровозах або судах «ро-ро». Тому Кодекс ( у розділі 15) дає наступні рекомендації з поділу вантажів:

114

ОНМУ, І.І. Тихоніна, дисципліна ТМП, Конспект лекцій

Поділ пакувальних місць.

Поділ контейнерів на борті контейнеровозів.

Поділ трейлерів на борті суден «ро-ро».

Поділ вантажу на ліхтерах і ліхтеровозах.

Поділ небезпечних вантажів у пакуванні й перевезених навалом.

5.5. Небезпечні вантажі у морі

У процесі перевезення адміністрація судна повинна робити регулярний контроль стану небезпечних вантажів.

Старший механік зобов’язаний забезпечити готовність суднових систем і засобів боротьби з пожежею або ліквідації наслідків аварій протягом усього рейсу.

Вантажний помічник капітана відповідає за правильне приймання, розміщення, перевезення й вивантаження небезпечних вантажів. Для цього він зобов’язаний:

◊перевірити список пред’явлених до перевезення вантажів на предмет можливості їхнього спільного перевезення;

◊розробити спільно з фахівцями порту, ВОХР і СЕС вантажний план і пред’явити його на затвердження капітанові;

◊вивчити всі властивості й небезпеки пропонованого вантажу. На вантажному плані вказати, які вантажі й у якій кількості завантажені в кожне вантажне приміщення;

◊стежити за виконанням правил завантаження, укладання й вивантаження небезпечних вантажів, за станом їхньої тари й пакування;

◊перевірити правильність оформлення документів, маркування вантажів, відповідність знаків небезпеки.

Всі заходи, проведені на судні при підготовці до перевезення небезпечних вантажів, варто оформити наказом капітана по судну.

Залежно від властивостей і видів небезпечного вантажу повинні контролюватися:

◊відсутність витоку або розсипу вантажу;

◊стан вантажних одиниць, їхнє кріплення, заземлення контейнерівцистерн і автоцистерн (якщо воно потрібно);

◊температура й відносна вологість повітря у вантажних приміщеннях;

◊концентрація легкозаймистих або отрутних пар (газів) у закритих вантажних приміщеннях і в місцях їхнього укладання на відкритій палубі.

◊температура вантажу або стінок контейнерів і транспортних засобів. Необхідно щодня заміряти температуру в кожному вантажному приміщенні. (Підвищення температури - несприятлива ознака). Під час перевезення

115

ОНМУ, І.І. Тихоніна, дисципліна ТМП, Конспект лекцій

температура повинна перевірятися кожні 4 або 6 годин із записом у судновий журнал. Якщо за якимись причинами контрольна температура підвищується, то починаються аварійні процедури відповідно до Аварійного плану. Розміщення вантажу повинне бути таким, щоб можна було викинути його за борт якщо буде потреба.

Застосовують наступні способи регулювання температури:

а) Теплова ізоляція, за умови, що первісна температура речовини значно нижче контрольної температури.

б) Теплова ізоляція з охолоджувальною системою:

-рідкий азот або диоксид вуглецю;

-рідкий кисень або повітря;

-тільки механічне охолодження (рефрижераторна установка);

-здвоєна система (рефрижираторна установка із проміжним холодоносієм).

Якщо контрольна температура нижче 25°С, повинна бути звукова й світлова сигналізація, що спрацьовує при температурі вище контрольної.

Результати контролю за небезпечними вантажами вносяться в судновий журнал. Всі впакування з небезпечними вантажами повинні оглядатися після закінчення завантаження й, як мінімум, один раз в 24 години. Під час перевезення органічних пероксидів і само реактивних речовин, у яких може відбутися само прискорюване розкладання, температура навколишнього середовища в безпосередній близькості від вантажу повинна перевірятися через 4 або 6 годин.

При виявленні витоку, розсипу або загоряння небезпечного вантажу повинні бути вжиті заходи по ліквідації аварійної ситуації відповідно до Аварійного плану.

5.6. Правила техніки безпеки під час перевезення небезпечних вантажів

До роботи з небезпечними вантажами допускаються члени екіпажів суден, що мають стаж роботи зі спеціальності не менш одного року, що пройшли навчання й щорічну перевірку знань і інструктаж на робочому місці. Члени суднової аварійної партії повинні пройти додаткове навчання й інструктаж з дій в аварійній ситуації, застосуванню автономних дихальних апаратів.

Інструктаж на робочому місці повинен проводитися перед початком вантажно-розвантажувальних робіт. Робітники, що проходять інструктаж повинні бути ознайомлені:

●з найменуваннями, властивостями, видами, ступенем небезпеки небезпечних вантажів;

●із засобами індивідуального захисту при звичайній роботі й в аварійній

116

ОНМУ, І.І. Тихоніна, дисципліна ТМП, Конспект лекцій

ситуації;

●з вимогами безпеки праці й протипожежним режимом при перевантаженні, зберіганні й перевезенні небезпечних вантажів;

●з мірами надання першої допомоги потерпілим.

Інструктаж повинен фіксуватися в судновому журналі й журналі реєстрації інструктажів з техніки безпеки.

Перед початком вантажних операцій перевіряється наявність у всіх, що беруть участь у роботі, засобів індивідуального захисту.

Під час вантажних операцій ведеться постійний контроль за повітряним середовищем у вантажних приміщеннях (регулярно проводиться вентиляція вантажних приміщень).

Особи, що беруть участь у розвантажувальних роботах або ліквідації аварійних ситуацій з отрутними або їдкими речовинами, повинні пройти санобробку під спостереженням медперсоналу після закінчення робочої зміни. Повторне використання спецодягу й інших засобів індивідуального захисту без санобробки не дозволяється.

Під час робіт з отрутними й шкідливими речовинами забороняється приймати їжу, курити й відлучатися до того, як будуть виконані вимоги особистої гігієни з ретельним миттям рук і полосканням порожнини рота.

Забороняється зберігання харчових продуктів на робочих місцях і в приміщенні спецодягу.

Перед прийманням їжі потрібно зняти верхній одяг, протерти взуття, вимити ретельно обличчя й руки. При роботі зі шкідливими речовинами їжу рекомендується приймати не менш трьох разів у день і вживати не менш 2,5 літри рідини з метою прискорення виведення шкідливих речовин з організму.

Засоби індивідуального захисту, забруднені отруйними речовинами, варто знімати в наступному порядку:

-не знімаючи, промити або протерти рукавички 3-5% розчином соди, потім промити водою;

-зняти окуляри, респіратор, комбінезон;

-зняти рукавички (вивертанням), після чого вимити руки.

