Пашкевич К.Л. Основи проектування виробів. Конспект лекцій

Пашкевич К.Л. Основи проектування виробів. Конспект лекцій

прилеглого і напівприлеглого силуетів лінія талії складає прямий кут з частиною середньої лінії спинки, розташованій нижче лінії талії.

Лінії горловини пілочки і спинки

До верхньої частини тіла (опорної поверхні) одяг зазвичай щільно прилягає, тому розміри і форма верхніх контурних ліній деталей одягу повинні найточніше відповідати розмірам і формі тіла людини з врахуванням пакету одягу. При побудові контурних ліні, з одного боку, необхідно знайти форму і розміри кожної контурної лінії, а з іншого – визначити їх положення відносно вихідних ліній базисної сітки кресленика, а також перевірити сполучність контурів деталей спинки і пілочки.

Лінію горловини спинки наносять, заздалегідь визначивши її ширину і висоту.

Дослідження форми перерізу шиї показало, що її контур це коло, сплюснуте по передньо-задньому діаметру (dшпз) (рис. 9.1). Поперечний діаметр (dш) більше передньо-заднього на 10%.

Рис. 9.1. Переріз шиї по передньо-задньому діаметру

Для розрахунку ширини горловини спинки використовують розмірну ознаку напівобхват шиї (Сш). Висоту горловини спинки часто визначають на основі її ширини пропорційно напівобхвату шиї або на основі різниці двох розмірних ознак, що визначають довжину спини до талії: Дтс – від точки основи шиї і ДтсІ – від шийної точки.

Шгс = 0,3Сш + Псш Вгс = 0,15Сш + Пвгс або Вгс = ДтсІ – Дтс + Пвгс

де Сш – напівобхват шиї; Псш – прибавка до напівобхвату шиї,

Пвгс – прибавка по висоті горловини спинки.

Для розрізної спинки перед побудовою лінії горловини виконують відведення середньої лінії спинки вгорі праворуч. В цьому випадку лінію горловини будують перпендикулярно відведеній середній лінії спинки.

Побудову верхніх ліній пілочки починають з горловини, визначивши заздалегідь її ширину і глибину.

31

Пашкевич К.Л. Основи проектування виробів. Конспект лекцій

Ширину горловини переду (пілочки) (Шгп) жіночого і чоловічого одягу зазвичай приймають рівній ширині горловини спинки. Але на основі аналізу укладок оболонок поверхні макету жіночої фігури типової статури теоретично встановлено і перевірено на практиці [22], що ширина горловини пілочки жіночої сукні на фігури типової будови тіла повинна бути менше ширини горловини спинки:

Шгп < Шгc.

Глибину (висоту) горловини переду (пілочки) (Вгп) визначають по-

різному залежно від виду одягу і моди. Найчастіше її знаходять залежно від її ширини як частину розмірної ознаки напівобхвату шиї або залежно від поперечного діаметру шиї (dш):

Вгп = 0,45 Сш або Вгп = 0,19dш

Оформлення лінії горловини переду виконують зазвичай способом радіусографії (рис. 10.1, б). Зі знайдених точок 1 і 2 проводять два однакові радіуси R = Шгп + 1,5. З точки їх перетину (3) проводять радіус, дуга якого між точками 1 і 2 апроксимує лінію горловини переду. Цей спосіб дозволяє знайти типову фірму лінії горловини, яка може бути уточнена залежно від виду одягу і моди.

Вершина горловини одночасно є вершиною плечової лінії переду.

Лінія плеча пілочки. Побудова плечової лінії пілочки має бути пов'язана з побудовою плечової лінії спинки. Нахил плечової лінії пілочки визначають зазвичай на основі простих графічних побудов, виконаних з врахуванням розташування плечової лінії спинки, за тим же способом, яким визначають положення плечової точки спинки.

а б

Рис. 10.1. Побудова контуру горловини способом радіусографії

32

Пашкевич К.Л. Основи проектування виробів. Конспект лекцій

ЛЕКЦІЯ 9. ХАРАКТЕРИСТИКА І ПОСЛІДОВНІСТЬ ПОБУДОВИ ВЕРХНІХ КОНТУРНИХ ЛІНІЙ ПЛЕЧОВОГО ЖІНОЧОГО І ЧОЛОВІЧОГО ОДЯГУ: плечових ліній спинки і пілочки, плечової виточки, нагрудної виточки

Положення зовнішнього кінця плечової лінії спинки визначають виходячи з положення плечової точки, використовуючи різні розмірні ознаки і графічні побудови.

