Біологія_Навчальний експрес-довідник
.pdf
3. РОСЛИНИ
3.1.Основні відділи рослин (62). 3.1.1. Нижчі рослини (62). Характеристика водоро стей: зелені, бурі, червоні (62). 3.1.2. Вищі рослини (62). Життєвий цикл: га метофіт та спорофіт (63). Порівняльна характеристика вищих рослин: спорові рослини — мохоподібні, плауноподібні, хвощеподібні, папоротеподібні; насіннєві рослини — голонасінні, покритонасінні (63). Схеми розвитку споро вої та голонасінної рослин (65).
3.2.Покритонасінні рослини (66). Рослинні тканини: утворювальна, покривна, провід на, механічна, основна (66). 3.2.1. Вегетативні органи (67). Морфологія коре ня (67). Зони кінчика кореня та їх функції (67). Анатомічна будова кореня (пер винна та вторинна) (68). Морфологія стебла (69). Видозміни пагона (70). Стебло (70). Анатомічна будова стебла (вторинна) (70). Морфологія листків (71). Видо зміни листків (71). Анатомічна будова та функції листкової пластинки (71). Фо тосинтез та дихання у рослин (72). 3.2.2. Генеративні органи (72). Квітка (72). Будова та функції квітки (72). Генеративні типи квіток та рослин (72). Цикл розвитку квіткової рослини (73). Класифікація суцвіть (74). Морфологічна кла сифікація плодів (74). Будова насінини (75). 3.2.3. Класифікація покрито' насінних рослин (75). Умовні позначення для складання формули квітки (75). Розпізнавальні ознаки дводольних та однодольних рослин (75). Біологічні особ ливості та значення рослин основних родин Покритонасінних (76).
Розділ біології, що вивчає рослини, називається б о т а н і к о ю (від грецького «бота не» — овоч, зелень, трава). На Землі нараховується близько 400 тис. видів рослин.
БІОЛОГІЯ |
61 |
|
РОСЛИНИ |
|
|
3.1.Основні відділи рослин
3.1.1.3.1.1. Нижчі рослини
Характеристика водоростей (30 тис. видів)
Табл.39 |
Особливості будови та |
Особливості життєвого циклу |
Представники та їх значення |
|
життєдіяльності |
||||
|
|
|
||
|
|
|
|
З е л е н і в о д о р о с т і , 2 0 т и с .
Одноклітинні, |
колоніальні, |
Розмножуються безстатевим |
Одноклітинні: хламідомонада, |
багатоклітинні сланеві рослини, |
шляхом за допомогою спор і веге |
хлорела – складають фітопланк |
|
що зустрічаються в прісних та со |
тативно – частинами слані. |
тон водойм, який є поживою для |
|
лоних водоймах, |
на вологому |
Статеве розмноження пов’я |
рачків і риб. |
ґрунті та корі дерев у симбіозі з |
зане з утворенням і наступним |
Багатоклітинні: улотрикс, спі |
|
грибами (лишайники). |
злиттям гамет. |
рогіра, кладофора – збагачують |
|
Живляться автотрофно шля |
Зимують у стадії зиготи (2n) |
воду киснем і утворюють основну |
|
хом фотосинтезу в хроматофорах, |
на дні водойм. |
масу органічної речовини водойм. |
|
що містять хлорофіл, унаслідок |
У циклі переважає вегетатив |
|
|
чого утворюється крохмаль. |
не гаплоїдне покоління (n). |
|
|
|
|
|
|
Б у р і в о д о р о с т і , 1 , 5 т и с .