Судна, що перевозять небезпечні вантажі, повинні забезпечуватися достатньою кількістю захисного одягу, незалежною (не потребуючою спеціальних пристроїв) дихальною апаратурою, брандспойтами й поглинаючими матеріалами (абсорбентами). АВК пропонують застосовувати спеціальне устаткування: захисний одяг повинен бути стійкий щодо впливу різних хімікатів, а використовувані протигази повинні відрізнятися від звичайних стандартних. Кількість і тип необхідного встаткування залежать від кількості, класу й властивостей перевезених небезпечних вантажів, типу й розмірів судна, кількості екіпажа й ряду інших факторів. Капітан по консультації з компанією повинен визначити, яке встаткування потрібно.

117

ОНМУ, І.І. Тихоніна, дисципліна ТМП, Конспект лекцій

Тема 6.

Технологія перевезення зріджених газів

6.1. Судна для перевзення зріджених газів

Газовоз - високоавтоматизований танкер. Морське перевезення зріджених газів на танкерах-газовозах відноситься до виробництв з шкідливими умовами праці. Термін перебування судна в рейсі обмежений: по витіканню 3-3,5 місяців безперервної роботи в морі робиться заміна екіпажів. В нормальних умовах експлуатації вантаж на борту герметизований, справність технологічного устаткування гарантує неможливість утворення небезпечних газоповітряних сумішей при суворому дотриманні правил технічної експлуатації устаткування і техніки безпеки.

Класифікація танкерів-газовозів. Усе судна-газовози можна розділити на три основні групи, залежно від тиску і температури вантажів, які суднові системи можуть підтримувати у вантажних танках при їх перевезенні :

•напірного типу (без охолодження вантажу);

•напівнапірного типу (з частковим охолодженням вантажу);

•рефрижераторного типу (з повним охолодженням вантажу, коли тиск насиченої пари близький до атмосферного).

Крім того, судна-газовози можна додатково розділити на групи залежно від виду вантажів, що перевозяться :

1.LPG (LPG/NH3). Вантаж перевозиться під атмосферним тиском/під частковим тиском пари/під повним тиском пари.

2.LEG (LEG/LPG/ NH3). Під атмосферним тиском/під частковим тиском пари.

3.LNG (LNG/LEG/LPG). Під тиском пари, рівним атмосферному.

4.Хлоровози (Сl2). Під повним тиском пари.

5.Комбіновані судна газовози/хімовози (LEG/LPG/ NH3 /Chemicals). Під частковим тиском пари..

Судна 1- ої і 2- ої груп зазвичай об'єднують в одну, оскільки конструктивно вони схожі, і різниця між ними - в матеріалі, використовуваному для виготовлення танків, ізоляції танків і в системі охолодження вантажу. Судна 3- ої групи зазвичай використовують тільки для перевезення природного газу.

Існують, також судна, здатні перевозити одночасно не лише декілька видів зріджених газів, але і хімічні речовини наливанням. Такі судна будуються відповідно з «Международным кодексом постройки и оборудования судов, перевозящих сжиженные газы» (IGC), і «Кодексом постройки и оборудования судов, перевозящих опасные химические вещества наливом» (ВСН IBC).

118

ОНМУ, І.І. Тихоніна, дисципліна ТМП, Конспект лекцій

Конструкція танків передбачає транспортування вантажів під тиском 3-4 бари. Танки мають бути виготовлені з кислотостійкого матеріалу, що забезпечує перевезення хімічних речовин.

Щоб досягти максимальної гнучкості при використанні таких суден на ринку, кожен вантажний танк обладнали власною системою насосів і трубопроводів для завантаження - вивантаження. Системи вентиляції танків також встановлюються на кожному танку окремо, що дозволяє перевозити до шести видів різних вантажів одночасно.

Комбіновані судна мають бути обладнані додатково системою миття танків, як звичайні хімовози, що робить систему трубопроводів ще складніше, а вартість суден - вище. Проте, враховуючи гнучкість при використанні таких суден, їх будова досить швидко окупається.

Транспортні характеристики зріджених газів визначають тип вантажних місткостей і конструктивний тип газовозів.

Для перевезення зріджених газів використовуються найрізноманітніші конструкції вантажних танків. При цьому враховуються такі параметри, як

•максимальний робочий тиск

•максимальна температура вантажу

•конфігурація танка

•матеріал, використовуваний в конструкції танка.

Існує відмінність між поняттями «вантажний танк» і «вантажна цистерна» по відношенню до газовозів. Критерієм розділення є участь конструкцій вантажної місткості в забезпеченні загальної і місцевої міцності корпусу судна.

Відповідно до правил ІМО вантажні танки, призначені для перевезення зріджених газів, діляться на п'ять основних груп;

•вбудовані

•мембранні

•напівмембранні

•незалежні типів А, В і С

•з внутрішньою ізоляцією.

Вбудовані танки об'єднані з корпусом судна, випробовують зовнішні навантаження і беруть участь в забезпеченні цілісності і міцності корпусу.

Оскільки в суднобудуванні використовується сталь з температурною межею не нижче - 10°С, практичного застосування при перевезенні зріджених газів такі танки не знаходять.

Мембранні танки не є такими, що самі несуть навантаження (Self - supporting), складаються з тонкої мембрани, укладеної на ізоляцію. Ізоляція, у свою чергу, розташовується прямо на корпусі судна, так що тиск у танку безпосередньо передається конструкціям корпусу. Корпус є основним елементом таких танків, що несе.

119

ОНМУ, І.І. Тихоніна, дисципліна ТМП, Конспект лекцій

Мембрана танків проектується так, щоб термічні і інші види розширення або стискування компенсувалися без її надмірної напруги. Найчастіше танки такої конструкції використовуються на суднах «GasTransport» французької будови. Для підвищення безпеки мембранні танки мають бути оточені вторинним бар'єром. Це досягається за рахунок установки додаткової мембрани усередині шару ізоляції.

Напівмембранні танки також не є такими, що сприймають навантаженняі, складаються з оболонки, частково підтримуваної через ізоляцію суміжними конструкціями корпусу судна. Для танків такого типу також потрібна установка вторинного бар'єру. Вторинний бар'єр, як і у попередньому випадку, створюється за рахунок приміщення усередині ізоляції додаткової мембрани, яка кріпиться до корпусу судна спеціальними стягуваннями. Сам танк виготовляється з алюмінію або 9 % -ної нікелевої сталі завтовшки близько 3 мм. Робочий тиск в танках не перевищує 0,25 бару.

Незалежні танки (вкладні цистерни) - не є складовою частиною корпусу судна і не беруть участь в забезпечення загальної міцності корпусу. Вкладні цистерни кріпляться до корпусу судна тільки через спеціальні супорти, що дозволяють їм стискатися і розширюватися незалежно від корпусу судна.

Танки різних груп виготовляють із спеціальних матеріалів. При цьому найбільш важливим чинником при виборі матеріалу є його структурна стійкість до дії низьких температур.