Зазвичай положення плечової точки визначають способом радіусографії, використовуючи розмірні ознаки: висоту плеча косу (Впк) і ширину плечового ската (Шп) (рис. 9.2). Плечова точка при цьому знаходиться на перетині дуг першого радіусу з точки вершини горловини спинки і другого – з точки на лінії талії:

R1 = Шп + Рв + Ппос; R2 = Впк + Пвпк, де Рв – розхил плечової виточки;

Ппос – прибавка на посадку по лінії плеча спинки; Пвпк – прибавка до Впк.

Рис. 9.2. Визначення положення плечової точки на кресленику конструкції

В чоловічих виробах для визначення положення плечової точки використовують виміри висоти плеча косої (Впк) і висоти плеча косої спереду (Впкп). Ці розмірні ознаки, які вимірюються від лінії талії, враховують кривизну поверхні спини і поверхні фігури спереду. Перетин радіусів (Шп і Впк; Шп і Впкп) дає точне положення плечової точки спинки і плечової точки пілочки на площині кресленика конструкції. Положення плечової точки може бути трохи змінено: можливий перенос плечової лінії у бік пілочки або спинки при збереженні величини суми розмірних ознак Впк і Впкп.

Відсутність у вимірах типових фігур жінок і дітей розмірної ознаки Впкп вимагає дещо іншого підходу до визначення положення плечової точки у виробах для жінок і дітей [22].

Цікавий спосіб визначення плечової точки з використанням виміру висоти плечей (Вп) запропоновано ЦНДІШП (рис. 9.3) [9, 10]. З точки А2 вниз по перпендикуляру відкладають розмірну ознаку Вп, тобто

33

Пашкевич К.Л. Основи проектування виробів. Конспект лекцій

А2А21 = Вп = (Втош – Впт).

в

Рис. 9.3. Побудова верхніх контурних ліній конструкції одягу за методикою ЦНДІШП

З точки А21 проводять горизонталь до перетину з дугою з точки А2 радіусом, рівним ширині плеча (Шп). Аналогічно знаходять положення плечової точки пілочки. Недоліком цього способу є неможливість врахувати ширину плеча поперечну, тому при побудові креслень на повні фігури отримують дуже великий нахил плечей.

Точність визначення нахилу лінії плеча залежить від правильності визначення розхилів виточок і ширини горловини. Зовнішній кінець плечової лінії спинки є одночасно вершиною пройми спинки.

Плечова виточка

Утворення опуклості на спинці для облягання лопаток проектують за допомогою різних засобів:

нижнього і верхнього відведення і спрасування спинки по середній лінії,

34

Пашкевич К.Л. Основи проектування виробів. Конспект лекцій

посадки по проймі і плечовому зрізу,виточки від плечової лінії.

Розхил плечової виточки дорівнює:

2÷2,5 см для натуральних тканин,

1,5÷2,0 см для синтетичних тканин.

Величина посадки Ппос = 0,5÷1,0 см. Якщо не має плечової виточки, то прибавку на посадку збільшують Ппос = 1÷1,5 см.

Довжина плечової виточки зазвичай дорівнює 7÷8 см. Положення зовнішнього кінця виточки на плечовій лінії визначають на відстані (0,25÷0,3) довжини плечової лінії від вершини горловини спинки.

На ділянці пройми у виробі надлишок її довжини спрасовують на 0,5÷1,0 см в сукнях, блузках та на 1÷1,5 см в пальтах, куртках. Для фігур з великою кривизною спини ця величина збільшується, а для фігур з прямою і перегинистою спиною – зменшується на 0,5÷1,0 см.

Положення точки – центру опуклості лопаток зазвичай визначають за допомогою наближених формул 2-го виду:

по висоті залежно від розмірної ознаки довжини спини до талії рівній (0,4Дтс), а по ширині, приблизно рівній ширині горловини спинки або 0,4Шс

(рис. 9.4).

Рис. 9.4. Визначення розташування точки вершини плечової виточки, яка відповідає виступаючій точці лопаток

Нагрудна виточка

Для здобуття опуклої форми пілочки на ділянці грудей в жіночому одязі проектують нагрудну виточку. У виточку прибирають надлишок тканини, що утворюється при обляганні опуклості грудей.

35

Пашкевич К.Л. Основи проектування виробів. Конспект лекцій

Внутрішній кінець нагрудної виточки (вершина виточки) повинен відповідати положенню соскової точки грудей (1), яке визначається двома вимірами фігури: висотою грудей (Вг) і відстанню між сосковими точками (Цг)

(рис. 10.2).