Переважно багатоклітинні |
У циклі розвитку переважає |
Фукус, цистозейра, саргаса, |
мешканці дна моря (бентос) до |
спорове покоління – спорофіт |
хорда утворюють на дні морів ве |
глибини 50 м. Слань складається |
(2n). У спорангіях на спорофіті |
ликі зарості, що дають притулок |
із стеблової, листкової частин та |
шляхом мейозу формуються спо |
мешканцям дна. Із цих водорос |
ризоїдів. Довжина слані деяких |
ри (n). Із спори розвивається ста |
тей людина добуває солі калію, |
видів досягає десятків і сотень |
теве покоління – гаметофіт (n), |
йод, альгінову кислоту. Ламінарія |
метрів. |
на якому в антеридіях утворю |
(морська капуста) вживається в |
Живляться автотрофно шля |
ються сперматозоони, а в архе |
їжу. |
хом фотосинтезу в хроматофорах, |
гоніях – яйцеклітини. Спорофіт |
|
які містять хлорофіл, бурий піг |
розвивається із зиготи, що утво |
|
мент (фукоксантин) і оранжеві |
рюється внаслідок запліднення. |
|
пігменти (каротиноїди). Внаслі |
|
|
док фотосинтезу утворюються цу |
|
|
кроспирти – маніт і ламінарин. |
|
|
|
|
|
Ч е р в о н і в о д о р о с т і , 4 т и с .
Переважно багатоклітинні мешканці дна моря (бентос) до глибини 100 м.
Хроматофори зірчастої форми містять червоний пігмент фіко ціан. Продуктом фотосинтезу є багрянковий крохмаль.
Оболонки клітин деяких видів можуть мінералізуватися солями кальцію та магнію.
Розмножуються безстатевим і статевим шляхом. У циклі роз витку немає джгутикової стадії. Домінує спорове покоління (спо рофіт, n).
Разом з кораловими поліпами беруть участь у формуванні океа нічних островів. Із анфельції до бувають агар агар. Харчове за стосування має порфіра.
3.1.2.3.1.2. Вищі рослини
Тіло вищих рослин диференційоване на корінь, стебло, листки та генеративні ор гани. Їх ж и т т є в и й ц и к л складається з ритмічного чергуван ня двох поколінь: статевого (гаметофіта) та нестатевого (спорофіта).
62 |
БІОЛОГІЯ |
РОСЛИНИ |
|
|
|
Г а м е т о ф і т складається з гаплоїдних клітин. На ньому є статеві органи: чо ловічі — антеридії та жіночі — архегонії. У процесі еволюції вищих рослин відбувалося поступове спрощення цих органів. Так, у покри тонасінних рослин архегонію немає, а яйцеклітина розвивається у за родковому мішку, що є жіночим гаметофітом.
Із зиготи розвивається диплоїдний с п о р о ф і т , на якому є органи нестатево го розмноження — спорангії, де формуються гаплоїдні спори. За сприятливих умов із спори розвивається гаметофіт.
Порівняльна характеристика вищих рослин
Особливості будови та |
Особливості життєвого циклу |
Представники та їх значення Табл.40 |
|
життєдіяльності |
|||
|
|
||
|
|
|
С п о р о в і р о с л и н и М о х о п о д і б н і , 3 5 т и с .
Невисокі наземні трав’янисті |
У циклі переважає гаметофіт |
Сприяють заболоченню ґрун |
рослини, які не мають провідної |
(n), який розвивається на прото |
тів і утворенню верхових боліт |
тканини. Пагони мають листкопо |
немі. На ньому в антеридіях і ар |
(торфовий мох сфагнум); склада |
дібні органи – філоїди та корене |
хегоніях відповідно розвиваються |
ють рослинний покрив тундри та |
подібні – ризоїди. Живляться ав |
рухливі сперматозоони та нерухо |
хвойних лісів (зелені мохи); утво |
тотрофно шляхом фотосинтезу. |
мі яйцеклітини. Для запліднення |
рюють торфовища та поклади |
Багато видів відзначається гігро |
необхідна вода. Із зиготи (2n) |
торфу внаслідок відмирання па |
скопічністю – здатністю утриму |
розвивається спорофіт (2n), па |
гонів (сфагнум). |
вати велику кількість вологи (за |
разитуючи на гаметофіті. На спо |
|
рахунок водоносних клітин філої |
рофіті у спорангіях шляхом мейо |
|
дів). Зустрічаються переважно в |
зу формуються спори (n). Із спо |
|
холодному та помірному кліматі |
ри розвивається протонема. |
|
північної півкулі та високо в горах. |
|
|
|
|
|
П л а у н о п о д і б н і , 1 т и с .