При проектуванні газовозів і виборі типу танка враховують наступні умови і параметри;

•тиск усередині танка;

•зовнішній тиск;

•динамічні зусилля, що виникають при русі судна;

•термальні дії;

•виникаючі гідравлічні удари усередині танка;

•судна, що вигинають моменти;

•вага елементів конструкцій танка і вантажу;

•вага ізоляції танка;

•силу Архімеда, що впливає на танк, якщо вільний простір навкруги його заповнено водою;

•відстань від корпусу судна до зовнішньої оболонки танка.

При транспортуванні вантажів з температурою нижче - 10°С вимагається вантажні танки ізолювати, щоб уникнути дії низьких температур на корпус судна. Основна функція ізоляції вантажних танків - зниження кількості тепла, проникаючого всередину вантажу, з метою зменшення кількості газу, що випаровується, і зниження тиску усередині танка.

Найчастіше в якості ізоляції використовують наступні матеріали:

•поліуретан

•полістирол

120

ОНМУ, І.І. Тихоніна, дисципліна ТМП, Конспект лекцій

•перліт

•бальсу.

Усі ізоляційні матеріали виготовляють так, щоб повітря заповнювало пори матеріалу або знаходилося між шарами різних матеріалів. Дуже важливо, щоб повітря залишалося нерухомим, оскільки його рух приведе до конвекції, т. е. передачі тепла. Тому основне завдання при створенні ізоляційного матеріалу - укласти повітря в порах або так, щоб тонкі волокна матеріалу затримували його молекули.

Конструктивно усі вантажні системи призначені мінімізувати протікання вантажу з танків і трубопроводів. Це забезпечується наступним:

•Вибором необхідних матеріалів для їх виготовлення і контролем.

•Усебічною перевіркою танків і головних складових устаткування.

•Відповідним розташуванням систем і устаткування.

Газовози мають наступні системі

Системи трубопроводів,

Основні вантажні магістралі,

Система охолодження вантажу,

Система повторного зріджування газів,

Система інертного газу,

Система підігрівання вантажу,

Система стислого повітря,

Система аварійної зупинки,

Система водяного зрошування.

6.2. Вантажна документація

Перевезення будь-якого вантажу на суднах повинне супроводжуватися оформленням необхідного пакету комерційної документації. При перевезенні зріджених газів обов'язкова наявність нижеперечисленных документів.

Коносамент (BillofLading). Це найбільш важливий документ, що підтверджує отримання вантажу судном. Зазвичай коносамент підписує капітан за дорученням судновласника і (чи) фрахтувальника, тим самим підтверджуючи кількість вантажу, зануреного на борт танкера відповідно до вимог чартеру, згідно з якими вантаж має бути доставлений в порт призначення у повній цілості. Вантаж в порту призначення вивантажується після пред'явлення одержувачем оригіналу коносамента. Крім того, коносамент є платіжним документом. До того моменту, поки одержувач не пред'явить оригінал коносамента або не підтвердить своє право на вантаж гарантійним листом (Letter of Indemnity), капітан не має права вивантажувати доставлений вантаж.

Сертификат якості (Certificate of Quality). Це документ, в якому вказується специфікація на вантаж, його склад, якість, фізичні і хімічні властивості

121

ОНМУ, І.І. Тихоніна, дисципліна ТМП, Конспект лекцій

вантажу. Сертифікат надає термінал за дорученням вантажовідправника або незалежна сюрвейерська організація. На підставі сертифікату про якість вантажу капітан підписує коносамент.

Сертифікат кількості (Certificate of Quantity). Цей документ підтверджує кількість вантажу, прийнятого на борт, і видається представником терміналу за дорученням вантажовідправника. Сертифікат зазвичай завіряє незалежний сюрвейєр. Сертифікат кількості дозволяє капітанові визначити, чи правильно вказана кількість вантажу в коносаменті. Проте кількість вантажу, вказана в коносаменті, завжди має пріоритетність в порівнянні з іншими вантажними документами.

Сертифікат про походження (Certificateof Origin). Видається виробником вантажу або вантажовідправником. У нім вказується країна походження вантажу. Сертифікат має бути обов'язково підписаний митною службою порту відвантаження.

Акт обліку часу (Time Sheet) стоянки. Детальний запис про час, витрачений судном на операції стоянок в порту (вантаження або вивантаження), робить зазвичай судно, хоча в деяких випадках вантажовідправник може незалежно від судна вести облік часу стоянки в порту.

Вантажний маніфест на вантаж (Cargo Manifest). Зазвичай готується судновим агентом або капітаном судна. Маніфест пред'являється на вимогу портової влади або митної влади в порту вивантаження.

Додаткові вантажні документи. Окрім основних комерційних документів, перелічених вище, є цілий ряд документів, які регламентують вантажні операції.

Так, наявність перед вантаженням сертифікату про готовність танків

(Certificate of Tank Fitness або Tank Inspection Certificate Before Loading) є

обов'язковою, такою, що підтверджує готовність судна до прийому вантажу. Так само як і наявність сертифікату про інспекцію танків після вивантаження (Tank

Inspection Certificate After Discharge або Tank Empty Certificate), він підтверджує повне вивантаження вантажу. Якщо при підрахунку вантажу в порту вантаження виникають розбіжності у кількості вантажу на борту більш ніж в 0,5 %, для захисту інтересів судновласника судно повинне підготувати акт про розбіжність у кількості вантажу (Letter of Cargo Discrepancy або Cargo Discrepancy Certificate) і вручити його представникові терміналу.

6.3.Підготовка до завантаження

Узагальному випадку на газовозі виконуються наступні вантажні

операції :

1.Инертизация

2.Захолоджування

122

ОНМУ, І.І. Тихоніна, дисципліна ТМП, Конспект лекцій

3.Вантаження

4.Перевезення морем

5.Вігрузка

6.Дегазація

7.Сменагруза

Підготовка судна до вантажних операцій. Ще до приходу судна в порт усі підготовчі і навантажувальні операції планує суднова адміністрація. Час стоянки судна в порту має бути зведений до мінімуму, оскільки доход залежить від часу перевезення вантажу, а не стоянки в порту. Це означає, що судно має бути повністю готове до майбутніх вантажних операцій і мати заздалегідь усю необхідну інформацію про стоянку в порту.

До приходу судна в порт капітан зобов'язаний запросити через агента порту вантаження наступну інформацію:

найменування і кількість вантажу, призначеного для вантаження (якщо заплановані декілька партій вантажу, то необхідна інформація має бути надана по кожному вантажу);

тиск і температуру вантажу у приймального фланця терміналу, а також інші характеристики вантажу, які можуть знадобитися;

розмір фланців берегового з'єднання і його тип (ANSI, DIN);

наявність на терміналі берегової газовідвідної магістралі і необхідність її використання, а також максимальну продуктивність газовідводу;

максимальну швидкість вантаження і обмеження;

будь-які спеціальні вимоги терміналу при проведенні вантажних

операцій.