Рис. 10.2. Визначення розташування точки вершини нагрудної виточки

Залежно від способу побудови і моделі нагрудна виточка може розташовуватися на пілочці по-різному, наприклад, від бічної лінії, від лінії середини переду тощо. Але типовим вважається її положення від плечової лінії, тому побудову нагрудної виточки на кресленику виконують зазвичай стосовно цього її положення (рис. 10.3, а, б). Тільки за методикою ЄМКО РЕВ побудову нагрудної виточки виконують від середньої передньої лінії (рис. 10.3, в).

Розташування зовнішнього кінця виточки на плечовій лінії визначають, як і на спинці, на відстані (0,25÷0,3) довжини плечової лінії від вершини горловини переду. При цьому доцільно один з боків виточки спрямовувати уздовж нитки основи, що попереджає розтягування шва виточки при її зшиванні і в процесі експлуатації одягу [4]. Для знаходження положення другого зовнішнього кінця виточки на кресленику пілочки необхідно визначити розхил виточки.

а б в

Рис. 10.3. Побудова нагрудної виточки за методиками: а – МТІЛП; б – ЦНДІШП; в – ЄМКО РЕВ

36

Пашкевич К.Л. Основи проектування виробів. Конспект лекцій

Розхил виточки – це відстань між її зовнішніми кінцями.

При різній довжині виточки її розхил також різний, тому при побудові виточки розхил зазвичай визначають не між кінцями, а на певній відстані від вершини виточки. Найдоцільніше розраховувати розхил нагрудної виточки на рівні верхньої основи грудних залоз, що визначається різницею розмірних ознак висоти грудей (Вг) і висоти пройми спереду (Впрп) (рис. 10.4, точки Г31 та Г32).

Рис. 10.4. Побудова нагрудної виточки

У практиці конструювання одягу набули досить широкого поширення способи розрахунку розхилу виточок з використанням вимірів СгІІ і СгІ.

Один з них (за методикою МТІЛП) полягає в тому, що на дузі А81А82 відкладають розхил, що дорівнює подвоєній різниці двох напівобхватів грудей СгІІ і СгІ (див. рис. 10.4)

А81А82 = 2(СгІІ – СгІ) ± d, де d – поправочний коефіцієнт від 1 до 2 см.

У другому разі (за методикою ЦНДІШП) розхил нагрудної виточки відкладають по дузі на лінії виміру ширини грудей (див. рис. 10.4).

Г31Г32 = СгІІ – СгІ ± d.

В деяких випадках, наприклад при побудові креслеників на повні фігури, використовуються виміри ШгІІ і ШгІ, при цьому розхил нагрудної виточки дорівнює Г31Г32 = (ШгІІ – ШгІ) ± d.

Але ж використання в формулах поправочного коефіцієнту вказує на те, що розглянуті вище способи недостатньо точні [23]. Нагрудну виточку іноді доводиться або збільшувати, або зменшувати, оскільки при одному і тому ж значенні СгІІ співвідношення по ширині ділянок спини, грудей і пройми у споживачів можуть бути різними: вузька спина і виступаючі груди або плоскі груди і широка сутула спина.

Таким чином, можна зробити висновок, що розхил нагрудної виточки залежить від розміру і повнотной групи та визначається співвідношенням міжрозмірної і міжповнотної різниці розмірних ознак ОгІІ і ОгІ.

37

Пашкевич К.Л. Основи проектування виробів. Конспект лекцій

Із збільшенням розміру розхил виточки збільшується в середньому на 0,5 см. У виробі одного розміру розхил виточки для фігур 1-ої повнотної групи на 0,4 см більше, ніж для 2-ої, і на 0,8 см більше, ніж для фігур 3-ої повнотної групи.

Після визначення величини розхилу нагрудної виточки необхідно визначити нове положення плечової точки переду (пілочки). Спосіб знаходження плечової точки при розкритій нагрудній виточці за методикою ЦНДІШП надано на рис. 10.5.

Рис. 10.5. Оформлення плечової лінії пілочки за методикою ЦНДІШП

Через точки Г1 і Г21 проводимо пряму лінію. Зрівнюємо боки виточки:

Г1А9 = Г1А8.

Для визначення положення плечової точки пілочки при розкритій нагрудній виточці з точки А9 проводимо дугу радіусом, що дорівнює довжині відрізка А8П3; другу дугу, яка перетинає першу, проводимо з точки Г1 радіусом Г1П3. Точка перетину дуг П4 – вершина пройми пілочки. А3А8, А8П4 – лінія плеча пілочки [9, 10].