Невисокі багаторічні трав’янисті |
У циклі переважає спорофіт |
Потребують ретельної охорони |
рослини, що зустрічаються пере |
(2n), у спорангіях якого утворю |
(плаун булавоподібний). Спори |
важно у вологих місцях. Стебла ма |
ються спори (n). Із спори розви |
плауна (лікоподій) вживаються в |
ють провідні тканини. Пагони по |
вається гаметофіт (n), який нази |
медицині як дитяча присипка, в |
взучі з додатковими коренями та ши |
вається заростком. Він позбавле |
ливарній справі для фасонного |
лоподібними листочками. Верхівки |
ний хлорофілу, існує в симбіозі з |
лиття та у піротехніці. Інші відомі |
пагонів піднімаються і закінчуються |
грибом декілька років. Після |
види: лікоподієла, селагінела. |
спороносними колосками – стро |
запліднення, для якого необхідна |
|
білами, які складаються із споронос |
вода, із зиготи розвивається спо |
|
них листочків – спорофілів. Спо |
рофіт (2n). |
|
рофіли несуть спорангії зі спорами. |
|
|
|
|
|
Х в о щ е п о д і б н і , 3 2
Багаторічні трав’янисті росли |
У циклі переважає спорофіт |
Бур’ян полів (хвощ польовий); |
|
ни з кореневищем, яке містить |
(2n). Із спор на вологому ґрунті |
пагони вживаються в медицині як |
|
крохмаль, зеленими кільчасто |
розвиваються чоловічі та жіночі |
сечогінний засіб; природний інди |
|
розгалуженими пагонами та реду |
гаметофіти – заростки (n). Після |
катор кислих ґрунтів. |
|
кованими лускоподібними лист |
запліднення при наявності води із |
Зустрічаються отруйні види |
|
ками, позбавленими хлорофілу. |
зиготи розвивається зародок, а із |
(хвощ болотяний). |
|
Оболонки клітин містять бага |
нього – молодий спорофіт (2n). |
|
|
то кремнезему, що надає рослині |
|
|
|
жорсткості. Рослина має спеці |
|
|
|
альні спороносні пагони, позбав |
|
|
|
лені хлорофілу, які несуть споро |
|
|
G |
носні колоски – стробіли. |
|
|
|
БІОЛОГІЯ |
63 |
|
РОСЛИНИ |
|
|
G |
Особливості будови та |
Особливості життєвого циклу |
Представники та їх значення |
||
життєдіяльності |
|||||
|
|
|
|
||
|
П а п о р о т е п о д і б н і , 1 0 т и с . |
|
|||
|
Багаторічні трав’янисті росли |
У циклі переважає спорофіт |
Більшість видів вимерло, утво |
||
|
ни з кореневищем, додатковими |
(2n). Із спори на вологому ґрунті |
ривши поклади кам’яного вугілля. |
||
|
коренями і спороносними листка |
розвивається заросток серцеподіб |
Із кореневищ |
деяких сучасних |
|
|
ми. Молоді листки мають завитко |
ної форми – гаметофіт (n). Заросток |
видів готують |
лікувальні засоби |
|
|
подібну форму і розвиваються |
існує як самостійна рослина, на якій |
проти глистів (щитник чоловічий). |
||
|
протягом трьох років. |
в антеридіях і архегоніях відповідно |
Використовуються в декора |
||
|
|
утворюються рухливі сперматозо |
тивному садівництві (нефролепіс, |
||
|
|
они і нерухомі яйцеклітини. Для |
адіантум). |
|
|
|
|
запліднення потрібна вода. Із зиготи |
|
|
|
|
|
розвивається спорофіт (2n). |
|
|
|
Н а с і н н є в і р о с л и н и Г о л о н а с і н н і , 6 4 0
Вічнозелені (рідко листопадні) дерева та кущі з прямими багато річними стеблами та стрижневими кореневими системами. Деревина замість судин має трахеїди і багато смоляних ходів, що заповнені жи вицею. Ситоподібні трубки лубу позбавлені клітин супутниць. Ли стки голкоподібної форми (глиця) з однією поздовжньою жилкою та щільною кутикулою з воску, яка виконує захисну функцію.