До приходу судна перевіряють усі суднові системи і механізми, які будуть задіяні у вантажних операціях, і їх безпеку, а саме:

• системи аварійного закриття вантажних клапанів;

• системи пожежогасінні;

• опресовування вантажних магістралей з перевіркою герметичності з'єднань і заглушок;

• системи виявлення газу і аварійної сигналізації;

• системи сигналізації граничного рівня заповнення танків;

• запобіжні клапана виставляються на необхідний тиск спрацьовування. Про проведення вищезгаданих перевірок роблять запис в судновому журналі. Більше того, до проведення вантажних операцій необхідно перевірити устаткування, що забезпечує безпеку персоналу :

• палубне освітлення;

• систему вентиляції житлових і службових приміщень;

• наявність захисного одягу і придатність дихальних апаратів;

• стан пламегасительных сіток на системах вентиляції;

• погоджувати усі роботи, що проводяться в районі вантажних операцій; крім того, необхідно ознайомити екіпаж з основними небезпеками

123

ОНМУ, І.І. Тихоніна, дисципліна ТМП, Конспект лекцій

вантажів, заявлених до перевезення, і проінструктувати персонал, який оброблятиме вантаж.

Завантаження. До вантажних операцій приступають тільки з дозволу капітана або особи, що заміщає його. Завантаження рекомендується починати

змалою інтенсивністю, що забезпечує :

•рівномірне охолодження вантажної системи і танків;

•запобігання гідравлічним ударам;

•правильне завантаження вантажу без протікань;

•запобігання утворенню статичної електрики.

При визначенні швидкості вантаження окрім типу вантажу необхідно враховувати наступні параметри:

•температуру вантажу на судовыхманифолдах;

•температуру танка перед вантаженням;

•тиск в танке під час вантаження;

•продуктивність компресорної установки;

•температуру довкілля (повітря, води).

Температура, тиск, рівень і щільність вантажу, що знаходиться в танках і трубопроводах, мають бути в межах, що відповідають паспортним даним судна. Швидкість охолодження вантажних танків не повинна перевищувати 5-10°С в годину. Впродовж усього завантаження судно повинне мати достатню остійність, міцність корпусу, необхідні опади і диферент, що забезпечують у разі потреби негайний вихід в море.

Продування газом і охолодження дегазованих вантажних систем, що знаходяться при температурі довкілля.

Охолодження вантажних систем, що знаходяться при температурі довкілля, залежить багато в чому від конструкції судна і використовуваних матеріалів. Проте у будь-якому випадку при виконанні таких процедур слід дотримуватися рекомендацій заводу - виробника і гарної морської практики.

Захолоджування танків перед вантаженням метану. На суднх для перевезення природного газу инертизация танків здійснюється за допомогою суднової установки інертного газу до прийнятного вмісту кисню у вантажних танках. Після цього інертний газ рециркулюють через силикагелієвий осушувач до досягнення точки роси від - 30 до - 60°С

Після досягнення необхідної температури точки роси під'єднують вантажний шланг і починають продування танка теплими парами метану з температурою не нижче 10°С. Оскільки метан легший за інертний газ, його доцільно подавати у верхню частину танка. У такому разі відбуватиметься витіснення інертного газу парами метану з атмосфери танків і трубопроводів. Охолодження танка можна починати тільки у тому випадку, якщо атмосфера танка не менше чим на 95 % заміщена парами метану.

Час продування танків складає приблизно 20 - 24 ч, а ось час їх охолодження - від 36 до 48 ч. Танки мають бути охолоджені до температури

124

ОНМУ, І.І. Тихоніна, дисципліна ТМП, Конспект лекцій

мінус 135°С у своїй екваторіальній частині, перш ніж можна починати вантаження. Поверхня рідини не повинна досягати екватора танка, поки температура в цій частині не буде нижча мінус 145°С. Тільки після цього можна здійснювати вантаження на повній швидкості. Швидкість охолодження танків залежить від вимог заводавиробника, але зазвичай вона коливається в межах від 10 до 15°С в годину.

Захолоджування танків перед завантаженням етилену. На суднах, що перевозять етилен, температурні параметри захола-живания вантажних танків повинні відповідати вказаним в інструкції заводувиготівника і вимогам фрахтувальника. Перед вантаженням етилену інертизація танків робиться теплим азотом, оскільки інертний газ містить багато вуглекислого газу (14-15 % за об'ємом), який при температурі, мінус 60° С кристалізується, що може привести до блокування трубопроводів і систем кристалами вуглекислого газу. Більше того, присутність вуглекислого газу в етилені строго лімітована.

Дуже важливе в цьому випадку досягнення необхідної температури точки роси. Зазвичай вимагається, щоб перед початком вантаження температура точки роси у вантажних танках була не вища мінус 40°С, тільки після цього можна приступати до продування танка парами етилену. Для суден, що перевозять етилен, нормальна швидкість захолоджування танків мінус 10°С в годину. Після того, як температура танка, в його нижній частині, досягне мінус 70, мінус 80°С, можна починати вантаження етилену по вантажній магістралі.

Підготовка танків під вантаження хімічних газів. Продування танків азотом потрібно також при перевезенні бутадієну (мінус 5°С) і винилхлорида (мінус 14°С), оскільки вміст кисню в інертному газі занадто великий для цих вантажів. При продуванні азотом зазвичай не виникає труднощі для досягнення необхідної температури точки роси. При перевезенні бутадієну максимальний вміст кисню в атмосфері танків не повинен перевищувати 0,2 % за об'ємом, а при перевезенні вінілхлориду 0,1 % за об'ємом.

Завантаження неорганічних газів. Перед завантаженням аміаку вантажні танки і магістральні трубопроводи мають бути заповнені парами аміаку. Якщо є можливість (судно перевозило аміак в попередніх рейсах і на борту є достатній запас аміаку, необхідний для продування танків), зміна атмосфери в танках має бути проведена в морі, до заходу судна в порт.

Якщо на судні немає такого запасу, танки продувають спочатку азотом в порту. Річ у тому, що при тому, що розпиляло аміаку через верхній распил у момент початку вантаження виникає високий заряд статичної електрики, що може привести до вибуху газу в танку, більше того, якщо у вантажному танку знаходиться вологе повітря, то при поданні в танк аміаку існує реальна загроза його вакуумування. Ніколи не слід використати верхній распил при вантаженні аміаку в танк, що містить повітря. Пари аміаку необхідно подавати у верхню частину танка, оскільки він легший за повітря. Коли атмосфера танка міститиме

125

ОНМУ, І.І. Тихоніна, дисципліна ТМП, Конспект лекцій

не менше 98 % пари аміаку від об'єму танка, можна починати захолоджування танка і вантаження.

Завантаження органічних газів. Перед завантаженням більшості органічних газів (нафтові гази - пропан, пропілен, бутан, изобутан і Бутилен) трубопроводи і танки заповнюють інертним газом, азотом або парами газів, що підлягають вантаженню. При цьому слід враховувати вимоги фрахтувальника до умов транспортування газів.