38

Пашкевич К.Л. Основи проектування виробів. Конспект лекцій

ЛЕКЦІЯ 10. ХАРАКТЕРИСТИКА І ПОСЛІДОВНІСТЬ ПОБУДОВИ ФОРМОТВОРНИХ ЕЛЕМЕНТІВ ПЛЕЧОВОГО ЖІНОЧОГО І ЧОЛОВІЧОГО ОДЯГУ: лінії пройми, бічної лінії, талієвих виточок, лінії талії, лінії низу.

10.1. Оформлення лінії пройми.

Правильне визначення форми, розмірів і розташування пройми багато в чому визначає якість посадки виробу в цілому.

Лінія пройми в одязі з вшивними рукавами розташовується зазвичай на межі з’єднання рук з тулубом і в готовому виробі є замкненою просторовою кривою еліпсоподібної форми (рис. 10.1, а).

У нижній частині, на ділянці підпахвової западини, лінія пройми проходить нижче за контур руки. Пониження лінії пройми необхідне для забезпечення свободи рухів рук, а також для зручності надягання одягу на інші вироби.

а б в г

Рис. 10.1. Розташування контурної лінії пройми у виробі на фігурі людини (а) та способи її побудови (б, в, г) [4]

На креслениках спинки і пілочки (рис. 10.1, б, в, г) лінія пройми розімкнена. Верхніми кінцями цієї кривої є знайдені раніше точки зовнішніх кінців плечових ліній спинки П1 і пілочки П4. Для побудови складної контурної лінії пройми задають положення низки опорних точок. Дві з них розташовуються на вертикалях (3) і (5), що обмежують пройму спинки і пілочки – точки П5 і П7 (див. рис. 10.1, б). Це контрольні точки і потрібні для з'єднання рукава з проймою (задня і передня надсічки). Третя опорна точка Г8 є точкою торкання нижньої ділянки пройми з горизонталлю лінії глибини пройми Г5Г6. Положення точки Г8 визначають залежно від ширини пройми, виходячи із співвідношення:

Г5Г8:Г8Г6 = 0,6:0,4.

Верхні ділянки кривої лінії пройми проводять, підбираючи дуги кіл, проективні дискримінанти або задавши положення допоміжних точок стрілами прогину кривих.

Оформлення контурної лінії нижньої ділянки пройми найточніше виконується способом радіусографії (за методиками МТІЛП і ЄМКО РЕВ) (рис.

39

Пашкевич К.Л. Основи проектування виробів. Конспект лекцій

10.1, в, г). В інших випадках лінію пройми проводять у вигляді плавної лекальної кривої, визначивши заздалегідь тим або іншим способом положення допоміжних точок 1 і 2 на бісектрисах кутів (рис. 10.1, б).

Побудова бічних ліній

Основними елементами, що беруть участь в створенні форми одягу на ділянці лінії талії і стегон є:

талієві виточки,

бічні лінії,

лінія середини спинки.

Розташування і форма бічних ліній в одязі змінюються залежно від виду одягу, силуету, статури людини, моделі, наявності інших швів, розташування виточок по лінії талії, покрою рукава таі інших чинників.

Положення бічної лінії визначається положенням її вершини на лінії пройми виходячи з того, що в готовому виробі бічна лінія повинна завжди розташовуватися прямовисно уздовж бічної частини тулуба. Тоді виріб є збалансованим.

Уверхньому чоловічому і жіночому одязі прямого силуету вершину бічної лінії розташовують ближче до середини пройми на відстані 2÷5 см від вертикалі (3), що обмежує пройму спинки. В цьому випадку бічні шви мають лише конструктивне значення (з їхньою допомогою створюється необхідна об'ємна форма виробу) і їх практично не видно з боку спинки.

Увиробах верхнього одягу прилеглого і напівприлеглого силуетів (піджак, жакет, пальто) вершину бічної лінії завжди розташовують поблизу вертикалі (3), що обмежує ширину пройми:

для піджака – на відстані 0,5÷1,5 см від цієї лінії як в один, так і в інший бік (із заходом на деталь спинки) (рис. 10.2, а);

для жакета – 1,5÷3 см;

для пальта чоловічого – 1÷3 см;

для пальта жіночого – 4÷5 см (рис. 10.2, б).

Уцих виробах шов з боку спинки має не лише конструктивне, а й декоративне значення. Зсув бічного шва у бік спинки зорово підкреслює стрункість фігури.

При конструюванні жіночих суконь незалежно від ступеня прилягання виробу по лінії талії положення вершини бічної лінії (рис. 10.2, в) розташовують від вертикалі (3) на відстані, рівній (0,3÷0,5) ширини пройми.

Форма бічних ліній залежить головним чином від силуету:

в одязі прямого силуету вони прямі,

40