У циклі повністю переважає спорофіт (2n). Чоловічий гаметофіт
– пилкова зернина, а жіночий – два архегонію з яйцеклітинами, які розвиваються в спорангіях на спе ціальних спороносних пагонах – чоловічих та жіночих шишках. Вода для запліднення не потрібна. Спер матозоони (спермії) досягають яй цеклітин за допомогою пилкової трубки, що розвивається у процесі проростання пилкової зернини. Пи лок розноситься вітром. У резуль таті запліднення розвивається насінина, що складається з насінної шкірки, зародка та ендосперма (n). Насіння розташоване відкрито на лусочках жіночої шишки.
Лісоутворюючі види помірної зони (ялина, сосна, ялівець). Де ревина широко використовується як будівельний матеріал, паливо, папір, сировина для хімічної про мисловості. Із живиці одержують скипидар і каніфоль. Використо вуються у декоративному садів ництві та медицині.
П о к р и т о н а с і н н і , 2 8 6 т и с .
Корені, стебла та листки містять |
У циклі |
повністю переважає |
Домінуючі рослини сучасних лі |
|
складні провідні тканини, що скла |
спорофіт (2n). Чоловічий гаметофіт |
сів, полів та боліт (дуб, липа, яблу |
||
даються із судин та ситоподібних |
– пилкова зернина, що проростає. |
ня, шипшина, пшениця, кукурудза, |
||
трубок з клітинами супутницями. |
Він формується в пиляку тичинки |
картопля, буряк, капуста, коноплі, |
||
Утворюють спеціальний орган |
квітки. Жіночий гаметофіт – зарод |
люцерна, костриця, проліска тощо). |
||
статевого розмноження – квітку. |
ковий мішок, укритий покривами з |
Джерело |
атмосферного кисню. |
|
В результаті процесу запліднення |
пилковходом |
і розташований у |
Основні |
продуценти в ланцюгах |
розвивається насінина, яка знахо |
зав’язі маточки квітки. Запліднення |
живлення. |
||
диться всередині плоду. |
подвійне – обидва сперматозоона |
Культурні рослини нараховують |
||
|
(спермія) пилкової трубки злива |
понад 1 тис видів: харчові, кормові, |
||
|
ються з клітинами жіночого гаме |
технічні, лікарські, декоративні. |
||
|
тофіту. |
|
Бур’яни (деякі види досить зліс |
|
|
Насінина складається з насінної |
ні) в посівах культурних рослин |
||
|
шкірки, зародка, однієї або двох |
(осот, свиріпа, щириця, куряче про |
||
|
сім’ядоль та ендосперму (3n). |
со, берізка тощо). |
||
|
|
|
Лісові породи дають будівельний |
|
|
|
|
матеріал, папір, сировину для хіміч |
|
ної промисловості. Багато видів де рев, кущів і особливо трав мають широке застосування в медицині та декоративному садівництві.
64 |
БІОЛОГІЯ |
РОСЛИНИ |
|
|
|
Цикл розвитку спорової рослини (папороті)
Цикл розвитку голонасінної рослини (сосни)
Сх.11
Сх.12
Внаслідок запліднення утворюються:
—із насінного зачатка — насінина;
—із покриву насінного зачатка — шкірка насінини;
—із зиготи — зародок насінини (2n);
—в ендоспермі запасаються поживні речовини для зародка.