Якщо у вантажовідправника немає інформації про максимально допустимий вміст кисню в танках, то продування інертним газом необхідно проводити до тих пір, поки вміст кисню в атмосфері танків і трубопроводів не буде менше 8 % за об'ємом. В цьому випадку будуть виконані загальноприйняті вимоги по забезпеченню вибухонебезпечності вантажних приміщень.

Завантаження LPG можна починати під інертний газ або азот. Якщо температура точки роси інертного газу в танку +5°З, то при завантаженні пропану відбувається відділення води на межі пропан - інертний газ. Ось чому важливо при продуванні танків під вантаження LPG використати належним чином «ефект поршня», який дозволяє уникнути перемішування пари вантажу з інертним газом.

Продування танка парами пропану здійснюють від низу до верху. Після продування танків можна починати їх охолодження. Вантаження може бути розпочате після того, як танк охолодиться до необхідної температури. Ця температура розрізняється залежно від типу судна і матеріалу танка. Занадто швидке охолодження танка може привести до виникнення тріщин і руйнування металу. Тому швидкість охолодження танків, мінімальна і максимальна температура вантажу і атмосфери в танку перед початком вантаження повинні відповідати значенням, рекомендованим заводом-виготівником.

6.4. Виміри і підрахунок вантажу

Необхідна точність вимірів тиску, температури вантажу і його рівня в танку визначаються технічними можливостями вимірювальної апаратури, умовами чартеру, вимогами вантажовідправника і вантажоодержувача. Кожна велика компанія має свої власні форми підрахунків кількості вантажу на борту, проте точність і акуратність при їх виконанні обов'язкові. Нині більшість суден обладнана комп'ютерними системами і програмами для підрахунку кількості вантажу на борту.

Розглянемо найбільш загальні методи визначення кількості вантажу на борту судна.

Межа заповнення танка. Як правило, максимальний рівень заповнення танка рідиною не повинен перевищувати 98 % загального об'єму танка, якщо вантаж приймається при температурі, що відповідає мінімальному тиску

126

ОНМУ, І.І. Тихоніна, дисципліна ТМП, Конспект лекцій

спрацьовування запобіжних клапанів. Межа заповнення танка рідиною завжди менше або рівний 98%. Наскільки він буде менше 98 %, залежить від фактичної температури вантажу. Перша причина, по якій не допускається заповнення танка більш ніж на 98 %, полягає в тому, що необхідно мати достатній об'єм газової фази в танку для забезпечення роботи компресорної установки і створення мінімального тиску всмоктування на компресорах. Якщо тиск в танку буде низьким, то компресор «закриється» і припинить роботу. Подальше підвищення температури вантажу приведе до збільшення об'єму рідкої фази вантажу в танку, що ще більше ускладнить пуск компресора. Одночасно збільшення об'єму рідини може привести до заповнення нею вентиляційної системи танка і попаданню вантажу на палубу.

Друга причина полягає в тому, що якщо поверхня рідини знаходиться занадто близько до всмоктуючого трубопроводу компресора, існує вірогідність її попадання в систему компресора, що, у свою чергу, приведе до гідравлічного удару і виходу компресора з ладу.

Багато класифікаційних співтовариств, такі як DNV, USCG, GL та ін., встановлюють межу заповнення танка в 98 %, якщо тільки співвідношення тиск/температура в нім відповідає настановному тиску запобіжного клапана. Виключення складає тільки транспортування LNG в сферичних танках, де межа заповнення танка зазвичай трохи більше 99 %, оскільки на суднах цього типу відсутня установка повторного зріджування і випар газу, що утворюється, використовується для живлення суднової силової установки. Зазвичай на суднах є таблиці або графіки з розрахованими межами заповнення танків для різних вантажів при різних температурах вантажу і межах настановного тиску запобіжних клапанів.

Визначення рівня вантажу в танку. Існуючі вимірювальні пристрої,

встановлені у вантажних танках для визначення рівня вантажу, дозволяють визначити або відстань між верхньою точкою танка і поверхнею рідини, т. е. порожній простір танка (використовується термін «Порожнеча», або в англійській термінології «Ullage»), або відстань від днища танка до поверхні рідини, т. е. глибина (використовується термін «Взлив», або «Sounding»). Визначати рівень вантажу у вантажних танках слід самим ретельним чином з урахуванням усіх чинників, що впливають на свідчення вимірювальні пристроїв.

Найбільш популярні на газовозах облаштування поплавцевого типу. Оскільки ці вимірювальні пристрої дуже рідко розташовуються в центрі танка, у більшості випадків, для того, щоб визначити дійсний рівень вантажу в танку, необхідно враховувати поправки, що виникають внаслідок крену і диференту судна. Чим далі від центру танка буде розташований поплавець, тим значніше буде поправка до рівня.

Окрім поправок до рівня на крен і диферент (Trim Correction & List Correction), при використанні поплавцевих вимірювальних пристроїв необхідно

127

ОНМУ, І.І. Тихоніна, дисципліна ТМП, Конспект лекцій

пам'ятати про деякі особливості як самого вимірювального пристрою, так і вантажу. По - перше, поплавець виготовляють з нержавіючої сталі, отже, він має деяку вагу. Залежно від щільності вантажу змінюється і плавучість поплавця, т. е. міра його зануреності у вантаж.

По - друге, матеріали, з яких виготовлені танк і вимірювальна стрічка, мають властивість стискатися під впливом низьких температур. Тому виникає необхідність використання додаткових поправок до рівня на стискування вимірювальної стрічки (Таре Shrinkage Correction) і на вертикальне стискування танка (Correctionfor Tank VerticalShrinkage). Окрім поправок на вертикальне стискування танка при розрахунках об'єму, займаного рідиною або парами вантажу, слід враховувати об'ємне стискування танка (Volumetric Shrinkage Factor) внаслідок дії низьких температур.

Оцінкою ефективності роботи судна завжди служить кількість перевезеного на борту вантажу. Основним документом, що підтверджує кількість вантажу на борту судна після вантаження або перед вивантаженням, являється «Акт суднових вимірів». При завантаженні зріджених газів вільний простір вантажного танка заповнюється парами, які утворюються при випарі самого вантажу, тому при підрахунку вантажу зрідженого газу враховують і масу газової фази вантажу в танку (іноді дуже значну).

Таким чином, визначення загальної кількості вантажу в танку зводиться до визначення маси рідкої частини вантажу і маси його газової частини. Складність полягає в тому, що ці маси мають бути визначені за однакових умов.

На практиці визначення маси вантажу здійснюється двома методами:

•приведенням об'єму до деякої стандартної величини при температурі 15°Із

звикористанням спеціальних перевідних коефіцієнтів з таблиць ASTM;

•по відомій щільності і об'єму при відповідній температурі, а потім перекладом у вагу в повітрі за допомогою таблиць.

