Лекція 4.5 Гормональні препарати

Зміст

1. Гормональні препарати

2. Препарати жіночих статевих гормонів (естрогени)

3. Препарати гормонів жовтого тіла (гестагени)

4. Препарати чоловічих статевих гормонів (андрогени)

5. Препарати гормонів гіпофіза

6. Препарати гормонів кори наднирників

7. Препарати гормонів підшлункової залози

8. Препарати гормонів щитоподібної залози

9. Простагландини

10. Відео

11. Запитання для самоконтролю

1. Гормональні препарати

Гормони – біологічно активні речовини, що продукуються залозами внутрішньої секреції. Вони виявляють специфічну фармакологічну дію на органи-мішені і регулюють всі життєво важливі процеси в організмі. На сьогодні в ендокринології відомо близько 50 гормонів. Їх виділяють з ендокринних залоз. Це можуть бути окремі речовини, комплексні біопрепарати або синтетичні та напівсинтетичні аналоги гормонів. У фармакології іх класифікують за залозами-продуцентами, в клінфчній фармакологї – за фармакологічною дією.

Для гормонів та їх препаратів характерними є наступні основні властивості: специфічність дії, оскільки кожний гормон діє лише на відповідні органимішені; висока біологічна активність – оскільки вони проявляють дію при застосуванні в надто малих дозах; дистанційний характер дії – оскільки вони діють на органи, що розміщені на значній відстані від місця синтезу гормону; відсутність видової специфічності дії – гормон, одержаний від тварин одного виду, аналогічно діє на тварин інших видів; досить швидка інактивація гормонів тканинами, тому вони повинні постійно продукуватися залозами внутрішньої секреції.

Гормони поділяють на ендокринні та тканинні. Ендокринні гормони (інсулін, адреналін тощо) синтезуються залозами внутрішньої секреції і виділяються у кров та в лімфу, надходять в усі органи і тканини та проявляють там фармакологічну дію. Тканинні гормони (гормоноїди) – це біологічно активні

речовини (серотонін, кінетин та інші), які проявляють фармакологічну дію на місці синтезу.

Під впливом гормонів знаходяться основні процеси життєдіяльності організму, всі етапи його розвитку, всі види клітинного метаболізму. Вони забезпечують нормальний ріст та індивідуальний розвиток тварин, адаптацію організму до умов зовнішнього середовища та його реакцію на патологічні подразники, підтримуючи таким чином фізіологічний гомеостаз.

В гіпоталамусі синтезуються так звані рилізинг-гормони (рилізинг-фактори), які по венозній системі надходять в гіпофіз та регулюють виділення його тропних гормонів. Рилізинг-фактори поділяють на стимулюючі (ліберини) та гальмівні (статини). Тропні гормони гіпофізу викликають синтез та виділення гормонів периферійних ендокринних залоз, або залоз-мішеней.

Регуляція виділення більшості гормонів здійснюється за принципом зворотнього зв’язку. При підвищенні в плазмі крові концентрації гормонів, які виділяються залозами-мішенями, зменшується синтез в гіпоталамусі відповідних рилізинг-факторів (ліберинів). Це призводить до зменшення секреції тропних гормонів передньої частки гіпофіза і, відповідно, продукція гормонів залоз-мішеней. І навпаки, при зниженні в плазмі крові рівня гормонів залоз-мішеней посилюється виділення відповідного тропного гормону (через гіпоталамус). Завдяки цьому механізму концентрація гормонів залоз-мішеней в плазмі крові постійно підтримується на певному рівні.

На швидкість секреції гормонів впливають також зміни концентрації в плазмі крові негормональних речовин. Зокрема, зростання рівня глюкози в крові призводить до стимуляції виділення інсуліну з підшлункової залози та пригнічення виділення котрінсулярного соматотропного гормону з передньої частки гіпофіза.

На швидкість секреції гормонів також впливають психогенні фактори. При стресових станах збільшується виділення катехоламінів мозковим шаром наднирників та глюкокортикостероїдів – корою цих залоз.

Гормональна регуляція організму за С.М. Дроговоз

Гормональні препарати – це лікарські засоби, які містять гормони або гормоноїди, що проявляють фармакологічну дію подібно до природніх гормонів. Їх застосовують у формі наступних фармакологічних препаратів: екстрактів натуральних гормонів, одержаних з ендокринних залоз забійних тварин (адреналін, інсулін, фолікулін); синтетичних гормонів, які повністю відповідають структурі природних і діють аналогічно їм (естрадіолу дипропіонат, етинілестрадіол); синтетичні сполуки, які не є ідентичними за хімічною будовою до природних гормонів, але проявляють відповідну гормональну активність при уведенні в організм тварин (синестрол, диетилстильбестрол); речовини рослинного походження, що проявляють гормональну активність. В траві пасльону містяться гормоноподібні сполуки, які викликають фармакологічні ефекти, подібні гормону кортизону. В молодій кукурудзі є куместрол, що проявляє естрогенну дію в самок тварин.

Активність гормональних препаратів визначають біологічними методами у дослідах на відповідних органах-мішенях і виражають в одиницях дії (ОД), або в міжнародних одиницях (МО), а синтетичні препарати, що виявляють постійну активність, виражають у вагових одиницях (мг).