БІОЛОГІЯ |
65 |
|
РОСЛИНИ |
|
|
3.2. Покритонасінні рослини
Покритонасінна рослина складається з вегетативних органів, що забезпе чують життєдіяльність її організму та вегетативне розмноження, і генеративних, що служать для насіннєвого (статевого) розмно ження. Вегетативними органами є корінь, стебло, листок та їхні ви дозміни (метаморфози), а генеративними – квітка, плід, насінина.
Органи покритонасінної або квіткової рослини складаються з різноманітних тканин.
Рослинні тканини
Табл.41 |
Назва тканини, її будова |
Місцезнаходження |
Функції |
|
|
|
|
|||||
|
У т в о р ю в а л ь н а — молоді тонкостінні клітини з великим ядром і густою цитоплазмою, інтенсив |
|||||||||||
|
|
|
|
но діляться шляхом мітозу. |
|
|
|
|
|
|
||
|
|
а) верхівкова |
Бруньки пагонів, кінчики коре |
Ріст органів у довжину завдяки |
||||||||
|
|
|
|
|
нів (конуси наростання). |
|
поділу клітин; утворення тканин |
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
кореня, стебла, листків, квіток. |
||||
|
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
б) бічна (камбій) |
Між деревиною та лубом сте |
Ріст кореня та стебла у тов |
||||||||
|
|
|
|
|
бел і коренів. |
|
|
щину. Камбій усередину відкла |
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
дає клітини деревини, назовні – |
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
клітини лубу. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
|
|
в) вставна |
|
При основі міжвузля та стеб |
Ріст листків, формування па |
|||||||
|
|
|
|
|
ла злакових рослин. |
|
зушних бруньок. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
г) ранева |
|
У будь якому місці рослини, |
Регенерація тканин. |
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
де трапилося поранення. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
П о к р и в н а |
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
а) |
шкірка |
(епідерма) — |
Покриває листки, зелені стеб |
|
|
|
|
|
||
|
щільно стулені живі клітини з по |
ла, всі частини квітки. |
|
|
|
|
|
|
||||
|
товщеною зовнішньою стінкою. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
Має продихи. |
|
|
|
|
Захист органів від висихання, |
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
|
|
б) корок — мертві клітини, |
Покриває |
зимуючі |
стебла, |
коливань температури, |
пошкод |
|||||
|
стінки |
яких просякнуті жиро |
бульби, кореневища, корені. |
жень. |
|
|
|
|
||||
|
подібною речовиною суберином. |
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
в) кірка — багато шарів |
Покриває |
нижню |
частину |
|
|
|
|
|
||
|
пробки та інших мертвих тканин. |
стовбурів дерев. |
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
П р о в і д н а |
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
а) |
судини |
— порожнисті |
Деревина |
(ксилема) |
кореня, |
Переміщення води та міне |
||||
|
трубки з дерев’янистими стінками |
стебла, жилок листків. |
|
ральних солей із ґрунту в корінь, |
||||||||
|
та відмерлим вмістом. |
|
|
|
стебло, листки, квітки. |
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
б) ситоподібні трубки — |
Луб (флоема) кореня, стебла |
Переміщення органічних речо |
||||||||
|
вертикальний ряд живих клітин з |
та жилок листків. |
|
вин із листків в стебло, корінь, |
||||||||
|
ситоподібними |
поперечними пе |
|
|
|
квітки. |
|
|
|
|
||
|
ретинками. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
||||||
|
|
в) провідні судинно+волок+ |
Центральний циліндр |
кореня |
Переміщення по деревині води |
|||||||
|
нисті пучки — комплекс із де |
та стебла, жилки листків та квіток. |
та мінеральних речовин, по лубу – |
|||||||||
|
ревини та лубу у вигляді окремих |
|
|
|
органічних речовин; зміцнення ор |
|||||||
|
тяжів у трав і суцільного циліндра |
|
|
|
ганів та пов’язування їх у єдине |
|||||||
|
у дерев. |
|
|
|
|
ціле. |
|
|
|
G |
||
66 |
БІОЛОГІЯ |
РОСЛИНИ |
|
|
|
G |
|
Назва тканини, її будова |
Місцезнаходження |
Функції |
|||
|
|
М е х а н і ч н а |
|
|
|
|
|
|
|
|
а) волокна — довгі клітини з |
Навколо провідних судинно |
Зміцнення органів рослини за |
||
|
товстими здерев’янілими стінками |
волокнистих пучків. |
вдяки утворенню каркаса. |
||||
|
та мертвим вмістом. |
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
б) кам’янисті клітини — |
Плоди груші, айви; шкаралупа |
Опорна та захисна функції. |
||
|
мертві клітини з товстими здере |
горіха; кісточки вишні, сливи. |
|
|
|
||
|
в’янілими стінками, просякнутими |
|
|
|
|
||
|
лігніном. |
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
О с н о в н а |
|
|
|
|
|
|
|
|
а) асиміляційна — стовбча |
М’якоть листка, зелені стебла. |
Фотосинтез, газообмін. |
||
|
ста та губчаста тканина з клітин з |
|
|
|
|
||
|
великою кількістю хлоропластів. |
|
|
|
|
||
б) запасальна — однорідні тонкостінні клітини, заповнені зернами крохмалю, білку, крап лями олії, вакуолями з клітинним соком.