Для підрахунку кількості вантажу на борту судна необхідно знати його щільність і об'єм. При визначенні щільності використовують наступні терміни і поняття.

Істинна щільність, або просто щільність речовини (Density), - це маса

одиниці об'єму цієї речовини у ВАКУУМІ.

Стандартна розмірність - кг/л, кг/м3, т/м3.

Реальна щільність (Apparent Density) - це маса одиниці об'єму речовини в повітрі. Стандартна розмірність - кг/л, кг/м3, т/м3.

Відносна щільність (Relative Density) - це відношення маси одиниці об'єму речовини у вакуумі при певній температурі до маси одиниці об'єму прісної води у вакуумі також при певній температурі. Величина безрозмірна.

Для перерахунку відносної щільності в істинну при певній температурі необхідно значення відносної щільності помножити на значення щільності води при вказаній температурі.

128

ОНМУ, І.І. Тихоніна, дисципліна ТМП, Конспект лекцій

При підрахунку кількості вантажу на борту судна необхідно дотримуватися одного правило: Все величини, використовувані в розрахунках (щільність і об'єм), мають бути визначені б при одній і тій же температурі.

Практично завжди при підрахунку кількості вантажу виникає різниця між кількістю вантажу, зануреною на судно по суднових вимірах, і кількістю вантажу, що поступила на судно з берегових місткостей (коносаментна кількість). Її величина залежить від багатьох причин: від точності виміру рівня рідини і тиску у берегових і суднових танках, довжини берегового трубопроводу (чи правильно враховується його об'єм), способу підрахунку вантажу і багатьох інших чинників.

Багато судновласників вручають лист протесту при різниці між судновими і береговими вимірами вантажу не менше 0,2 % від коносаментної кількості, ряд судновласників вимагає вручати подібний лист при різниці не менше 0,5 %. Проте відповідно до міжнародних вимог такий лист потрібно подавати при 0,2

%.

6.5. Операції на переході та при вивантаженні

Охолодження вантажу на переході. Якщо вантаж належить доставити в порт вивантаження при температурі рівної або нижче тієї, що була в порту вантаження, вантаж необхідно охолоджувати в рейсі. Виходячи з наявної на борту судна інформації про тривалість рейсу і температуру вивантаження визначають час, необхідний для охолодження вантажу до належної температури, навантаження компресорів і т. д. При цьому визначають, що вигідніше: охолоджувати вантаж в процесі вантаження і збільшити час стоянки в порту вантаження або, якщо рейс нетривалий, продовжувати охолодження вантажу на рейді порту вивантаження. Потрібно враховувати і можливість якірної стоянки в порту вивантаження, і погодні умови, і умови чартеру.

Нагрів вантажу. Якщо узятий на борт вантаж має температуру нижче тієї, чим вимагається в порту вивантаження, його потрібно нагрівати до необхідного значення під час переходу морем або в процесі вивантаження. Слід пам'ятати, що межа заповнення танка – 98 %, якщо температура вантажу відповідає настановному тиску у запобіжних клапанів на танку.

Чим нижче настановний тиск, тим більше вантажу можна прийняти на борт, проте у такому разі може знадобитися більше часу для нагріву вантажу до необхідної температури. Тому в кожному випадку необхідно заздалегідь визначити, що вигідніше.

Підготовка до вивантаження. Завчасно, до підходу судна в порт вивантаження, капітан повинен запросити у агента усю інформацію, необхідну для проведення вивантаження :

температуру вивантаження вантажу;

значення противодавления у береговому трубопроводі;

129

ОНМУ, І.І. Тихоніна, дисципліна ТМП, Конспект лекцій

максимальну швидкість зливу;

відомості про наявність берегового газовідводу;

розмір і тип берегового з'єднання;

обмеження по осіданню у цього причалу і т. д.

Ґрунтуючись на отриманій інформації, складається план проведення розвантажувальних операцій і підготовки до них. Така підготовка включає:

•перевірку необхідного вантажного устаткування;

•установку запобіжних клапанів у відповідне положення;

•перевірку системи аварійної зупинки і час закриття клапанів;

•перевірку системи пожежогасінні і зрошування;

•установку і перевірку переносних вогнегасників і захисного устаткування до використання;

•спільно з сюрвейєром заміряють температуру, тиск і рівень вантажу в танках, відбирають проби;

•заповнюють перевірочний лист;

•визначають осідання судна і його дифферент;

•розраховують об'єм вантажу на борту судна;

•під'єднують вантажний шланг або стендер;

•продувають стендер парами вантажу або азотом (зазвичай таке продування здійснюється з боку берега на суднову газовідвідну колону).

Вивантаження починають після закінчення усіх підготовчих операцій і отриманні підтвердження з берега про його готовність прийняти вантаж.

Вивантаження на берег за допомогою вантажних насосів. Вивантаження виконують за допомогою вантажних насосів без використання газовідводу з берега. В цьому випадку щоб уникнути вакууму в танках необхідно запустити судновий компресор і подавати гарячі пари газу в танк під час вивантаження. Зазвичай для запобігання утворенню вакууму в танках вистачає, якщо перед вивантаженням надмірний тиск в них буде 100 млбар.

6.6. Зміна вантажу

Прибуття судна в порт вантаження зазвичай обмовляється в чартері в розділі під назвою «PRESENTATION CLAUSE» («Умови пред'явлення судна під вантаження»).

Загальні вимоги по зміні вантажу. Перевезення зріджених газів значно відрізняється від перевезення інших рідких вантажів. Головна відмінність - в тому, що вантаж перевозиться в герметичних місткостях. Газ перевозиться в рідкому стані в напірних, напівнапірних або рефрижераторних танках; простір над рідиною містить 100 % пари вантажу.

Повне вивантаження зрідженого газу неможливе в силу його фізичних властивостей. Рідка фаза вантажу зазвичай повністю вивантажується,

130

ОНМУ, І.І. Тихоніна, дисципліна ТМП, Конспект лекцій

виключаючи лише незначну частину, яка може залишатися у вигляді невідкачуваних залишків в кормовій частині танка, в колодязях і трубопроводах. Проте увесь вільний простір танка буде заповнений парами вантажу, загальна кількість яких, складатиме досить пристойну масу від загальної кількості вантажу.

Вимоги до підготовки судна під вантаження. Після розвантаження газовоза він може бути пред'явлений для перевезення

•того ж самого вантажу (DEDICATED TRADE)

•подібного (схожого) вантажу (COMPATIBLE TRADE)

•другоготипагруза (CHANGING OF GRADE).

Розглянемо кожного з перерахованих випадків детальніше.

Перевезення того ж самого вантажу (DEDICATED TRADE). Якщо судно

перевозить з рейсу в рейс один і той же вантаж, то не передбачається ніяких додаткових операцій перед пред'явленням судна в порту вантаження. Вантажні танки у такому разі можуть бути пред'явлені в порту завантаження точно в такому ж стані, як і після вивантаження вантажу. Ніяких додаткових операцій по підготовці або очищенню танків не потрібно. Проте і в цьому випадку фрахтувальник або вантажовідправник має право зажадати документальне підтвердження того, що судно прибуло в порт завантаження в повній відповідності з його вимогами.