За хімічною будовою гормони поділяють на три класи: стероїди, пептиди та аміни. Стероїдні гормони представлені трьома циклогексановими та одним циклопентановим кільцями, які утворюють тетрациклічну систему циклопентанпергідрофенантрену.

Будова стероїдних гормонів. Стероїдне кільце (циклопентанпергідрофенантрен): D – циклопентан; A, B, C – пергідрофенантрен

Виходячи із послідовності та кількості вуглецевих атомів у молекулі, які обумовлюють фармакологічну дію, стероїдні гормони поділяють на чотири групи: С18 – стероїди, до яких відносять естрогенні гормони (естрадіол, естрол); С19 – стероїди, до яких належать гестагенні гормони (прогестерон), та кортикостероїди (кортикостерон, кортизол, альдостерон). Стероїдні гормони володіють широким спектром фармакологічної дії. В організмі людей і тварин немає тканин, які б не були чутливими до того чи іншого стероїдного гормону.

До групи білково-пептидних гормонів належать гормони гіпофізу, підшлункової та вилочкової залоз. Вони містять різну кількість амінокислотних залишків, від трьох – в тиреотропних, до 198 – в ліпотропних гормонів, а інсулін, лютеїнізуючий та фолікулостимулюючий гормони – це складні білки-глікопротеїди. Пептидні гормони є нестійкими – швидко руйнуються протеазами, тому для лікування їх застосовують частіше.

Гормони-аміни – це похідні амінокислоти тирозину. До них відносять адреналін та тироксин.

Гормони та гормональні препарати не мають видової приналежності, тому однаково діють на тварин різних видів. На тканини вони проявляють специфічну дію, спрямовану на зміну відповідних фізіологічних реакцій. Кожний гормон впливає лише на ті органи, що мають високоспецифічні рецептори, з якими зв'язується гормон. Цебто їх дія проявляється на органи-мішені. Так, два близьких за хімічною структурою гормони – окситоцин та вазопресин, що синтезуються гіпофізом, проявляють різну фармакологічну дію. Окситоцин впливає на м'язи матки, а вазопресин – на м'язи дрібних судин.

Механізм фармакологічної дії гормонів на клітинному рівні полягає в зміні проникності клітинних мембран для Кальцію або в активації каталітичної активності клітинних ферментів. В першому випадку гормон блокує активність Na+, К+-АТФази, що сприяє проникненню в цитоплазму клітин іонів кальцію, в другому випадку – активізується циклічний

аденозинмонофосфат (цАМФ) клітинних ферментів або його синтез, що сприяє прояву гормонального ефекту.

Стероїдні гормони є ліпофільними сполуками, тому легко проникають через ліпідний шар плазматичних мембран. В клітині гормон утворює комплексну сполуку з цитоплазматичним білком-рецептором. Комплекс білок-рецептор піддається активації і в активній формі проникає через мембрану ядра до хромосом ядра, де гормон звільняється від рецептора і взаємодіє з ядерним хроматином. При цьому відбувається активація генів, що супроводжується посиленим синтезом РНК, а це призводить до прискореного синтезу відповідних білків-ферментів, які проявляють гормональний ефект.

Гормони із групи білків та пептидів взаємодіють з рецепторами, які розміщені на зовнішній поверхні клітинної мембрани. Багато з цих рецепторів зв’язані з аденілатциклазою, а зміна її активності визначає концентрацію цАМФ всередині клітини.

Частіше всього гормони стимулюють аденілатциклазу і підвищують рівень цАМФ, який, в свою чергу, активізує протеїнкінази, що впливає на перебіг внутрішньоклітинних процесів. Таким чином діє кортикотропін, гонадотропні гормони гіпофізу, паратгормон, кальцитонін, глюкагон.

Вплив гормонів на мембрани клітин може проявлятися в тому, що вони змінюють проникливість їх для інших ендогенних речовин – інсулін сприяє проходженню глюкози всередину клітини.

Фармакологічна дія нестероїдних гормонів проявляється відразу після їх застосування; стероїдні гормони проявляють дію за кілька годин або діб, що залежить від швидкості синтезу білків, які забезпечують гормональний ефект.

Гормональні препарати застосовують за недостатнього синтезу гормонів залозами внутрішньої секреції, наприклад, інсуліну при гіпофункції підшлункової залози; для посилення фармакологічної дії природних гормонів – окситоцин застосовують для посилення скорочень матки під час родів; андрогени застосовують для стимуляції росту молодняка тварин, а препарати тироксину – для прискорення їх відгодівлі.

Гормональні препарати застосовують також для лікування тварин при захворюваннях, не пов'язаних з розладами гормонального статусу організму, – інсулін застосовують для лікування тварин при атонії передшлунків у жуйних та за паралітичної міогемоглобінурії у коней, хоч ці захворювання не є наслідком гормональної недостатності.

Гормональні препарати є нетоксичними, але вони можуть проявляти виражену побічну дію, що залежить не від дози, а від частоти уведення препарату, а також за тривалого застосування. Так, суїсинхрон, який застосовують свиноматкам для синхронізації опоросів, за тривалого