М’якоть коренеплодів, бульб, цибулин, плодів, серцевина сте бел, ендосперм насінин.
Відкладання у запас білків, жирів, вуглеводів (крохмаль, цу кор, глюкоза, фруктоза).
|
3.2.1. Вегетативні органи |
|
|
|
3.2.1. |
||||
|
|
|
Морфологія кореня |
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Складові частини |
|
|
Можливі відозміни |
|
|
|
Табл.42 |
||
|
Назва |
Походження |
Функції |
|
|
|
|||
|
|
|
Приклади |
||||||
|
М и ч к у в а т а к о р е н е в а с и с т е м а (однодольні рослини) |
|
|
|
|
||||
Пучок додаткових |
|
Опорні корені |
Додаткові корені |
Механічна |
Кукурудза, панданус |
||||
коренів |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
С т р и ж н е в а к о р е н е в а с и с т е м а (дводольні рослини) |
|
|
|
|
||||
Головний корень та |
|
Коренеплоди |
Головний корень |
Накопичування по |
Морква, буряк |
||||
маса бічних коренів |
|
|
|
живних речовин |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
|
З м і ш а н а к о р е н е в а с и с т е м а (дводольні однорічні рослини) |
||||||||
Головний корень, |
Кореневі бульби |
Бічні або додаткові |
Накопичування по |
Жоржина, батат |
|||||
бічні та додаткові |
|
|
корені |
живних речовин |
|
|
|
|
|
корені |
Опорні корені |
Додаткові корені |
Механічна |
Капуста, соняшник |
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Зони кінчика кореня та їх функції
|
Назва зони, її будова |
Функції |
Табл.43 |
З о н а п о д і л у ( 1 , 0 < 1 , 5 м м ) — утворю |
Постійний поділ клітин, що забезпечує ріст кореня у |
|
|
вальна тканина (меристема). Кінець зони покритий |
довжину. |
|
|
кореневим чохликом із живих клітин, який полегшує |
|
|
|
просування кореня в ґрунті. |
|
G |
|
|
|
|
|
БІОЛОГІЯ |
67 |
|
РОСЛИНИ |
|
|
G |
|
|
Назва зони, її будова |
Функції |
||
|
|
З о н а р о с т у ( 1 , 0 < 1 , 5 м м ) — Маса |
Ріст клітин, який забезпечує просування кореня у |
|||
|
|
клітин, які більше не діляться. |
ґрунті. |
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Зона кореневих волосків (1<2 см) |
|
|
|
|
|
|
Покривно поглинальна ризодерма з кореневими |
Поглинання із ґрунту води та мінеральних солей. |
|||
|
|
волосками. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Тканини первинної кори. |
Проведення води та мінеральних солей із ризодерми |
|||
|
|
|
|
до центрального циліндра. |
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Тканини центрального циліндра (провідна, механіч |
Проведення води та мінеральних речовин по суди |
|||
|
|
на, основна та утворювальна). |
нах ксилеми в напрямку стебла. Переміщення ор |
|||
|
|
|
|
ганічних речовин з боку стебла по ситоподібних |
||
|
|
|
|
трубках флоеми. |
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Зона проведення |
|
|
|
|
|
|
Ризодерма та тканини первинної кори. |
Захищає внутрішні тканини кореня. |
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Тканини центрального циліндра. |
Ті ж функції, що і у центрального циліндра зони ко |