Перевезення сумісного вантажу (COMPATIBLE TRADE). Так звані сумісні вантажі не втрачають своїх якостей при змішуванні з парами і/або рідкими залишками попереднього вантажу. Прикладом таких вантажів можуть служити пропан, бутан, етан і їх суміші, використовувані для побутових потреб. Проте навіть при перевезенні сумісних вантажів існує потенційний ризик псування вантажу через те, що залишки попереднього вантажу перевищують деякі допустимі межі і знижують якість наступного вантажу. В результаті навіть проста підготовка танків під перевезення сумісних вантажів може перетворитися на нічний кошмар при вивантаженні.

Повна зміна вантажу (CHANGING OF GRADE). Підготовка танків при повній зміні вантажу, коли не допускається присутність в танку слідів попереднього вантажу, вимагає підвищеної уваги усіх учасників операції і наявності певного досвіду. Зміна вантажу з-під бутадієну під вінілхлорид, з-під аміаку під пропан або з-під ізопрена під етилен є досить складною процедурою і вимагає значних трудовитрат при підготовці танків.

Зміна вантажу повинна проводитися під контролем персоналу, що має достатній досвід обробки подібних вантажів і знає специфіку підготовки танків під той або інший вантаж. Потрібне також, планувати тимчасові витрати на зміну вантажу. При підготовці танків в таких випадках не слід економити на часі, оскільки витрати, які може понести судновласник у разі псування вантажу при недостатній підготовці вантажних танків і систем, будуть несумірне вищі за витрати на додаткову підготовку танків перед вантаженням.

131

ОНМУ, І.І. Тихоніна, дисципліна ТМП, Конспект лекцій

Перш ніж визначити основні етапи підготовки танків, необхідно встановити, чи є подальший вантаж сумісним з попереднім. Якщо вантажі несумісні, то, будучи змішані навіть в незначній кількості, вони можуть утворювати високотоксичні або вибухонебезпечні гази або викликати корозію і руйнування вантажних танків або систем.

* Тільки у тому випадку, якщо три попередні вантажі, що перевозяться у вантажних танках, призначених під вантаження наступного вантажу, є хімічно сумісними, можна планувати підготовку танків. Яскравим прикладом несумісних вантажів, що найчастіше перевозяться на газовозах, є пропиленоксид і аміак.

Мійка танків на сучасних газовозах - це рутинна операція, оскільки на більшості з них немає необхідного для цього устаткування. Лише незначна частина комбінованих суден газовозів - хімовозів, призначених для перевезення зріджених газів і хімічних речовин наливанням, сконструйовані і обладнані таким чином, що на них можна в повному об'ємі проводити миття танків.

Проте після перевезення деяких видів хімічних речовин, що потрапляють під визначення ІМО «зріджений газ», таких як ізопрен і пропіленоксід, на газовозах усіх типів необхідно мити танки навіть за відсутності спеціальних систем.

Оскільки таке миття вантажних танків пов'язане зі значними трудовитратами і вимагається певний час, усі операції потрібно чітко спланувати - скласти технологічну карту миття танків. При цьому слід враховувати наступні чинники:

•властивості попереднього вантажу, кількість його залишків в танках і трубопроводах;

•особливі властивості вантажу, який належить вантажити, вказані в специфікації;

•сумісність попереднього вантажу з подальшим і максимально допустима наявність домішок в останньому;

•відсутність додаткових забрудників, таких як олію, інгібітори, потемніння перегородок танка і ін.

У загальному випадку увесь процес миття танків можна розділити на декілька етапів:

•машинне миття (якщо є така можливість);

•ручне домивання з використанням чистячіх засобів або розчинників;

•завершальна обробка поверхні танка прісною водою і промивання трубопроводів;

•видалення з танка і систем вільної води;

•вентиляція і осушення танків і систем.

Машинне миття танків. Як правило, машинне миття танків на газовозі здійснюється переносними мийними машинками з використанням прісної води або мийного розчину. Мийний розчин готують заздалегідь в спеціальній

132

ОНМУ, І.І. Тихоніна, дисципліна ТМП, Конспект лекцій

цистерні і у міру потреби подають у вантажний танк або безпосередньо на мийну машинку. Мийний розчин може бути також нанесений на поверхню танка і безпосередньо перед початком машинного миття танка прісною водою. Мийну машинку опускають в танк через горловину і кріплять на розтяжках усередині танка в потрібному положенні так, щоб омивалися усі перегородки танка. Для того, щоб правильно встановити мийну машинку або визначити їх необхідну кількість, треба знати довжину горизонтального викиду водяного струменя з її сопла залежно від тиску води в системі.

В процесі миття необхідно постійно відкачувати воду, що поступає в танк, щоб днище танка також омивалося водою під тиском.

Після того, як мийні операції з використанням розчинників або миючих розчинів, особливо несумісних з подальшим вантажем, закінчені, слід дуже ретельно промити внутрішню поверхню танка і трубопроводів прісною водою. З цією метою - для завершальної обробки танка - краще всього використати прісну воду з низьким вмістом хлоридів (дистилят). Обливати поверхні танка прісною водою можна за допомогою мийних машина або вручну.

Видалення вільної води. Зазвичай перш ніж починати просушування танка, видаляють з танка усю вільну воду, яка може скупчитися на його днищі, у вантажному насосі, в трубопроводах, клапанах і системах. Для цього або її відкачують переносними насосами або осушують системи за допомогою спеціальних зливних або осушувальних пробок. Обов'язково після видалення вільної води з вантажного танка потрібно провести ретельну візуальну інспекцію танка і усіх систем на предмет виявлення вільної води. Чим ретельніше буде виконана перевірка, тим менше часу займе остаточне осушення танка. Заключним етапом є осушка і вентиляція.

6.7. Заходи безпеки на газовозах

Будь-яке судно вважається об'єктом підвищеної небезпеки, на танкерах і газовозах ця небезпека багаторазово зростає. Тому при їх будові і експлуатації керуються суворішими правилами, ніж при спорудженні суден інших типів.

При перевезенні небезпечних вантажів на газовозах і танкерах основну увагу потрібно приділяти:

•пожаронебезпечності;

•збереженню здоров'я персоналу;

•захисту довкілля.

Ці завдання вирішуються як конструктивно, так і організаційно.

Заходи конструктивного забезпечення пожежної безпеки сформульовані в Конвенції СОЛАС-74 і «Кодексе постройки и оборудования судов, перевозящих сжиженные газы наливом» (IGC).