|||
|
|
|
|
реневих волосків. |
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Увесь корінь |
|
|
|
|
|
|
|
|
Закріплення рослини у ґрунті, симбіоз із бульбочко |
||
|
|
|
|
вими бактеріями та грибами. |
||
|
|
|
|
Синтез азотовмісних органічних сполук (вітамінів, |
||
|
|
|
|
фітогормонів, деяких амінокислот). |
||
|
|
|
|
Вегетативне розмноження. |
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Анатомічна будова кореня (поперечний зріз)
Табл.44 |
Зона та її тканинна будова |
|
|
П е р в и н н а б у д о в а
(корені однодольних і молоді корені дводольних та голонасінних рослин)
П е р в и н н а к о р а
Ризодерма — поверхневий шар з кореневими волосками.
Екзодерма — тканина з многокутних клітин, щільно з’єднаних між собою радіальними стінками, які згодом корковіють і виконують захисну функцію.
Мезодерма — основна тканина, яка складається з живих клітин, по яких ґрунтовий розчин рухається до ендодерми.
Ендодерма — Внутрішнє одношарове кільце щільно зімкнених клітин, стінки яких поступово корковіють (у деяких рослин дерев’яніють). Окремі клітини залишаються живими, тонкостінними і пропускають воду
зрозчиненими мінеральними солями з кори до ксилеми центрального циліндра.
Це н т р а л ь н и й ц и л і н д р
Перицикл — одинарний шар основної тканини з багатим плазматичним вмістом, в якому беруть початок бічні корені і додаткові бруньки.
Радіальний судинно<волокнистий пучок — у масі клітин основної |
тканини до перициклу на рівній |
|
відстані по периферії, чергуючись, прилягають зони ксилеми та флоеми. |
|
G |
68 |
БІОЛОГІЯ |
РОСЛИНИ |
|
|
|
G
Зона та її тканинна будова
В т о р и н н а б у д о в а
(зрілі корені дводольних та голонасінних рослин)
Первинна кора ізолюється корком від центрального циліндра, відмирає і злущується.
В т о р и н н а к о р а
Корок — мертва багатошарова тканина, утворена внаслідок діяльності фелогену (див. нижче). Покриває зрілий корінь зовні, виконуючи захисну функцію.
Пробковий камбій (фелоген) — кільце вторинної утворювальної тканини, яка сформувалася з клітин перициклу. Назовні продукує клітини корка, а всередину – клітини основної тканини, або фелодерму.
Фелодерма — основна тканина вторинної кори.
Первинна флоема — зони флоеми, що збереглися від первинної будови.
Вторинна флоема — зони флоеми, утворені камбіальним кільцем, які чергуються по колу з зонами основної тканини (радіальними променями).
Ц е н т р а л ь н а ч а с т и н а
Камбій — кільце вторинної утворювальної тканини, що сформувалася з клітин перициклу (поряд із зона ми первинної ксилеми) та основної тканини (між зонами первинної флоеми та ксилеми). Назовні утворює елементи вторинної флоеми, а всередину – елементи вторинної ксилеми.
Вторинна ксилема — зони ксилеми, утворені камбієм, які по колу чергуються із зонами основної ткани ни (радіальними променями). Займає більшу частину кореня.
Первинна ксилема — зони ксилеми, які збереглися від первинної будови і розташовані в центрі кореня.