133

ОНМУ, І.І. Тихоніна, дисципліна ТМП, Конспект лекцій

Головні принципи забезпечення пожежної безпеки в конструкціях судна такі:

•зменшення можливості виникнення пожежі;

•обмеження поширення пожежі;

•забезпечення безпечних шляхів евакуації екіпажу;

•устаткування танкера активними засобами пожежогасінні;

•установка належної пожежної сигналізації і системи сповіщення. Зменшення можливості виникнення пожежі здійснюється за рахунок

використання при будівництві танкера негорючих і не акумулюючих статичну електрику матеріалів, раціонального і безпечного розташування житлових, спеціальних і службових приміщень, використання вибухобезпечного устаткування, належної вентиляції палубних приміщень. Використання горючих матеріалів при спорудженні танкера дуже обмежене. Конструкції танкера мають бути виготовлені з вогнетривких (класу А) або вогнестримувальних (класу В) матеріалів.

Усі житлові і службові приміщення мають бути відокремлені від району вантажних приміщень перегородками класу А-60. Аварійні виходи для екіпажу також мають бути вигороджені з корпусу судна перегородками з негорючих матеріалів.

Обмеження поширення пожежі по судну досягається діленням його горизонтальними і вертикальними перегородками на протипожежні зони. Зазвичай на танкері або газовозі існують наступні конструктивно виділені зони:

•приміщення півбака

•район вантажних приміщень

•район житлових і службових приміщень надбудови

•машинно-котельне відділення.

Під час експлуатації устаткування в цілях підтримки його відповідно до його експлуатаційних вимог регулярно проводять перевірки:

•фізичного стану ізоляції

•опори ізоляції

•щільність кабельних з'єднань.

Усе електричне устаткування, використовуване в районі вантажної палуби, повинне мати відповідні сертифікати і обслуговуватися тільки фахівцями необхідного класу.

Забороняється відключати в процесі експлуатації системи, що забезпечують безпеку вантажних операцій і судна в цілому. Якщо виникає необхідність ремонту таких систем, то необхідно зробити запис в судновий журнал про їх відключення на час ремонту.

Усе газовозі обладнани системою аварійної зупинки вантажних насосів. Автоматична зупинка вантажних насосів відбувається при спрацьовуванні плавких запобіжників, які встановлені над куполом кожного танка, в районі манифолдов, в компресорних приміщеннях. При нагріванні вставки до 100°С

134

ОНМУ, І.І. Тихоніна, дисципліна ТМП, Конспект лекцій

вона плавиться, внаслідок чого розмикається ланцюг, що управляє, і спрацьовує система аварійної зупинки насосів, а також відбувається автоматичний запуск системи зрошування.

До активних засобів гасіння пожеж на газовозі відносяться:

•система водогасіння;

•система зрошування;

•система порошкового гасіння;

•система пенотушіння;

•системи об'ємного гасіння.

До переносних засобів пожежогасіння відноситься:

•вогнегасники різних типів;

•протипожежні ковдри або покривала, просочені спеціальним складом;

•пісок;

•ручний і механізований інструмент.

Відповідно до міжнародних вимог кожен газовоз має бути оснащений достатньою кількістю комплектів спорядження пожежника і на додаток до нього на кожному судні має бути необхідна кількість захисного одягу, використовуваного при вантажних операціях (газонепроникні костюми і дихальні апарати).

До найбільш ймовірних місць виникнення вибухонебезпечної концентрації газів відносяться:

райони вантажних танків (куполи)

райони трюмних просторів навколо вантажних танків

вантажна палуба

приміщення компресорів

різні приміщення в районі вантажної палуби

відділення електромотора

машинне відділення.

Газовози обладнани стаціонарною системою аналізу газів, яка автоматично відбирає проби і перевіряє зміст атмосфери поблизу місць установки датчиків в певній послідовності, не рідше чим через 30 хв. Досягши концентрації газів 30 % від НПВ спрацьовує сигналізація.

Екіпаж має бути готовий до боротьби за живучість судна і боротьби з пожежами. З цією метою проводяться профілактичні заходи, які включають визначення заходів пожежної безпеки і строгий контроль за їх дотриманням. Передусім необхідно мінімізувати можливість виникнення пожеж. Для цього на танкерах і газовозах повинні дотримуватися правила використання відкритого вогню і переносного електричного устаткування і інструментів. Проводитися навчання по екіпажу діям в надзвичайних ситуаціях. Головна мета навчання - створення і впровадження дієвої і ефективної системи, яка дозволить мінімізувати ризик для людського життя і збиток майну. Найважливіше в

135

ОНМУ, І.І. Тихоніна, дисципліна ТМП, Конспект лекцій

навчанні і підготовці екіпажу до таких дій - вироблення у людей упевненості і відробіток дій.

Навчання, підготовка і перепідготовка екіпажу повинні проводитися регулярно, а усі тренування і навчання, що проводяться на борту, слід реєструвати. Можна виділити сім основних напрямів підготовки екіпажу до дій:

•при пожежі;

•при ушкодженні судна;

•при забрудненні довкілля;

•у разі загроз безпеки судна і його екіпажу (піратство, тероризм);

•при нещасних випадках з судновим персоналом;

•при ліквідації інцидентів з вантажем;

•в ході аварійної допомоги іншим судам.

Планування заходів по ліквідації аварій. У планах також має бути обумовлена послідовність сповіщення берегових служб про виникнення на борту надзвичайної ситуації, при цьому повинні враховуватися інтереси:

•судна

•прибережної держави

•порту.

«Международная Конвенция по спасению человеческой Международная Конвенция по спасению человеческой жизни на море» (СОЛАС-74) передбачає мінімальний перелік тривог і навчань, які повинні проводитися на борту судна. При складанні аварійного розкладу і плану тривог і навчань слід враховувати як міжнародні вимоги, так і національні, а також вимоги судновласника. При плануванні дій екіпажу в екстремальних ситуаціях необхідно враховувати специфічні, конструктивні особливості і можливості судна, розташування засобів пожежогасінні, міру підготовленості усіх членів екіпажу. Судновий аварійний план по діях в надзвичайних ситуаціях має бути реальним, практичним і легким для виконання.

Насамперед в ньому мають бути вказані усі види сигналів тривог, які використовуються на судні, місця збору екіпажу або аварійних груп по тривозі, місцезнаходження по тривозі кожного члена екіпажу і короткий опис його дій з кожного виду тривог. У аварійному розкладі мають бути вказані особи командного складу, відповідальні за зміст протипожежного устаткування і аварійно - рятувальних засобів в робочому стані і в готовності до негайного використання. Необхідно також вказати заступників цих осіб, які в ході ліквідації аварійної ситуації можуть бути зайняті в найбільш відповідальних операціях або виведені з ладу.

Розклад по тривогах має бути складений до виходу судна в морі. Якщо відбуваються будь які зміни у складі екіпажу, то зміни в судновий розклад по тривогах слід вносити негайно. Форма розкладу по тривогах, використовувана на суднах, зазвичай стандартної форми і залежить від того, під яким прапором

136