Морфологія стебла
|
Ознака |
Різновид ознаки |
Приклади |
|
Табл.45 |
|
|
|
|
|
|
|
Форма |
Округла |
Герань, пшениця |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Кутня |
Осока |
|
|
|
|
поперечного |
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
Чотиригранна |
М’ята, материнка |
|
|
|
|
зрізу |
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
Ребриста |
Валеріана, жовтушник |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Розміщення |
Чергове |
Береза, липа |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
листя та |
Супротивне |
М’ята, шавлія |
|
|
|
бруньок |
|
|
|
|
|
Кільчасте |
Евкаліпт, буркун |
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Прямостояче |
Череда, тополя |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Положення |
Висхідне |
Мучниця, брусниця |
|
|
|
у просторі |
|
|
|
|
|
Сланке |
Полуниця, плавун |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
В’юнке |
Хміль, берізка |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
БІОЛОГІЯ |
69 |
|
РОСЛИНИ |
|
|
Видозміни пагона (стебла з листками та бруньками)
Табл.46 |
Назва та характеристика |
Функції |
Приклади |
|
|
Кореневище — багаторічний |
Вегетативне розмноження та від |
Пирій, хвощ, конвалія |
|
|
підземний пагін з лускоподібними |
новлення; накопичення пожив |
|
|
|
листочками та бруньками. |
них речовин. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Бульба — дуже потовщена вер |
Вегетативне розмноження та на |
Картопля, земляна груша. |
|
|
хівкова частина підземного паго |
копичення поживних речовин. |
|
|
|
на (столона), що має пазушні |
|
|
|
|
бруньки. |
|
|
|
|
|
|
|
|
Цибулина — укорочений пагін, стеблом якого є плескате потов щення (денце) з соковитим лус коподібними листками та бічними пазушними бруньками.
Вегетативне розмноження та від Цибуля, часник, тюльпан. новлення; накопичення поживних речовин (у соковитих листках).
С т е б л о , як і корінь, може мати первинну та вторинну анатомічну будо ву. Перехід від первинної до вторинної будови у стебла здій снюється подібним до кореня шляхом. Зовнішній шар первинної кори стебла називається епідермісом. Первинна кора стебла займає незначну його частину. У процесі переходу до вторинної будови вона відмирає не одразу, як у кореня, а продовжує функціонувати.
Анатомічна будова стебла (вторинна)
Табл.47 Зона поперечного зрізу та її тканинна будова |
Функції |
|
|
|
|
|
|
|
С е р ц е в и н а — основна тканина, розміщена у |
Накопичення органічних речовин. |
|
|
центрі стебла. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Д е р е в и н а — комплекс провідної (судини; ксилема), механічної (деревне волокно) та основної тканин, який щорічно наростає, утворюючи річне кільце.
Опора стебла та проведення води і мінеральних со лей від кореня до листя. Накопичення органічних речовин.
|
|
К а м б і а л ь н е к і л ь ц е — кілька шарів |
Назовні – утворення клітин лубу (флоеми), а все |
|
|
||
|
|
клітин утворювальної тканини, які постійно ділять |
редину – клітин деревини (ксилеми), завдяки чому |
|
|
||
|
|
ся. |
стебло росте в товщину. |
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
К о р а ( в т о р и н н а ) |
|
|
|
|
|
|
|
луб — комплекс провідної (ситоподібні трубки; |
Проведення вуглеводів від листя до коренів, |
|
|||
|
|
флоема), механічної (луб’яне волокно) та основ |
квіток та плодів. Опора стебла. Накопичення |
|
|||
|
|
ної тканин, розташований зовні камбіального |
органічних речовин. |
|
|||
|
|
кільця. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
зовнішня частина кори: |
|
|
|
|
|
|
|
|
зона асиміляційних зелених клітин основної тка |
Фотосинтез |
|
||
|
|
|
нини. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
зона покривної тканини: в однорічних стеблин – |
Захист внутрішніх тканин від випаровування та по |
|
||
|
|
|
епідерміс, а з кінця першого літа – корок. |
шкоджень. |
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
70 |
БІОЛОГІЯ |
РОСЛИНИ |
|